Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №947/28693/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/28693/26

Провадження № 1-кп/947/1184/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162480000402 від 18.03.2026 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Маячка Цюрупинського району, Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого за наймом кухарем у ресторані «Шибар», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 31.05.2021 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, яке відбув у повному обсязі; 11.07.2023 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2024 року звільнений від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.12.2023 року у справі № 521/25874/23 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Постанова суду набрала чинності 18.12.2023 року.

В подальшому, ОСОБА_4 , обізнаний про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.

Так, 18.03.2026 року ОСОБА_4 , діючи з умислом, спрямованим на невиконання вищевказаної постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, з мотивів явної неповаги до судового рішення, що набрало законної сили, вирішив здійснювати керування транспортним засобом мопедом з метою задоволення особистих потреб, у зв`язку з чим у невстановлений час, але не пізніше 09:59 год, сів за кермо мопеду марки Yamaha моделі Jog 50 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та здійснював керування вказаним транспортним засобом під час руху вулицями міста Одеси з невстановленого місця до 10:00 години, до моменту його потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля марки «Range Rover» д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 2.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, за кваліфікуючими ознаками – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно не виконав рішення суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення того, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а невинувата особа не була обвинувачена чи засуджена.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, при цьому суд досліджує докази безпосередньо та надає оцінку лише тим із них, які були предметом судового розгляду.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а сааме, що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за кваліфікуючими ознаками – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили – доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, позитивну характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.

Разом із тим, вирішуючи питання про можливість застосування положень ст. 75 КК України, суд виходить із того, що відповідно до цієї норми закону особа може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, дійде висновку про можливість її виправлення без реального відбування призначеного покарання.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання повною мірою відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, законності, співмірності та індивідуалізації кримінальної відповідальності, забезпечить досягнення мети покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 та пункту 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1