Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №489/1554/17 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 489/1554/17

провадження № 1-кп/488/22/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі:

головуючого суддіОСОБА_1

суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря:ОСОБА_4 ,

прокурора:ОСОБА_5 ,

обвинувачених:ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників:ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Нетишин Славутського району Хмельницької області, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- 02.09.2019 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- 30.06.2020 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 187, ч.2 ст.187, ч. 1 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.09.2019 року ухвалено виконувати самостійно. 24.06.2021 року ухвалою Херсонського апеляційного суду вирок суду від 30.06.2020 року залишено без змін,

- 01.03.2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст.187, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.187, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця м. Харків, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні 2-х малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого: АДРЕСА_3 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2016 року приблизно о 03:30 год. ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та особою, кримінальне провадження щодо якої виділене в окреме (в подальшому Особа 1), на автомобілі марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Особа 1, із заздалегідь приготовленою битою та предметом схожим на бойову гранату Ф-1, прибули до комп`ютерного клубу «В мережі», розташованого на перехресті пр. Богоявленського та вул. Пограничної в місті Миколаєві Миколаївської області. Далі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , одягнувши маски, увірвались до приміщення вказаного комп`ютерного клубу, та погрожуючи застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я, у відношенні адміністратора клубу ОСОБА_10 , та охоронця клубу ОСОБА_11 , заволоділи грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 1000 гривень, після чого залишили місце злочину на автомобілі «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням Особа 1, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, у жовтні 2016 року, точного часу та дати слідством не встановлено, ОСОБА_6 не маючи офіційного джерела прибутку, користуючись корисливим мотивом - отримання незаконного збагачення, вирішив зайнятись систематичною злочинною діяльністю, пов`язаною із вчиненням розбійних нападів в місті Миколаєві Миколаївської області, з метою заволодіння чужим майном. З метою реалізації свого злочинного плану та досягнення злочинного результату ОСОБА_6 створив стійке об`єднання у формі організованої групи, до участі в якій залучив осіб, з якими він підтримував стабільні довірчі відносини, а саме свого брата Особа 1 та свого знайомого, мешканця міста Києва особу, кримінальне провадження щодо якої виділене в окреме (в подальшому Особа 2).

Стійке об`єднання виражалося в стабільності і згуртованості між собою членів групи, пов`язаних як спільною метою, так і довірчими відносинами, а також у високому рівні узгодженості дій усіх учасників, що діяли за єдиним планом і відповідно до визначених їм функцій.

Так, 14.10.2016 року приблизно о 03:40 год. ОСОБА_6 , разом з Особою 1 та Особою 2, діючи у складі організованої групи та відповідно до розробленого злочинного плану, із заздалегідь приготовленим стартовим пістолетом «EKOL MAJOR» серії НОМЕР_2 , та предметом, схожим на бойову гранату Ф-1, на автомобілі марки «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням Особа 1, прибули до комп`ютерного клубу «В мережі», розташованого на перехресті пр. Богоявленського та вул. Пограничної в місті Миколаєві, після чого одягнувши маски, ОСОБА_6 , тримаючи в руках стартовий пістолет «EKOL MAJOR» серії НОМЕР_2 , спільно з Особою 2, який тримав муляж учбової гранати Ф-1, увірвались до приміщення вказаного комп`ютерного клубу, де погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я охоронцю ОСОБА_11 та адміністратор закладу ОСОБА_10 заволоділи грошовими коштами в сумі 1000 гривень, мобільним телефоном «Samsung Е 1200 І» вартість якого становить 250 грн. та мобільним телефоном марки «Fly DS 106 D», вартість якого становить 300 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1550 грн.

Вчинивши розбійний напад ОСОБА_6 та Особа 2 на автомобілі «ВАЗ 2107», під керуванням Особа 1 залишили місце вчинення злочину та розпорядились у подальшому майном потерпілої на власний розсуд.

Крім того, 17.10.2016 року приблизно о 03.10 год. ОСОБА_6 , спільно з Особа 1 та Особа 2, діючи у складі організованої групи та відповідно до розробленого злочинного плану, із заздалегідь приготовленим стартовим пістолетом «EKOL MAJOR» серії НОМЕР_2 , та предметом, схожим на бойову гранату Ф-1, на автомобілі марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням Особа 1, прибули до комп`ютерного клубу «В мережі», розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова 215в, після чого одягнувши маски, ОСОБА_6 , тримаючи в руках стартовий пістолет «EKOL MAJOR» серії НОМЕР_2 , спільно з Особою 2, який тримав муляж учбової гранати Ф-1, увірвались до приміщення вказаного комп`ютерного клубу, де погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, охоронцю ОСОБА_12 та адміністратору закладу ОСОБА_13 заволоділи грошовими коштам в сумі 2576 гривень, які належать ОСОБА_13 та ноутбуком марки «Lenovo G770», належним ОСОБА_12 , вартість якого становить 4000 грн., спричинивши потерпілім матеріальну шкоду на загальну суму 6576 грн.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інкримінованих правопорушеннях свою вину визнали повністю і беззаперечно, підтвердивши усі обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялися.

Встановивши, що показання обвинувачених повністю відповідають фактичним обставинам скоєння кримінальних правопорушень, з`ясувавши, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин і не оспорює їх, переконавшись у добровільності позицій обвинувачених, роз`яснивши їм, що в цьому випадку вони не зможуть оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, за клопотанням прокурора, на підставі ст.349 ч.3 КПК України визнав недоцільним подальше дослідження обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням документів.

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Аналіз досліджених доказів, які колегія суддіввважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_6 , за кваліфікуючими ознаками – розбій, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України; розбій, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений повторно, організованою групою, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_7 , за кваліфікуючою ознакою – розбій, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про осіб обвинувачених, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз`ясненням, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, є визнання вини.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає наявність на утриманні трьох малолітніх дітей.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує тяжкість та наслідки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими; особу обвинуваченого - раніше судимого за вчинення корисливих правопорушень, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, у 2016 році проходив військову службу.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженому, так і іншими особами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій інкримінованих йому статей КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 01.03.2023 рокуОСОБА_6 засуджений Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Враховуючи, що інкриміновані правопорушення вчинені обвинуваченим до постановлення попереднього вироку, покарання обвинуваченому слід визначити за ст. 70 ч. 4 КК України.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України передбачено, що за правилами передбаченими в частинах першій - третій цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

При призначенні покарання, у відповідності до санкцій ч.3 ст. 187 та ч.4 ст. 187 КК України, передбачено застосування обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

З ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.11.2016 року вбачається, що до ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; 26.11.2018 року ОСОБА_6 був звільнений з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на підставі постанови начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у зв`язку з непродовженням строків тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону із змінами, внесеними Законом від 26.11.2015 року №838-VIIІ), слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування в установі попереднього ув`язнення з 02.11.2016 року по 26.11.2018 року з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів враховує тяжкість та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким, а також особу обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , аналізуючи можливість застосування ст. 69 КК України, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків до яких дана справа не належить, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У даному випадку, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків, з 17.08.2015 року по 01.12.2015 року брав безпосередню участь в бойових діях під час антитерористичної операції, забезпечення проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій та Луганській областях, з урахуванням обставин події, поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який критично оцінив свої дії, усвідомив протиправність свого діяння, шкодує про скоєне, переживає за необдуманість поступку, що, на переконання колегії суддів, істотно знижує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе, при призначенні покарання за ч.3 ст.187 КК України застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.187 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд, що знайшло своє відображення у положеннях статей 7, 10, 22 КПК, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, свобода сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків.

Приймаючи до уваги викладене, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого, з урахуванням особи обвинуваченого, а саме того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та несення військової служби, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, є фізичною особою — підприємцем, брав участь в бойових діях під час повномасштабного вторгнення, з 2024 року перебував в складі Добровольчого підрозділу «Фрайкор» та брав участь в бойових діях в Харківській області, колегія суддів вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 статтю 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, так як його виправлення можливе без реального відбування покарання. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч.3 ст.187 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 77 КК України визначено вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення від основного покарання з випробуванням, серед яких конфіскація майна відсутня. Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, воно не застосовується.

Вартість експертизи слід стягнути з обвинувачених.

Керуючись ст.ст. 124, 127, 128, 349, 368, 370 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 4 ст.187 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності.

З урахуванням вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.03.2023 року, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно призначити, шляхом часткового складання, покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності.

Строк відбуття покарання обчислювати за попереднім вироком, зарахувавши в строк відбування основного покарання строк попереднього ув`язнення з 02.11.2016 року по 26.11.2018 року, відповідно до ст.72 КК України, в редакції закону 838-VІІІ від 24.12.2015 р., з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки; на підставі ст. 76 КК України зобов`язати його періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дольовому порядку судові витрати на користь держави по 440,20 грн. з кожного за проведення судової експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що отримується під вартою – протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, вирок, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3