Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №477/1275/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1275/25

Провадження №2/477/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань – Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог вказувала, що нотаріальному оформленню цієї спадщини, на яку вона претендує як спадкоємець першої черги спадкування за законом, заважає відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів, так як батько після того як викупив будинок у 2003 році і отримав рішення Грейгівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 42 від 30 червня 2009 року про визнання за ним права власності на будинок, не зареєстрував своє право у державному органі.

Посилаючись не те, що є дочкою померлого, який на законних підставах набув право власності на будинок, тому він входить до складу спадщини і має перейти до неї в порядку спадкування.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Представник позивачки надав заяву з проханням розглядати справу без його участі і задовольнити позов.

Представниця відповідача подала суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також зазначила про можливість розгляду справи без її участі.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін в підготовчому судовому засіданні відповідно до положень ст. 200 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на час смерті проживав з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (раніше село мало назву Петрівське, яке входило до складу Жовтневого району Миколаївської області).

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Заповіту спадкодавиці судом не встановлено, тому спадкування після смерті ОСОБА_2 повинно здійснюватися за законом.

Цивільний кодекс України вирізняє п`ять черг спадкування за законом, виписаних у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Позивачка як дочка померлого, відповідно до ст. 1261 ЦК України, відноситься до спадкоємців першої черги за законом після його смерті.

Вона прийняла спадщину, так як постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За її заявою 09 вересня 2024 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу була заведена спадкова справа № 53/2024.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.

Її родинні відносини з померлим спадкодавцем підтверджуються копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , за яким позивача ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її батьком був ОСОБА_2 , а також копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08 травня 2015 року, відповідно до якого вона після одруження в цей день з ОСОБА_4 змінила своє прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

В подальшому вона оформила спадщину на земельну ділянку площею 9,95 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але не змогла оформити спадщини за законом на житловий будинок через відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нього, як наприклад оформленого в законному порядку правочину, документу про державну реєстрацію будинку тощо.

За пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, у разі їх відсутності, роз`яснює про вирішення такого питання в судовому порядку.

Відсутність оформлених належним чином правовстановлюючих документів про набуття спадкодавицею будинку у власність стало підставою для її звернення до суду з цим позовом.

Із представлених позивачкою документів вбачається наступне.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру серії 01БД № 637138 від 24 січня 2003 року, виданого сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Димитрова ОСОБА_2 сплатив 3905 грн за будинок по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Димитрова від 04 березня 2003 року, виданої для пред`явлення до Миколаївського МБТІ, голова комісії просить провести інвентаризації цього будинку та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нього.

Крім того рішенням Грейгівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 30 червня 2009 року № 42 було вирішено оформити право власності за ОСОБА_2 на будинок по АДРЕСА_1 з видачею йому свідоцтва про право власності на будинок.

В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося і реєстрація його в державному органі також.

Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Воскресенська селищна територіальна громада, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район (раніше мав назву – Жовтневий). Одночасно с. Петрівське цього району перейменовано на с. Водокачка.

Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаних вище документів вбачається, що його сторони ( ОСОБА_2 та СГВК ім. Димитрова) узгодили всі суттєві умови договору, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов`язання за ним, тобто товар був переданий і отриманий і за нього сплачена повна вартість, тому суд вбачає достатньо підстав вважати, що укладений договір купівлі-продажу будинку є дійсним і ОСОБА_2 правомірно набув його у власність.

На теперішній час належним чином укласти договір купівлі-продажу будинку немає можливості в зв`язку з його повним виконанням та через смерть і ліквідацію його сторін.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 “Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.

До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.

Відповідно до положень цих нормативних актів, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.

Згідно з погосподарською книгою будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 , зокрема й на час його смерті.

Це свідчить про те, що ОСОБА_2 за свого життя мав будинок у законній власності.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок належав за життя ОСОБА_2 , а після його смерті входить до складу спадщини і в порядку спадкування повинен відійти спадкоємцям.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 вчинив всі законні дії по набуттю права власності на будинок і після його смерті він в порядку спадкування повинен відійти спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто позивачці як єдиній спадкоємиці першої черги спадкування за законом, яка прийняла спадщину.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на нерухомість в порядку спадкування за законом.

За викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 (раніше – с. Петрівське Жовтневого району).

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вітовський районний суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Р.В. Козаченко