Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №477/2252/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2252/25

Провадження №2/477/529/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання – Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з держави - російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на його користь матеріальну шкоду в розмірі 753704 грн 63 коп., що на день подачі позову складає згідно офіційного курсу гривні НБУ щодо іноземних валют 15625 Євро, або 18052 доларів США, яку йому спричинено внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Також просив стягнути з держави – російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на його користь моральну шкоду в розмірі 4000000 грн 00 коп., що на день подачі позову складає згідно офіційного курсу гривні НБУ щодо іноземних валют 82926 Євро або 95805 доларів США.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є громадянином України та є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв. м, житловою площею 40,6 кв. м, на підставі свідоцтва про право на спадщину №953 від 30 серпня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 липня 2025 року.

З 24 лютого 2022 року російські війська вторглися до Скадовського, Генічеського та Каховського районів Херсонської області та з 24 лютого 2022 року вся територія Генічеського району, до якого відноситься селище Новотроїцьке, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

В зв`язку із загрозливою ситуацією для його життя та здоров`я, а також небажанням жити в окупації, він був змушений покинути свою квартиру і все майно та 12 січня 2024 року виїхав до с. Соснівки Шептинського району Львівської області, а у вересні 2025 року до с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи.

Як йому стало відомо, у його квартиру були заселені військові рф та що сталося з його майном йому не відомо.

Таким чином, внаслідок вторгнення на територію селища Новотроїцьке Генічеського (раніше – Новотроїцького) району Херсонської області йому завдано матеріальну шкоду, внаслідок неможливості користуватися вищевказаним майном, в розмірі 753704 грн 63 коп.

Також зазначив, що він має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 08 березня 2014 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 22 вересня 2014 року №1361 ОСОБА_2 являється учасником АТО.

Перебуваючи в зоні АТО в районі Савур-Могили Шахтарського району Донецької області, його син 16 серпня 2014 року отримав поранення, в зв`язку з чим йому 17 серпня 2014 року, 11 вересня 2014 року та 03 листопада 2014 року йому були проведені операції.

Згідно довідки МСЕК від 01 травня 2024 року №605330 ОСОБА_2 має другу групу інвалідності, поранення пов`язане з захистом Батьківщини, а з 17 липня 2024 року ОСОБА_2 має безтермінове посвідчення особи з інвалідністю II групи.

В зв`язку з цим, він, як батько, дізнавшись про поранення сина, отримав психологічний стрес. Весь час, в період лікування, він був разом із сином. На його лікування було витрачено більше одного мільйона гривень. Кошти він брав у борг під заставу житла. До теперішнього часу його син не може ходити без милиць та потребує реабілітації.

Після цього, 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України. Йому довелося покинути своє житло. До залишення окупованою федерацією території він мав налагоджений побут, роботу. Проте, з початком збройної агресії російської федерації проти України він був позбавлений таких можливостей. Російською федерацією були захоплені адміністративні будівлі, що призвело до безвладдя в регіоні. Була присутня ідеологічна проросійська діяльність, спрямована на формування у жителів селища Новотроїцьке негативних поглядів та уявлень про Україну. Він був свідком як російська військова техніка була застосована для обстрілів кварталів селища Новотроїцьке та українських військовослужбовців, що призвело до появи жертв серед цивільного населення. Разом з бойовими діями в селищі Новотроїцьке суттєво погіршилась гуманітарна ситуація, транспортне сполучення фактично припинилося, заробітні плати та соціальні виплати затримувалися, зменшилась кількість робочих місць. Внаслідок частих обстрілів та під постійним наглядом окупантів, які проводили регулярні обшуки, перевіряли мобільні телефони, а якщо їм щось не подобалось, забирали на «підвал», він був у постійному стресі та напрузі, що відбилося на психологічному та фізичному його стані.

В зв`язку з цим він залишив окуповану російською федерацією територію місця свого проживання та переселився спочатку до с. Соснівки Шептинського району Львівської області, а потім до с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області. Після переїзду йому довелося пристосовуватися до нових життєвих умов, шукати житло, роботу та відновлювати прийнятний для себе рівень життя. Він був позбавлений звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями, а також можливості на повернення додому.

На даний час він не має можливості користуватися належним йому житлом, а іншого житла у нього немає. Крім того, з ним проживає його син ОСОБА_2 , який потребує допомоги та коштів на реабілітацію. Внаслідок цього, він перебуває у пригніченому стані, погіршилося загальне самопочуття, в зв`язку з чим йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 4000000 грн та просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися. Від представниці позивача до суду надійшла заява, в якій просила справу розглянути без їх участі, позов задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вважаючи за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (с.1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

Згідно ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1,5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно з ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975р., договори укладені між Україною та росією, в т.ч. про українсько-російський державний кордон, російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статті 2 Статуту ООН.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) (28 July 1998) вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами. Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

Суд ураховує, що обставини окупації росією частини території України, в тому числі і селища Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області, є загальновідомими обставинами, які в силу частини третьої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними указами Президента України неодноразово продовжувався, та триває станом на момент постановлення судового рішення по даній справі.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 р. у справі № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) з огляду на те, що починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України, то у категорії справ про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю, завданої внаслідок збройної агресії РФ на території України, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, який народився в с. Одрадівка Новотроїцького району Херсонської області, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Новотроїцьким РС УДМС України в Херсонській області,

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 липня 2025 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м, житловою площею 40,6 кв.м.

З 24 лютого 2022 року вся територія Генічеського (раніше –Новотроїцького) району Херсонської області, до якої відноситься с-ще Новотроїцьке (раніше смт. Новотроїцьке), є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».

У зв`язку із загрозою життю та здоров`ю та небажанням жити в окупації, позивач був змушений покинути своє житло.

Відповідно до довідки №4818-7002312370 від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав статус внутрішньо переміщеної особи, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформації, у квартиру позивача були заселені військові рф, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 жовтня 2025 року, номер кримінального провадження: 12025230000001556.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16 жовтня 2025 року, а саме: квартири АДРЕСА_1 , складає 753704 грн 63 коп.

Таким чином, суд вважає, що внаслідок вторгнення військ рф на територію селища Новотроїцьке Генічеського (раніше Новотроїцького) району Миколаївської області, позивач позбавлений можливості користування своїм житлом та майном, а тому йому завдано матеріальну шкоду в сумі 753704 грн 63 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимоги позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19.Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені та доведені.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 рокуу справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):

«По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21)». Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються ЄСПЛ при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема підпунктом 15 пункту 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який уважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Конвенцією порушення.

З огляду на це, суд вважає належним, обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені РФ відносно нього.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач підчас перебування на окупованій території зазнав душевних страждань внаслідок військової агресії з боку російської федерації, в тому числі і в період лікування свого сина, який переніс 6 операцій після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, який згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 22 вересня 2014 року №1361 являється учасником АТО, а згідно довідки МСЕК від 01 травня 2024 року №605330 він має другу групу інвалідності за пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. № 17 липня 2024 року ОСОБА_2 має безтермінове посвідчення особи з інвалідністю II групи.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що порушивши його основоположні права і свободи, російська федерація завдала йому тяжких моральних страждань, в тому числі і в зв`язку із залишенням свого місця проживання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань завданих російською федерацією, підтверджений належними та достовірними доказами, однак суд оцінює розмір відшкодування спричиненої йому моральної шкоди у розмірі 4000000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з держави – російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований як ВПО та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду у розмірі 753704 (сімсот п`ятдесят три тисячі сімсот чотири) грн 63 коп., та моральну шкоду у розмірі 4000000 (чотири мільйони) грн.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Суддя Р.В. Козаченко