Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №473/2408/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2408/26

РІШЕННЯ

іменем України

"15" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М. С.,

за участю: секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (відповідачка), в якій позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини малолітньої доньки, ОСОБА_3 , 10 травня 2023 року на підставі судового наказу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.04.2026 у справі № 473/1539/26, з 1/4 до 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтований тим, що після видачі судового наказу про стягнення аліментів позивач має істотні зміни матеріального, сімейного стану та стану здоров`я. Він утримує ще двох неповнолітніх дітей, на яких уже стягуються аліменти, допомагає непрацездатним батькам. Під час проходження військової служби переніс операцію та тривале лікування, а також через обмеження за станом здоров`я втратив значну частину доходу. Під час видачі судового наказу ці обставини не досліджувалися, оскільки справа розглядалася в наказному провадженні. У зв`язку з цим позивач просить суд зменшити розмір аліментів до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу), оскільки попередній розмір не відповідає його реальному матеріальному становищу та не забезпечує справедливого розподілу обов`язку щодо утримання дітей.

18 травня 2026 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

19 червня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідачки ОСОБА_2 – адвоката Могили С. М., на позовну заяву. В ньому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач не довів факту стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_4 (на утримання двох інших дітей), а також не повідомив суд про те, що одна з дітей уже досягла повноліття, виконавче провадження завершене, а заборгованість зі сплати аліментів була повністю погашена. Також представник відповідачки вказує, що позивач не надав належних доказів погіршення свого матеріального становища та неможливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом. На думку відповідачки, надані медичні документи та висновки військово-лікарської комісії не підтверджують такого зменшення доходів, яке було б підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, у відзиві зазначено, що позивач не довів фактичного утримання непрацездатних батьків, не надав доказів понесення відповідних витрат, а відсутність у нього нерухомого майна чи транспортних засобів сама по собі не свідчить про неможливість виконувати аліментний обов`язок. Представник відповідачки посилається на положення статті 192 Сімейного кодексу України та зазначає, що позивач не довів зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення здоров`я або інших обставин, які б були достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24 червня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Максименка В. В., у якій зазначено, що доводи відповідачки є безпідставними. Представник позивача вказав, що закінчення виконавчого провадження не припиняє обов`язку позивача утримувати дітей, а молодша донька є неповнолітньою, тоді як старша продовжує навчання. Також зазначено, що погіршення стану здоров`я позивача, зменшення його доходу, наявність інших дітей, обов`язок утримувати непрацездатних батьків та відсутність іншого майна підтверджуються матеріалами справи і є підставами для зменшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Просив позов задовольнити позов.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року суд здійснив перехід із розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомлення) сторін до розгляду в порядку загального позовного провадження у цивільній справі №473/2408/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 не з`явилися, надали заяву про розгляд без їх участі, просили задовольнити позовні вимоги повністю.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 та її представник Могила С. М. не з`явилися, надали заяви про розгляд без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 квітня 2026 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 473/1539/26 видано судовий наказ, яким наказано стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , щомісячно аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2026 року і до повноліття доньки.

Відповідно до форми ОК-5, сформованої 24.06.2026, ОСОБА_1 з січня 2025 р. по грудень 2025 р. отримував дохід в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області. За вказаний період сума доходу складає 368 034,25 грн. За період з січня 2026 року по лютий 2026 року отримував дохід в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за вказаний період сума доходу складає 59 216,82 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону дитинства" всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24), від 12 березня 2025 року у справі № 522/8836/23 (провадження № 61-9384св24), від 22 жовтня 2025 року у справі № 760/21770/24 (провадження № 61-9574св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до наданих представником відповідачки відомостей виконавчий документ, виданий на підставі судового наказу про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 , був повернутий за заявою стягувача, а відповідне виконавче провадження завершено. Водночас у відповіді на відзив позивач зазначає, що повернення виконавчого документа не припиняє його батьківського обов`язку щодо утримання дітей, а лише свідчить про відсутність необхідності у примусовому виконанні рішення, оскільки такий обов`язок він виконує добровільно. Також позивач наголошує, що обов`язок утримувати молодшу доньку, ОСОБА_6 , є чинним і безперервним, а старша донька, яка продовжує навчання, також потребує матеріальної допомоги. Разом із тим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач фактично просить зменшити розмір аліментів та припинити їх стягнення за судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області № 473/1539/26 від 14 квітня 2026 року на користь малолітньої доньки ОСОБА_6 , що суперечить його ж доводам про необхідність належного виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей та не узгоджується з принципом забезпечення найкращих інтересів дитини.

Суд оцінює доводи позивача щодо утримання ним своїх непрацездатних батьків, як підставу для зменшення розміру аліментів.

Так, позивач посилається на те, що він виконує обов`язок з утримання своїх батьків, однак на підтвердження цих обставин не надано належних, допустимих та достатніх доказів. Зокрема, матеріали справи не містять доказів фактичного надання позивачем матеріальної допомоги батькам, документів, які б підтверджували понесення ним відповідних витрат, а також доказів того, що саме позивач є єдиною або основною особою, яка здійснює їх утримання.

Факт досягнення батьками пенсійного віку чи наявність у них статусу непрацездатних осіб не є безумовною підставою для висновку про здійснення позивачем їх матеріального забезпечення. Крім того, позивачем не доведено, що його батьки потребують матеріальної допомоги саме від нього та не мають інших джерел існування чи осіб, зобов`язаних надавати їм утримання.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Однак позивач не надав суду належних доказів на підтвердження зазначених обставин, у зв`язку з чим суд не бере до уваги наведені доводи як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також досліджено надані позивачем медичні документи, а саме: довідки про тимчасову непрацездатність, виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 577, а також довідку військово-лікарської комісії від 20.02.2026 року № 2026-0220-1117-1505-3.

Із зазначених документів убачається, що позивач у періоди з 03.01.2026 по 16.01.2026 та з 13.02.2026 по 21.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні, проходив оперативне лікування та подальшу реабілітацію у зв`язку із захворюванням. Крім того, відповідно до висновку військово-лікарської комісії від 20.02.2026 року позивача визнано придатним до військової служби з певними обмеженнями щодо проходження служби.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд бере їх до уваги як належні та допустимі докази, що підтверджують факт погіршення стану здоров`я позивача у відповідний період та проходження ним лікування. При цьому суд враховує, що зазначені медичні документи є офіційними документами, виданими компетентними закладами охорони здоров`я та військово-лікарською комісією, а тому не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Водночас, суд оцінює вказані докази у сукупності з іншими матеріалами справи, враховуючи, що сам по собі факт тимчасового погіршення стану здоров`я та проходження лікування не є безумовною підставою для звільнення від сплати аліментів, а підлягає оцінці разом з іншими обставинами, які відповідно до вимог статей 182, 192 Сімейного кодексу України мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Суд враховує, що при зміні розміру аліментів, суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.

Відповідно до положення ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Водночас мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Згідно з ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», встановлено те, що в 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Враховуючи, що відповідно до довідки ОК-5 середньомісячна заробітна плата відповідача за період із січня по грудень 2025 року становила 36 919,74 грн, а за січень–лютий 2026 року — 29 608,41 грн.

За таких обставин, враховуючи встановлену та підтверджену належними доказами зміну матеріального та сімейного стану позивача, зокрема наявність у нього інших дітей, щодо яких він несе обов`язок утримання, у тому числі неповнолітньої доньки, а також те, що старша донька продовжує навчання та в майбутньому може реалізувати передбачене законом право на звернення до суду із вимогою про стягнення аліментів на період навчання, суд дійшов висновку про необхідність врахування зазначених обставин при визначенні розміру аліментів.

Водночас суд бере до уваги матеріальні потреби малолітньої доньки, її вік, необхідність забезпечення належних умов для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а також принцип рівності прав та обов`язків обох батьків щодо утримання дитини.

Оцінюючи у сукупності всі наявні у справі докази, суд також враховує, що навіть після зменшення розміру аліментів, їх розмір, визначений у частці від доходу позивача, забезпечуватиме рівень утримання дитини, який не є меншим за гарантований державою мінімальний розмір аліментів та перевищує прожитковий мінімум, встановлений для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, визначеного судовим наказом з 1/4 частки до 1/6 частки.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 76-82, 258, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст.181, 182, 192 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент. номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент. номер: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання ОСОБА_3 , 10 травня 2023 року на підставі судового наказу виданого Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області від 14.04.2026 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя: М. С. Булкат