Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №467/867/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/867/26

3/467/224/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , прокурора – Пахомова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Братське, Миколаївської області, громадянина України, зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності – відсутні,

за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Обвинувачення, яке визнане судом доведеним

ОСОБА_1 , займаючи посаду молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)», у зв`язку із чим, будучи згідно до п.п. «д» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України « Про запобігання корупції», суб`єктом на якого поширюються дія цього Закону, будучи зобов`язаним згідно ч.1 ст. 45 указаного Закону у строк до 31 березня 2026 року включно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2025 рік, несвоєчасно подав таку декларацію лише 03 квітня 2026 року, не маючи на те поважних причин.

Дії ОСОБА_1 , за таких обставин, уповноваженою на складання протоколу особою були кваліфіковані за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

В судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст. 712-6 КУпАП не оспорював, тим самим визнав свою вину у повному обсязі.

Вказав, що коли перебував у м. Миколаєві від співробітника відділу внутрішньої безпеки дізнався, що пропустив строк подачі декларації за 2025 рік.

Додав, що за місцем роботи нагадували про необхідність її подати, але він не звернув на це уваги.

Загалом, поважних і об`єктивних причин її вчасно подати у нього не було.

Прокурор в судовому засіданні вважав наявними і доведеними підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 172-6 КУпАП у зв`язку із чим просив накласти на нього адміністративне стягнення згідно санкції указаної статті.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Суд встановив, що ОСОБА_1 наказом т.в.о. начальника ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» № 116/ос від 05 грудня 2025 року був призначений на посаду молодшого інспектора відділу охорони ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» з 08 грудня 2025 року із присвоєнням первинного спеціального звання «рядовий внутрішньої служби».

Матеріали справи містять у собі дані, що 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 під особистий підпис був ознайомлений із вимогами Закону України «Про запобігання корупції», у т.ч. й положеннями статті 45 указаного Закону.

Зокрема, згідно п.п. «д» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Тоді як згідно ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»- «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

При цьому, суд враховує, що обов`язок належної підготовки суб`єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб`єкта декларування.

Встановлений ст. 45 Закону обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати, внаслідок бездіяльності самого суб`єкта декларування, незнання закону тощо).

Тим самим, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2025 рік у строк до 31 березня 2026 року включно.

Проте, установлено і підтверджується матеріалами справи, зокрема, роздруківкою послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 у період з 01 січня 2026 року по 04 квітня 2026 року.

Зокрема, що подав щорічну декларацію за 2025 рік 03 квітня 2026 року о 14 год. 32 хв.

Отже, достовірно установлено факт порушення ОСОБА_1 строку подання щорічної декларації за 2025 рік, який установлений ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Разом із цим, відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: 1) сам факт несвоєчасного подання та 2) відсутність у суб`єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.

Тобто, у цьому випадку законодавець установлює відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації як принципового елементу складу правопорушення.

Аналізуючи питання наявності/відсутності у ОСОБА_1 поважних причин несвоєчасного подання декларації за 2025 рік, суд враховує, що під поважними причинами розуміють неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особини на лікуванні, унаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення до декларації, перебуванням (триманням) під вартою,тощо.

Але об`єктивних обставин, які б дійсно перешкоджали ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію за 2025 рік суд не встановив, так як доказів цьому у справі немає, тоді як ОСОБА_1 сам вказав на відсутність у нього таких причин.

Відповідно, суд встановив, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2025 рік.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується комплексом доказів перш за все, протоколом про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом відповідає вимогам ч.1 ст. 256 КУпАП України, у тому числі й у частині викладу суті правопорушення і усіх його обов`язкових ознак, що указані диспозицією інкримінованої у даному випадку норми, а тому підстав для визнання його недопустимим доказом немає.

Факт несвоєчасного подання підтверджується роздруківкою послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Тоді як матеріали справи містять у собі ряд документів, що вказують на займану ОСОБА_1 посаду, зайняття якої обумовлює обов`язки, передбачені ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, так як ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.

Обставин, встановлених ст. 247,ч.2 ст. 284 КУпАП, немає.

Стягнення накладається у межах, визначених ч.4 ст. 38 КУпАП.

Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП і застосуванням її санкції.

Мотиви накладення стягнення

З огляду на викладене, суд приймає рішення про накладення на ОСОБА_1 стягнення згідно із санкцією ч.1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу.

На підставі ч.2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, зокрема, особу порушника, який вже притягувався до відповідальності за таке правопорушення, наразі працевлаштований, у тому числі й відсутність даних, які б свідчили про її неприйнятну репутацію у місці постійного проживання та/або роботи, його майновий стан, ступінь його вини, у т.ч. й ставлення до учиненого.

Обставин, що пом`якшують відповідальність, як і обставин, що її обтяжують згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП суд не встановив.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення не застосовувались.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 246, 280, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца