Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №127/4240/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4240/26

Провадження № 2/127/1201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 вересня 2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що складено актовий запис № 2555.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із матір`ю.

Позивач зазначила, що сімейні відносини між сторонами фактично припинилися, спільне господарство не ведеться, взаєморозуміння між подружжям відсутнє, сторони мають різні погляди на сімейне життя, втратили взаємну любов, повагу та довіру, у зв`язку з чим подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. На думку позивача, примирення між сторонами неможливе, а тому підстав для надання строку на примирення немає.

Крім вимоги про розірвання шлюбу, позивач просила здійснити поділ майна, набутого сторонами за час перебування у шлюбі, посилаючись на те, що таке майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період шлюбу сторонами за спільні кошти було набуто земельну ділянку площею 0,0679 га, кадастровий номер 0510100000:02:088:0243, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також позивач вказувала, що на зазначеній земельній ділянці сторони після знесення існуючого житлового будинку за спільні кошти здійснили будівництво нового житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 172,1 кв.м, право власності на який зареєстровано за відповідачем.

Крім цього, за час шлюбу відповідачем було набуто право власності на нежитлове приміщення загальною площею 73,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також нежитлове приміщення (комору) площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , які, на думку позивача, також є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Окрім цього, позивач зазначала, що відповідачем під час шлюбу в інтересах сім`ї було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , будівництво якого на час звернення до суду не завершене, а тому просила визнати зазначені майнові права об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та здійснити їх поділ між сторонами у рівних частках.

Позивач просила суд розірвати шлюб між сторонами, визнати перелічене нерухоме майно та майнові права об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, в порядку поділу майна визнати за нею право власності на 1/2 частину кожного із зазначених об`єктів нерухомого майна та 1/2 частину майнових прав на квартиру, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, не заперечував проти його задоволення, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, та погодився із заявленим позивачем порядком поділу спільного майна подружжя.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частинами першою, третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом статей 76-81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 16 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що складено актовий запис №2555, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого міститься у матеріалах справи.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як убачається із матеріалів справи та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду, сімейні відносини між подружжям фактично припинені, сторони спільного господарства не ведуть, взаєморозуміння між ними відсутнє, спільного сімейного життя вони не підтримують, що свідчить про фактичний розпад сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за рішенням суду за позовом одного із подружжя відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається. Однією із засад сімейного законодавства є добровільність шлюбу, а тому примушування особи до його збереження також суперечило б змісту сімейних правовідносин.

З огляду на встановлені судом обставини, відсутність між сторонами сімейних відносин, взаємної підтримки, спільного побуту та бажання зберігати сім`ю, а також враховуючи волевиявлення позивача щодо припинення шлюбу, суд доходить висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, примирення між ними є неможливим, а тому заявлена вимога про розірвання шлюбу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом із тим судом встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними було набуто майно, яке є предметом спору у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що у період шлюбу відповідачем було набуто у власність земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:088:0243, житловий будинок по АДРЕСА_1 , який у подальшому було знесено та на його місці побудовано новий житловий будинок, право власності на який зареєстровано 26 грудня 2022 року, нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 , а також набуто майнові права на квартиру у житловому комплексі у Голосіївському районі міста Києва.

Вказані обставини підтверджуються договорами купівлі-продажу, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, матеріалами реєстру будівельної діяльності, договорами щодо набуття майнових прав, звітами про оцінку майна та іншими письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав самостійного доходу з поважних причин. Закон встановлює презумпцію спільності майна, набутого під час шлюбу.

Згідно зі статтями 63, 69, 70 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном, а у разі його поділу частки подружжя є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю або шлюбним договором.

Правова презумпція спільності майна, набутого під час шлюбу, неодноразово підтверджена Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, відповідно до якої саме особа, яка заперечує поширення режиму спільної сумісної власності на певне майно, повинна довести відповідні обставини.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що спірне майно було набуте відповідачем за особисті кошти, на підставах, передбачених статтею 57 Сімейного кодексу України, або що між сторонами існувала домовленість щодо іншого правового режиму такого майна, матеріали справи не містять.

Щодо майнових прав на квартиру у житловому комплексі у місті Києві суд зазначає, що хоча будинок на момент розгляду справи не введений в експлуатацію та право власності на квартиру не зареєстроване, укладений під час шлюбу договір щодо набуття майнових прав був укладений в інтересах сім`ї, а тому відповідні майнові права також входять до складу спільного майна подружжя.

Такий висновок відповідає положенням частини третьої статті 61, частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц, а також Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №761/29288/22.

Оскільки сторонами не укладався шлюбний договір, відсутня домовленість щодо іншого порядку поділу майна, а будь-яких обставин, які відповідно до статті 70 СК України могли б бути підставою для відступу від принципу рівності часток подружжя, судом не встановлено, спірне майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Крім того, суд враховує, що відповідач у судовому засіданні визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії судового провадження. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом відповідачу були роз`яснені процесуальні наслідки визнання позову. Зі змісту його пояснень убачається, що визнання позову є добровільним, усвідомленим та безумовним.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим приймається судом.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 206, 258, 259, 263–265, 268 ЦПК України, статтями 24, 55, 60, 61, 63, 68–70, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, статтями 190, 331, 355, 356, 368, 372, 377 Цивільного кодексу України, статтею 120 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 вересня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 2555.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя:

-земельну ділянку площею 0,0679 га, кадастровий номер 0510100000:02:088:0243, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 172,1 кв.м, житловою площею 78,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлове приміщення загальною площею 73,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-нежитлове приміщення (комору) загальною площею 5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав № 42/3МС від 30 листопада 2018 року та додатковою угодою № 2 від 26 липня 2019 року до зазначеного договору щодо квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 (друга черга будівництва).

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

1/2 частку земельної ділянки площею 0,0679 га, кадастровий номер 0510100000:02:088:0243, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 172,1 кв.м, житловою площею 78,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частку нежитлового приміщення загальною площею 73,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частку нежитлового приміщення (комори) загальною площею 5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

1/2 частку майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав № 42/3МС від 30 листопада 2018 року та додатковою угодою № 2 від 26 липня 2019 року до цього договору щодо квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 (друга черга будівництва).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 295 (десять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення суду складено 15.07.2026 року.

Суддя: