Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №153/774/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

П О С Т А Н О В А

іменем України

"15" липня 2026 р. Справа153/774/26

Провадження3/153/305/26-п

Код суду: 231

Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення від 22 квітня 2026 року встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2025 року №841-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 . Так, старшим лейтенантом ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків старшим зміни прикордонних нарядів прикордонної служби в період з 08.00 14.04 до 22.00 15.04.2026 не здійснено належне керівництво і контроль відносно старшого прикордонного наряду «Прикордонний патруль» старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який під час несення служби у складі прикордонного наряду «Прикордонний патруль» в тилу п/зн №0178 в період з 22.00 14.04.2026 року до 08.00 15.04.2026 року тимчасово відволікся від охорони державного кордону, перебуваючи у стані, що є несумісним з належним виконанням службових обов`язків, шляхом сну на ліжку в службовому приміщенні контрольного поста та відносно молодшого сержанта ОСОБА_3 , який не здійснював спостереження та прослуховування прилеглої території та знаходився у службовому приміщенні контрольного поста, що дало змогу стороннім особам в притул підійти до місця несення служби наряду, а також нездійсненні контролю за наданням доповідей прикордонному наряду «Старший зміни прикордонних нарядів» про несення служби.

Внаслідок зазначених дій (бездіяльності) старшого лейтенанта ОСОБА_1 старшим зміни прикордонних нарядів не було забезпечено належного рівня контролю за визначеною ділянкою державного кордону України, що створило реальні передумови для можливого порушення державного кордону, втрати контролю за обстановкою та унеможливило своєчасне реагування на зміну ситуації, що призвело до порушення вимог пункту 3 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19.10.2015 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1391/27836, статей 11, 12 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 2.1 та 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України №330/151/809/434/146 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.07.2011 за №922/19660, підпункту 3 пункту 5 розділу Правил етичної та доброчесної поведінки особового складу Державної прикордонної служби України, затверджених наказом МВС України №741 від 05.11.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.11.2024 року за №1733/43078.

Таким чином, за викладених вище обставин, старший лейтенант ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки старшого зміни прикордонних нарядів прикордонної служби, проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 не здійснив належний контроль за несенням старшим лейтенантом ОСОБА_2 та молодшим сержантом ОСОБА_3 служби в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» в тилу прикордонний загін №0178, в порушення своїх статутних обов`язків, Інструкції, Кодексу поведінки працівників, Правил етичної та доброчесної поведінки особового складу, вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Вказав, що він здійснював контроль за підпорядкованими прикордонними нарядами у визначеному порядку та по наявних засобах зв`язку.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а саме протокол про військове адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 квітня 2026 року, рапорт начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 квітня 2026 року; копію письмових пояснень; Витяг з книги прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 », Витяг з Книги прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 20:00 14 квітня 2026 року по 08:00 15 квітня 2026 року, копію службової характеристики, копію медичної характеристики, витяг з Наказу «Про особовий склад» №804-ОС від 08 жовтня 2025 року, витяг з Наказу «Про особовий склад» №841-ОС від 17 жовтня 2025 року, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 1 ст.256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, яке виразилось у тому, що останній виконуючи обов`язки старшого зміни прикордонних нарядів прикордонної служби, проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 , не здійснив належний контроль за несенням старшим лейтенантом ОСОБА_2 та молодшим сержантом ОСОБА_3 служби в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» в тилу прикордонний загін №0178, в порушення своїх статутних обов`язків, Інструкції, Кодексу поведінки працівників, Правил етичної та доброчесної поведінки особового складу.

Диспозицією ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

З об`єктивної сторони, дане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність.

Водночас, із матеріалів справи не вбачається належного підтвердження того, що ОСОБА_1 мав реальну можливість здійснити контроль за діями старшого лейтенанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , а також що саме внаслідок його недбалого ставлення до виконання службових обов`язків настали наслідки, які охоплюються об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Сам по собі факт допущення порушень підлеглими військовослужбовцями під час несення служби не є безумовним доказом неналежного виконання службових обов`язків їхнім керівником. Для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності необхідно встановити конкретні дії або бездіяльність, які він повинен був вчинити як старший зміни прикордонних нарядів, але не вчинив, а також довести причинний зв`язок між такою бездіяльністю та допущеними порушеннями.

Разом з тим, матеріали справи містять лише загальне посилання на нездійснення належного контролю, без конкретизації, які саме заходи контролю не були проведені ОСОБА_1 , у який спосіб він мав здійснювати такий контроль, чи мав він фактичну можливість виявити порушення та запобігти їм.

Крім того, на підтвердження обставин, викладених у протоколі, долучено рапорт та письмові пояснення, однак особи, які можуть підтвердити безпосередні обставини події, у судове засідання не з`явилися. Відтак, такі матеріали справи не містить належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 ознак недбалого ставлення до військової служби.

Наявність лише рапорту начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за відсутності будь-яких інших доказів не може слугувати достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, за результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів з точки зору належності, допустимості й достовірності, судом в ході розгляду справи не було встановлено достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, які можуть констатувати, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумних сумнівом. У зв`язку із чим, суддя дійшов висновку про закриття провадження у справі, згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст.221, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя Дзерин М.М.