Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №147/1455/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1455/26

Провадження № 3/147/577/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Мудрак А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 173-2 КУпАП

в с т а н о в и в :

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №142062 від 07.06.2026, 07 червня 2026 року близько 20 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 насильство в сім`ї, що полягало у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, чим заподіяв шкоду її психологічному здоров`ю.

ОСОБА_1 роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину заперечив та пояснив, що 07 червня 2026 року близько 20 год. за місцем його проживання між ним та матір`ю виник конфлікт тому, що остання не пускала його гуляти, намагається його контролювати завжди. Можливо він раз на неї крикнув, матір також на нього кричала. Чи вживав в її сторону нецензурну лексику не пам`ятає. При цьому також була присутня бабуся та сестра. В цей день мама, бабуся та сестра вживали щодо нього нецензурну лексику. На наступний день вони всі примирилися. Будь-якої шкоди їх здоров`ю він не завдавав.

Захисник Чичикало О.О. подала клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому просить провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В обгрунтування клопотання зазначає, що викладена у протоколі суть правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні домашнього насильства не визнавав як на час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, про що вказав у своєму письмовому пояснені, що міститься в матеріалах справи, так і на даний час повністю заперечує свою вину у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення. При цьому домашнє насильство необхідно відрізняти від звичайних конфліктних стосунків. “Конфлікт” не дорівнює “домашнє насильство”.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Однак, як видно із матеріалів справи, інспектором СРПП ВП № 2 Гайсинського РУП, старшим сержантом поліції Лесиком В.В. взагалі не було зібрано доказів, необхідних для встановлення події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП (недоведено факт вчинення домашнього насильства, який відрізняється від сімейного конфлікту, не встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, відсутні докази наявності умисного діяння, наявності шкоди або негативних психологічних наслідків, наявності порушення прав людини, а також наявності асиметрії сил). Матеріали справи складені неякісно, формально, і грунтуються виключно на поясненнях учасників конфліктної ситуації, які не можуть бути об`єктивними. Пояснення свідків, які не є учасниками конфлікту, відсутні; відеозаписи з телефонів учасників конфлікту, які могли б об`єктивно підтвердити обставини справи, відсутні; висновки психологів, експертів чи інших спеціалістів щодо підтвердження факту нанесення шкоди психологічному здоров`ю особам, зазначеним у матеріалах справи як потерпілі, відсутні.

Щодо передумов конфлікних відносин у сім`ї ОСОБА_2 . Як видно з матеріалів справи, спір виник між ОСОБА_1 (матір`ю) та ОСОБА_1 (сином). Сестра і бабуся долучились до спору пізніше (підтримали сторону матері). У зв`язку з цим додає до цього клопотання копії постанов Великоновосілківського районного суду Донецької області та копії постанов Покровського районного суду Дніпропетровської області, які можуть характеризувати ОСОБА_3 , як особистість, та як матір, і які можуть мати значення для повного та об`єктивного вирішення справи, а також для правильного розуміння стосунків у сім`ї ОСОБА_2 , визначення стійких сімейних ролей кожного із них (хто є лідером, а хто підпорядковується), а також щодо обставин того, хто саме (матір чи син) зазвичай виступає аб`юзером, кривдником у сім`ї, а хто є потерпілим, жертвою.

Крім того, станом на дату розгляду цієї справи всі учасники сімейного конфлікту примирились між собою та жодних претензій один до одного не мають, прохають закрити справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. При цьому відповідні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були подані особисто ними 06.07.2026 до Тростянецького районного суду Вінницької області, а ОСОБА_5 на даний час почала проживати окремо в с. Озерна Білоцерківського району Київської області, тому заяву про закриття справи стосовно її брата вона надіслала їй (захиснику) через відділення «Нової пошти» з метою подальшого подання до суду через підсистему «Електронний суд».

Можна зробити висновок, що 07.06.2026 близько 20 год. у сім`ї ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , відбувся сімейний конфлікт, за що КУпАП відповідальності не передбачено. Для кваліфікації вказаної події як домашнього насильства докази в матеріалах справи відсутні. Зокрема, не вказано та не доведено в чому саме на думку працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, полягала значна перевага в своїх можливостях у ОСОБА_1 порівняно з іншими трьома учасниками конфлікту - повнолітніми особами ОСОБА_1 (матері), ОСОБА_5 (сестри) та ОСОБА_4 (бабусі).

Тобто матеріали справи взагалі не містять доказів існування обов`язкових умов: 1) умисність дій/бездіяльності; 2) наявність шкоди/наслідків; 3) порушення прав людини; 4) асиметрія сил для кваліфікації діяння як домашнього насильства, а не конфлікту.

Також до суду 06 липня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просить закрити справу №147/1455/26 щодо її сина ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. По суті справи пояснює, що ОСОБА_1 не вчиняв насильство в сім`ї, а фактично 07.06.2026 близько 20.00 год. відбувся звичайний сімейний конфлікт, який закінчився примиренням усіх учасників події цього конфлікту. Жодних претензій до сина немає.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , виступ захисника на підтримку поданого клопотання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що між ним та матір`ю ОСОБА_1 відбувся конфлікт. Вказане також підтвердила ОСОБА_1 зазначивши про це у заяві поданій до суду 06 липня 2026 року. В письмових поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 07.06.2026, які наявні в матеріалах справи, вказано про те, що між ними відбулася суперечка.

З досліджених матеріалів справи, а саме рапорту від 07.06.2026 №5162, письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 07.06.2026, не вбачається, що інкримінованими ОСОБА_1 діями була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 .

Наявність між матір`ю та сином словесного конфлікту, суперечки не є безспірним доказом вчинення домашнього насильства.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що під час конфлікту ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити ОСОБА_1 шкоду їх психічному здоров`ю.

Згідно з усталеною судовоюї практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04), рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Виходячи зі змісту закону провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Тростянецький районний суд Вінницької області.

Суддя А.М. Мудрак