Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №131/921/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/921/26

Провадження № 2/131/550/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане домоволодіння належало до колгоспного двору і за законом усім п`ятьом його членам (у тому числі померлим батькам позивача – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) належало по 1/5 частці. Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 її 1/5 частку прийняв батько, який фактично проживав разом із нею, внаслідок чого його частка склала 2/5, однак за життя він її не оформив. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька та прийняла спадщину у встановлений строк, проте нотаріус постановою від 19.05.2026 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, оскільки спадкодавці за життя право власності в установленому порядку не зареєстрували, тому позивачка була вимушена звернутися до суду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак в позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача за наявними матеріалами.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, однак надали заяви про визнання позову та розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Так, судом встановлено, що згідно із копією свідоцтва серії НОМЕР_1 від 26.01.2021 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 21.11.1987 ОСОБА_8 змінила прізвище на " ОСОБА_9 ".

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 16.12.2011 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 01.11.2017 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_7 до дня своєї смерті проживала в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Дашівської селищної ради №64 від 25.02.2026.

ОСОБА_6 до дня своєї смерті проживав в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Дашівської селищної ради №65 від 25.02.2026.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами спадкової справи 72/2014.

Згідно із випискою з погосподарської книги Дашівської селищної ради №229 від 06.11.2024 згідно погосподарської книги № 6, особовий рахунок № НОМЕР_5 , житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспних дворів. Станом на 15.04.1991 року склад двору: 1. ОСОБА_6 2. ОСОБА_7 3. ОСОБА_10 4. ОСОБА_11 5. ОСОБА_2 .

Згідно із копією дубліката заповіту від 17.05.2017 № 22 ОСОБА_6 заповідав все своє майно ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 прийняла після нього спадщину, так як звернулася у встановлений законом строк з відповідною заявою до нотаріуса, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 10/2018.

Спадкодавці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 померли і за життя не оформили в установленому законом порядку право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою БТІ №302 від 27.02.2026, а тому нотаріус Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Наталія Петрівна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №458/02-31 від 19.05.2026.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Частиною першою ст. 112 ЦК УРСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Тобто, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 житловий будинок АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору, в тому числі і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Таким чином, після смерті членів колгоспного двору відкрилася спадщина на належне їм нерухоме майно.

Положеннями статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Відповідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Положеннями статей 1268-1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статей 1216 та 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів або наявністю розбіжностей в таких документах, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи викладене вище, а також повне визнання позовних вимог відповідачами, суд вважає, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на дві п`ятих частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 112, 120, 123, 563 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на дві п`ятих частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_4 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя: