Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №130/1846/24 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/290/2026

130/1846/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Корнійчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернулася до Жмеринського міськрайонного суду із позовною заявою до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ «А» загальною площею 64,6 кв.м, житловою площею 37 кв. м; з верандою літ. «а»; літньою кухнею літ. «Б»; погребу літ «П/Б»; сараю літ. «В»; сараю з гаражем літ «Г»; сараю літ «Д»; жомової ями літ. «Е»; огорожі №1; воріт №2; криниці №3, згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.12.2009. Спадкоємцями ОСОБА_4 були його рідні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Після смерті батька позивач ОСОБА_1 фактично прийняла у спадщину майно, так як на момент смерті батька мешкала разом з ним та доглядала його, тобто з 2004 року вона стала користуватись зазначеним будинком, підтримувала його в належному стані. Після смерті ОСОБА_4 залишився заповіт, відповідно до якого останній заповідав все належне йому майно дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах. Так як при житті ОСОБА_4 не прийняв будинок в експлуатацію та не провів реєстрацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 , то ОСОБА_1 була змушена звернутись до суду з позивом про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1 в порядку прийняття спадщини. Відповідно до рішення суду даний позов було задоволено. Таким чином ОСОБА_1 отримала у спадщину 1/2 частину нерухомого майна, так як вона являється спадкоємцем за заповітом та донькою померлого ОСОБА_4 . В свою чергу ОСОБА_3 у визначеному законом порядку спадщину не прийняв та не відмовлявся від неї. Він не звертався до нотаріуса із завою про прийняття спадщини чи відмову від неї. Представник позивача вказав, що з моменту смерті ОСОБА_4 минуло вже 20 років, його син ОСОБА_3 за всі ці роки не виявляв бажання прийняти спадщину після смерті батька та не здійснив жодних дій для її прийняття, не цікавився спадковим майном, не приїжджав на могилу до батька, натомість позивач користується будинком та доглядає за ним. Таким чином ОСОБА_3 протягом 20 років спадщину не прийняв тому вона повинна спадкуватись за законом, на загальних підставах.

Ухвалою судді 13.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання та надано термін для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.03.2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Гніванської міської ради Кулешов В.В. в судове засідання не з`вився, надав заяву про розгляд справи у відсутність, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, шляхом направлення на адресу реєстрації судової повістки. До суду повернулося повідомлення про причини повернення "Адресат відсутній за вказаною адресою", причини неявки суду невідомі.

Згідно з положеннями ч.ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.6).

Як вбачається з копії довідки головного спеціаліста відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського обласного управління юстиції, 20.05.1970 у відділі реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.17).

Тобто, після реєстрації шлюбу позивач змінила дівоче прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_8 , і в подальшому іменується ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Як вбачається з копії рішення Жмеринського міськрайонного суду від 12.02.2010 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. «А», загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 37 кв. м; з верандою літ. «а»; літньою кухнею літ. «Б»; погребу літ «П/Б»; сараю літ. «В»; сараю з гаражем літ «Г»; сараю літ «Д»; жомової ями літ. «Е»; огорожі №1; воріт №2; криниці №3, згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.12.2009 Жмеринським районним структурним підрозділом КП «ВООБТІ» (а.с.8-9). Дане рішення зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно, що стверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10).

Відповідно до копії довідки про сімейний стан від 30.05.2007 №147-66 актовий запис про шлюб щодо ОСОБА_1 у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області відсутній (а.с.13).

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , станом на 11.12.2009 власником 1/2 частини будинку являється ОСОБА_1 (а.с.14-16).

Також представником позивача в обґрунтування позовних вимог в якості доказів до матеріалів справи буди додані: копія довідки, виданої виконкомом Демидівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.07.2009 №882, згідно по господарської книги №2, особовий рахунок № НОМЕР_3 , який знаходиться в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18); висновок по забудові земельної ділянки, забудовник ОСОБА_4 , відповідно до якої при огляді забудови в АДРЕСА_1 , станом на 14.12.2009 порушень архітектурно – будівельних норм не виявлено (а.с.19); копію довідки Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 08.08.2022 №474, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 (а.с.20), які не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві на час звернення до суду з вищевказаним позовом у 2024 році.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 являється власником 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.22).

Згідно копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась (а.с.23).

Як вбачається з копії незалежної судової експертизи середня ринкова вартість 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 64,6 кв.м, житловою площею 37,0 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 станом на 22.04.2024 складає 150 000,00 грн. (а.с.24).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Демидівської сільської ради від 15.08.2022 ОСОБА_4 все своє майно заповідав дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.25).

Згідно копії листа погосоподарської книги головою двору житлового будинку в АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_4 (а.с.26).

Також судом була оглянута інвентаризаційна справа 424/330 на домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно указаної інвентаризаційної справи, інвентаризація домоволодіння на час звернення до суду (2024рік), не проводилась.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Як роз`яснено в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її

Спадкоємець, який постійно проживав разом із сладкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Пред`являючи позов, позивач вказувала, що інший зі спадкоємців за заповітом ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 у порядку й у строки, визначені законом, не прийняв 20 років, а тому його частка у спадщині за заповітом відповідно до частини першої статті 1275 ЦК України переходить до іншого єдиного спадкоємця позивачки у справі ОСОБА_1 .

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та його представник посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. «А» загальною площею 64,6 кв.м, житловою площею 37 кв.м; з верандою літ. «а»; літньою кухнею літ. «Б»; погребу літ. «П/Б»; сараю літ. «В»; сараю з гаражем літ. «Г»; сараю літ. «Д»; жомової ями літ. «Е»; огорожі №1; воріт №2; криниці №3, згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.12.2009 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.