Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №559/5201/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Рівне

Справа № 559/5201/25

Провадження № 33/4815/830/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Марчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 29 травня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 29 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік..

З матеріалів справи вбачається, що27жовтня 2025 року о 17 год. 28 хв. в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області на 354 км. автодороги М-06 Київ-Чоп, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X6, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звуженні зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя), і від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду відносно нього скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Зазначає, що долучений до протоколу відеозапис спростовує висновок суду про перебування його у стані наркотичного сп`яніння, оскільки не містить об`єктивних ознак такого стану.

Вказує, що суд не надав оцінки відсутності доказів керування транспортним засобом та законності застосування поліцейського заходу. Стверджує, що автомобіль перебував у нерухомому стані із вимкненим двигуном, а тому відсутні докази порушення ним Правил дорожнього руху чи законні підстави для подальшого проведення огляду на стан сп`яніння.

Доводить, що судом безпідставно не враховано висновок №1276 КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР, складений за результатами медичного огляду, пройденого ним протягом двох годин після складення протоколу, яким підтверджено відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння. Зазначає, що цей доказ не був поданий до суду першої інстанції через неналежне виконання представником своїх професійних обов`язків.

Вважає, що працівники поліції безпідставно пов`язали підозру щодо перебування його у стані сп`яніння з відмовою їхати до ТЦК та СП, а складений протокол став наслідком такої відмови, а не наявності об`єктивних ознак сп`яніння. При цьому після вручення протоколу він самостійно пройшов медичний огляд, який не підтвердив факт перебування у стані наркотичного сп`яніння.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 29 травня 2026 року без його участі (а.с. 90).

Копію постанови суду ОСОБА_1 отримав 12 червня 2026 року (а.с. 93).

Апеляційна скарга подана до місцевого суду 19 червня 2026 року (а.с. 107).

Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.

Заслухавши доводи на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положенням п.2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови КМУ № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Разом з тим з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, не вбачається чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Так, згідно записів з бодікамери працівника поліції, ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він не відмовляється від проходження огляду в медичному закладі та вказував що готовий пройти такий огляд у найближчому медичному закладі у м.Дубно (Clip-0, час 12:00; Clip-1, час 01:20; Clip-4, час 01:30).

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначив, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції через певний час повідомили, що він перебуває в розшуку та буде доставлений до ТЦК у м. Рівне. Також зазначив, що після його виходу з автомобіля працівники поліції намагалися його затримати, у зв`язку з чим, з метою власної безпеки, він повернувся до транспортного засобу.

За словами ОСОБА_1 , саме після його відмови їхати разом із працівниками поліції до ТЦК останні почали зазначати про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння.

Крім того, вказав, що він не відмовлявся від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння та постійно наголошував, що готовий пройти такий огляд у найближчому медичному закладі в м. Дубно.

Доводи ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, з відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції видно, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські повідомили про необхідність його доставки до ТЦК (Сlip-0, час 06:55), а після відмови від поїздки до ТЦК працівники поліції, без озвучення будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, передбачених Інструкцією №1452/735, одразу ініціювала проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому відеозаписи не містять даних, що свідчили б про наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, визначених п. 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов`язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд.

Наведені вище дані не дають підстав зробити висновок про наявність прямої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

На переконання апеляційного суду, дії та манера спілкування поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до ТЦК, спонукавши його до відмови, яка й стала підставою притягнення його до відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об`єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23).

Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:

- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»);

- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);

- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.

Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та записам з нагрудної камери працівників поліції, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, до матеріалів справи долучений висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 жовтня 2025 року №1276, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (а.с. 106).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 29 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович