Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №170/958/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/958/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрілець Н. В.

Провадження № 22-ц/802/907/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Киці С. І., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ТзОВ «Укр кредит фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на те, що 26 квітня 2025 року між ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1545-6016 (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 9800 грн на кредитну картку, строком кредитування 365 календарних днів, базовий період 30 днів, з процентною ставкою 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та процентною ставкою – 0,74 % в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору, а також комісією за видачу кредиту 15 % від суми кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив факт взятих на себе кредитних зобов`язань, отримавши кредитні кошти та не скориставшись наданим йому правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Крім того позивач вказував, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка, станом на 22 жовтня 2025 року, становить 33712 грн, з яких: 9800 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 17542 грн - прострочена заборгованість по нарахованих процентах, 4900 грн - заборгованість по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України, 1470 грн - заборгованість по комісії.

Враховуючи наведене, позивач ТзОВ «Укр кредит фінанс» просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1545-6016 від 26 квітня 2025 року в сумі 33712 грн та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено .

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, прийнятим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували сам факт перерахування відповідачу кредитних коштів товариством та користування останнім даними грошовими коштами, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором відсутні.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна.

Встановлено, що 26 квітня 2025 року між позивачем ТзОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1545-6016, у письмовій формі, а саме у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора A1916.

Згідно з умовами цього кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на суму - 9800 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період – 30 днів; комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту; з процентною ставкою 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та процентною ставкою – 0,74 % в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача на підставі укладеного договору № 1545-6016 від 26 квітня 2025 року підтверджується приєднаною до матеріалів справи довідкою про перерахування грошової суми кредиту за вказаним кредитним договором, відповідно до якого ТзОВ «Укр кредит фінанс» перерахувало ОСОБА_1 , 9800 грн 26 квітня 2025 року в день підписання зазначеного договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позичальник ОСОБА_1 належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконував, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на 22 жовтня 2025 року становить 33712 грн, з яких: 9800 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 17542 грн - прострочена заборгованість по нарахованих процентах, 4900 грн - заборгованість по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України, 1470 грн - заборгованість по комісії.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що договір № 1545-6016 від 26 квітня 2025 року про надання кредиту, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, є укладеним.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1545-6016 на загальну суму 9800 грн в електронній формі і зазначені грошові кошти були отримані позичальником.

На підтвердження перерахування коштів на рахунок боржника в розмірі 9800 року позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту за кредитним договором № 1545-6016, на виконання умов якого ТзОВ «Укр кредит фінанс» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 9800 грн 26 квітня 2025 року в день підписання зазначеного договору на картку отримувача НОМЕР_1 , платіж № 1596468257.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає доведеним, що 26 квітня 2025 року відповідачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 було зараховано кошти в розмірі 9800 грн, які є кредитними.

Факт отримання даних коштів відповідачем не спростовано.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ТзОВ «Укр кредит фінанс» виникли кредитні відносини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даній справі підлягають застосуванню норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи є чинним та не припинений.

Таким чином, у спірних правовідносинах нарахування будь-яких грошових сум відповідно до вимог статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану є неправомірним, а тому заявлена позивачем сума заборгованості підлягає коригуванню шляхом виключення нарахувань, здійснених на підставі статті 625 ЦК України.

Отже, встановивши зазначені обставини, а саме те, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків та комісії за кредитним договором № 1545-6016 від 26 квітня 2025 року не виконав, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Укр кредит фінанс» підлягають до задоволення частково та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 28812 грн, з яких: 9800 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 17542 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1470 грн - заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подана позивачем апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржуване рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2026 року у цій справі як таке, що прийняте з невідповідністю висновків, викладених у ньому обставинам справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Укр кредит фінанс» при поданні до суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги 3633 грн 60 коп.

Оскільки апеляційним судом в порядку перегляду рішення позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6 656 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором № 1545-6016 про надання споживчого кредиту від 26 квітня 2025 року в розмірі 28812 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 6 656 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді