Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №761/28917/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28917/26

Провадження № 2-о/761/454/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Журавльова М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, яким просить визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: 1) перебування в місці проживання (перебування) проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; 2) наближення на 200 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме: - місця проживання: АДРЕСА_1 , - місця роботи: АДРЕСА_2 ; 3) особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 4) ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; 5) заборони ОСОБА_2 у будь-який спосіб публічно згадувати ОСОБА_1 , поширювати щодо неї будь-яку інформацію, коментарі, оцінки, чи висловлювання, у тому числі шляхом надання інтерв`ю засобам масової інформації, участі у телевізійних, радіо -та інтернет - програмах, публікації матеріалів у друкованих чи електронних медіа, розміщення дописів, відеозаписів або інших матеріалів у соціальних мережах, на відеохостингах, у месенджерах та на інших інформаційних ресурсах, а також шляхом надання відповідних відомостей журналістам, блогерам чи іншим третім особам з метою їх подальшого оприлюднення, якщо такі дії стосуються ОСОБА_1 , її особистого життя, містять погрози, образи, приниження честі та гідності, інші прояви психологічного насильства або спрямовані на встановлення чи підтримання непрямого контакту із Заявницею.

Заяву обґрунтовує тим, що 23 квітня 2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що було зроблено актовий запис № 440.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 останній систематично вчиняв щодо ОСОБА_1 домашнє насильство. Його протиправна поведінка проявлялася у вчиненні фізичного та психологічного насильства, зокрема він неодноразово провокував конфлікти, застосовував фізичну силу, намагався розпочати бійку, висловлювався на адресу заявниці нецензурною лайкою, принижував її честь і гідність, систематично ображав, залякував та висловлював погрози застосування фізичного насильства. Такі дії носили регулярний характер, створювали для заявниці атмосферу постійного страху, психологічного тиску та невпевненості у власній безпеці.

Від попереднього шлюбу ОСОБА_1 має доньку - ОСОБА_3 . яка протягом спільного проживання сторін також проживала разом із матір`ю та ОСОБА_2 . Малолітня дитина була безпосереднім свідком численних конфліктів, проявів агресії, образ, погроз та інших насильницьких дій, які ОСОБА_2 вчиняв щодо її матері. Перебування дитини в умовах постійної психологічної напруги, страху та конфліктної атмосфери негативно вплинуло на її емоційний і психологічний стан, викликало почуття тривоги та небезпеки, а також сформувало стійке негативне та вороже ставлення до ОСОБА_2 як особи, поведінка якої становила загрозу для матері та сімейного благополуччя, про що до вказаної заяви додано висновок психологічного обстеження, який складався у період проживання дитини разом з матір`ю та ОСОБА_2 .

Систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, його агресивна та непередбачувана поведінка, постійні образи, погрози та психологічний тиск призвели до повної втрати взаємної довіри між подружжям, істотного погіршення сімейних відносин, унеможливили подальше спільне проживання та збереження сім`ї. Поведінка ОСОБА_2 створила реальну загрозу фізичній та психологічній безпеці заявниці, у зв`язку з чим сімейні відносини фактично були припинені, а подальше перебування у шлюбі стало неможливим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/19142 від 01 серпня 2024р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Після припинення шлюбу. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом не проживають.

Незважаючи на припинення шлюбних та сімейних відносин, а також окреме проживання сторін. ОСОБА_2 не припинив протиправну поведінку стосовно ОСОБА_1 та продовжує систематично вчиняти щодо неї домашнє насильство психологічного характеру. Після розірвання сімейних відносин його поведінка не лише не змінилася, а навпаки набула характеру цілеспрямованого переслідування, постійного психологічного тиску, залякування та створення для заявниці атмосфери безперервного страху за власне життя, здоров`я та безпеку, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом свої прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 вищевказана заява надійшла в провадження судді Мальцева Д.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.07.2026 року відкрито провадження за правилами окремого провадження та призначено судове засідання.

Заявник та представник заявника в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з`явились, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, вимоги заяви підтримала в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, проте в судове засідання не з`явися, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 квітня 2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що було зроблено актовий запис № 440.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/19142 від 01 серпня 2024р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.

Як зазначає заявниця, за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 останній систематично вчиняв щодо ОСОБА_1 домашнє насильство. Його протиправна поведінка проявлялася у вчиненні фізичного та психологічного насильства, зокрема він неодноразово провокував конфлікти, застосовував фізичну силу, намагався розпочати бійку, висловлювався на адресу заявниці нецензурною лайкою, принижував її честь і гідність, систематично ображав, залякував та висловлював погрози застосування фізичного насильства. Такі дії носили регулярний характер, створювали для заявниці атмосферу постійного страху, психологічного тиску та невпевненості у власній безпеці.

Від попереднього шлюбу ОСОБА_1 має доньку - ОСОБА_3 . яка протягом спільного проживання сторін також проживала разом із матір`ю та ОСОБА_2 . Малолітня дитина була безпосереднім свідком численних конфліктів, проявів агресії, образ, погроз та інших насильницьких дій, які ОСОБА_2 вчиняв щодо її матері. Перебування дитини в умовах постійної психологічної напруги, страху та конфліктної атмосфери негативно вплинуло на її емоційний і психологічний стан, викликало почуття тривоги та небезпеки, а також сформувало стійке негативне та вороже ставлення до ОСОБА_2 як особи, поведінка якої становила загрозу для матері та сімейного благополуччя, про що до вказаної заяви додано висновок психологічного обстеження, який складався у період проживання дитини разом з матір`ю та ОСОБА_2 .

Систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, його агресивна та непередбачувана поведінка, постійні образи, погрози та психологічний тиск призвели до повної втрати взаємної довіри між подружжям, істотного погіршення сімейних відносин, унеможливили подальше спільне проживання та збереження сім`ї. Поведінка ОСОБА_2 створила реальну загрозу фізичній та психологічній безпеці заявниці, у зв`язку з чим сімейні відносини фактично були припинені, а подальше перебування у шлюбі стало неможливим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/19142 від 01 серпня 2024р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Після припинення шлюбу. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом не проживають.

Незважаючи на припинення шлюбних та сімейних відносин, а також окреме проживання сторін. ОСОБА_2 не припинив протиправну поведінку стосовно ОСОБА_1 та продовжує систематично вчиняти щодо неї домашнє насильство психологічного характеру. Після розірвання сімейних відносин його поведінка не лише не змінилася, а навпаки набула характеру цілеспрямованого переслідування, постійного психологічного тиску, залякування та створення для заявниці атмосфери безперервного страху за власне життя, здоров`я та безпеку.

Зокрема, ОСОБА_2 , усвідомлюючи місце проживання заявниці та знаючи її звичний спосіб життя, систематично прибуває до місця її проживання без її згоди та всупереч її категоричному небажанню підтримувати будь-які контакти. Під час таких візитів він поводиться агресивно, вчиняє дії, спрямовані на пошкодження належного заявниці майна, намагаючись у такий спосіб чинити психологічний тиск та залякати її. Так, ОСОБА_2 неодноразово умисно пошкоджував автомобіль заявниці шляхом проколювання шин, виламував вхідні двері квартири, здійснював спроби незаконного проникнення до її житла, чим грубо порушував її право на недоторканність житла та створював реальну загрозу її особистій безпеці. Іноді, ОСОБА_2 прибуває до місця проживання Заявниці, блокує її автомобіль, своїм автомобілем (який перебуває на відстані приблизно 200 метрів від місця проживання Заявниці) та пише у месенджерах погрози.

06 травня 2024 року Заявниця виявила пошкодження шин власного транспортного засобу ОСОБА_2 у зв`язку із чим зверталась до поліції з заявою.

12 травня 2024 року Заявниця зверталась до поліції через погрози життю та здоров`ю збоку ОСОБА_2 .

Окрім цього, ОСОБА_2 постійно здійснює психологічний тиск на заявницю засобами телефонного зв`язку та електронних комунікацій. Він систематично телефонує ОСОБА_1 , надсилає численні повідомлення через месенджери та інші засоби електронного зв`язку, зміст яких носить образливий, принизливий та погрозливий характер. У зазначених повідомленнях він висловлює погрози фізичною розправою, використовує нецензурну лексику, принижує честь і гідність заявниці, намагається морально зламати її, створюючи відчуття постійної небезпеки та безвиході.

Також, ОСОБА_2 систематично переслідує ОСОБА_1 біля місця її проживання та місця роботи, демонстративно з`являється у місцях її перебування, стежить за її пересуванням, чим позбавляє заявницю можливості почуватися у безпеці навіть поза межами власного житла. Під час таких зустрічей він висловлює на її адресу погрози застосування фізичного насильства, а також погрожує її близькому оточенню, зокрема клієнтам, сусідам та колегам, створюючи конфліктні ситуації та завдаючи шкоди її діловій репутації, нормальним соціальним зв`язкам і професійній діяльності.

Варто зазначити, що ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо Заявниці психологічне насильство не лише в особистому спілкуванні, а й у публічному просторі. Будучи медійною особою, він регулярно надає інтерв`ю, у тому числі засобам масової інформації держави- агресора. а також бере участь у спілкуванні з журналістами та блогерами. Під час таких публічних виступів ОСОБА_2 неодноразово згадував Заявницю, висловлював на її адресу погрози, розповідав про факти вчинення щодо неї домашнього насильства, при цьому демонструючи власну безкарність, а також допускав висловлювання, що принижують її честь, гідність та ділову репутацію.

Особливе занепокоєння викликає те, що ОСОБА_2 неодноразово заявляв як безпосередньо заявниці, так і у присутності інших осіб, що має невиліковне захворювання, у зв`язку з чим, на його переконання, він нібито не нестиме жодної юридичної відповідальності за будь-які протиправні дії. вчинені стосовно ОСОБА_1 . Такі висловлювання мають характер відкритого залякування, свідчать про повне ігнорування ним вимог закону, демонструють усвідомлене відчуття власної безкарності та істотно підсилюють обґрунтовані побоювання заявниці щодо можливого вчинення ним нових актів насильства.

Внаслідок тривалого психологічного тиску, систематичних погроз, переслідування та агресивної поведінки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 постійно перебуває у стані емоційної напруги та страху, вимушена змінити свій звичний спосіб життя, уникати певних маршрутів пересування, обмежувати коло свого спілкування, постійно контролювати власне місцезнаходження та вживати додаткових заходів особистої безпеки. Заявниця неодноразово змінювала свої повсякденні звички лише з метою уникнення зустрічей із кривдником, оскільки має обґрунтовані підстави побоюватися за власне життя та здоров`я, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом свої прав.

Згідно зі ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Як визначає стаття 1 зазначеного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Стаття 26 зазначеного Закону визначає, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

У разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що поведінка ОСОБА_2 має ознаки психологічного домашнього насильства у розумінні пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки полягає у систематичному переслідуванні, залякуванні, погрозах, психологічному тиску, контролі поведінки заявниці та створенні у неї постійного відчуття страху й емоційної невпевненості.

На підтвердження викладених обставин до заяви додаються належні та допустимі докази, зокрема скріншоти листування між сторонами, фотоматеріали, що підтверджують пошкодження майна заявниці, а також відеозаписи, на яких зафіксовано факти переслідування, агресивної поведінки та висловлення ОСОБА_2 погроз на адресу заявниці.

Враховуючи наведені заявницею фактичні та правові підстави в сукупності з доданими до заяви доказами, суд вважає, що наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення ОСОБА_2 насильства відносно неї, а тому приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 на строк 6 місяців із встановленням наступних заходів тимчасового обмеження його прав, передбачених ч.2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема заборонити ОСОБА_2 перебування в місці проживання (перебування) проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближення на 200 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме: - місця проживання: АДРЕСА_1 , - місця роботи: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб

Разом з тим, щодо вимог заяви в частині заборони ОСОБА_2 у будь-який спосіб публічно згадувати ОСОБА_1 , поширювати щодо неї будь-яку інформацію, коментарі, оцінки, чи висловлювання, у тому числі шляхом надання інтерв`ю засобам масової інформації, участі у телевізійних, радіо -та інтернет - програмах, публікації матеріалів у друкованих чи електронних медіа, розміщення дописів, відеозаписів або інших матеріалів у соціальних мережах, на відеохостингах, у месенджерах та на інших інформаційних ресурсах, а також шляхом надання відповідних відомостей журналістам, блогерам чи іншим третім особам з метою їх подальшого оприлюднення, якщо такі дії стосуються ОСОБА_1 , її особистого життя, які містять погрози, образи, приниження честі та гідності, інші прояви психологічного насильства або спрямовані на встановлення чи підтримання непрямого контакту із ОСОБА_1 , суд зазнача, що вони не підлягає задоволенню, оскільки запитувані заявником обмеження не передбачені чинним законодавством України. Перелік заходів, які можуть бути застосовані судом при вирішенні питання про видачу обмежувального припису, визначений законом та є вичерпним. З огляду на відсутність правових підстав для застосування інших обмежень, вимоги заяви в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 350-6, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису -задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 (дані: РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) строком на 6 (шість) місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

заборонити ОСОБА_2 перебування в місці проживання (перебування) проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

заборонити ОСОБА_2 наближення на 200 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме:

- місця проживання: АДРЕСА_1 ,

- місця роботи: АДРЕСА_2 ;

заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

заборонити ОСОБА_2 ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В решті вимог заява задоволенню не підлягає.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя