Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №754/14258/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

м. Київ

справа № 754/14258/23

провадження № 61-14927св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Автогаражного кооперативу «Супутник» на рішення Деснянського районного суду міста Києва

від 21 травня 2024 року під головуванням судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Супутник» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням - гаражним боксом № НОМЕР_1 , який розташований на території Автогаражного кооперативу «Супутник» (далі - АК «Супутник») шляхом зобов`язання АК «Супутник» не чинити будь-яких перешкод у користуванні гаражним боксом № НОМЕР_1 , звільнити його, повернути у попередній технічний стан, відповідно до технічного паспорта, демонтувавши незаконно встановлені конструкції у приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_1 (у кладовій).

2. Обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , який розташований на території АК «Супутник» за адресою: АДРЕСА_1 .

3. У квітні 2023 року позивач виявила, що відсутній доступ до частини її гаражного боксу, а саме до кладової. Зазначене приміщення було розділено, його частина незаконно використовується як душова, яка складає приблизно 5 кв. м.

4. З даного приводу позивач неодноразово зверталася до керівника АК «Супутник». 13 квітня 2023 року у відповідь на звернення відповідач надав витяг із рішення правління від 14 березня 2023 року про зобов`язання її звільнити душову до 15 квітня 2023 року.

5. Позивач вважає це рішення незаконним, оскільки відповідно до акта ревізійної комісії АК «Супутник» від 28 березня 2015 року до складу приміщень зазначеного кооперативу не входить жодне приміщення «душової», а також кладова, яка входить до складу її гаражного боксу, АК «Супутник» в особі його керівника - Ланіна В. В. незаконно займає частину її гаражного боксу № НОМЕР_1 та утримує його, перешкоджаючи користуватись цим приміщенням чим обмежує її права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 21 травня 2024 року позов задовольнив.

7. Усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням - гаражним боксом № НОМЕР_1 , який розташований на території АК «Супутник» шляхом зобов`язання АК «Супутник» не чинити будь-яких перешкод у користуванні гаражним боксом № НОМЕР_1 , звільнити його, повернути у попередній технічний стан, відповідно до технічного паспорта, демонтувавши незаконно встановлені конструкції у приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_1 (у кладовій).

8. Київський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу АК «Супутник» залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року без змін.

9. Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки АК «Супутник» чинить позивачу перешкоди у користуванні належним їй майном.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

10. У поданій у листопаді 2024 року до Верховного Суду касаційній скарзі

представник АК «Супутник» адвокатка Пруль Ю. О. просила рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

12. Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 04 грудня

2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 07 липня 2020 року у справі

№ 910/10647/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 28 вересня

2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 26 травня 2022 року у справі

№ 1-23-32/135-08-4825.

13. Вказує, що позивач у справі є недобросовісним набувачем, адже відповідно до ордера № 26, який був виданий Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_3 має право на заняття гаражного боксу № НОМЕР_1. Ордер, виданий згідно розпорядження Ватутінської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 листопада 2000 року № 1183 є єдиним документом на право користування ним, а тому саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.

14. Зауважує, що поза увагою судів залишилася обставина про те, у який спосіб право власності набула позивач, адже у АК «Супутник» прийнято у експлуатацію 766 об`єктів, а тому позивач не могла брати участь у будівництві НОМЕР_1 гаража.

15. Касаційна скарга також містить арґумент, що висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2024 року № 826/10-2024 та висновок експерта від 01 серпня 2024 року № СЕ-19/111-24/37436-ДД сторона відповідача подати не могла, адже на час ухвалення у справі рішення вони були відсутні.

Узагальнені доводи особи. Яка подала відзив на касаційну скаргу

16. У поданому у грудні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокатка Шоха С. І. у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

17. Додатково відзив на касаційну скаргу містить клопотання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

18. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є єдиним власником спірного гаражного боксу, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, що правильно встановлено судом як першої так і апеляційної інстанцій.

19. Зауважує, що твердження відповідача про те, що вона отримала право власності на спірний гараж недобросовісно не підтверджені жодними доказами.

20. Окремо зауважила, що відповідач постійно намагається розширити предмет позову та вийти за його межі, вимагаючи від судів вирішити питання про набуття позивачем права власності і визнати позивача недоброчесним. Той факт, що колись ордер на користування спірним гаражним боксом видавався на ім`я ОСОБА_3 жодним чином не впливає на ту обставину, що наразі членом кооперативу є позивач і саме вона є власником гаража.

Рух справи в суді касаційної інстанції

21. Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Деснянського районного суду м. Києва.

22. Справа № 754/14258/23 надійшла до Верховного Суду 26 листопада 2024 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

23. Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 травня 2013 року, гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею

88,1 кв. м за адресою: АК «Супутник» у м. Києві на вул. Крайній, 3 належить

ОСОБА_1 на праві приватної власності (а. с. 6, 7, том 1).

24. Згідно із технічним паспортом на спірний гараж № НОМЕР_1 за адресою: АК «Супутник» на вул. Крайній, 3 у м. Києві, це приміщення складається з підсобного приміщення (підв.) площею 15,9 кв. м, гаража площею 29,9 кв. м, кладової площею 10,2 кв. м та підсобного приміщення 32,1 кв. м, загальна площа становить 88,1 кв. м, з них основна - 29,9 кв. м, підсобна - 58,2 кв. м (а. с. 8-11, том 1).

Позиція Верховного Суду

25. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

32. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

33. У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

34. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

35. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

36. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження

№ 61-5252сво23)).

37. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

38. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

39. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

40. У статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

41. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

42. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

43. Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед таких правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

44. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України моментом набуття права власності на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

45. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження

№ 14-181цс18)).

46. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. Враховуючи, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належною їй частиною гаража, а відповідач на підтвердження своїх доводів належних доказів отримання позивачем без законних підстав свідоцтва про право власності від 17 травня 2013 року не подав, Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність свого порушеного права на захист якого і поданий цей позов.

48. У справі, що переглядається суди встановили, що право власності позивача на гаражний бокс посвідчене свідоцтвом від 17 травня 2023 року. Державна реєстрація права власності проведена 17 травня 2013 року.

49. Доказів того, що свідоцтво від 17 травня 2013 року визнане недійсним матеріали справи не містять.

50. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи представника заявника про те, що позивач не є власником спірного гаражного боксу, оскільки такі твердження спростовується долученим до матеріалів справи свідоцтвом про право власності, а також висновками апеляційного суду, який відхиляючи аналогічний за змістом арґумент апеляційної скарги, правильно вказував, що належність гаражного боксу позивачу відповідачем не спростована, підстав використання автокооперативом належного позивачці приміщення не надано.

51. Арґумент касаційної скарги про те, що поза увагою судів залишилася обставина про те, у який спосіб право власності набула позивач, адже у АК «Супутник» прийнято у експлуатацію 766 об`єктів, а тому позивач не могла брати участь у будівництві НОМЕР_1 гаража колегія суддів відхиляє, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи, а саме долученою до позовної заяви копією технічного паспорта до якого входить копія поверхневого плану та копією журналу внутрішніх площ до плану гаража за Формою № 1/16.

52. Довід касаційної скарги представника заявника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня

2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 08 жовтня 2019 року у справі

№ 916/2084/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 26 травня 2022 року у справі № 1-23-32/135-08-4825 колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

53. Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі

№ 910/12787/17, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 08 жовтня

2019 року у справі № 916/2084/17, від 28 вересня 2021 року у справі

№ 761/45721/16-ц виснував про те, що при вирішенні спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, а тому викладені у наведених справах висновки Верховного Суду висновкам судів у цій справі не суперечать.

54. Посилання на неврахування правового висновку, який був викладений Верховним Судом у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 1-23-32/135-08-4825 колегія суддів відхиляє, оскільки у означеній справі касаційний суд вказував, що стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) пов`язує участь боржника у спорі саме як сторони такого спору. Інша участь боржника у спорі виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ, а тому означений правовий висновок викладений за фактичних обставин та правового регулювання, яке відмінне від фактичних обставин та правового регулювання цієї справи.

55. Щодо доводу касаційної скарги про те, що сторона відповідача не могла подати до суду висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2024 року № 826/10-2024 та висновок експерта

від 01 серпня 2024 року № СЕ-19/111-24/37436-ДД адже на час ухвалення у справі рішення вони були відсутні колегія суддів зазначає таке.

56. З матеріалів справи відомо, що місцевий суд ухвалив рішення у справі

21 травня 2024 року.

57. Верховний Суд неодноразово зазначав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання цих доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (див. постанови Верховного Суду

від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2398/18, від 25 травня 2022 року у справі № 520/4451/15-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21, від 17 січня 2024 року у справі

№ 161/12732/14, від 28 травня 2025 року у справі № 648/2602/21).

58. Таким чином порушень норм процесуального права у діях апеляційного суду щодо відмови у задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, колегія суддів не вбачає.

59. Колегія суддів також зауважує, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку доводам представника АК «Супутник» та обґрунтовано відхилив їх як безпідставні й такі, що не стосуються предмета доведення щодо тверджень про відсутність у позивача права власності через відмінності у написанні прізвища « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 », а також посилань на висновок спеціаліста

від 03 листопада 2023 року № 14 щодо додрукування тексту в довідці від 18 липня 2012 року.

60. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

62. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині підстав для часткового задоволення позову не спростовують.

Щодо клопотання представника АК «Супутник» адвокатки Паруль Ю. О. про розгляд справи за її участі

63. У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі представник АК «Супутник» адвокатка Паруль Ю. О. заявила клопотання про розгляд справи за її участі.

64. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

65. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

66. Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

67. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

68. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення

від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, § 25).

69. Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Axen v. Germany», § 28).

70. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

71. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

72. Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

73. З огляду на вказане касаційна скарга розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

74. Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Щодо судових витрат

75. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

76. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

77. Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

78. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

79. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

80. Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

81. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

82. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

83. З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі

№ 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

84. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

85. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

86. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

87. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача адвокатка Шоха С. І. зазначала про те, що витрати на правничу допомогу, які поніс позивач становлять

7 000 грн та просить стягнути їх із відповідача.

88. Клопотання із доказами понесених витрат подане до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, копія надіслана відповідачу.

89. До клопотання представник позивача долучила; копії платіжних інструкцій

від 29 листопада 2024 року № 672211996 на суму 3 500 грн, від 03 грудня 2024 року

№ 673862046 на суму 3 500 грн; ордер адвоката на представництво інтересів серії АІ № 1500406.

90. До матеріалів справи долучена копія договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2023 року № 21/11/2023, який був укладений між адвокатом

Шохою С. І. та позивачем ОСОБА_1 (а. с 128-133, том 1)

91. Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) зобов`язується виплатити адвокату гонорар розмір якого складає 2 000 грн за представництво інтересів клієнта в одній судовій інстанції.

92. Пунктом 4.2. договору визначено, що калькуляція послуг адвоката додається до цього договору. Сторони вправі узгодити інший порядок та суму адвокатського гонорару.

93. Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг, що складається адвокатом та надається клієнту після виконання доручення клієнта (пункт 4.6. договору).

94. Ураховуючи ту обставину, що акт наданих послуг до клопотання сторона позивача не долучила, а відповідно до пункту 4.1. договору за надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) зобов`язується виплатити адвокату гонорар розмір якого складає 2 000 грн за представництво інтересів клієнта в одній судовій інстанції колегія суддів вважає, що саме така сума є доведеною та підлягає стягненню із АК «Супутник» на користь ОСОБА_1 у якості витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Автогаражного кооперативу «Супутник» залишити без задоволення.

2. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

3. Стягнути з Автогаражного кооперативу «Супутник» на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) гривень у відшкодування судових витрат.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров