Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №922/1723/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 922/1723/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.,

представників учасників справи:

прокурор - Ковальчук О. І.

позивача - не з`явився

відповідача - Комаров М. С. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026

постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026

у справі за позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Прокурор, виконувач обов`язків заступника керівника Ніженської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", про:

- визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 03.07.2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023;

- визнання недійсною додаткову угоду № 2 від 05.09.2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023;

- визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 11.12.2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023;

- визнання недійсною додаткову угоду № 4 від 30.01.2024 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023;

- стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 135 593,22 грн.

1.2. В обґрунтування підстав позову прокурор послався на те, що під час укладення додаткових угод відповідачем було підвищено ціну за одиницю товару на 38,09 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %. Прокурор вважає, що вищевказані додаткові угоди до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023 укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 632 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання бюджетних коштів, виділених на закупівлю товарів, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної інстанції та Верховного Суду

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі, з урахуванням ухвали від 02.02.2026, позов задоволено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/1723/25 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить Суд скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 922/1723/25; ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні позову, а справу передати на розгляд палати/об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга скаржника, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає що:

- судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 8 Конституції України, пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 (щодо суперечності принципу верховенства права висновку суду апеляційної інстанції, що сторони договору проігнорували можливість застосування пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі");

- судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 215 ЦК України, пункту 2 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 909/703/19 (щодо не врахування судами першої та апеляційної інстанції, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону).

4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає що виникає обґрунтована необхідність відступлення від висновків, що містяться в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, які враховані судами попередніх інстанцій, про те, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, не змінюють Закону України "Про публічні закупівлі", лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, а першочерговому застосуванню підлягає саме пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

4.4. Скаржник також покликається на те, що подання позовної заяви прокурором в інтересах позивача, який є розпорядником коштів місцевого бюджету до підприємства, що є суб`єктом державного сектору економіки та від якого державний бюджет отримує дивіденди, не може вважатися способом захисту порушених інтересів держави у сфері публічних фінансів та виключає наявність підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

4.5. Скаржником подано додаткові пояснення, в яких зазначає про те, що 27.05.2026 Верховна Рада України ухвалила новий Закон України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ, який набрав чинності 24.06.2026 та вводиться в дію з 24.03.2027, крім пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом. Відтак, на думку скаржника, положення вказаного закону розповсюджуються на спірні правовідносини.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

5.2. Прокурор у своєму відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

5.3. За твердженням прокурора, про обґрунтованість скасування додаткових угод з вказаних підстав вказує і постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 по справі 922/2321/22, де у п. 75 зазначено, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Отже, належного документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни для укладання додаткових угод № № 1, 2, 3 відповідач не надав, та, як наслідок, укладання таких додаткових угод є безпідставним, відповідно з порушенням вимог Особливостей № 1178.

5.4. Прокурор зазначає про те, що укладаючи додаткові угоди сторони порушили вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 2 пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 (з наступними змінами та доповненнями) ''Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування'', оскільки умовами додаткових угод змінено істотні умови договору, не підтверджено коливання ціни на ринку, що є наслідком збільшення вартості електричної енергії, тому у цьому випадку належним способом захисту є саме вимога про визнання недійсними додаткових угод, так як статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.5. Прокуратурою у позовній заяві обґрунтовано та належними доказами підтверджено підстави для представництва інтересів держави у даній справі саме в особі Батуринської міської ради, з чим погодився і суд, про що зазначено у рішенні господарського суду Харківської області від 09.02.2026 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у цій справі.

5.6. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.02.2026 за результатами розгляду аналогічної справи № 922/2053/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ''Харківенергозбут'' вже надавав оцінку аналогічним доводам скаржника.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Ніжинською окружною прокуратурою за результатами опрацювання електронної системи публічних закупівель ProZorro встановлено, що Батуринською міською радою на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення закупівлі шляхом запиту (ціни) пропозицій з ідентифікатором UA-2023-02-08-010933-а, предметом якої визначено Електрична енергія у кількості 405040 кВт-годин, з очікуваною вартістю 2 308 728,00 грн.

6.2. У відкритих торгах прийняли участь 11 учасників: ПАТ "Харківенергозбут" із остаточною ціновою пропозицією 1 765 974,40 грн, ТОВ "Фінансово - промислова компанія "Ресурсгруп" із остаточної ціновою 3 пропозицією 1 779 071,78 грн, ТОВ "Енергум" із остаточною ціновою пропозицією 1 788 792,74 грн, ТОВ "Київські енергетичні послуги" із остаточною ціновою пропозицією 1 796 806,04 грн, ТОВ "Енерджі трейд груп" із остаточною ціновою пропозицією 1 825 100,52 грн, ТОВ "Центренергозбут" із остаточною ціновою пропозицією 1 855 810,49 грн, ТОВ "Енерджі 365" із остаточною ціновою пропозицією 1 859 133,60 грн, ТОВ "Електро-газ" із остаточною ціновою пропозицією 1 863 994,08 грн, ТОВ "Енера Чернігів" із остаточною ціновою пропозицією 1 871 420,89 грн, ТОВ "Твій газзбут" із остаточною ціновою пропозицією 1 895 546,70 грн та ТОВ "Укр газ ресурс" із остаточною ціновою пропозицією 1 984 696,00 грн.

6.3. За результатами проведених відкритих торгів, 13.02.2023 переможцем торгів обрано ПАТ "Харківенергозбут" із остаточною ціновою пропозицією 1 765 974,40 грн, тобто з ціною 4,36 грн з ПДВ за 1 кВт.

6.4. За результатами проведеної закупівлі, 24.02.2023 між Батуринською міською радою (далі - Споживач) та ПАТ "Харківенергозбут" (далі Постачальник) укладено договір № 24-02 про закупівлю (постачання) електричної енергії.

6.5. Відповідно до пункту 2.1 договору Постачальник продає електричну енергію як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

6.6. Ціна договору згідно з обсягами державного бюджетного фінансування становить 1 765 974,40 грн, у тому числі ПДВ 294 323,07 грн (пункт 5.1. договору).

6.7. Вартість 1 кВт/год. електричної енергії визначається як договірна ціна та зазначається у додатку № 2 Комерційна пропозиція. При цьому, на момент укладання договору вартість 1 кВт/год. становить 4,36 гривень (з урахуванням ПДВ) (пункт 5.3. договору).

6.8. Відповідно до пункту 2 додатку № 2 до Договору "Комерційна пропозиція

№ 1/23 Ф-Р" ціна на електроенергію складає 3,6333 грн кВт/год. (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: середньозважена ціна електричної енергії, що постачається Споживачу, яка склалась на всіх сегментах ринку в розрахунковому періоді; тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; коефіцієнт прибутковості постачальника. Сума коштів, яку має сплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії на визначену у розрахунковому періоді фактичну ціну. Сума податку на додану вартість (ПДВ) нараховується згідно Податкового кодексу України.

6.9. Згідно з підпунктом 1 пункту 6.1. договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі.

6.10. Підпунктом 1 пункту 7.2. договору встановлено, що постачальник зобов`язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.

6.11. За змістом пункту 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

6.12. У разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір (пункт 9.3. договору).

6.13. У підпункті 13.2.1. договору сторони погодили, що його дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.03.2023 і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

6.14. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023, в частині розрахунків до їх повного виконання. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01 березня 2023.

6.15. Обсяг електричної енергії, який планує купити Споживач, зазначається у Додатку № 3 до цього договору (абзац 2 пункт 13.2. договору).

6.16. Додатком № 3 до Договору "Обсяги електричної енергії на 2023 рік" визначено, що на виконання умов договору Постачальник повинен поставити Споживачу 405 040 кВт/год. електричної енергії.

6.17. Пунктом 13.5. договору унормовано, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених у договорі, серед яких погодження зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладення; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача з пропозицією щодо зміни ціни за 5 одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується завіреними копіями довідок відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку на момент звернення Постачальника до Споживача.

6.18. Додатком № 1 до договору є інформація щодо об`єктів споживача із зазначенням адрес та ЕІС кодів точок комерційного обліку за об`єктами замовника.

6.19. Відповідно до листа ПАТ "Харківобленерго" від 01.06.2023 № 01-21/5224, повідомлено Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області про збільшення ціни на електроенергію з 01.06.2023 та з 01.07.2023, що зумовлене затвердженням Постановою НКРЕЕП від 21.12.2022 тарифу на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи на рівні 485 грн/МВт*год на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно).

6.20. Позивач 02.08.2023 надіслав відповідачу заяву за вих. № 03-11/567 у якій просив внести зміни у зв`язку зі зміною вартості на електричну енергію до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023, та підписати додаткову угоду № 1. Цю заяву отримано відповідачем в електронній формі, про що міститься відповідний напис на заяві.

6.21. Між відповідачем та позивачем 03.07.2023 укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої, на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1810 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Харківобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", сторони вирішили внести наступні зміни до договору:

- пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції "ціна договору становить 1765 973,38 грн з урахуванням ПДВ, ПДВ складає 294 328,90 грн";

- пункт 5.3. договору викладено у наступній редакції "вартість 1 кВт/год. електричної енергії визначається як договірна ціна та зазначається у додатку № 2 "Комерційна пропозиція". 3 01.07.2023 вартість електричної енергії за 1 кВт/год. становить 5,16211776 грн з урахуванням ПДВ";

- пункт 2 "ціна на електричну енергію" додатку № 2 "Комерційна пропозиція" до Договору викладено у наступній редакції "ціна на електричну енергію складає 4,3017648 грн/кВт*год. (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: - середньозважена ціна електричної енергії, що постачається Споживачу, яка склалась на всіх сегментах ринку в розрахунковому періоді; - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; - тариф на послуги з розподілу електричної енергії; - коефіцієнт прибутковості постачальника";

- додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 становить 352 302 кВт/год.

6.22. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 від 03.07.2023, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору та її дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.07.2023.

6.23. Внаслідок укладення вказаної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 18,4 % від вартості, зазначеної у договорі.

6.24. На підтвердження коливання вартості електричної енергії та наявності підстав для укладення Додаткової угоди № 1, ПрАТ "Харківенергозбут" надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 718/23 від 14.08.2023, де у вигляді таблиці, відображена середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий 2023, за червень 2023, за 20 днів червня (01.06.2023 20.06.2023) 2023 у відповідному порівнянні з середньозваженою ціна на РДН в ОЕС України за липень 2023 та за 20 липня (01.07.2023 20.07.2023) 2023 та встановлено відсоток коливання ціни: +14,20% (лютий липень 2023 року), +23,50% (червень-липень 2023), +17,55% (20 днів червня - 20 днів липня 2023).

6.25. Відповідно до листа ПАТ "Харківобленерго" від 06.07.2023 № 01-21/6160 повідомлено Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області про те, що прогнозується значне збільшення цін на всіх сегментах ринку для всіх постачальників електричної енергії на території України, що зумовлене затвердженням Постановою НКРЕЕП від 27.06.2023 № 1126 граничних цін на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку та балансуюючому ринку, що розміщено на офіційному веб-сайті НКРКП. Відповідач у зазначеному листі також інформує позивача, що коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення складає понад 42%; середньозважена ціна на одиницю електричної енергії на внутрішньодобовому ринку складає станом на 30.06.2023 2 413,74 грн/МВт*год, а станом на 03.07.2023 4 651,88 грн/МВт*год, а отже коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення склало понад 92%.

6.26. Між позивачем та відповідачем 05.09.2023 укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони вирішили внести наступні зміни: на підставі постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 зі змінами пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції «ціна договору становить 1 765 972,28 грн з урахуванням ПДВ, ПДВ складає 294 328,71 грн»; на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 зі змінами пункт 5.3. договору викладено у наступній редакції "з 01 серпня 2023 року вартість 1 кВт/год. становить 5,77658304 грн (з урахуванням ПДВ)"; додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 рік становить 323 272 кВт/год.

6.27. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 2 від 05.09.2023, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору та її дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.08.2023. Внаслідок укладення вказаної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 32,49 % від вартості, зазначеної у договорі.

6.28. На підтвердження коливання вартості електричної енергії та наявності підстав для укладення Додаткової угоди № 2, ПрАТ "Харківенергозбут" надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 907/23 від 06.09.2023, де у вигляді таблиці, відображена середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 20 днів січня (01.01.2023 - 20.01.2023) 2023, за 20 днів липня (01.07.2023-20.07.2023) 2023, за липень 2023 у відповідному порівнянні з середньозваженою ціна на РДН в ОЕС України за 20 днів серпня (01.08.2023 20.08.2023) 2023 року, за 20 днів серпня (01.08.2023 20.08.2023) 2023, за серпень (01.08.2023 31.08.2023) 2023, та встановлено відсоток коливання ціни: +16,56% (20 днів січня 2023 року 20 днів серпня 2023 року), +14,91% (20 днів липня 2023 - 20 днів серпня 2023 року), +13,42% (липень 2023 - серпень 2023 року).

6.29. Відповідно до листа ПАТ "Харківобленерго" від 06.09.2023 № 01-21/7504 повідомлено Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області про те, що прогнозується значне збільшення цін на всіх сегментах ринку для всіх постачальників електричної енергії на території України, що зумовлене затвердженням Постановою НКРЕЕП від 27.06.2023 № 1126 граничних цін на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку та балансуюючому ринку, що розміщено на офіційному веб-сайті НКРКП. Відповідач у листі інформує позивача, що коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення складає понад 13,85%; середньозважена ціна на одиницю електричної енергії на внутрішньодобовому ринку складає станом на 01.09.2023 2 876,85 грн./МВт*год, а станом на 04.09.2023 3 643,13 грн./МВт*год, а отже коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення склало понад 26,63%.

6.30. Відповідач 06.12.2023 повідомив позивача листом № 01-21/9741 про припинення дії договору про закупівлю (постачання) від 24.02.2023 № 24-02 о 00:00 01.01.2024.

6.31. Між позивачем та відповідачем 11.12.2023 укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої, на підставі постанови НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 Про встановлення граничних цін на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку, сторони вирішили внести наступні зміни:

- пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції "ціна договору становить 1 765 971,50 грн з урахуванням ПДВ, ПДВ складає 294 328,58 грн";

- пункт 5.3. договору викладено у наступній редакції "вартість 1 кВт/год. електричної енергії визначається як договірна ціна та зазначається у додатку № 2 "Комерційна пропозиція". З 01.11.2023 року вартість електричної енергії за 1 кВт/год. становить 6,0206544 грн з урахуванням ПДВ";

- пункт 2 ціна на електричну енергію додатку № 2 Комерційна пропозиція до договору викладено у наступній редакції "ціна на електричну енергію складає 5,017212 грн/кВт*год. (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: середньозважена ціна електричної енергії, що постачається Споживачу, яка склалась на всіх сегментах ринку в розрахунковому періоді; тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; - коефіцієнт прибутковості постачальника; додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 рік становить 314 882 кВт/год".

6.32. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 3 від 11.12.2023, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору та її дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.11.2023. Внаслідок укладення цієї додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 38,09 % від вартості, зазначеної у договорі.

6.33. На підтвердження коливання вартості електричної енергії та наявності підстав для укладення Додаткової угоди № 3, ПрАТ "Харківенергозбут" надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 1443/23 від 06.12.2023, де у вигляді таблиці, відображена середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за серпень 2023, за 20 днів жовтня (01.10.2023-10.07.2023) 2023, за жовтень 2023 у відповідному порівнянні з середньозваженою ціна на РДН в ОЕС України за листопад 2023, за 20 днів листопада (01.11.2023 20.11.2023) 2023, за листопад 2023, та встановлено відсоток коливання ціни: +4,70% (серпень 2023 року листопад 2023 року), +4,98% (20 днів жовтня 2023 - 20 днів листоапада 2023 року), +7,19% (жовтень 2023 - листопад 2023).

6.34. 20.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої, сторони вирішили внести наступні зміни:

- пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції "ціна договору становить

832 438,94 грн, в тому числі ПДВ 138 739,82 грн";

- Додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 рік становить 159 827 кВт/год.

6.35. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 4 від 30.01.2024 додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору.

6.36. Зі змісту додаткових угод № 1 від 03.07.2023, № 2 від 05.06.2023 та № 3 від 11.12.2023 вбачається, що їх укладено відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

6.37. Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області в межах дії договору № 24-02 від 24.02.2023 отримала електроенергії в обсязі 159 787 кВт/год, що підтверджується наступними актами приймання-передачі: за березень 2023 в обсязі електроенергії 14 807 кВт/год. за ціною 3,6333 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 64 557,92 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 64 557,92 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 292 від 26.04.2023 на суму 54 094,02 грн, № 294 від 26.04.2023 на суму 5 824,90 грн, № 293 від 26.04.2023 на суму 4 634,64 грн, № 295 від 26.04.2023 на суму 4,36 грн; за квітень 2023 в обсязі електроенергії 23 896 кВт/год. за ціною 3,6834 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 105 622,24 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 105 622,24 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 341 від 18.05.2023 на суму 87 380,57 грн, № 342 від 18.05.2023 на суму 6 727,36 грн, № 343 від 18.05.2023 на суму 8 106,43 грн, № 344 від 18.05.2023 на суму 3 407,88 грн; за травень 2023 в обсязі електроенергії 20 897 кВт/год. за ціною 3,6834 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 92 366,41 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 92 366,41 грн на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 414 від 08.06.2023 на суму 57160,47 грн, № 415 від 08.06.2023 на суму 2 515,03 грн, № 416 від 08.06.2023 на суму 28 040,99 грн, № 417 від 08.06.2023 на суму 4 649,92 грн; за червень 2023 в обсязі електроенергії 10 155 кВт/год. за ціною 3,6834 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 44 885,92 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 44 885,92 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 501 від 13.07.2023 на суму 15 333,00 грн, № 502 від 13.07.2023 на суму 910,51 грн, № 503 від 13.07.2023 на суму 27 007,00 грн, № 504 від 13.07.2023 на суму 1 635,41 грн; за липень 2023 в обсязі електроенергії 9 638 кВт/год. за ціною 4,3017648 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 49 752,49 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 49 752,49 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 588 від 11.08.2023 на суму 22 217,75 грн, № 589 від 11.08.2023 на суму 397,48 грн, № 590 від 11.08.2023 на суму 25 862,21 грн, № 591 від 11.08.2023 на суму 1 275,05 грн; за серпень 2023 в обсязі електроенергії 7 065 кВт/год. за ціною 4,8138192 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 40 811,56 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 40 811,56 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 695 від 12.09.2023 на суму 18 456,18 грн, № 696 від 12.09.2023 на суму 196,40 грн, № 697 від 12.09.2023 на суму 18 450,42 грн, № 698 від 12.09.2023 на суму 3 708,56 грн; за вересень 2023 електроенергії 9 320 кВт/год. за ціною 4,8138192 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 53 837,75 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 53 837,75 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 794 від 16.10.2023 на суму 33 111,37 грн, № 795 від 16.10.2023 на суму 69,32 грн, № 796 від 16.10.2023 на суму 20 449,10 грн, № 797 від 16.10.2023 на суму 207,96 грн; за жовтень 2023 в обсязі електроенергії 20 536 кВт/год. за ціною 4,8138192 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 118 627,91 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 118 627,91 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 889 від 13.11.2023 на суму 75 234,22 грн, № 890 від 13.11.2023 на суму 3 668,13 грн, № 891 від 13.11.2023 на суму 39 263,44 грн, № 892 від 13.11.2023 на суму 462,12 грн; за листопад 2023 в обсязі електроенергії 22 296 кВт/год. за ціною 5,017212 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 134 236,51 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 134 236,51 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 999 від 13.12.2023 на суму 81 459,45 грн, № 1000 від 13.12.2023 на суму 6 399,96 грн, № 1001 від 13.12.2023 на суму 45 720,85 грн, № 1002 від 13.12.2023 на суму 656,25 грн; за грудень 2023 в обсязі електроенергії 21 217 кВт/год. за ціною 5,017212 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 129 138,20 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 129 138,20 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ "Харківенергозбут", що підтверджується платіжними дорученнями № 1053 від 22.12.2023 на суму 73 574,14 грн, № 1054 від 22.12.2023 на суму 6 013,51 грн, № 1055 від 22.12.2023 на суму 49 520,12 грн, № 1056 від 22.12.2023 на суму 30,43 грн.

6.38. Позивач 12.01.2024 надіслав відповідачу лист № 03-11/50 про повернення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 1 397,97 грн по договору.

6.39. Між позивачем та відповідачем 01.04.2024 укладено додаткову угоду б/н, у відповідності до якої, на підставі звернення споживача вх. № 29.02.2024 № РС/4267 у зв`язку із зміною електропостачальника, сторони дійшли згоди розірвати з 01.01.2024 договір про постачання електричної енергії споживачу № 24-02 від 24.02.2023.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про публічну закупівлю електричної енергії та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання таких угод.

8.3. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України ?Про публічні закупівлі? (далі - Закон).

8.4. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

8.5. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

8.6. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.7. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

8.8. Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

8.9. Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону, визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

8.10. У постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, якою узагальнено правові висновки щодо застосування положень, якими передбачено можливість внесення змін щодо ціни у договір закупівлі, крім іншого вказано, що:

- з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності;

- з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю;

- тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.

- ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

8.11. Суд касаційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, Суд зауважував, що "кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

8.12. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

8.13. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

8.14. Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

8.15. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

8.16. Судами у цій справі встановлено, що за матеріалами справи, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до договору від 24.02.2023 № 24-02, відповідачем надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 907/23 від 06.09.2023, № 1443/23 від 06.12.2023 та № 718/23 від 14.08.2023.

8.17. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22 в якій зазначено, зокрема, про те, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

8.18. Надавши оцінку доказам у справі № 922/1723/25, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що зазначені довідки не можуть братися до уваги, як належне обґрунтування для внесення істотних змін в умови договору, оскільки за своїм змістом мають довідково-інформаційний характер та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

8.19. Як встановлено судами, наведені дані з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

8.20. При цьому, судами встановлено, що інших доказів, які б підтверджували обґрунтовані підстави для внесення змін до договору від 24.02.2023 № 24-02, матеріали справи не містять. Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

8.21. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.22. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.23. За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

8.24. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

8.25. З урахуванням вищезазначеного суди зробили правомірний висновок про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних угод та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів сплачених за такими угодами.

8.26. Щодо аргументів скаржника про відсутність підстав для здійснення в цьому випадку прокуратурою представництва інтересів держави, Суд зазначає, що скаржник, в контексті таких аргументів, у касаційній скарзі не наводить посилань на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, або ж на необхідність відступлення від висновків, що містяться в постановах Верховного Суду щодо питання наявності / відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.

8.27. Відтак, з огляду на здійснення касаційного провадження згідно підстав, передбачених положеннями пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, Суд не надає оцінку таким аргументам.

8.28. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.

8.29. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.30. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.31. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.32. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.33. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин (див. пункти 24, 25, 26, 31, 32, 39).

8.34. Скаржник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, що містяться в постановах Верховного Суду, які зазначені в розділі 4 цієї постанови.

8.35. Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 (щодо суперечності принципу верховенства права висновку суду апеляційної інстанції, що сторони договору проігнорували можливість застосування пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі") та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 909/703/19 (щодо не врахування судами першої та апеляційної інстанції, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону), колегія суддів зазначає наступне.

8.36. У справі № 369/13444/20 предметом розгляду була заява фізичної особи про заміну стягувача у виконавчому листі його правонаступником.

8.37. У справі № 463/5896/14-ц предметом позову були вимоги про визнання нікчемним договору банківського вкладу, з посиланням на те, що відповідач не має доказів на підтвердження укладення договору банківського вкладу, а надана ним "заява про прихід готівки" від 8 липня 2013 року № 1230475 (далі - заява) не відповідає за формою та змістом вимогам нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності

8.38. У справі № 916/3156/17 предметом позову були вимоги про розірвання договору застави майнових прав.

8.39. У справі № 909/703/19 предметом позову були вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу № 19-326 від 28.01.2019, укладеної між ТОВ та Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації і припинення її дії на майбутнє. Судами у вказаній справі позов задоволено. Касаційний суд, скасовуючи судові рішення у справі та приймаючи нове рішення про відмову у позові, вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції закону від 01.01.2019) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

8.39. Отже, проаналізувавши судові рішення у справах № 369/13444/20, № 463/5896/14-ц, № 916/3156/17 на неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що правові висновки у вказаних справах, викладено у справах з іншим предметом розгляду, суб`єктним складом та за інших обставин справи встановлених судами, що відповідно вплинуло на правозастосування, а в постанові у справі № 909/703/19, викладено висновок щодо іншої редакції Закону (саме від 01.01.2019).

8.40. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.41. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

8.42. Застосування вказаних висновків не залежить від категорії чи предмету спорів, що розглядаються судами, натомість можливість їх застосування перебуває у системному зв`язку із наданою судами кваліфікацією спірних правовідносин, оскільки стосуються досліджених судами доказів та встановлених обставин справи та формують принципи правозастосування у конкретній справі щодо наявності / відсутності підстав для зменшення розміру пені.

8.43. З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій наведених скаржником правових висновків Верховного Суду.

8.44. Натомість, встановлені судами у цій справі обставини, свідчать про неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у справах наведених скаржником.

8.45. Доводи скаржника також в цьому випадку стосуються досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, які визначають суть спірних правовідносин та формують принципи правозастосування у конкретній справі.

8.46. Висновки у зазначених скаржником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Отже, скаржником не доведено, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, які були б викладені саме у подібних правовідносинах із урахуванням усіх особливостей спору, який розглядали суди.

8.47. З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.48. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.49. Отже, Верховний Суд, враховуючи мотиви, наведені вище, дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.50. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.51. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків, що містяться в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, які враховані судами попередніх інстанцій, про те, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, не змінюють Закону України "Про публічні закупівлі", лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, а першочерговому застосуванню підлягає саме пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

8.52. Також, у зв`язку з цим просить передати справу на розгляд палати/об`єднаної палати для вирішення питання щодо відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23.

8.53. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.54. За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

8.55. Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі

№ 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено наступне: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

8.56. Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

8.57. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:

1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);

2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;

3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;

4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;

5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

8.58. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинні бути ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

8.59. Водночас колегія суддів не вважає, а скаржником не доведено, що відповідні висновки, викладені у постановах від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, є помилковими, неефективними чи застосований у рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

8.60. Разом з тим, правильність таких висновків підтверджена правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

8.61. Відтак зазначена заявником в касаційній скарзі підстава щодо необхідності для відступу від правових позицій Верховного Суду в постановах від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

8.62. З наведених підстав, Суд також вважає безпідставним клопотання скаржника про передачу справи на розгляд палати /об`єднаної палати.

8.63. Щодо доводів скаржника які викладені у письмових поясненнях колегія суддів зазначає, що з огляду на межі повноважень касаційного суду, визначені статтею 300 ГПК України, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, в цьому випадку перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а тому Суд відхиляє наведені доводи скаржника.

8.64. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин.

8.65. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.66. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.67. Ураховуючи наведене у цій постанові крізь призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

8.68. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.69. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.70. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З огляду на встановлену Судом неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у справах наведених скаржником, а інші доводи не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, залишення касаційної скарги без задоволення в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України та про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 922/1723/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 922/1723/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 922/1723/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова