Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №903/135/23 (903/584/24) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 903/135/23 (903/584/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Васьковського О.В., Картере В.І.

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт",

представник позивача - Давидюк М.В., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

боржник (відповідач)- Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1,

розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Самчук А.М.- не з`явився,

відповідач - Приватне підприємство "Фермерське господарство "Західний Буг",

представник відповідача - Кушнірук А.В., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг",

на рішення Господарського суду Волинської області

від 09.09.2025

у складі судді Гарбара І.О.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 31.03.2026

у складі колегії суддів: Романюк Ю.Г. (головуюча), Павлюк І.Ю., Коломис В.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

до Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг"

Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

про визнання недійсною додаткової угоди

в межах справи № 903/135/23 за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена"

до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. 21.03.2023 Господарський суд Волинської області постановив ухвалу про відкриття за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника, процедури розпорядження майном, призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича тощо.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (далі - ТОВ "Волинь-зерно-продукт" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20.09.2021 до договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 16.09.2021, укладену між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг".

3. Рішенням Господарський суд Волинської області від 23.09.2024 у справі № 903/135/23 (903/584/24) Господарський суд Волинської області відмовив у позові.

4. Постановою від 14.01.2025 Північно-західного апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Волинь-зерно-продукт" та скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2024 у справі №903/135/23 (903/584/24); прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсною Додаткову угоду, укладену між ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 та ПП "ФГ "Західний Буг".

5. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки встановив, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем, шляхом укладення спірної Угоди, умисних, недобросовісних дій, які спрямовано на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, штучного збільшення кредиторської заборгованості, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.

6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2025 касаційну скаргу ПП "ФГ "Західний Буг" задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/135/23 (903/584/24) скасовано. Справу № 903/135/23 (903/584/24) направлено до Господарського суду Волинської області на новий розгляд.

7. Верховний Суд вказав на те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що оспорюваний правочин (Угода) укладений між ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 та ПП "ФГ "Західний Буг", однак позивач пред`явив позовну вимогу лише до ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1

Втім, у порушення норм частини другої статті 50 та пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій не залучили ПП "ФГ "Західний Буг" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

8. Під час нового розгляду справи, ухвалою Господарського суд Волинської області від 17.06.2025 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача, задоволено. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Приватне підприємство "Фермерського господарства "Західний Буг".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції (за результатами нового розгляду)

9. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2025, за результатами нового розгляду у справі № 903/135/23(903/584/24) позов ТОВ "Волинь-зерно-продукт" до ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , ПП "Фермерського господарства "Західний Буг" про визнання недійсною додаткової угоди - задоволено;

визнано недійсною додаткову угоду №1 від 20.09.2021 до договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 16.09.2021, укладену між ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 та ПП "ФГ "Західний Буг";

cтягнуто з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" 12 112 грн витрат по сплаті судового збору, в т.ч.: 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Волинської області та 9084,00 грн за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду;

cтягнуто з ПП "ФГ "Західний Буг" на користь ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" 3 028 грн судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Волинської області; стягнуто з ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" на користь ПП "ФГ "Західний Буг" 12 112 грн судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду.

10. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 мотивоване тим, що враховуючи сукупність встановлених у цій справі обставин укладення спірного правочину у так званий "підозрілий період" до порушення провадження у справі про банкрутство, що мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості боржника, що в свою чергу порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, завдає їм шкоди, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків; пов`язаність, заінтересованість сторін оспорюваного правочину свідчить про наявність підстав для визнання додаткової угоди №1 від 20.09.2021 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 16.09.2021 недійсною згідно з положеннями статей 13, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)і частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу ПП "ФГ "Західний Буг" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 09 вересня 2025 року у справі № 903/135/23 (903/584/24) залишено без змін.

12. Погоджуючись з рішенням та висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що сукупність встановлених обставин, а саме наявність заборгованості перед іншими кредиторами на момент укладення правочину, зміна умов зобов`язання у бік збільшення відповідальності боржника та вчинення правочину із заінтересованою особою, свідчить про спрямованість таких дій на створення пільг або переваг окремому кредитору, що є несумісним із засадами добросовісності та рівності кредиторів у процедурі банкрутства.

Обставини встановлені під час розгляду справи

13. 16.09.2021 між ФГ "Західний Буг" та ПП "ФГ "Західний Буг" укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), за умовами якого:

- ПП "ФГ "Західний Буг" надає ФГ "Західний Буг" поворотну фінансову допомогу, а ФГ "Західний Буг" зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (згідно пункту 1.1 Договору);

- поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 50 000 000 грн без податку на додану вартість (згідно пункту 2.1 Договору);

- поворотна фінансова допомога надається на протязі 3 років з дати підписання даного договору (згідно пункту 2.3 Договору);

- поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення ПП "ФГ "Західний Буг". Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою ПП "ФГ "Західний Буг" (згідно пунктів 2.4 та 3.1 Договору).

- поворотна фінансова допомога використовується для потреб ФГ "Західний Буг" (згідно пункту 2.5 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 16.09.2024 (згідно пункту 8.1 Договору).

14. Надалі 20.09.2021 сторони уклали Угоду (додаткову угоду № 1) до Договору, якою внесли такі зміни:

- згідно пункту 1 Угоди сторони вирішили виключити з Договору пункт 2.4 та у зв`язку із цим встановити, що пункт 2.5 стає пунктом 2.4.

- сторони вирішили викласти пункт 3.1 Договору в такій редакції: "3.1. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню протягом п`яти банківських днів з моменту отримання вимоги Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" але в будь-якому разі не пізніше останнього дня місяця наступного за місяцем в якому надавалась поворотна фінансова допомога (п.2. додаткової угоди №1)";

- згідно пункту 3 Угоди сторони вирішили доповнити Договір пунктом 4.2 у такій редакції: "4.2. У випадку несвоєчасного або не в повному обсязі повернення суми поворотної допомоги "Фермерське господарство "Західний Буг" сплачує Приватному підприємству "Фермерське господарство "Західний Буг" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять відсотків річних від простроченої суми";

- пунктом 4 Угоди сторони вирішили доповнити Договір пунктом 4.3 в такій редакції: "4.3. В забезпечення виконання умов даного договору щодо повернення поворотної фінансової допомоги може бути укладено відповідні договори, зокрема договори застави, іпотеки, тощо";

- згідно пункту 7 Угоди у сторін відсутні будь-які претензії щодо укладення та змісту даної додаткової угоди.

15. За відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновник та керівник ПП "Фермерське господарство "Західний Буг", код ЄДРПОУ 41490962 є ОСОБА_2 . При цьому, керівником Фермерського господарства "Західний Буг ", код ЄДРПОУ 36932997 є ОСОБА_2 , разом з тим, у переліку засновників - кінцевих бенефіціарних власників вказано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

16. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.12.2024 у справі №903/135/23 визначено перелік та розмір визнаних вимог кредиторів до боржника - Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника, з яких, зокрема, визнані ухвалою суду від 23.10.2024 вимоги Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" на загальну суму 34 332 660,12 грн у наступній черговості: 5 368 грн - вимоги першої черги; 34 327 292,12 грн - вимоги четвертої черги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Приватне підприємство "Фермерське господарство "Західний Буг" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі №903/135/23(903/584/24), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ТОВ "Волинь-зерно-продукт" відмовити повністю.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/135/23 (903/584/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.04.2026.

19. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 витребувано матеріали справи №903/135/23 (903/584/24) відкладено вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "ФГ "Західний Буг" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 до надходження матеріалів справи № 903/135/23(903/584/24) до Верховного Суду.

20. 27.05.2026 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 903/135/23 (903/584/24).

21. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 903/135/23 (903/584/24) за касаційною скаргою ПП "Фермерське господарство "Західний Буг" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026, датою проведення судового засідання визначено 07.07.2026.

22. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/135/23(903/584/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026.

23. 01.07.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Волинь-зерно-продукт" надійшов Відзив з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

24. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2026 постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

25. Представник скаржника в засіданні суду 07.07.2026 (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі №903/135/23(903/584/24) скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ТОВ "Волинь-зерно-продукт" відмовити повністю.

26. Представник ТОВ "Волинь-зерно-продукт" в судовому засіданні 07.07.2026 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав викладених у Відзиві на касаційну скаргу. Просив Суд рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі №903/135/23(903/584/24) залишити без змін.

27. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

28. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (07.07.2026) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 07.07.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 07.07.2026.

29. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 №4857-IX), Верховний Суд розглядає справу №903/135/23(903/584/24) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи відповідача

(ПП "ФГ "Західний Буг")

30. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, заявник посилається на положення п. 1 ч. 2 ст. 287 300 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 08.11.2022 у справі №902/1023/19 (902/508/20), від 23.11.2022 у справі №918/1174/20 (918/559/21) від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 від 30.06.2021 у справі № 927/889/18 від 09.09.2024 у справі №711/4773/23 (61- 14026св23); посилаючись на положення п. 3 ч. 2 ст. 287 300 Господарського процесуального кодексу України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в контексті порядку визнання кредитора заінтересованою особою стосовно боржника адже в даному випадку одним з мотивів винесення оскаржуваної постанови було укладення на думку суду договору та оскаржуваної додаткової угоди між заінтересованими особами, однак наразі відсутній висновок Верховного Суду із врахуванням змін до КУзПБ, що вступили в силу з 01.01.2025 щодо порядку визнання осіб заінтересованими, моменту з якого особу можна вважати заінтересованою із застосуванням до неї відповідних обмежень та наслідків.

Доводи позивача

(ТОВ "Волинь-зерно-продукт")

31. Позивач доводить:

31.1. Правова позиція щодо визнання кредиторів заінтересованими відносно боржника після внесення змін до КУзПБ, що вступили в силу з 01.01.2025, була сформована, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 25 липня 2025 року у справі № 903/534/23;

31.2. Ухвала Господарського суду за результатами попереднього засідання була винесена 09 грудня 2024 року, тобто до внесення відповідних змін до ст. 47 КУзПБ і на підставі чинного на той час законодавства;

31.3. В цій справі факт заінтересованості встановлювався не з метою визначення кількості голосів на зборах кредиторів, що вимагає окремого процесуального документу у справі про банкрутство відповідно до ст. 47 КУзПБ, а в межах окремого позову про визнання недійсним правочину.

31.4. Стаття 42 КУзПБ передбачає перелік підстав для визнання правочину недійсним, кожна із яких є самостійною підставою для такого визнання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

32. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

35. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

36. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

37. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

38. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

39. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

40. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

41. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

42. Предметом судового розгляду, в межах справи про банкрутство ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , є вимоги ТОВ "Волинь-зерно-продукт" до ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 та ПП "ФГ "Західний Буг" про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 20.09.2021 до договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 16.09.2021, укладену між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг".

43. Кредитор вказує на те, що Угода має ознаки фраудаторності (як правочин, вчинений на шкоду іншим кредиторам у справі про банкрутство) та була укладена боржником із заінтересованою особою.

44. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

45. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

46. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

47. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

48. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

49. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

50. Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

51. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

52. Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

53. На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

54. З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

55. Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень про визнання недійсним оспорюваного додаткового договору, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

56. Судова Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків.

57. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

58. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

59. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

60. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

61. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

62. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

63. Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

64. Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що аналіз частин першої та другої статті 42 КУзПБ дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

65. Так, відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

66. Тоді як частиною другою статті 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

67. Так, судами попередніх інстанцій на підставі пояснень та матеріалів справи (зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб) було встановлено, що ОСОБА_2 є керівником обох суб`єктів правочину, є єдиним засновником позикодавця, а також входить до складу кінцевих бенефіціарних власників позичальника разом із ОСОБА_1 , який є його близьким родичом (брат).

68. Як про це вірно зазначено судом апеляційної інстанції, така структура корпоративного контролю свідчить про фактичну єдність економічних інтересів сторін та вказує на їх пов`язаність.

69. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний правочин укладено між заінтересованими особами.

70. Стосовно доводів скаржника в цій частині, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду, із врахуванням змін до КУзПБ, що вступили в силу з 01.01.2025, щодо порядку визнання осіб заінтересованими, моменту з якого особу можна вважати заінтересованою із застосуванням до неї відповідних обмежень та наслідків, слід зазначити наступне.

71. Частина друга статті 47 КУзПБ в редакції Закону № 3985-IX від 19.09.2024 , який набув чинності 01.01.2025, визначає, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі, щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

72. Слід зазначити, що положення КУзПБ в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації", який набув чинності 01.01.2025, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом (пункт 4-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ). Отже, положення зазначених змін до КУзПБ мають ретроспективну дію, і мають застосовуватися до справ, які вже перебувають у провадженні.

73. У постанові від 29.07.2025 у справі № 903/534/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність в положеннях КУзПБ прямо визначеної процедури встановлення статусу заінтересованої особи у справах, провадження у яких відкрите до 01.01.2025 та в цей же період розглянуті вимоги конкурсних кредиторів - не перешкоджає розгляду відповідного клопотання та ухвалення за результатами його розгляду відповідного судового рішення в загальному порядку в межах провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії спрямовані на відновлення порушеного права та інтересу фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

74. Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 у справі №914/597/23 зауважив, що положення КУзПБ встановлюють критерії ідентифікації заінтересованих осіб стосовно боржника та окреслюють правові наслідки такого статусу (обмеження щодо участі у голосуванні на зборах та комітеті кредиторів щодо вирішення долі майнових активів боржника, щодо припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого тощо).

75. Поряд з цим, як про це вірно зазначено судом апеляційної інстанції наведені положення регулюють порядок формування реєстру вимог кредиторів та визначення їх процесуального статусу у справі про банкрутство, однак не обмежують повноваження суду щодо встановлення відповідних обставин при розгляді спорів про визнання правочинів недійсними.

76. Більш того, колегія суддів звертає увагу скаржника на приписи статті 1 КУзПБ (у чинній редакції), яка визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника, зокрема, сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним.

77. Так, суди дослідивши обставини укладення спірного правочину, надавши оцінку взаємовідносинам сторін, їх правовому статусу та іншим доказам у справі в їх сукупності, дійшов вірних висновків про наявність ознак заінтересованості сторін саме в контексті застосування статті 42 КУзПБ.

78. Поряд з цим, на підставі матеріалів справи, судами встановлено на момент укладення спірної додаткової угоди боржник уже мав невиконані грошові зобов`язання перед низкою кредиторів, які виникли з різних договірних відносин та в подальшому були підтверджені відповідними судовими рішеннями і ухвалами про визнання грошових вимог.

79. Водночас, при наявності невиконаних грошових зобов`язань, Боржником укладена угода, яка змінила істотні умови виконання зобов`язання, зокрема скоротила строки його виконання та встановила підвищений розмір відповідальності у вигляді 30% річних, що об`єктивно створює передумови для істотного збільшення обсягу грошових вимог у разі порушення таких умов.

80. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сукупність встановлених обставин, а саме наявність заборгованості перед іншими кредиторами на момент укладення правочину, зміна умов зобов`язання у бік збільшення відповідальності боржника та вчинення правочину із заінтересованою особою, свідчить про спрямованість таких дій на створення пільг або переваг окремому кредитору, що є несумісним із засадами добросовісності та рівності кредиторів у процедурі банкрутства.

81. Встановлені судами обставини та порушення не спростовані Відповідачем під час касаційного провадження.

82. Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини та їх правову кваліфікацію, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність ознак фраудаторності оскарженої додаткової угоди, відтак визнання її недійсною.

83. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

84. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

86. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

87. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

88. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

89. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.

Судові витрати

90. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг"- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі №903/135/23 (903/584/24)) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.І. Картере