Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №910/12678/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/12678/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (головуючий суддя Колесник Р. М., судді Тищенко А. І., Сковородіна О. М.)

у справі № 910/12678/25

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон»

про стягнення коштів

і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Даниляк О. С., представник відповідача - Добреля В. Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач, скаржник, ТОВ «Оператор ГТС України») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» (далі - відповідач, ТОВ «Авто-Регіон») про стягнення 2901343,09 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані ТОВ «Оператор ГТС України» неналежним виконанням ТОВ «Авто-Регіон» свого обов`язку щодо поставки товару згідно з договором № 4600009923 від 10.09.2024 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).

3. ТОВ «Авто-Регіон» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ «Оператор ГТС України» про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, та стягнення 3022618,66 грн.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Авто-Регіон» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1177334,68 грн пені, 1724008,41 грн штрафу, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

5. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виснував, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та штраф у зв`язку із порушенням останнім строків поставки товару за договором, а заперечення відповідача, які ґрунтуються на праві звільнення від відповідальності з посиланням на сертифікати ТПП, є необґрунтованими.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 скасовано та викладено резолютивну частину рішення у наступні редакції: « 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» (03150, місто Київ, вул. Тютюнника Василя, будинок 5А; ідентифікаційний код 32982101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) 588667,34 гривень пені, 862004,20 гривень штрафу та 43520,15 гривень витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.».

7. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що вагомим критерієм оцінки правовідносин що склались між сторонами у даній справі є строк та обсяг вчиненого відповідачем прострочення своїх зобов`язань за договором, що дає можливість суду оцінити поведінку відповідача через призму принципу добросовісності.

8. Враховуючи правові висновки щодо підстав для зменшення неустойки, беручи до уваги встановлені у даній справі обставини індивідуального характеру такі як повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за договором, поважність причин невиконання у встановлений строк відповідачем своїх зобов`язань за договором, недовготривалий строк такого прострочення та нерозумність розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, надмірність та їх обтяжливість, а також добросовісність та послідовність поведінки відповідача в процесі виконання договору, апеляційний господарський суд керуючись принципами розумності, добросовісності та справедливості, дійшов висновку щодо необхідності зменшення, задля збереження балансу інтересів сторін у даних правовідносинах, нарахованих позивачем до стягнення пені та штрафу.

9. За висновками апеляційного господарського суду наявні всі правові підстави для реалізації права суду на зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, з 1 177 334,68 грн пені до 588 667,34 грн та з 1 724 008,41 грн штрафу до 862 004,20 грн. Апеляційний господарський суд вважав, що саме такий розмір штрафних санкцій є справедливим та таким, що забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін.

Касаційна скарга

10. ТОВ «Оператор ГТС України» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 в частині відмовлених позовних вимог - скасувати, справу в частині позовних вимог ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 1 450 671,55 грн штрафу та пені направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

12. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанцій висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду:

- від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22 (щодо автономії волі сторін при визначенні умов договорів, що укладаються, зокрема в частині підстав та розміру відповідальності за порушення їх умов);

- від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 (що суд приймаючи рішення про зменшення неустойки повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін);

- від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 (щодо того, що стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки);

- від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 (що обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на відповідача, натомість позивач не зобов`язаний доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов Контракту відповідачем);

- від 14.07.2021 по справі № 916/878/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 та ін. (що для цілей частини третьої статті 551 ЦК України, збитками є грошовий еквівалент невиконаного чи то простроченого боржником зобов`язання);

- від 02.11.2022 у справ № 910/14591/21, від 30.03.2023 у справі № 904/392/22, від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22 та ін. (про необхідність врахування судами мети спірних правовідносин, зокрема тих, які стосуються обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують установи критичної інфраструктури, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо ремонту військової техніки, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію замовника);

- від 02.04.2025 по праві № 914/2711/22, від 17.07.2021 у справі № 916/878/20 (що суд при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхиллено (статті 86, 236-238 ГПК)).

13. Крім того, в касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судом скрутного фінансового стану ТОВ «Оператор ГТС України».

Позиція інших учасників справи

14. У межах встановленого Верховним Судом строку ТОВ «Авто-Регіон» подало відзив на касаційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України», у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

15. Узагальнено доводи відзиву відповідача за первинним позовом зводяться до того, що фактично суть аргументів касаційної скарги стосується переоцінки доказів та незгоди позивача із висновками суду апеляційної інстанції, що заразом не є належним обґрунтуванням неправильного застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм.

16. Разом з цим з посиланням на низку постанов Верховного Суду відповідач у відзиві звертає увагу і на те, що господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, при цьому розміру неустойки, до якого суд її зменшує, має індивідуально-оціночний характер.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

17. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

18. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

19. Як унормовано у частинах першій, другій статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

21. У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

22. Також нормами ЦК України врегульовано порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру.

23. Так відповідно до частини третій статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

24. Подібні правила викладено і у статті 233 Господарського кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин).

25. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

26. Наведене унормовано у частинах першій, другій статті 712 ЦК України.

27. У статті ж 663 названого Кодексу викладено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

28. Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

29. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

30. В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

31. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

32. Ці норми містяться у статті 610, частині першій статті 611, частині першій статті 612 ЦК України.

33. Як вже зазначалось, у цій справі (№ 910/12678/25) суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для нарахування пені та штр, оскільки відповідачем прострочена сплата основної заборгованості за укладеним сторонами договором.

34. Водночас нормами ЦК України також врегульовано порядок стягнення штрафних санкцій (неустойки) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення їх розміру.

35. Так, за змістом частин першої, другої, абзацу першого частини третьої статті 549 зазначеного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

36. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

37. Подібні правила викладено і у статті 233 Господарського кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин).

38. У справі, що переглядається (№ 910/12678/25), як місцевий, так і апеляційний, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу), у зв`язку із несвоєчасним виконанням ним взятих на себе зобов`язань із поставки товару за договором.

39. Однак, керуючись статтею 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції виснував, що у даному справедливим та таким, що забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін, буде зменшення розміру пені та штрафу, а саме: з 1177334,68 грн пені до 588667,34 грн та з 1724008,41 грн штрафу до 862004,20 грн (тобто на 50%), беручи до уваги встановлені у даній справі обставини індивідуального характеру такі як повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за договором, поважність причин невиконання у встановлений строк відповідачем своїх зобов`язань за договором, недовготривалий строк такого прострочення та нерозумність розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, надмірність та їх обтяжливість, а також добросовісність та послідовність поведінки відповідача в процесі виконання договору.

40. З поданої ТОВ «Оператор ГТС України» касаційної скарги вбачається, що позивач не погоджується із судовими рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові, тобто в частині зменшення розміру заявленої ним до стягнення пені та штрафу, в частині ж задоволення позовних вимог ухвалені у цій справі судові рішення ним не оскаржуються, а отже судом касаційної інстанції не переглядаються.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

41. Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

43. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

44. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

45. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

46. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

47. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, висловленого у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

48. Як вже зазначалось, у поданій у цій справі касаційній скарзі, позивач зазначає про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22 (про автономію волі сторін при визначенні умов договорів); від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 (про зменшення неустойки); від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 (про відсутність необхідності доказування шкоди кредитору при стягненні неустойки); від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 (про відсутність у покупця обов`язку доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов договору продавцем); від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 (що для цілей частини третьої статті 551 ЦК України, збитками є грошовий еквівалент невиконаного чи то простроченого боржником зобов`язання); від 02.04.2025 по праві № 914/2711/22 і від 17.07.2021 у справі № 916/878/20 (про належне мотивування судом рішення про зменшення неустойки); від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 30.03.2023 у справі № 904/392/22, від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22 та інші (про необхідність врахування судами мети спірних правовідносин, зокрема тих, які стосуються обороноздатності країни у період дії особливого періоду).

49. Стосовно наведених доводів касаційної скарги Верховний Суд вбачає за необхідне зазначити, що питання зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

50. Схожі за змістом правові позиції викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.

51. Висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки), а розмір такого зменшення також може бути неоднаковим, залежно від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

52. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

53. Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

54. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

55. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

56. До того ж наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

57. Таку правову позицію сформульовано, у тому числі, у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

58. З усього наведеного слідує, що за приписами статей 551 ЦК України суду надаються дискреційні повноваження щодо зменшення розміру неустойки, реалізація яких залежить від встановлених фактичних обставин конкретної судової справи (їх доведеності сторонами).

59. Тому викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки не суперечать вищевказаним висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник (пункти 12, 48 цієї постанови), а ґрунтуються на встановлених ним обставинах (повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за договором, поважність причин невиконання у встановлений строк відповідачем своїх зобов`язань за договором, недовготривалий строк такого прострочення та нерозумність розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, надмірність та їх обтяжливість, а також добросовісність та послідовність поведінки відповідача в процесі виконання договору, тощо), що за оцінкою суду апеляційної інстанції свідчить про наявність у цьому разі підстав для відповідного зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій.

60. Окремі процитовані позивачем у касаційній скарзі висновки із постанов Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 02.04.2025 у справі № 914/2711/22 не підтверджують неправильного застосування апеляційним господарським судом статті 551 ЦК України, який насамперед виходив із міркувань розумності, справедливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

61. При цьому колегія суддів зазначає, що в постанові від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

62. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, яка наразі є останньою правовою позицією щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, викладала також висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що із цих висновків не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин таких справ і застосувати у цій справі.

63. Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на означені постанови Верховного Суду ніяким чином не спростовують обґрунтованого висновку суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власних бачень скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах.

64. Отже, фактично по своїй суті доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.

65. Тобто ці доводи спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судом апеляційної інстанцій обставин справи на користь позивача, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина друга статті 300 ГПК України).

66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

67. Подібні висновки міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

68. При цьому сама по собі незгода ТОВ «Оператор ГТС України» з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою обставин справи щодо наявності підстав для зменшення у цьому разі розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, як і в результаті незгода скаржника із ухваленим судовим рішенням у цій частині, не є належним обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

69. Крім того, Верховний Суд також вбачає, що по тексту касаційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України» посилається на низку судових рішень Верховного Суду (від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19 та інші), однак скаржник при цьому не вказує конкретну норму матеріального та/або процесуального права, яка, на його думку, була неправильно застосована чи порушена судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях, а також обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування. Натомість Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, інакше це свідчитиме про порушення принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства.

70. Подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 927/1104/24.

71. Отже, визначена ТОВ «Оператор ГТС України» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась під час касаційного провадження.

72. Також, скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

73. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

74. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

75. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

76. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, тощо.

77. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість такої підстави касаційного оскарження.

78. Таким чином, покликання на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України не підтвердилися.

79. Інші доводи касаційної скарги позивача підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

80. Доводи відзиву ТОВ «Авто-Регіон» ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із наведеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

82. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

83. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

84. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 910/12678/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил