Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №756/10932/18 — Оболонський районний суд міста Києва

15.06.2026 Справа № 756/10932/18

Унікальний № 756/10932/18

Провадження № 1-кп/756/147/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«15» червня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

прокурорів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

потерпілого: ОСОБА_17 ,

представників потерпілого: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

захисника: ОСОБА_20 ,

обвинуваченого: ОСОБА_21 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м.Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.128, ч.1 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2018, приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_21 перебував на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Київ, просп. Г. Сталінграду, 1А, куди також прийшов ОСОБА_17 . ОСОБА_17 намагався попросити допомоги у ОСОБА_21 , але останній ставився до нього зневажливо. У цей же час, у ОСОБА_21 , виник умисел, направлений на вчинення хуліганства, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, на ґрунті явної зневаги до громадян, зокрема до ОСОБА_17 . Реалізуючи свій умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та зухвало ігноруючи норми моралі та етики, перебуваючи в громадському місці, ОСОБА_21 прагнув показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві та, використовуючи незначний привід, з хуліганських мотивів, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, перебуваючи у приміщенні АЗС «ОККО», що у м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 1А, умисно завдав ОСОБА_17 два удари кулаком правої руки, в область голови.

Крім, того 22.04.2018, приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_21 перебував на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Київ, просп. Г. Сталінграду, 1А, куди також прийшов ОСОБА_17 . ОСОБА_17 намагався попросити допомоги у ОСОБА_21 , але останній поставився до нього зневажливо. У цей же час, у ОСОБА_21 , виник умисел, направлений на спричинення ОСОБА_17 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, під час того, як ОСОБА_21 та ОСОБА_17 , перебували у приміщенні АЗС «ОККО», що у м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 1А, ОСОБА_21 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити та діяти із більшою обачністю, керуючись хуліганським мотивом, умисно завдав ОСОБА_17 два удари кулаком правої руки, в область голови, від чого потерпілий впав, та вдарився об підлогу головою.

В результаті чого, ОСОБА_21 заподіяв потерпілому ОСОБА_17 тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: рани потиличної ділянки голови; субдуральний крововилив над лівою геміосферою головного мозку, який обумовив дислокацію серединних структур головного мозку вправо то 0,2 см; крововиливи у речовину головного мозку правої лобної і скроневої ділянок в базальних відділах (до 0,5-0,8 см) в діаметрі, яке є небезпечними для життя в момент заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_21 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.128, ч.1 ст.296 КК України, не визнав та, згідно ст. 63 Конституції України, давати показання відмовився.

Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_21 щодо відмови давати показання та не визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.128, ч.1 ст.296 КК України, вина останнього підтверджується комплексом зібраних по справі доказів, а саме:

- показаннями допитаного в судовому засідання потерпілого ОСОБА_17 , який суду пояснив, що того дня він повертався зі спектаклю на таксі, де залишив свої речі. Він зазначив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. Тому, без грошей та документів, він пішов пішки, зайшов до АЗС «ОККО», що знаходиться в районі «Петриківки», і вирішив там попросити когось допомогти йому доїхати додому. Коли до АЗС зайшов обвинувачений ОСОБА_21 , він попросив останнього підвезти його додому, щоби він потім розрахувався. На що обвинувачений сказав йому відчепитися. Потім він походив і підійшов до ОСОБА_21 вдруге і отримав удар в голову, після чого він майже нічого не пам`ятав, лише фрагменти: у лікарні, як стригли волосся перед операцією, дім. Він переніс дві складні операції на голові: трепанація черепа. Обвинувачений вибачення у нього не просив, грошей на лікування не пропонував;

- показаннями допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_22 , який у судовому засіданні пояснив, що у 2018 році, точної дати він не пам`ятає, він працював на АЗС «ОККО» за адресою: ч. Київ, просп. Героїв Сталінграду у вечірню зміну, що триває з 07:00 год. вечора до 07:00 год. ранку. Приїхав автомобіль марки «Хонда» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_21 на колонку №12 заправитися. ОСОБА_21 сказав: «Газ, будь ласка!» і пішов розраховуватися. Він підключив газовий пістолет і пішов далі працювати. Через деякий час всередині АЗС, біля каси, він побачив, що зібралися люди, приїхала швидка допомога. Про те, що сталося, він дізнався від працівників АЗС. Обвинувачений раніше неодноразово приїздив на заправку, дякував йому, лишав чайові, вважає останнього неконфліктним. Він підтвердив свої письмові пояснення від 08.06.2018, надані стороною обвинувачення та оголошені у судовому засіданні, оскільки минуло багато часу, і він не пам`ятає обставин події. (Т.2 а.с. 30-31);

-показаннями допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_23 , який суду пояснив, що у 2018 році, точної дати він не пам`ятає, він разом з другом обвинуваченим ОСОБА_21 та його дівчиною ОСОБА_24 заїхали на АЗС «ОККО» за адресою: м. Київ, просп. Г. Сталінграду. Обвинувачений ОСОБА_21 вийшов з автомобіля і пішов до АЗС, щоби розрахуватися за пальне та купити вугілля для вогнища. Він з ОСОБА_24 залишалися чекати в автомобілі. Він бачив, як потеплілий ОСОБА_17 , який сидів на боковому виході з заправки, зайшов слідом за обвинуваченим всередину заправки, де він «на рівні голів» побачив, що потерпілий ходив за обвинуваченим і ОСОБА_21 штовхнув останнього. Зрозумівши, що всередині заправки щось відбувається, він вийшов з автомобіля і пішов до АЗС, де побачив потерпілого, який лежав на підлозі з відкритими очима. Обвинувачений ОСОБА_21 у цей час розраховувався на касі. На його запитання що сталося, обвинувачений відповів, що потерпілий чіплявся до нього. Потім вони з обвинуваченим сіли в автомобіль і поїхали;

- даними, які містяться у висновку експерта №895/е від 18.07.2018 з ілюстрованою таблицею, згідно якого:

1 (1-7 питання слідчого). Аналіз даних наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окремих матеріалів кримінального провадження, у відповідності питань Постанови, дає підстави зробити наступні висновки.

Передусім вважаю за потрібне звернути увагу учасників та сторін кримінального провадження на наступному:

- п. 1.2 „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту "Правила") надано вичерпне визначення терміну ушкодження - "з медичної точки зору, плесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних";

- п. 4.6. "Правил" визначає таке: "судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об`єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів"',

- у п. 1.5. "Правил" визначено таке: "Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тямкості та легке.

2. Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

2.1. Тяжке тілесне ушкодження:

2.1.1. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:

а) небезпека для життя;

б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій:

в) душевна хвороба:

г) розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;

д) переривання вагітності;

е) невиправне знівечення обличчя.

2.1.2. Небезпечними для .життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен передувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

2.1.3. До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать:

г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ;

Примітка. Субарахноїдальний крововилив, який був підтверджений люмбальною пункцією, без відповідної клінічної симптоматики не може бути віднесений до ушкоджень, що небезпечні для життя."

Так, під час первинно відомого звернення 22.04.2018 року о 21:50 по медичну допомогу у ОСОБА_17 (з урахуванням проведених у подальшому клініко-інструментальних досліджень/обстежень та оперативних втручань) було виявлено таке тілесне ушкодження:

- закрита черепно-мозкова травма: рана (визначена клінічними лікарями як збійна) потиличної ділянки голови; субдуральний крововилив (як було зазначено клінічними лікарями у вигляді земної рідкої крові і згустків, об`ємом до 80(мл)) над лівою гемісферою головної о мозку, який обумовив дислокацію серединних структур головного мозку вправо до 0,2(см); крововиливи у речовину головного мозку правої лобної і скроневої часток в базальних відділах (до 0,5-0,8(см) в діаметрі).

Характер та відома морфологія виявленого тілесного ушкодження, відомі гасові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказане тілесне ушкодження утворилося за рахунок ударної дії тупих твердих предметів.

Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості виявленого тілесного ушкодження є критерій небезпеки для життя, а тому, відповідно п. п. 2.1./а, 2.1.2 та 2.1.3/г "Правил", виявлене тілесне ушкодження відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження.

Як вбачається із дослідженої медичної документації, як клінічними лікарями (які проводили оперативне втручання) так й під час проведення інструментальних методів досліджень, у ОСОБА_17 було зафіксовано комплекс черепно-мозкової травми, морфологічні складові якого дають підстави стверджувати про утворення комплексу ушкоджень у ділянці голови по ударно-протиударному механізму, під час контактування ділянкою потилиці утворилась відповідна рана (описана як забійна) та на протилежній стороні контакту у речовину головного мозку (відповідно у базальних відділах правої лобної та скроневої часток) утворилися крововиливи (*), шо є характерним для падіння на площину.

Враховуючи те, що клінічними лікарями не було описано інших "зовнішніх" тілесних ушкоджень (або змін у ділянці голови); під час проведення томографії голови візуалізуються тільки крововиливи у м`які тканини на рівні післяопераційної рани голови; з огляду на морфологічні особливості комплексу ушкоджень у ділянці голови, можна спростовувати ймовірність утворення цієї черепно-мозкової травми за рахунок імпресійної/ударної дії (у тому числі, за рахунок удару у ділянку голови з наданням прискорення).

Аналізуючи усю надану для проведення цієї експертизи медичну документацію та окремі матеріали кримінального провадження, варто звернути увагу на таке:

- станом на 21 годину 50 хвилин 22.04.2018 року клінічними лікарями, які вперше оглядали ОСОБА_17 , було описано наявність порушення цілісності шкірних покровів голови, що було об`єктивізовано клінічними лікарями як рана ділянки потилиці;

- зафіксоване двократне звернення ОСОБА_17 після 21 години 50 хвилин 22.04.2018, то було відображено у відповідній медичній картці стаціонарного хворого ("... Двічі був доставлений до КМКЛШМД, двічі самовільно покинув приймальне приміщення, була проведена первинна хірургічна обробка. 3-й раз привезений у супроводі дружини...");

- під час госпіталізації ОСОБА_17 23.04.2018 о 03:00 у нього вже констатується наявність певної патологічної неврологічної симптоматики;

- 23.04.2018 о 06.18 вперше проведено томографію (дані цього дослідження відсутні) голови ОСОБА_17 , під час проведення цього дослідження клінічними лікарями спостерігалися певні зміни (оцінити та об`єктивізувати характер цих змін не є можливим через відсутність саме даних проведеного дослідження);

- під час проведення оперативного втручання 23.04.2018 о 08.15-09.40, клінічними лікарями у тому числі, було констатовано наявність внутрішньочерепного крововиливу у вигляді рідкої крові та згортків (що у певній мірі свідчить про відтермінованість розвитку внутрішньочерепного крововиливу часі);

- під час перегляду наданого відеозапису з камер відеоспостереження достовірно візуалізується лише контакт ділянкою потилиці о підлогу, при цьому, немає візуалізації власно дій (**) інших осіб на переглянутому відеозаписі, які могли обумовити спричинення вищевказаного тілесного ушкодження.

Так, з огляду на вищевказану динаміку, є підстави вважати, що категорично висловитися щодо можливості утворення внутрішньочерепного крововиливу саме у час, вказаний у описовій частині Ухвали, тобто, приблизно о 21 годині 30 хвилин 22.04.2018 року, неможливо.

(*) субдуральний крововилив - це крововилив між твердою мозковою оболонкою та "м`якими" мозковими оболонками, джерелом цього крововиливу є ушкоджені судини (вени) субдуральних просторів; термін розвитку цього крововиливу може обчислюватися як хвилинами так й кількома добами/тижнями.

(**) слід розуміти як відсутність достовірної візуалізації допустимого/спроможного способу заподіяння вищевказаного тілесного ушкодження, зокрема, це обумовлює спроможність утворення виявленого тілесного ушкодження за рахунок падіння на площину. (Т.1 а.с. 92-101);

- даними, які містяться у висновку експерта (експертизи за матеріалами кримінального провадження) №102-2018/о від 28.09.2018 з ілюстрованими таблицями, згідно якого: на підставі вивчення, аналізу синтезу наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , даних його огляду у межах проведення цієї експертизи та у відповідь на поставлені запитання експертна комісія прийшла до наступних підсумків:

1. (1, 2, 3, 4, 5, 6. - питання Ухвали). Під час надходження до стаціонару 23.04.2018 о 03:00 у ОСОБА_17 мали місце наступні тілесні ушкодження:

- забійна рана потиличної ділянки (наслідком загоєння якої є рубець виявлений при огляді в комісії), гематома м`яких тканин правої половини голови, субдуральна гематома в лівій лобно-скроневій ділянці об`ємом до 80 мл зі здавленням головного мозку та зміщенням серединних структур вправо, забій головного мозку з формуванням геморрагічних вогнищ забою в лівій лобній, лівій скроневій та правій скроневій частках головного мозку, субарахноїдальний крововилив - закрита черепно-мозкова травма.?

Характер, локалізація та морфологія вказаних ушкоджень свідчать, що вони виникли від дії тупого предмета по ударно-протиударному механізму, могли утворитись 22.04.2018 при падінні потерпілого з положення «стоячи» з контактуванням правою потиличною ділянкою з площиною, та гідно з п. 2.1.1.а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

2. (7 - питання Ухвали). Крім вищевказаних ушкоджень, які сформували комплекс черепно-мозкової травми, будь-яких інших ушкоджень, за даними медичної документації, не відмічено. Цей факт не дозволяє комісії експертів обґрунтовано висловитись стосовно того, що послугувало причиною виведення тіла потерпілого з рівноваги з подальшим падінням на площину. Локалізація забійної рани потиличної ділянки дещо вище рівня зовнішнього потиличного горба свідчить, що перед падінням тілу потерпілого могло бути надане попереднє прискорення. (Т.1 а.с.106-118);

- даними, які містяться в постанові про визнання предметів речовими доказами та прилучення до провадження від 28.05.2018, де 24.05.2018 представником ТзОВ «Окко-рітейл» АЗС №КВ 36 ОСОБА_25 був наданий оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження підприємства за 22.04.2018, який визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (Т.1 а.с.119);

- даними, які містяться на оптичному диску з відеозаписом з камер спостереження ТзОВ «Окко-рітейл» АЗС №КВ 36 ОСОБА_25 за 22.04.2018, дослідженому в судовому засіданні. (Т.1 а.с.120);

- даними, які містяться на CD-диску зі сповільненим та збільшеним фрагментом з відео з камери відеоспостереження з ТзОВ «Окко-рітейл» АЗС №КВ 36 ОСОБА_25 за 22.04.2018, наданим потерпілим ОСОБА_17 та дослідженому в судовому засіданні. (Т.2 а.с.176);

Європейський Суд з прав людини вказує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, але вона не встановлює будь-яких правил допустимості доказів як таких, це завдання внутрішнього права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 26.09.2002 у справі «Перрі проти Сполученого Королівства» (Perry v United Kingdom), зазначив, що важливо, щоб була справедлива процедура розгляду питання про прийнятність та перевірку надійності спірних доказів.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_21 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому діянь суд розцінює, як спосіб захисту з метою пом`якшити відповідальності.

Суд критично ставиться до не визнання обвинуваченим ОСОБА_21 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому діянь, оскільки, це повністю спростовуються комплексом зібраних у справі доказів, а саме: показаннями потерпілого та свідків допитаних у судовому засіданні, щодо обставин кримінального правопорушення, показання останніх, є правдивими, послідовними, та такими, що узгоджуються з іншими письмовими доказами та відео-доказами дослідженими у судовому засіданні. У суду не має підстав піддавати сумніву досліджені докази.

Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивою явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві. Вказана неповага повинна бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана так для очевидців його дій.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте обвинуваченому ОСОБА_21 обвинувачення за ч.1 ст.296, ст.128 КК України, знайшло своє підтвердження.

На думку суду, комплекс зібраних у справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною, суду не надано.

Таким чином, оцінюючи в комплексі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_21 своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України.

Крім того, ОСОБА_21 своїми умисними діями, які виразилися у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_21 , суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді обмеження волі на строк не більше п`яти років.

Крім того, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно ст. 49 КК України (зі змінами внесеними Законом № 2617-VIIІ від 22.11.2018 та Законом № 720-ІХ від 17.06.2020), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Враховуючи те, що з дня вчинення ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ст.128 КК України, минуло більше трьох років, при цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, тому він підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Водночас, відповідно до приписів ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, як вбачається з положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні, визнає обвинуваченого ОСОБА_21 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ст.128 КК України та керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати пов`язанні з проведенням експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Цивільний позов представника потерпілого - адвоката ОСОБА_18 поданого в інтересах потерпілого ОСОБА_17 про стягнення з ОСОБА_21 заподіяної шкоди, слід залишити без розгляду, оскільки суд закриває провадження по справі.

Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_21 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ст..128 КК України.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_21 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов представника потерпілого - адвоката ОСОБА_18 поданого в інтересах потерпілого ОСОБА_17 про стягнення з ОСОБА_21 заподіяної шкоди - залишити без розгляду.

Речовий доказ по справі: оптичний диск із відеозаписом з камер спостереження ТзОВ «Окко-рітейл» АЗС №КВ 36 ОСОБА_25 за 22.04.2018 - залишити в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Суддя ОСОБА_1