Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №759/13058/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:759/13058/25

Провадження №: 2-др/755/80/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Романка Вадима Васильовича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа

№ 759/13058/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 11 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

18 травня 2026 року (вхід. від 19 травня 2026 року № 31517) представник

ОСОБА_1 - адвокат Романка В.В., подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме просив долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують витрати відповідача на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

09 червня 2026 року (вхід. від 11 червня 2026 року № 37865) представник

ОСОБА_1 - адвокат Романко В.В., подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 663,60 грн.

На обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від

12 травня 2026 року позов задоволено частково. Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди, вартість надання адвокатом правничої допомоги встановлена як у фіксованому розмірі, так й у погодинній оплаті. Відповідачем подано разом із відзивом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі відповідачем подано до суду докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат. У зв`язку з розглядом справи у Дніпровському районному суді міста Києва відповідач понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 19 000,00 грн, що підтверджується: Договором про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2025 року; Додатковою угодою до договору; Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12 травня 2026 року; Довідкою про оплату від 15 жовтня 2025 року; Довідкою про оплату від 12 травня 2026 року. Так позовна заява містила дві самостійні позовні вимоги: про визначення місця проживання дитини та про стягнення аліментів у розмірі 10 000,00 грн щомісячно. У задоволенні вимоги про визначення місця проживання дитини судом відмовлено повністю. Вимогу про стягнення аліментів задоволено частково у розмірі 3 512,00 грн, що становить 35,12 % від заявленого розміру. Таким чином, загальний відсоток задоволених позовних вимог становить (0%+35,12 %):2= 17,56 %. Враховуючи понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 000,00 грн, пропорційний розмір витрат, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, становить 15 663,60 грн (19 000,00 грн х 82,44 %).

З огляду на викладене вимоги заяви просив задовольнити, розгляд здійснювати без участі відповідача та її представника.

12 червня 2026 року (вхід. від 16 червня 2026 року № 39137, передано головуючому судді Хромовій О.О. 29 червня 2026 року) представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Чутченко С.О., подав заперечення на клопотання представника відповідача. Проти задоволення заяви заперечує, вважає її необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам процесуального закону та усталеній практиці Верховного Суду.

На обґрунтування заяви зазначив, що заява не відповідає вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України. Представник відповідача до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 12 травня 2026 року не зробив відповідну заяву про подання доказів понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Посилання на подання разом із відзивом попереднього (орієнтовного) розрахунку такою заявою не є. З огляду на викладене заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Також пропорційний розподіл судових витрат за пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України застосовується до вимог майнового характеру, розмір задоволення яких можна обчислити у відсотках від ціни позову. Вимога про визначення місця проживання дитини є вимогою немайнового характеру, результат розгляду якої не може бути виражений у відсотках. Суд уже вирішив питання пропорційного розподілу судових витрат у самому рішенні, стягнувши з відповідача на користь позивача рівно половину сплаченого судового збору. За вимогою про стягнення аліментів рішення ухвалено на користь позивача: суд встановив наявність у відповідача обов`язку утримувати дитину і стягнув аліменти. Часткове зменшення присудженої суми порівняно із заявленою не перетворює відповідача на сторону, «на користь якої вирішено спір» за цією вимогою. Поряд з цим, відмова у вимозі про визначення місця проживання дитини зумовлена приписами закону, а не неправомірністю позиції позивача. Також заявлений розмір витрат - 19 000,00 грн, є неспівмірним, позивач заперечує проти нього та просить його зменшити. Дана справа не є складною ані з точки зору юридичної кваліфікації, ані за обсягом доказування. Сума 19 000,00 грн за представництво інтересів відповідача у такій справі є явно завищеною та неспівмірною зі складністю спору, обсягом фактично наданих послуг і значенням справи. Відповідач не довела розумності й необхідності витрат саме у заявленому розмірі. З урахуванням наведеного, навіть у разі визнання судом наявності підстав для розподілу витрат, їх розмір підлягає істотному зменшенню до розумних меж. З огляду на поведінку відповідача покладення на позивача витрат відповідача не відповідає засадам добросовісності та справедливості. Поряд з цим, спір ініційовано в інтересах неповнолітнього сина, у тому числі задля забезпечення його права на утримання. Позивач фактично проживає з дитиною та несе основний тягар її утримання. Покладення на нього значної суми витрат на правничу допомогу відповідача зменшить ресурс, який спрямовується на потреби дитини, і суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

З огляду на викладене просив заяву залишити без розгляду на підставі частини восьмої статті

141 ЦПК України, у випадку розгляду - відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 червня 2026 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Відповідно до частин першої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заяву про стягнення судових витрат та письмові заперечення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною першою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Суд враховує, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, також до відзиву долучено письмовий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складає 15 000,00 грн.

Також до відзиву на позовну заяву представником долучено окрему заяву, у якій останній повідомив, що докази на підтвердження розміру витрат, які відповідач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Суд також враховує, що 12 травня 2026 року у судовому засіданні представник відповідача - адвокат Романко В.В., зазначив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення подасть докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі

№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Як уже зазначалося раніше, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу складає 15 000,00 грн, докази на підтвердження понесених витрат будуть надані відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

18 травня 2026 року (вхід. від 19 травня 2026 року № 31517), тобто в межах встановленого законом строку, представник ОСОБА_1 - адвокат Романко В.В., подав до суду клопотання про долучення доказів, що підтверджують витрати відповідача на професійну правничу допомогу та зазначив, що відповідачем понесено судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі

19 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено:

1)договір про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2025 року, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Романко В.В., відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання з надання правничої допомоги по справі № 759/13058/25;

2)додаткову угоду від 15 жовтня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від

15 жовтня 2025 року, відповідно до умов якої сторони договору погодили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги відповідно до пункту 1.1 основного договору становить 15 000,00 грн та включає: ознайомлення з матеріалами справи, написання заяв по суті справи, складання трьох заяв з процесуальних питань, участь у трьох судових засіданнях (пункт 2). Гонорар адвоката за надання правничої допомоги, що не передбачена пунктом 2 додаткової угоди, становить 2 000,00 грн за одну годину.

3)довідку про оплату від 15 жовтня 2025 року № б/н, у якій адвокат Романко В.В. підтвердив отримання гонорару у розмірі 15 000,00 грн згідно умов договору;

4)Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12 травня 2026 року, яким сторони договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2025 року адвокат Романко В.В. та ОСОБА_1 підтвердили, що адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі

№ 759/13058/25, а саме послуги з консультування клієнта (1 год.), ознайомлення з матеріалами справи (1 год.), складання відзиву (3 год.), складання трьох заяв з процесуальних питань (2 год.), участь у підготовчих засіданнях (3 год.) на загальну суму 15 000,00 грн, що є фіксованим гонораром, а також участь у судовому засіданні (2 год.) на суму 4 000,00 грн;

5)довідку про оплату від 12 травня 2026 року № б/н, у якій адвокат Романко В.В. підтвердив отримання гонорару у розмірі 4 000,00 грн згідно умов договору;

У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон від 05 липня 2012 року № 5076-VI) визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 зазначено, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативию. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося раніше, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Чутченко С.О., подав письмові заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат та просив відмовити у задоволенні такої заяви.

В пунктах 33 - 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня

2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21);

-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 775/9215/15ц);

-суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти

34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого

2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12 травня 2026 року, адвокат

Романко В.В. та ОСОБА_1 підтвердили, що адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі

№ 759/13058/25, а саме послуги з консультування клієнта (1 год.), ознайомлення з матеріалами справи

(1 год.), складання відзиву (3 год.), складання трьох заяв з процесуальних питань (2 год.), участь у підготовчих засіданнях (3 год.) на загальну суму 15 000,00 грн, що є фіксованим гонораром, а також участь у судовому засіданні (2 год.) на суму 4 000,00 грн.

Водночас, суд враховує, що послуга з консультування клієнта, ознайомлення з матеріалами справи та складання відзиву на позовну заяву є взаємопов`язаними та частково охоплюють одна одну. Також, з огляду на зміст та смислове наповнення відзиву на позовну заяву, його підготовка не вимагала значних затрат часу, вивчення масиву судової практики, підбору правових позицій, збирання значної кількості доказів.

Також слід врахувати, що судове засідання у даній справі мало місце 12 травня 2026 року та тривало з 14 год. 02 хв. до 14 год. 50 хв., тобто, менше однієї години, про що свідчить протокол судового засідання, що міститься в матеріалах справи. Водночас, у судове засідання 22 квітня 2026 року сторони не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, ціну позову, - є неспівмірним.

Аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, стягнення повної вартості послуг, визначених у Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2025 року № б/н, не узгоджується з критеріями розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Тобто, не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані іншою стороною тільки лише через те, що вони дійсно понесені відповідачем (справедлива сатисфакція).

У вирішенні спірного питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи. Зокрема: суб`єктний склад, характер спірних правовідносин , правові дії та позиції сторін спору в суді першої інстанції, зміст поданих заяв по суті справи, висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 141 ЦПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, клопотання представника позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь ОСОБА_4 всі витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення. Суд вважає за необхідне зменшити суму витрат на правничу допомогу до 8 000,00 грн.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, із позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Романка Вадима Васильовича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, - задовольнити.

Доповнити рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року по справі № 759/13058/25 (провадження № 2/755/1597/26) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень

00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37395500, адреса місцезнаходження: просп. Берестейський, 97, м. Київ, 03115.

Суддя О.О. Хромова