Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №754/11383/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/986/26

Справа№754/11383/26

Вирок

Іменем України

15 липня 2026 року

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12026100030001300 від 17.06.2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)

У ОСОБА_3 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, реалізуючи який, вона 15.06.2026 о 15 год. 25 хв. у невстановленим досудовим розслідуванні місці через месенджер «Телеграм» замовила у невстановленої досудовим розслідуванням особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - подрібнене листя рослини Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak), загальною масою 547,04 г, що є особливо великим розміром, після чого 17.06.2026 отримала у відділенні компанії «Нова Пошта» №290, що за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 21, наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - подрібнене листя рослини Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak), загальною масою - 547,04 г, що є особливо великим розміром, тим самим незаконно придбала без мети збуту наркотичний засіб, який почала незаконно зберігати при собі в пакуванні «Нової Пошти» без мети збуту.

В подальшому, 17.06.2026 о 19 год. 55 хв. за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 23, ОСОБА_3 була зупинена працівниками поліції та в подальшому в ході затримання та особистого обшуку особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, добровільно видала працівникам поліції вищевказаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - подрібнене листя рослини Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak), загальною масою 547,04 г, що є особливо великим розміром, який вона незаконно придбала та зберігала без мети збуту.

Протиправні дії ОСОБА_3 кваліфікуються судом, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу в особливо великих розмірах без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 309 КК України.

ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з ч.3 ст. 309 КК України кримінально-караним діянням є, зокрема, незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, в особливо великих розмірах.

Так, об`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення полягає, зокрема, у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу.

Положеннями п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом та обов`язково відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Іншими словами, мета зазначених вище дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, особисте споживання наркотичних засобів чи речовин).

Суб`єкт - загальний - особа, яка досягла 16-річного віку.

Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» Таблиця II «Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що до 0,03 г Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak) є невеликим розміром, від 2,5 до 12,5 г - великим розміром, 12,5 і більше - особливо великим розміром.

Отже, кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу - Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak) в особливо великих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 12,5 г.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, та кваліфікує її дії, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу в особливо великих розмірах без мети збуту.

ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винною, щиро розкаялася і підтвердила вищеописані встановлені судом обставини справи. Повідомила суду, що у 2017 році мала травму хребта і лікар порекомендував їй засіб Mitraguna speciosa (Кратом), хоча жодного рецепта їй не виписував. Тоді їй цей засіб допоміг і, коли у 2026 році у обвинуваченої знову почалися проблеми зі здоров`ям, вона знову замовила через мережу інтернет вказаний засіб. ОСОБА_3 повністю усвідомила протиправність своєї поведінки, зробила висновки і більше не вживає наркотичні засоби. Обвинувачена просила суворо її не карати, при цьому обвинувачена повідомила суду, що у неї є бабуся ОСОБА_5 , 1935 р.н., яка, згідно з медичною довідкою, виданою Центром первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва 10.07.2026, є постійно лежачою хворою, яка потребує постійної допомоги, яку, у тому числі, надає й ОСОБА_3 .

Показання обвинуваченої є логічними і послідовними та не залишають суду «розумного сумніву» щодо їх правдивості та відповідності встановленим обставинам кримінального провадження.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно всіх обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, учасникам судового розгляду роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, та її дії вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу в особливо великих розмірах без мети збуту.

ІV. ПОКАРАННЯ

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч.3 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих п.1 ч.1 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Верховний Суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченої: ОСОБА_3 не заміжня, дітей не має, має вищу освіту, офіційно не працює, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, яке необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.

Крім того, при призначенні міри покарання обвинуваченій, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати кримінально-правові відносно визначені санкції, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винної, справедливості й достатності обраного покарання.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За правилами ст. 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування покарання з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Суд звертає увагу, що підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на основі ст. 75 КК України, є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду має ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання.

Так, суд враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має вищу освіту, постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, здійснює догляд за хворою бабусею.

Поряд з цим суд враховує поведінку обвинуваченої після вчиненого правопорушення, а саме те, що ОСОБА_3 добровільно видала працівникам поліції наркотичний засіб, щиро розкаялася та сприяла розкриттю даного правопорушення, мінімізувавши тим самим суспільно-небезпечні наслідки своїх дій.

Також суд враховує процесуальну поведінку ОСОБА_3 яка жодного разу не порушила свої процесуальні обов`язки, вчасно з`являючись до суду у призначені судові засідання та виконуючи усі розпорядження суду.

Зазначені обставини у своїй сукупності безумовно вказують на те, що мета покарання - виправлення винної може бути досягнута без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Верховний Суд у своїй постанові від 16 серпня 2018 року (справа № 183/163/14, провадження № 51-3549 км18) зазначив, що системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

На переконання суду, виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього кодексу.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні (висновок судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/111-26/33004-НЗПРАП від 18.06.2026, у розмірі 2888,16 гривень на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчих суддів, підлягають скасуванню.

Запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту у певний період доби, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 309 КК України і призначити їй покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 /один/ рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід, застосований стосовно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2026 року у вигляді домашнього арешту у певний час доби, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2888 гривень 16 копійок витрат на залучення експертів.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18.06.2026, на мобільний телефон марки Xiaomi Mi 8 Lite у корпусі чорного кольору із прозорим чохлом, що містить сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки Xiaomi Mi 8 Lite у корпусі темно-синього кольору із прозорим чохлом, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , що містить сім-картки з абонентськими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , поміщені до спеціального пакета «Національна поліція України» WAR1144382; пакування ТОВ «Нова пошта» з-під відправлення № 20451463909374, поміщене до спеціального пакета «Національна поліція України» WAR0113214, - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Xiaomi Mi 8 Lite у корпусі чорного кольору із прозорим чохлом, що містить сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , - залишити за належністю ОСОБА_3 ;

-мобільний телефон марки Xiaomi Mi 8 Lite у корпусі темно-синього кольору із прозорим чохлом, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , що містить сім-картки з абонентськими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , який знаходиться у камері зберігання речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №010294 - повернути ОСОБА_3 ;

-пакування ТОВ «Нова пошта» з-під відправлення № 20451463909374, яке знаходиться у камері зберігання речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №010294; один прозорий поліетиленовий пакет із пазовим замком з речовиною рослинного походження зеленого кольору, який поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України» KIV2115794, п`ять прозорих поліетиленових пакетів із пазовими замками з речовиною рослинного походження зеленого кольору, які поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України» WAR1420688, наркотичний засіб, обіг якого обмежено, подрібнене листя рослини Mitraguna speciosa (Кратом (kratom, ketum, biak), загальною масою - 547,04 г, - які знаходяться у камері зберігання речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №001947- знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_6