Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №754/18339/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1746/26

Справа №754/18339/25

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.,

за участі:

представника відповідача - Литвина А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №00-9888176 від 03.08.2024 року на суму 11 500,00 грн. 17.02.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу №17022025-МК/ Юніт Капітал, відповідно до умов якого ТОВ "Юніт Капітал" відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9888176 від 03.08.2024. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подання позову становить 42 180,00 грн., яка складається з: 11 500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 26 680,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 619,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Враховуючи викладене, просить стягнути на свою користь заборгованістьу розмірі 42 180,00 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано по справі докази.

02.02.2026, 04.02.2026 на електронну адресу суду надійшли витребувані судом докази від АТ "Універсал Банк".

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.03.2026 року клопотання представника відповідача - адвоката Литвина А.С. про витребування доказів - задоволено.

02.04.2026 від Позивача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду.

19.05.2026 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.

20.05.2026 року через "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Литвина А.С. надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке. По-перше, відповідач не укладав та не підписував з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» будь-якого кредитного договору. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження самого факту його укладення та підписання відповідачем, в тому числі доказів на підтвердження ідентифікації відповідача, не надано. Також, відсутні допустимі та достовірні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення саме відповідачу на підтвердження пропозиції щодо укладення договору у формі електронного правочину, або його отримання та використання саме відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) при підписанні електронного договору одноразовим ідентифікатором від його імені, як це передбачено у нормі ст. 12 Закону України Про електронну комерцію». В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що за вказаним позивачем кредитним договором відповідачу були перераховані грошові кошти. Зокрема, не надано платіжного документу про перерахунок коштів за таким кредитним договором. У відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відсутні будь-які дані, що можуть достовірно ідентифікувати приналежність відповідного платежу до згаданого позивачем кредитного договору, а саме що платником був саме кредитодавець та сам платіж стосувався саме вказаного позивачем кредитного договору. По-друге, якщо гіпотетично уявити, що позивач і мав би право на стягнення коштів з відповідача з наведених ним в позові підстав, то на період воєнного стану встановлений мораторій на стягнення неустойки за порушення зобовязань, що виникають з договорів позики (кредиту). По-третє, з вимог про розміри стягнення коштів у розмірі 38180 грн. незрозуміло, з яких сум вона складається, оскільки в самому позові позивач вказує на наступну заборгованість відповідача: 11500 - тіло кредиту, 26680 - відсотки за користування, 4000 - штрафні санкції, що загалом становить 42180 грн. Тому, враховуючи все вищезазначене, прошу суд врахувати все вищезазначене при розгляді даної цивільної справи, та відмовити позивачу у задоволенні позову.

20.05.2026 року від представника позивача через "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив у якій запречував щодо викладеного у відзиві, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

20.05.2026 року від представника позивача через "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення в яких просила суд відмовити представнику відповідача у задоволенні заяви про залишення без руху позовної заяви.

13.07.2026 року від представника відповідача - адвоката Литвина А.С. надійшли до суду додаткові пояснення по справі, а також заява в якій повідомив, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат нав правову допомогу будуть надані до суду протягом 5-ти днів після ухвалення відповідного рішення.

Представник позивача просить розглядати справу у його відсутність, про що вказав в позовній заяві.

Представник відповідачау судовому засіданні заперечував щодо задоволення позвоних вимог, просив у їх задоволенні відмовити повністю.

Суд вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 00-9888186. Згідно пунктів 1.2.-1.6. кредитного договору позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 11 500 гривень (з яких кредит в розмірі 10 000 гривень та комісія за надання кредиту в розмірі 1 500 гривень) строком на 360 днів, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, які становлять: стандартна відсоткова ставка 1,45% від суми кредиту за кожен день користування кредитом і застосовується у межах строку дії кредитної лінії (360 днів).

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 70832.

В договорі відповідач зазначив номер карти на перерахування кредиту № НОМЕР_1 .

Кошти за кредитним договором були перераховані відповідачу на його банківський рахунок в день підписання договору, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» .

Окрім того факт зарахування на рахунок Відповідача ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 000,00 грн. підтверджується наданаю інформацією з АТ "Універсал Банк" на запит суду, з якої вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та інші картки. Щодо поповнення картки НОМЕР_3 , то за період з 03.08.2024 по 08.08.2024 було зарахування коштів у сумі 10 000 грн на зазначену картку. На ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) було емітовано інші платіжні картки. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). Повний номер рахунку що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) картки НОМЕР_5 . Також Банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 03.08.2024 по 08.08.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

17.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал.

За цим договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» передає за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» права вимоги до боржників відповідно до Реєстру боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-988176 від 03.08.2024 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 .

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» має право стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 42 180 гривні 00 копійок, що складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 11 500 гривень;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 26 680 гривень 00 копійок;

- заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 4 000 гривень.

Доказів сплати кредиту відповідач не надав. У зв`язку з цим суд приходить до висновку про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 11 500,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором підтверджується належними та допустими доказами. Однак, з урахуванням того, що тіло кредиту складає 10 000 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 26 680 грн. які також є не спів мірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 26 680 грн. перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 10 000 грн., що складає 100% від суми заборгованості по тілу кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

У стягненні штрафних санкцій в розмірі 4 000 гривень суд відмовляє, оскільки відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 21 500 грн., що складається з : 11 500 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10 000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано копію договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025; додаткову угоду №25770865739 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 на суму 7000,00 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність.

Суд, враховуючи обставини справи, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, пропорційності дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Стягуючи судові витрати, суд керується ст. 141 ЦПК України, і стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 364, 10 грн.(21 500*2 422,40/42 180).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (код ЄДРПОУ 43541163 місцезнаходження: м. Київ, бул Д. Українки, 34 офіс 333) заборгованість за Кредитним договором № 00-9888176 від 03.08.2024 року у розмірі 21 500,00 грн., а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 364,10 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2026 року

Суддя О.М. Панченко