Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №905/475/25 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №905/475/25

Суддя: Гетьман Руслан Анатолійович

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Харків Справа №905/475/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача – Грачов Є.О.,

від відповідача – Гребенар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№2245Д від 24.10.2025) та апеляційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (вх.№2299Д від 31.10.2025) на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 (м. Харків, суддя Говорун О.В., повне рішення складено 14.10.2025)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ,

до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 29536992,87 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення 29536992,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Від представника відповідача до Господарського суду Донецької області надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення у справі №905/475/25 на дванадцять місяців.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість у розмірі 29267108 (двадцять дев`ять мільйонів двісті шістдесят сім тисяч сто вісім) грн 90 коп., 3 % річних у розмірі 118055 (сто вісімнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 151828 (сто п`ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 72 коп. та витрати з оплати судового зору у розмірі 354443 (триста п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок три) грн 91 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 на шість місяців.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 року по справі №905/98/25 в частині відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня ухвалення рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує про те, що відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку, повинно бути пов`язане з об`єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). Проте, судом першої інстанції проігноровано відповідну практику

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зазначає також про те, що вирішуючи питання про надання відстрочки рішення суду до 03.10.2025 судом першої інстанції необхідно було перш за все врахувати той факт, що скрутний майновий стан наявний не лише у відповідача, наявність військового стану та пошкодження/знищення майна діє на обидві сторони, відтак, у разі задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду має місце недотримання справедливого балансу між сторонами.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 для розгляду справи №905/475/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№2245Д від 24.10.2025) на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/475/25.

03.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/475/25 (вх.№12812).

Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» з вказаним рішенням суду першої інстанції також частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати судове рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 року у справі 905/475/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, що нараховані на планові обсяги послуги, в загальному розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, що нараховані на планові обсяги послуги, в загальному розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» вказує про те, що:

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивачем нараховані 3 % річних в тому числі і на планові обсяги послуги в розмірі 40743,51 грн, про що відповідачем надавався відповідний контррозрахунок. Апелянт зазначає, що саме позивач повинен довести, що саме такі суми планових обсягів, які зазначені в рахунках-фактурах та які використані при нарахуванні 3 % річних, були в кожному розрахунковому періоді планового обсягу послуги. Проте, доказів планового обсягу послуги матеріали справи не містять.

Крім того, в позові позивачем не заявлялося про стягнення безпосередньо сум планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду, але розрахунок 3 % річних позивач здійснює на вказані суми, тобто передбачаючи що відповідач повинен їх сплачувати. Але позивачем не доведено, що він має право на стягнення сум планових обсягів за кожну декаду розрахункового періоду. Спірним зобов`язанням виступає саме розрахунок за фактичний обсяг, а не поетапну оплату планової вартості послуги, яка зовсім у справі не заявлялася. Також матеріали справи не містять підтвердження вихідних даних, з яких можливо встановити відповідність визначеного у рахунках обсягу та вартості плановому обсягу послуги, яким саме мав бути цей плановий обсяг, що унеможливлює встановлення судом правильності розрахунків позивача. Саме фактичний обсяг наданої послуги повинен сплатити відповідач відповідно до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0518-03041-ПД від 01.01.2024.

Судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23.

Здійснюючи нарахування 3% річних до уваги потрібно брати вартість саме наданої послуги, що відображена в актах наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. Таким чином, нарахування 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді 3 % річних настає за невиконання існуючого грошового зобов`язання;

- судом першої інстанції належним чином не надана оцінка умовам Договору, за яким стягується заборгованість у даній справі, не застосовані належні норми матеріального права, а саме приписи ст.ст. 3, 6, 213 і 630 ЦК України та правило «contra proferentem», враховуючи те, що умови Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, визначені на сайті Позивача, а Відповідач лише приєднався до цього договору, але не визначав/не формулював його умов щодо розрахунків за послугу, тоді як Позивач є Адміністратором КСП (у розумінні п.п.4.1-4.11 розділу 1 Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309), додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

- щодо стягнення суми основного боргу на 7086,07 грн без урахування «мінусових» апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана належним чином оцінка доводам відповідача.

Так, до матеріалів справи додані 3 акти коригування, а саме: Акт коригування №ДУА_К-0003064 від 06.03.2025 на суму «мінус» 1426,12 грн; Акт коригування №ДУА_К-0003619 від 19.03.2025 на суму «мінус» 3134,72 грн; Акт коригування № ДУА_К-0002997 від 03.03.2025 на суму «мінус» 2525,23 грн. Але позивачем при додаванні певних сум не зроблено віднімання тих сум, які зазначені зі знаком «мінус», тільки проведені арифметичні операції з сумами, які є позитивними. А отже, сума позову є завищеною на 7086,07 грн.

Апелянт зазначає, що є незрозумілою позиція суду першої інстанції, яким чином «мінусові» акти коригування взаємопов`язані з оплатою актів наданих послуг.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (вх.№2299Д від 31.10.2025) на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25. Об`єднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№2245Д) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (вх.№2299Д) в одне апеляційне провадження.

Від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№12882 від 05.11.2025), в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 в частині надання відстрочення виконання рішення суду без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» вказує про те, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі, а саме є виключними обставинами для АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», у тому числі, що на сьогодні сили Відповідача спрямовані на те, аби забезпечувати стабільну роботу критично важливих об`єктів на території його ліцензійної діяльності - Донецької області, перебування підприємства на території бойових дій, продовження виконання соціально значущої ролі забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, господарська діяльність є стабільно збитковою, що пов`язано саме зі знищенням та втратою основних засобів, спричинених збройною агресією російської федерації тощо.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№2245Д від 24.10.2025) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (вх.№2299Д від 31.10.2025) до розгляду на « 04» грудня 2025 р. об 11:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13443 від 20.11.2025), в якому останнє просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує про те, зокрема, що умовами договору (які відповідають положенням типового договору), при розрахунках між сторонами враховуються як планові так і фактичні обсяги, при цьому положеннями договору чітко передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» - адвоката Гребенара О.В. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/475/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/475/25, яке призначено на 04.12.2025 об 11:45 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» - адвоката Гребенара О.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - адвоката Грачова Є.О. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/475/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/475/25, яке призначено на 04.12.2025 об 11:45 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - адвоката Грачова Є.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшло клопотання (вх.№13977 від 03.12.2025), в якому останнє просить зупинити провадження у справі №905/475/25 до ухвалення та оприлюднення Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду постанови у справі №914/2625/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про зупинення апеляційного провадження у справі №905/475/25 (вх.№13977 від 03.12.2025). Зупинено апеляційне провадження у справі №905/475/25 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/2625/23 та оприлюднення повного судового рішення. Постановлено учасникам справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення апеляційного провадження у справі.

Від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшло клопотання (вх.№5014 від 04.05.2026), в якому останнє зазначає, що постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 розглянуто справу, у зв`язку з чим просить суд поновити провадження у справі 905/475/25 у зв`язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення та продовжити судовий розгляд.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 поновлено провадження у справі №905/475/25. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23. Розгляд справи призначено на "11" червня 2026 р. о 09:45 год., за адресою: 61022, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№5713 від 21.05.2026), в яких останнє просить суд прийняти письмові пояснення та долучити до матеріалів справи.

У вказаних додаткових поясненнях Акціонерне товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначає про те, що здійснюючи нарахування 3% річних до уваги потрібно брати вартість саме наданої послуги, що відображена в актах наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. Нарахування 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді 3 % річних настає за невиконання існуючого грошового зобов`язання. Крім того, без доведення обґрунтованості сум планових платежів з боку позивача. Саме позивач повинен довести, що саме такі суми планових обсягів, які зазначені в рахунках-фактурах та які використані при нарахуванні 3 % річних, були в кожному розрахунковому періоді планового обсягу послуги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» - адвоката Гребенара О.В. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/475/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/475/25, яке призначено на 11.06.2026 о 09:45 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» - адвоката Гребенара О.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення по справі (вх.№6012 від 29.05.2026), в яких останнє просить суд прийняти дане пояснення до розгляду.

В обґрунтування пояснень Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує про те, зокрема, що договір № 0518-03041-ПД містить самостійне, чітке та спеціальне регулювання порядку визначення вартості послуги та строків її оплати. Зазначає, що постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 не може застосовуватися до справи № 905/475/25 механічно, без урахування конкретних умов договору, який є підставою позову у цій справі.

Ключовим для висновків у справі № 914/2625/23 було те, що суди попередніх інстанцій виходили з конкретного змісту договору, який досліджувався у тій справі. Зокрема, встановлювалося питання наявності у договорі належного регулювання попередньої / поетапної оплати, визначеності бази такого платежу та строку його виконання. Саме за таких конкретних договірних умов Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у відповідній частині. Натомість у справі № 905/475/25 застосовується інший договір — договір №0518-03041-ПД від 01.01.2024, який за своїм змістом істотно відрізняється від договору, що оцінювався у справі № 914/2625/23.

Також Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує на те, що довід Відповідача про те, що 3% річних можуть нараховуватися лише після визначення фактичної вартості Послуги, суперечить змісту договору. Такий підхід фактично нівелює пункт 3.5 договору та перетворює погоджену сторонами поетапну систему оплат на факультативний механізм, виконання якого не має жодних правових наслідків для Користувача.

Крім того зазначає, що у справі № 905/475/25 питання про рахунок як вимогу не є визначальним, оскільки строки оплати прямо встановлені договором. Також зазначає, що Формулювання пункту 3.5 договору прямо вказує, що кожен платіж здійснюється у розмірі планової вартості Послуги, наданої у відповідній декаді: першій, другій або третій. Отже, йдеться не про оплату абстрактного прогнозу, не про оплату послуги, яка взагалі не надавалася, і не про платіж, що не має зв`язку з господарською операцією. Йдеться про оплату безперервно наданої Послуги з диспетчерського управління, вартість якої на декадному етапі визначається за плановим обсягом, а після завершення місяця уточнюється за фактичними даними.

Щодо актів коригування з від`ємним значенням та суми 7 086,07 грн Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує про те, що по-перше саме по собі від`ємне значення акта коригування не є доказом переплати Відповідача та не підтверджує автоматичне зменшення заявленої до стягнення заборгованості на відповідну суму. По-друге, пунктом 3.9 договору передбачено порядок зарахування коштів у разі наявності заборгованості. Зокрема, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим строком її виникнення. По-третє, Відповідач не довів, що акти, до яких були складені відповідні акти коригування, були ним оплачені у повному обсязі. Без встановлення факту повної оплати базового зобов`язання від`ємне коригування не може ототожнюватися з переплатою або з безумовною підставою для зменшення суми боргу. По-четверте, довід Відповідача фактично зводиться до вибіркового арифметичного вилучення лише трьох від`ємних сум із загального розрахункового механізму договору без урахування всього ланцюга нарахувань, оплат, зарахувань і коригувань.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - адвоката Грачова Є.О. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/475/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/475/25, яке призначено на 11.06.2026 о 09:45 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - адвоката Грачова Є.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 оголошено перерву у розгляді справи до "02" липня 2026 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

У судовому засіданні 02.07.2026 представник Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня ухвалення рішення; апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» залишити без задоволення.

Представник Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, що нараховані на планові обсяги послуги, в загальному розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, що нараховані на планові обсяги послуги, в загальному розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

З урахуванням того, що в скарзі Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 року по справі №905/98/25 в частині відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня ухвалення рішення, а Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» в своїй скарзі просить скасувати судове рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 року у справі 905/475/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, що нараховані на планові обсяги послуги, в загальному розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, що нараховані на планові обсяги послуги, в загальному розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн, предметом апеляційного перегляду є вказане рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 40743,51 грн та стягнення суми основного боргу в розмірі 7086,07 грн, а також в частині відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви – приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" надало згоду на приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 03.06.2019 №0518-03041 (т.1 а.с.46-47).

20.12.2023 позивач повідомив відповідача про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного управління) (далі - договір). Дата акцептування 01.01.2024. Ідентифікатор договору №0518-03041-ПД.

Даний Договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та розміщений на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за мережевим посиланням:https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykivrynku/dogovory/ (т.1 а.с.47 зворотній бік - 48).

Умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" оператор системи передачі (далі - ОСП) затверджені наказом №344 від 07.06.2024 (а.с.10).

Відповідно до п.1.1, п.1.2 умов якого, цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачем системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309, та є однаковими для всіх користувачів (а.с.10-17).

Згідно з п.2.1 договору, цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи (ОЕС) України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавним лініям зв`язку (ОЕС) України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі – Послуга). Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010) має код 35.12.

Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п.2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, ціна договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП, відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Відповідно до п. 3.4. договору, планова та /або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 3.5. договору, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж – до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж – до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж – до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідно до п.3.6 договору, плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості Послуги визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Пунктом 3.7 передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі – Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно), або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Згідно з п.3.8 договору, користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

У разі виникнення розбіжностей за отриманими від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та /або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до правил ринку та відображаються в акті коригування.

Згідно з п.11.3 договору, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Відповідно до п.11.5 договору, будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документу).

Згідно з п.11.6 договору, рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання...(п.13.1 договору).

На виконання умов договору позивачем були надані послуги, що підтверджуються актами надання послуг, а саме: акт №ДУА-0013194 від 31.01.2025 на суму 10121914,87 грн, акт №ДУА-0013971 від 28.02.2025 на суму 10134385,32 грн, акт №ДУА-0014766 від 31.03.2025 на суму 9009221,60 грн (т.1 а.с.57 зворотній бік - 60).

Також, позивачем складені акти коригування, а саме: №ДУА_К-0002997 до акту надання послуги №ДУА-0012413 від 31.12.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД на суму 11440955,27 грн, № ДУА_К-0003015 до акту надання послуги №ДУА-0005499 від 31.03.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-0002115 від 25.06.2024) на суму 18476836,74 грн, №ДУА_К-0003064 до акту надання послуги №ДУА-0006278 від 30.04.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-0002351 від 04.07.2024) на суму 11530597,27 грн, № ДУА_К-0003088 до акту надання послуги №ДУА-0003988 від 31.01.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-0001518 від 30.05.2024) на суму 21328449,97 грн, № ДУА_К-0003405 до акту надання послуги №ДУА-0004753 від 29.02.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-0001859 від 13.06.2024) на суму 18805873,86 грн, № ДУА_К-0003593 до акту надання послуги №ДУА-0007021 від 31.05.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-0002486 від 09.07.2024) на суму 11517668,28 грн, № ДУА_К-0003619 до акту надання послуги №ДУА-0007786 від 30.06.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД на суму 10136118,17 грн (т.1 а.с.61 зворотній бік - 70).

З урахуванням актів коригування до актів наданих послуг за договором від 01.01.2024, загальна вартість послуг позивача з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління відповідачу за період з січня 2025 року по березень 2025 року становить 29267108,90 грн.

Також, були складені рахунки-фактури, а саме:

- №ДУ-0049566/0518-03041-ПД від 15.01.2025 на суму 3234119,02 грн;

- №ДУ-0050298/0518-03041-ПД від 25.01.2025 на суму 3280053,25 грн;

- №ДУ-0051028/0518-03041-ПД від 05.02.2025 на суму 3610066,22 грн;

- №ДУ-0052503/0518-03041-ПД від 14.02.2025 на суму 3318838,49 грн;

- №ДУ-0053238/0518-03041-ПД від 25.02.2025 на суму 3702980,28 грн;

- №ДУ-0053969/0518-03041-ПД від 05.03.2025 на суму 3031826,63 грн;

- №ДУ-0055449/0518-03041-ПД від 14.03.2025 на суму 3249479 грн;

- №ДУ-0056186/0518-03041-ПД від 25.03.2025 на суму 2726133,56 грн;

- №ДУ-0056925/0518-03041-ПД від 04.04.2025 на суму 3007408,99 грн (т.1 а.с.48 зворотній бік-58).

Вказані рахунки та акти були скріплені електронним підписом представника позивача та направлені відповідачу через систему, яка забезпечує функціонування електронного документообігу між сторонами, що підтверджується відповідними роздруківками (скріншоти) з екрану (з програмним забезпеченням), які були додані до матеріалів справи (т.1 а.с.71).

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути:

3% річних в загальному розмірі 118055,25 грн, а саме:

- за період з 19.01.2025 по 15.02.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3234119,02 грн);

- за період з 29.01.2025 по 15.02.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3280053,25 грн);

- за період з 09.02.2025 по 15.02.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3610066,22 грн);

- за період з 16.02.2025 по 16.04.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 10121914,87 грн);

- за період з 19.02.2025 по 15.03.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3318838,49 грн);

- за період з 01.03.2025 по 15.03.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3702980,28 грн);

- за період з 09.03.2025 по 15.03.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3031826,63 грн);

- за період з 16.03.2025 по 16.04.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 10134385,32 грн);

- за період з 19.03.2025 по 15.04.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3249479 грн);

- за період з 29.03.2025 по 15.04.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 2726133,56 грн);

- за період з 09.04.2025 по 15.04.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 3007408,99 грн);

- за період з 16.04.2025 по 16.04.2025 (нараховані на заборгованість в розмірі 9009221,60 грн);

інфляційні втрати в розмірі 151828,72 грн, які нараховані за період березень 2025 року.

За результатами результатом розгляду позовної заяви судом першої інстанції прийнято рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість у розмірі 29267108 грн 90 коп., 3 % річних у розмірі 118055 грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 151828 грн 72 коп. та витрати з оплати судового зору у розмірі 354443 (грн 91 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 на шість місяців.

Суд мотивував рішення тим, що станом на час прийняття рішення судом у справі, доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29267108,90 грн підлягає задоволенню повністю. Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних, виходячи з заявлених позивачем сум заборгованості та періодів нарахування, суд першої інстанції задовольнив вимогу у цій частині частково, на суму 118055,11 грн. Суд відхилив доводи відповідача в частині тверджень про те, що позивачем при розрахунку заборгованості у справі невірно визначено загальну суму заборгованості без урахування відповідних актів коригування та даних, зазначених в них. Місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не надано доказів оплати в повному обсязі актів надання послуг до яких в подальшому були складені акти коригування (№ДУА-0006278 від 30.04.2024, №ДУА-0007786 від 30.06.2024, №ДУА-0012413 від 31.12.2024), що могло б бути підставою для зменшення основної суми заборгованості за договором після погодження сторонами відповідних актів коригування. За таких обставин, суд не вбачав підстав для зменшення розміру основної заборгованості за договором на суму яка зазначена в трьох актах коригування в загальному розміру 7086,07 грн.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав про те, що відповідно до пунктів 3.4-3.7 договору передбачено два види оплати послуги – поетапна оплата планової вартості послуги, яка здійснюється до відповідного числа кожного місяця, а також розрахунок за фактичний обсяг. Виходячи зі змісту п.3.5 договору у відповідача виникає грошове зобов`язання з оплати за отримані послуги, а у позивача право вимагати сплати коштів у строки визначені сторонами в розділі 3 договору. Відповідачем не доведено, що позивачем невірно визначена планова вартість послуги на яку в подальшому були нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення на дванадцять місяців суд першої інстанції вказав про те, що військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.

В той же час, зазначені відповідачем обставини у заяві про відстрочення виконання рішення суду у справі, зокрема безпосередня близькість провадження господарської діяльності до зони проведення бойових дій, захоплення значної частини майна на тимчасово окупованій території України, спричинення істотної майнової шкоди внаслідок численних обстрілів агресором об`єктів енергетичної інфраструктури, на переконання суду є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду. Відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем. Діяльність відповідача є надзвичайно важливою та підтримує життєздатність цивільної та військової інфраструктури Донецької області, а необхідність забезпечення роботи підприємства відповідача, основними споживачами якого є населення Донецької області, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету, в умовах воєнного стану є очевидною.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність виключних підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, тому відсутність коштів у державного підприємства не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги, що підтверджуються актами надання послуг, а саме: акт №ДУА-0013194 від 31.01.2025 на суму 10121914,87 грн, акт №ДУА-0013971 від 28.02.2025 на суму 10134385,32 грн, акт №ДУА-0014766 від 31.03.2025 на суму 9009221,60 грн (т.1 а.с.57 зворотній бік - 60).

Також, були складені рахунки-фактури, а саме:

- №ДУ-0049566/0518-03041-ПД від 15.01.2025 на суму 3234119,02 грн;

- №ДУ-0050298/0518-03041-ПД від 25.01.2025 на суму 3280053,25 грн;

- №ДУ-0051028/0518-03041-ПД від 05.02.2025 на суму 3610066,22 грн;

- №ДУ-0052503/0518-03041-ПД від 14.02.2025 на суму 3318838,49 грн;

- №ДУ-0053238/0518-03041-ПД від 25.02.2025 на суму 3702980,28 грн;

- №ДУ-0053969/0518-03041-ПД від 05.03.2025 на суму 3031826,63 грн;

- №ДУ-0055449/0518-03041-ПД від 14.03.2025 на суму 3249479 грн;

-№ДУ-0056186/0518-03041-ПД від 25.03.2025 на суму 2726133,56 грн;

-№ДУ-0056925/0518-03041-ПД від 04.04.2025 на суму 3007408,99 грн (т.1 а.с.48 зворотній бік-58).

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024.

Щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 7086,07 грн без урахування «мінусових» апелянт Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначає, що судом першої інстанції не надана належним чином оцінка доводам відповідача. Так, до матеріалів справи додані 3 акти коригування, а саме: Акт коригування №ДУА_К-0003064 від 06.03.2025 на суму «мінус» 1426,12 грн; Акт коригування №ДУА_К-0003619 від 19.03.2025 на суму «мінус» 3134,72 грн; Акт коригування № ДУА_К-0002997 від 03.03.2025 на суму «мінус» 2525,23 грн. Але позивачем при додаванні певних сум не зроблено віднімання тих сум, які зазначені зі знаком «мінус», тільки проведені арифметичні операції з сумами, які є позитивними. А отже, сума позову є завищеною на 7086,07 грн.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано доказів оплати в повному обсязі актів надання послуг до яких в подальшому були складені акти коригування (№ДУА-0006278 від 30.04.2024, №ДУА-0007786 від 30.06.2024, №ДУА-0012413 від 31.12.2024), що могло б бути підставою для зменшення основної суми заборгованості за договором після погодження сторонами відповідних актів коригування.

Крім того, як вбачається з умов договору, викладених у пункті 3.9, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим строком її виникнення.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що повний альтернативний розрахунок заборгованості з урахуванням усіх здійснених оплат, договірного порядку зарахування платежів, наявності або відсутності переплати після відповідного коригування тощо відповідачем не надано.

Отже, вказані доводи скаржника (відповідача) суд апеляційної інстанції не вважає належними аргументами з огляду на їх недоведеність.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру основної заборгованості за договором на суму яка зазначена в трьох актах коригування в загальному розміру 7086,07 грн.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для нарахуванні 3% річних на планові обсяги послуги в розмірі 40743,51 грн суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.05.2025 року у справі №910/16423/23.

Відтак, з огляду на те, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов`язку з оплати наданих послуг, його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив. Отже, існують підстави для застосування відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України.

Позивач здійснює нарахування 3% річних за прострочення поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду відповідно до виставлених рахунків та за прострочення оплати за фактичний обсяг наданих послуг.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду (п.3.6 Договору).

Згідно з п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Отже, пункт 3.5. договору передбачає оплату за певні періоди (подекадні), а пункт 3.7. оплату загальної суми за місяць.

Враховуючи, що і передбачені пунктом 3.5. Договору подекадні оплати, і визначений пунктом 3.7. Договору порядок оплати загальної суми за місяць на підставі актів у цілому опосередковують оплату фактично наданого обсягу послуг на умовах наступної оплати в межах одного і того ж самого періоду, їх одночасне застосування є неможливим, оскільки обидва пункти передбачають оплату фактично наданого обсягу послуг у межах одного й того ж періоду, що призвело б до подвійної оплати тих самих послуг (три подекадні платежі плюс один загальний місячний).

Отже, правомірним та можливим для перевірки є розрахунок застосованої відповідальності на підстави ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання за фактичний обсяг наданих послуг у межах визначеного позивачем граничного періоду прострочення.

Щодо визначення періоду нарахування заявлених 3% річних з урахуванням відповідних положень Договору необхідно звернути увагу на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.03.2024 року у справі №922/1813/23, а саме:

« 5.13. З аналізу ст. 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

5.14. Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Вказаний висновок також зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2025 року у cправі №905/959/24 за позовом ПрАТ НЕК Укренерго) до АТ ДТЕК Донецькі електромережі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 зроблений правовий висновок про те, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язаними та не замінюють один одного. Також у даній постанові вказано на необхідність виходити з конкретних погоджених сторонами умов договору в системній сукупності.

Також у наведеній постанові зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях звертав увагу на необхідність тлумачити умови договору contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), що полягає в тому, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін.

Позивач у відповідній сфері має відповідну ліцензію НКРЕКП і саме він розміщував умови спірного договору на відповідному сайті, до яких згодом приєднався відповідач, отже саме позивач несе ризики неясності положень цього договору, зокрема і в питанні нарахування 3% річних в порядку пунктів.

Посилання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на те, що висновок Верховного Суду у постанові від 26.03.2026 у справі № 914/2625/23 не є релевантним до спору у справі 905/1083/25, оскільки у справі 914/2625/23 спірні правовідносини стосуються договору в іншій редакції колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 зроблені правові висновки фундаментального характеру, які не обумовлені конкретною редакцією договору та періодом прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд з цим, відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, при системному застосуванні умов пунктів 3.5. та 3.7. Договору в розрізі положень статті 625 Цивільного кодексу необхідно виходити з того, що при розрахунку 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання таким періодом необхідно вважати період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання саме за фактичний обсяг наданих послуг у межах визначеного позивачем граничного періоду прострочення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 40743,51 грн, нарахованих на суми планових (декадних) платежів, задоволенню не підлягають як такі, що суперечать умовам Договору та положенням статті 625 ЦК України, оскільки відповідальність за невиконання грошового зобов`язання може наставати виключно щодо існуючого та належним чином підтвердженого зобов`язання.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 40743,51 грн, що нараховані на планові обсяги послуги, та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача вказаного розміру 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних за наведених мотивів, встановлено підстави для його перерахунку. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних у розмірі 77 311,60 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі». Відтак, рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3 % річних у розмірі 40 743 (сорок тисяч сімсот сорок три) грн 51 коп підлягає скасуванню та прийняттю в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національної енергетичної компанії «Укренерго» в частині відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня ухвалення рішення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).

У той же час, відстрочення виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання.

Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує про те, що вирішуючи питання про надання відстрочки рішення суду до 03.10.2025 судом першої інстанції необхідно було перш за все врахувати той факт, що скрутний майновий стан наявний не лише у відповідача, наявність військового стану та пошкодження/знищення майна діє на обидві сторони, відтак, у разі задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду має місце недотримання справедливого балансу між сторонами.

Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що безумовно військова агресія істотно негативно впливає на всі підприємства, які ведуть господарську діяльність на території України. Особливо істотно вказані обставини впливають на діяльність підприємств, що є учасниками ринку електричної енергії, у тому числі, й на позивача.

Вказане також враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд цілком правомірно врахував безпосередню близькість провадження господарської діяльності до зони проведення бойових дій, захоплення значної частини майна на тимчасово окупованій території України, спричинення істотної майнової шкоди внаслідок численних обстрілів агресором об`єктів енергетичної інфраструктури, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем.

Діяльність відповідача є надзвичайно важливою та підтримує життєздатність цивільної та військової інфраструктури Донецької області, а необхідність забезпечення роботи підприємства відповідача, основними споживачами якого є населення Донецької області, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету, в умовах воєнного стану є очевидною.

Колегія суддів враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Hornsby v. Greece» від 19.03.1997, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy» № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Колегія суддів вважає, що відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви і надання відстрочення виконання рішення суду на шість місяців і це не порушує принципу збалансованості інтересів сторін, відповідає принципам справедливого судового розгляду в контексті ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, матеріалами справи не обґрунтовані, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвали суду першої інстанції не вбачається.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині надання відстрочення виконання на шість місяців без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення Апеляційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», а також залишення Апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3 % річних у розмірі 40 743 (сорок тисяч сімсот сорок три) грн 51 коп слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», судові витрати понесені вказаним апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.04.2026 №4857-ІХ).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, з огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання у строк встановлений в частині 2 статті 221 ГПК України, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.2,4 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3 % річних у розмірі 40 743 (сорок тисяч сімсот сорок три) грн 51 коп скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, б. 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00100227) заборгованість у розмірі 29267108 (двадцять дев`ять мільйонів двісті шістдесят сім тисяч сто вісім) грн 90 коп, 3 % річних у розмірі 77 311 (сімдесят сім тисяч триста одинадцять) грн 60 коп, інфляційні втрати у розмірі 151828 (сто п`ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 72 коп та витрати з оплати судового збору у розмірі 353 947 (триста п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок сім) грн 69 коп.».

В решті рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2025 у справі №905/475/25 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00100227) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, б. 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00131268) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3095,10 грн (три тисячі дев`яносто п`ять гривень десять копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 13.07.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua