Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №906/1547/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа №906/1547/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засіданняТкачук О.В.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ «Універмаг «Ювілейний» про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1547/25

за позовом фізичної особи-підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Ювілейний»

про визнання укладеним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебували апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни (надалі в тексті – Підприємець) на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2026 та на додаткове рішення від 26.05.2026 у справі №906/1547/25.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційні скарги ФОП Гладько Т.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2026 та на додаткове рішення від 26.05.2026 у справі №906/1547/25 залишено без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін (а.с.130-138).

06.07.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Ювілейний» (надалі в тексті – Товариство) - адвоката Сірої А.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1547/25 (а.с.140-144).

Ухвалою суду від 07.07.2025 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2025 (а.с. 153).

13.07.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому ФОП Гладько Т.А. просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявлений Товариством до 5 000,00 грн (а.с.155-160).

15.07.2026 на адресу суду від представника Підприємця – адвоката Климчук А.В. надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій також просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлених Товариством до 5 000,00 грн.

Явки своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції 15.07.2026 сторони не забезпечили. Проте така неявка не перешкоджає розгляду заяви, позаяк про місце, дату та час судового розгляду сторони повідомлені належним чином, а присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою.

Розглянувши заяву Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд вважає її такою, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно будь-якої позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.3, 4 ст.244 ГПК України).

Розглядаючи клопотання, колегія суддів враховує, що судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, відповідно до ст.126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Після прийняття постанови апеляційним судом, 06.07.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у сумі 15 000,00 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи №906/1547/25 в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат до заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2025; копію Акту від 01.12.2025 (а.с.147-151).

Як вбачається з матеріалів справи, Адвокат Сіра Аліна Василівна – Виконавець та ТОВ «Універмаг «Ювілейний» - Клієнт 01.12.2025 уклали Договір про надання правничої допомоги (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1. якого, Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання забезпечити надання правничої допомоги клієнту (надалі – Послуги) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання Договору.

Згідно п.1.2. Договору, Виконавцем надається така правнича допомога:

1) повідомлення правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав і законних інтересів заявника, потерпілого, особи, стосовно якої застосовуються заходи кримінально-правового характеру, володільця (власника) майна, а також особи, яка притягається до іншої відповідальності, залежно від того, в якому процесуальному статусі перебуває Клієнт;

4) надання правничої допомоги Клієнту у справах про адміністративне правопорушення, у кримінальному провадженні та інше;

5) представництво інтересів Клієнта в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях, перед фізичними-особами підприємцями, фізичними особами;

6) представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інше;

7) представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлене законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конкретні види послуг зазначаються Виконавцем в Акті про надання послуг (надалі в тексті – Акт).

Розділом 2 Договору сторони погодили права та обов`язки сторін.

За надання правничої допомоги Клієнт оплачує Виконавцю гонорар (вартість послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п.4.1. Договору).

За умовами п.4.3. Договору, вартість послуг, що надаються, розраховується:

1) у фіксованому розмірі (коли можна точно визначити обсяг надання Послуг, а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена Сторонами в будь-якій формі);

2) враховуючи погодинні ставки: 3000,00 грн за 1 год послуг Адвоката.

Кожна не повна година роботи оплачується Клієнтом у розмірі вартості однієї повної години роботи за умови якщо робота виконувалася не менше тридцяти хвилин протягом такої години. Розміри індивідуальних погодинних ставок можуть переглядатися раз на рік з урахуванням індексу інфляції.

Згідно п.4.4. Договору, після завершення надання правничої допомоги або її частини Виконавець складає Акт та надає його Клієнту. В Акті зазначаються Послуги, фактично надані Виконавцем, розмір фактично витраченого часу (у випадку погодинних ставок), гонорару Виконавця, а також розмір фактичних витрат.

Після отримання Акту Виконавця про надання правничої допомоги Клієнт зобов`язаний його погодити. Протягом 5 календарних днів з моменту отримання Акту Клієнт має право висловити свої зауваження до змісту Акту, про що повідомити Виконавця в письмовій формі чи засобами електронного зв`язку. Якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом Акту від останнього не надійдуть зауваження до його змісту, то такий Акт вважається погоджений Клієнтом.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2026 року (п.6.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2026 адвокат та клієнт підписали Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги по договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025 №53 у справі №906/1547/25 (надалі в тексті – Акт), відповідно до п.1 якого, Адвокат надав послуги щодо супроводження справи у Господарському суді Житомирської області, а Клієнт прийняв надані послуги в такому обсязі:

1) аналіз апеляційних скарг, вивчення судової практики, підготовка та подання до суду відзиву на апеляційні скарги у справі №906/1547/25 – кількість годин 4 год, вартість послуг 12 000,00 грн;

2) участь у судовому засіданні 01.07.2026 – 1 судове засідання, 3000,00 грн.

Вартість надання правової допомоги (гонорару) сторонами узгоджена та складає 15000,00 грн. (п.2 Акту) (а.с. 151).

Матеріалами справи підтверджено, що Договір від 01.12.2025 та Акт від 03.07.2026 підписано Товариством та адвокатом Сірою А.В. без зауважень.

Крім того, матеріали справи містять копію ордеру серії АМ №1172251 від 02.12.2025 виданого адвокатом Сірою Аліною Василівною на представництво інтересів ТОВ «Універмаг «Ювілейний» в Господарському суді Житомирської області, Північно-західному апеляційному господарському суді. (а.с.73).

Розглядаючи заяву Відповідача, колегія суддів приймає до уваги, що пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги, згідно п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, колегія суддів також враховує, що Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 у справі №910/15191/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд також зважає на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/ 20.

Як підтверджено матеріалами справи, Позивач надіслав заперечення на заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є неспівмірним з фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи, реальним часом необхідним для підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях, а також таким, що не відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності судових витрат.

Підприємець вважає, що сам факт подання стороною договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі послуг або погодженого між адвокатом і клієнтом розміру гонорару не означає автоматичного покладення всієї заявленої суми на іншу сторону. При цьому суд має враховувати, що компенсація витрат на правничу допомогу не є способом додаткового майнового стягнення на користь сторони, а є процесуальним механізмом відшкодування необхідних і розумних витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

На переконання позивача, справа не вимагала дослідження значної кількості різних правових інститутів, складного фактичного складу або значного обсягу доказів, а зводилася до оцінки умов договору оренди, додаткових угод до нього, листування сторін та застосування усталеної практики Верховного Суду щодо переважного права орендаря і правових наслідків припинення орендних відносин .

Підприємець стверджує, що у цій справі Відповідач заявляє до стягнення 15 000,00 грн, з яких 12 000,00 грн визначено за вивчення апеляційної скарги, аналіз судової практики та підготовка і подання до суду відзиву на апеляційні скарг; ще 3 000,00 грн - за участь у судових засіданнях. Такий розподіл витрат є формальним, оскільки сам по собі перелік процесуальних дій не підтверджує їх складності, значного обсягу або необхідності саме такого розміру витрат. Позивач також зазначає, що підготовлені Відповідачем процесуальні документи ґрунтувалися переважно на тих самих фактичних обставинах, які були відомі сторонам із моменту виникнення спору, а саме на умовах договору оренди № 17, додаткових угодах, листі про непродовження оренди та правовій оцінці статей 764, 777 Цивільного кодексу України і статті 285 Господарського кодексу України.

Щодо заявлених 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за участь представника у судовому засіданні апеляційної інстанції 01.07.2026, то Підприємець вважає такі витрати необґрунтованими та завищеними, оскільки представник Відповідача брала участь у режимі відеоконференції, а тому не здійснювала поїздку до місцезнаходження Північно-західного апеляційного господарського суду та у зворотному напрямку і не несла пов`язаних із таким переїздом часових чи організаційних витрат. Відтак такі складові, як доїзд до суду, очікування у приміщенні суду та повернення після завершення засідання, на які Відповідач посилався як на обґрунтування вартості участі представника у засіданнях суду першої інстанції, у цьому випадку фактично були відсутні.

Позивач звертає увагу суду, що попри істотну відмінність у способі участі представника, заявлена Відповідачем вартість участі у засіданні апеляційного суду залишилася незмінною та становить ті самі 3 000,00 грн, що й вартість особистої участі представника у засіданнях Господарського суду Житомирської області. На думку Підприємця, це свідчить про механічне застосування передбаченої договором ставки без урахування фактичних обставин надання правничої допомоги, способу участі представника, обсягу понесених ним витрат і реально витраченого часу.

Водночас, суд апеляційної при розгляді заяви враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, в якій суд зробив такі висновки.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10. 2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п.269).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібну правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

На переконання суду апеляційної інстанції, оскільки адвокат Сіра А.В. представляла інтереси Товариства як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, а тому обсяг надання правничої допомоги (вивчення судової практики, підготовка до розгляду справи) не був необхідним у суді апеляційної інстанції, оскільки фактично така правнича допомога надавалася, а її вартість стягувалася з позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що представник відповідача – адвокат Сіра А.В. приймала участь в одному судовому засіданні 01.07.2026 в Північно-західному апеляційному господарському суду в режимі відеоконференції, а тому не здійснювала поїздку до місцезнаходження апеляційного суду та у зворотному напрямку і не несла пов`язаних із таким переїздом часових чи організаційних витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої Товариству правової допомоги та її обсягу. Враховуючи відзиви Товариства на позовну заяву та на апеляційні скарги, які містять однакову правову позицію, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, кількість затраченого часу, складність справи та реальність об`єму наданих послуг адвокатом, наявність заперечень Підприємця апеляційний суд вважає, що 7500,00 грн становлять співмірні і розумні витрати ТОВ «Універмаг «Ювілейний» на професійну правничу допомогу у цій справі, тому саме таку суму належить стягнути з ФОП Гладько Т.А. на користь ТОВ «Універмаг «Ювілейний».

Керуючись ст.ст. 34, 86, 126, 129, 244, 287 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ТОВ «Універмаг «Ювілейний» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №906/1547/25 задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Ювілейний» (13300, Житомирська обл., м.Бердичів, вул. Євро-пейська, буд.5/7, код ЄДРПОУ 13581889) 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її прийняття.

5. Матеріали справи №906/1547/25 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "15" липня 2026 р.

Головуючий суддя Поліщук П.Я.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.