Окрема думка від 14 липня 2026 р. у справі №903/11/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"15" липня 2026 р. Справа № 903/11/26

Судді Північно-західного апеляційного господарського суду Юрчука М.І.

за результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 (повне рішення складено 01.06.2026) у справі №903/11/26

за позовом заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача 1 - Міністерства оборони України,

позивача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс-Груп”

до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; повернення земельної ділянки

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі №903/11/26 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 повернуто заявнику.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Мною, суддею Північно-західного апеляційного господарського суду Юрчуком М.І., при постановленні ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі №903/11/26 за результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 було висловлено окрему думку, суть якої полягає в наступному.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 позов задоволено повністю. Усунуто перешкоди державі в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Володимир у розпорядженні та користуванні землями оборони, а саме: земельною ділянкою військового містечка № 14, площею 6,6494 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський район, с. Верба, вул. Військова,1, та є частиною земельної ділянки площею 7,2404 га з кадастровим номером 0720510400:00:001:0609, що належить на праві власності Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720510400:00:001:0001 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги та припиненням речових прав щодо неї із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області повернути державі в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Володимир земельну ділянку площею 6,6594 га військового містечка № 14, що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський район, с. Верба, вул. Військова, 1, та є частиною земельної ділянки площею 17,2867га з кадастровим номером 0720510400:00:001:0001.

Також суд першої інстанції стягнув з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 4844,80 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулось до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 за позовом заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс-Груп” про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; повернення земельної ділянки та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Окрім того, скаржник просить стягнути з Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/11/26 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І.

З метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 ГПК України, п.8.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/11/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Юрчук М.І., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у даній справі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 залишено без руху. Надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення вказаної ухвали дл усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме подати належні докази сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн.

Матеріалами апеляційного оскарження підтверджується, що ухвала апеляційного господарського суду від 25.06.2026 про залишення апеляційної скарги без руху надіслана в електронний кабінет апелянту та доставлена йому 25.06.2026 о 18:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч.6 ст.242 ГПК України).

З огляду на вищевказане, днем вручення ухвали суду від 25.06.2026 апелянту є 26.06.2026. Відтак, 10-денний строк, наданий такою ухвалою для усунення недоліків апеляційної скарги, закінчився 06.07.2026 (з урахуванням вихідних днів).

Колегією суддів враховано положення глави II "Нормативні строки пересилання поштових відправлень" Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 22.12.2025 № 1833, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 січня 2026 року за № 19/45413 та зазначається, що у разі усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надсилання відповідних доказів поштовим зв`язком, таке поштове відправлення (з урахуванням вихідних та святкових днів) мало надійти на адресу апеляційного господарського суду не пізніше 10.07.2026.

Поряд з тим, 02.07.2026 до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому скаржник просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву, апелянт вказує про відсутність в нього коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з недостатньою кількістю коштів на рахунках ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (вірно – у Волинській області), що підтверджується випискою по рахункам станом на 01.07.2026 за кодом економічної класифікації 2800, а також на військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши вищевказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч.2 ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.

Так, у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України імперативно закріплений процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), що становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви (скарги) без руху. При цьому, зазначений строк є строком, встановленим законом, відповідно не може бути продовженим судом відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його максимальна (гранична) межа визначена Законом - Господарським процесуальним кодексом України, а може бути поновленим судом лише за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, від 07.04.2025 у справі №910/7746/20, від 01.04.2026 у справі №904/3401/25.

Враховуючи те, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 встановлено максимальний десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, відтак останній не може бути продовжений судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначає, що станом на 13.07.2026 вказані в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто. Доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі не надано.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, колегія суддів врахувала, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

У відповідності до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 6, 7 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що станом на 13.07.2026 апелянт у строк, встановлений ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026, не усунув недоліки апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.

Із зазначеним висновком, як член колегії, у цій частині не погоджуюсь та свою незгоду обґрунтовую наступним.

Згідно Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм - норм Господарського процесуального кодексу України.

Також, стаття 129 Конституції України передбачає, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини вказано та те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені рішення Європейського суду з прав людини колегією суддів не проаналізовані, натомість акцентовано увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) та рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України".

Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Згідно статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

З метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, враховуючи подання апелянтом вказаного клопотання про продовження строку із обґрунтуванням неможливості виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 через відсутність грошових коштів на КЕКВ 2800, вважаю за можливе продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 не більше ніж на 10 днів із дня вручення ухвали про продовження строку.

Про те колегія суддів, покликаючись на правові позиції Верховного Суду, прийшла до висновку про повернення апеляційної скарги апелянту.

Також не можу погодитися із покликанням колегії суддів на аналогічну правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, від 07.04.2025 у справі №910/7746/20, від 01.04.2026 у справі №904/3401/25.

Вважаю, що зазначені постанови та ухвала не є релевантними у вирішенні даного процесуального питання:

- постанова Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, якою переглядалася ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 про повернення апеляційної скарги відповідачу з мотивів невиконанням відповідачем, як заявником апеляційної скарги, у передбачений законом десятиденний строк вимог ухвали від 02.07.2018 про залишення без руху апеляційної скарги відповідача та не усуненням до спливу вказаного строку недоліків апеляційної скарги (ненадання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1762 грн 00 коп. та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги). У цьому випадку Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду скасував ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, визнавши, що при її прийнятті апеляційний суд проявив надмірний формалізм при її постановленні. При цьому об`єднаною палатою висловлено правову позицію щодо поновлення та продовження процесуальних строків.

- постанова Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №910/7746/20, якою здійснено перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 зі справи №910/7746/20 апеляційну скаргу ТОВ «Востоктранслогістика» залишено без руху, надано товариству строк 10 днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів реєстрації Електронного кабінету ТОВ «Востоктранслогістика» в ЄСІКС. Скаржника повідомлено про те, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатися неподаною та буде повернута скаржнику.

При цьому касаційним господарськи судом зазначено, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що до постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали від 21.01.2025, скаржник звернувся до суду із заявою (документ сформований у системі Електронний суд 19.01.2025) про усунення недоліків, в якій (заяві) повідомив суд про реєстрацію ТОВ «Востоктранслогістика» Електронного кабінету в ЄСІКС (як установлено судом апеляційної інстанції реєстрація відбулася 17.01.2025) та просив суд поновити пропущений строк на усунення визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 недоліків. У цьому випадку касаційна інстанція звернулася до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведених у постанові від 03.12.2018 зі справи № 904/5995/16. За результатами розгляду ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 зі справи №910/7746/20 скасовано.

- ухвала Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16 - відмовлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі №904/3401/25 у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. У цьому випадку Верховний Суд погодився із апеляційним судом та виснував, що суд апеляційної інстанції з дотриманням норм чинного законодавства повернув Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі №904/3401/25, так як відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, або відстрочення (розстрочення) сплати судового збору за апеляційною скаргою у даній справі.

Колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/11/26 не надано чіткого обґрунтування, чому не може бути продовжений процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги (зокрема в частині сплати судового збору), а наведено (процитовано) норми процесуального права із покликанням на нерелевантну практику.

За таких обставин вважаю, що постановлення ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі №903/11/26 за результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі №903/11/26 є передчасним.

Суддя Юрчук М.І.