Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №918/59/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 14 липня 2026 р.

Справа: №918/59/26

Суддя: Хабарова М.В.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 918/59/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Мамченко Ю.А.,

суддя Гудак А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексора Тех" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 у справі №918/59/26 (суддя Церковна Н.Ф, повне рішення складено 06.04.2026)

за позовом Пенітенціарної академії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексора Тех"

про стягнення в сумі 27 359,64 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 у справі №918/59/26 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Нексора Тех" на користь Пенітенціарної академії України пеню в розмірі 14 331,24 грн, штраф в розмірі 13 028,40 грн за порушення строків поставки товару та 2 662,40 грн судового збору.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції, встановивши порушення відповідачем п.6.2 договорів №К-243, №К-244, №К-245 від 18.09.2025 на поставку товару за державні кошти (які за змістом є ідентичними) щодо строків поставки, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з останнього 14 331,24 пені та 13 028,40 грн штрафу за п.8.3. договорів.

Разом з тим, розглядаючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Нексора Тех" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким зменшити:

- пеню до 2605,68 грн та штраф до 2 171,40 грн за порушення строку поставки товару за договором на поставку товару за державні кошти № К-244 від 18.09.2025;

- пеню до 2 171,40 грн та штраф до 2 171,40 грн за порушення строку поставки товару за договором на поставку товару за державні кошти № К-243 від 18.09.2025;

- пеню до 2 388,54 грн та штраф до 2 171,40 грн за порушення строку поставки товару за договором на поставку товару за державні кошти № К-245 від 18.09.2025.

В іншій частині судове рішення просить залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що зобов`язання за договорами №К-243, К-244, К-245 відповідачем перед позивачем виконанні у повному обсязі із незначних простроченням (порушення терміну виконання зобов`язання на 10-12 днів), що є некритичним у даних правовідносинах, адже товар, що постачався за укладеними договорами не має унікальних особливостей або ж не задовольняє особливі потреби позивача, що робило би його вкрай критичним і відповідно несвоєчасне постачання цього товару спричинило би непоправні збитки для позивача.

Зазначає, що застосування таких видів неустойки є несправедливим зі сторони позивача та свідчить більше про намір його збагачення за рахунок відповідача, адже встановлення такого розміру штрафних санкцій абсолютно не відповідає реальним функціям неустойки та не має під собою наміру саме спонукати відповідача до належного виконання зобов`язання.

Вважає, що встановлення такого розміру неустойки є вкрай істотним у порівнянні із ціною самого договору та самого суті укладеного зобов`язання. Відтак, розмір нарахувань є вкрай надмірним для подібного виду зобов`язань, а тому стягнення у повному обсязі потягне за собою порушення принципів справедливості, розумності та добросовісності виконання зобов`язань.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вказані апелянтом обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач взагалі не посилається на виключну обставину та свідчень про невдале здійснення господарської діяльності; не зазначається наявність обставин, які мають істотне значення, відсутнє жодне посилання на такі обставини.

Зазначає, що нараховані штрафні санкції за договорами значно менші від самих цін договорів №К-243, №К-244, №К-245.

Відтак, вважає наявними підстави для стягнення з відповідача 14 331,24 грн пені та 13028,40 грн штрафу.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Нексора Тех" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 у справі № 918/59/26 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.09.2025 між Пенітенціарною академією України (далі Академія/Замовник) з однієї сторони, та ТОВ "Нексора Тех" (далі - Постачальник) з іншої сторони, було укладено Договори № К-243, №К-244, №К-245 на поставку товару за державні кошти (зміст пунктів договорів ідентичний).

Відповідно до п.1.1 договорів постачальник зобов`язується поставити замовнику товар Холодильна шафа COOLTECH GN650TN, зазначений у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Товар), а замовник зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 1.2 договору визначено асортимент, найменування, технічні характеристики, кількість, код Товару за класифікатором ДК 021:2015 та ціна визначається згідно Специфікації, яка є Додатком № 1.

Відповідно до змісту специфікації до договорів, товаром є холодильна шафа, 650л, електронне керування COOLTECH GN650TN, у кількості 1 (одна) штука загальною сумою 43 428,00 грн, в тому числі ПДВ 7 238,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договорів ціна договору становить 43 428,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.6.1 договорів, місце доставки товару за адресою замовника: Хмельницька область, Хмельницький район, Хмельницька територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 9.

Пунктами п. 6.2 договорів доставка здійснюється до 01 листопада 2025 року.

Згідно з п.6.9 договорів, зобов`язання постачальника щодо доставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці доставки та підписання видаткових накладних уповноваженими особами сторін.

Відповідно до п.7.3.1 договорів, постачальник зобов`язаний забезпечити доставку товару у строки, встановлені п.6.2 цього Договору.

Окремі заявки замовника на поставку партій товару не оформлювались, тому постачальник зобов`язувався поставити товар, зазначений у специфікаціях до договорів, єдиною партією у строк, передбачений п.6.2 договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч належному виконанню зобов`язання та п.6.2 та 7.3.1 договорів, за змістом яких доставка товару здійснюється до 01 листопада 2025 року, відповідач не виконав дане зобов`язання та поставив товар із порушенням строку поставки, а саме:

- за договором № К-243, згідно видаткової накладної № 187 від 12.11.2025 та товарно-транспортної накладної № Р 187 від 11.11.2025, товар поставлено 12.11.2025;

- за договором № К-244, згідно видаткової накладної № 197 від 14.11.2025 та товарно-транспортної накладної № Р 197 від 13.11.2025, товар поставлено 14.11.2025;

- за договором № К-245, згідно видаткової накладної № 192 від 13.11.2025 та товарно-транспортної накладної № Р 192 від 12.11.2025, товар поставлено 12.11.2025.

Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписано позивачем та відповідачем.

Пунктами 8.3 договорів на поставку товару за державні кошти від 18.09.2025 № К-243, № К-244, № К-245, передбачено, що за порушення строку доставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 1% ціни договору за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 7 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% ціни договору.

19.11.2025 позивачем на адресу відповідача були направлені Претензії за договорами №К-243, № К-244, № К-245 на поставку товару за державні кошти, в яких було запропоновано добровільно перерахувати суму штрафних санкцій за допущення неналежного виконання зобов`язання за Договором на розрахунковий рахунок замовника (позивача).

Вказані претензії залишені відповідачем без уваги.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, Пенітенціарна академія України, у відповідності до п.8.3 договорів, пред`явила до стягнення з відповідача 14331,24грн пені та 13028,40 грн штрафу (за договором №К-244 від 18.09.2025 пеню в розмірі 5211,36 грн та штраф в розмірі 4342,80 грн; за договором №К-243 від 18.09.2025 пеню в розмірі 4342,80 грн та штраф в розмірі 4342,80 грн; за договором №К-245 від 18.09.2025 пеню в розмірі 4777,08 грн та штраф в розмірі 4342,80 грн).

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини у даній справі виникли на підставі договорів №К-243, №К-244, №К-245 на поставку товару за державні кошти від 18.09.2025, які за своєю правовою природою є договорами поставки, та, відповідно, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, відповідно до положень ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Апеляційним судом встановлено, що п.6.2 договорів сторонами погоджено, що доставка товару здійснюється до 01 листопада 2025 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що поставка товару відбулась:

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.1.,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.3 договорів сторони погодили, що за порушення строку доставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 1% ціни договору за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 7 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% ціни договору.

Враховуючи вищевикладене, наявне прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо строку поставки товару, позивач нарахував до стягнення з ТОВ "Нексора Тех" 14 331,24 грн пені та 13 028,40 грн штрафу (за договором № К-244 від 18.09.2025 пеню в розмірі 5211,36 грн та штраф в розмірі 4342,80 грн; за договором № К-243 від 18.09.2025 пеню в розмірі 4342,80 грн та штраф в розмірі 4342,80 грн; за договором № К-245 від 18.09.2025 пеню в розмірі 4777,08 грн та штраф в розмірі 4342,80 грн).

Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок штрафних санкцій погоджується із судом першої інстанції про їх правомірність та наявність підстав для їх стягнення.

Оцінюючи наявність підстав для зменшення заявленого розміру штрафних санкцій, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач заявив до стягнення з відповідача 14 331,24 грн пені та 13 028,40 грн штрафу. Натомість відповідач вважає наявними підстави для їх зменшення, а саме:

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 23.11.2023 у справі №917/991/22).

Суд зазначає, що у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20).

Однак, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.551 Цивільного кодексу України , а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Зазначено, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Разом з тим, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №910/14265/23, від 29.08.2024 у справі №910/14264/23 та від 24.09.2024 у справі №915/1037/23).

ТОВ "Нексора Тех", вважаючи наявними підстави для зменшення розміру штрафних санкцій зазначає, що зобов`язання за договорами виконані у повному обсязі із незначними простроченнями (10-12 днів), що є некритичним, адже товар, що постачався не має унікальних особливостей або ж не задовольняє особливі потреби позивача, що робило би його вкрай критичним і відповідно несвоєчасне постачання цього товару спричинило би непоправні збитки для позивача.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що покладення штрафних санкцій у повному розмірі на відповідача фактично є надмірним майновим тягарем і суперечить засадам справедливості, добросовісності.

Апеляційний суд, оцінивши вищевказані доводи, зазначає, що реалізуючи принцип свободи договору, який визначений у ст.627 Цивільного кодексу України, сторони самостійно передбачили строк поставки товару (п.6.2 договорів) та відповідальність за його порушення (п.8.3. договорів).

Жодних доказів неможливості поставити товар у визначений договорами строк, матеріали справи не містять.

Крім того, саме відповідач, заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, повинен довести існування виняткових обставин, що зумовили порушення строків поставки, та обставин, які б свідчили про явну неспівмірність неустойки наслідкам порушення зобов`язання.

Однак останнім жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вищевказаних обставин не надано. Саме по собі посилання на нетривалий строк прострочення не є безумовною підставою для зменшення неустойки.

Варто також вказати, що відсутність зазначення позивачем про завдані йому збитки, не може бути достатньою підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, оскільки згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Окрім того, заявлена сума штрафних санкцій у розмірі 27 359,64 грн (14 331,24 грн пені та 13 028,40 грн) не є надмірно великою порівняно із загальною сумою договорів 130 284 грн, тому остання є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексора Тех" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексора Тех" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 у справі №918/59/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 у справі №918/59/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Гудак А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua