Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №910/3022/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Справа№ 910/3022/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Горбасенка П.В.

Спаських Н.М.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 (повний текст складено і підписано 08.07.2024)

у справі № 910/3022/24 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі її Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті»

до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

про стягнення 1 059 286 198,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі її Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (далі за текстом - позивач, підрядник, Компанія) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі за текстом - відповідач, замовник, Агентство, Укравтодор) про стягнення 1 059 286 198,82 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 20.01.2020 Компанією (підрядник) і Укравтодором (замовник) було укладено Угоду, за умовами якої в обмін на оплату з боку замовника на користь підрядника відповідно до Угоди підрядник бере на себе зобов`язання перед замовником виконати роботи, а також усунути в них будь-які дефекти згідно з положеннями Угоди (пункт 3); замовник бере на себе зобов`язання виплатити підряднику за виконання і завершення робіт та усунення в них будь-яких дефектів ціну Угоду або будь-які інші суми, які можуть підлягати оплаті відповідно до положень Угоди, в такі терміни і таким чином, як це передбачено Угодою; вся сума ціни Угоди виплачується з кредиту ЄБРР/ЄІБ, а оплата податку на додану вартість (ПДВ) згідно з Угодою здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, призначених на розвиток мережі автомобільних доріг і їх утримання (пункт 4);

- листом від 16.12.2022 вих. №ONUR-M05-C9-UKR-22-0030 підрядник повідомив замовника та інших учасників Угоди (ДП «Укрдорінвест» та інженера (Dohwa Engineering Co. Ltd; далі - інженер)) про розірвання Угоди; листом від 13.01.2023 вих. №DH-ONUR/CRE/558 інженер повідомив підрядника про ініціалізацію процедури фіналізації робіт у зв`язку із розірванням Угоди, визначивши, що 23.12.2022 є офіційною датою розірвання Угоди за ініціативою підрядника; листом від 22.06.2023 вих. №DH-ONUR/CRE/0581 інженер повідомив, що підрядником були виконані всі умови з фіналізації робіт, пов`язаних із розірванням Угоди; листом від 24.07.2023 вих. №DH-ONUR/CRE/0586 інженер повідомив підрядника і замовника, що інженером завершено врегулювання питання фіналізації робіт, пов`язаного із розірванням Угоди підрядником, та надіслав сторонам детальний звіт з оцінки на дату припинення дії Угоди; підрядник листом від 25.07.2023 вих. №M05-C9-DOH-23-0593 підтвердив, що наведена в оцінці сума в повному обсязі враховує понесені підрядником витрати, подав проект кінцевого платіжного сертифікату;

- остаточний (кінцевий) платіжний сертифікат було складено на суму 25 495 398,08 євро, яка складається з основної суми 21 246 165,07 євро (станом на 12.01.2024 за курсом Національного банку України еквівалентно 886 836 176,19 грн.) і з ПДВ у сумі 4 249 233,01 євро; відповідно до умов Угоди ПДВ сплачується замовником окремо, але одночасно, в гривнях на рахунок в українському банку; відтак сума ПДВ на момент видачі платіжного сертифікату була перерахована в гривневий еквівалент і становить 172 450 022,63 грн.;

- листом від 25.09.2023 вих. №ONUR-M05-C9-UKR-22-0031 підрядник висловив замовнику прохання якомога швидше вирішити питання методу оплати кінцевого платіжного сертифікату від 25.07.2023 на суму 21 246 165,07 євро, а також оплатити ПДВ згідно з кінцевим платіжним сертифікатом від 25.07.2023 на суму 172 450 022,63 грн.; даний лист залишено без відповіді та задоволення.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

- листами від 30.10.2020 Європейського банку реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР) і від 05.02.2021 Європейського інвестиційного банку (далі - ЄІБ) скасовано фінансування за рахунок кредитних коштів витрат за Угодою;

- відповідно до пункту 2.4 спеціальних умов відповідач листом від 06.11.2020 №3499/1/9.1-9 поінформував позивача та інженера щодо листа ЄБРР від 30.10.2020;

- відповідач листом від 12.02.2021 №491/1/08-01 поінформував підрядника та інженера стосовно позиції ЄІБ щодо недопущення фінансування;

- умовами Угоди, умовами FIDIC та спеціальними умовами не надано право замовнику розірвати Угоду в односторонньому порядку з підстав скасування фінансування за рахунок кредитних коштів витрат за Угодою, проте таке право після отримання повідомлення від замовника щодо його неплатоспроможності надано підряднику;

- Угодою, спеціальними умовами та умовами FIDIC не встановлено обов`язку замовника передбачати кошти в державному бюджеті України на фінансування робіт за Угодою, оскільки фінансування Угоди здійснюється виключно за рахунок кредитних коштів ЄІБ та ЄБРР;

- згідно з пунктом 7.1.9 субкредитних угод, укладених Укравтодором та Міністерством фінансів України, Укравтодор зобов`язаний здійснювати закупівлі товарів, робіт та послуг в рамках проекту відповідно до розділу 2.04 та статті 3 проектних угод з ЄБРР та ЄІБ;

- оскільки фінансування витрат за Угодою не передбачалося бюджетними асигнуваннями у попередніх бюджетних періодах, а також у 2023 році, підстави для оплати остаточного платіжного сертифіката за рахунок бюджетних коштів відсутні;

- будучи обізнаним щодо неплатоспроможності замовника, підрядник будь-яких заходів щодо розірвання Угоди не вживав, а навпаки, продовжував виконувати роботи;

- виконання замовником вимог пункту 2.4 спеціальних умов звільняє його від обов`язку здійснювати оплату виконаних робіт після 06.11.2020, оскільки підрядника поінформовано про відсутність у замовника коштів на оплату робіт, які будуть виконуватися після вказаної дати.

Також відповідач наголошував на тому, що:

- після опрацювання остаточного платіжного сертифіката (надісланого 10.08.2023) він направив інженеру лист від 01.09.2023 №2555/1/09-02/05, у якому вказав на виявлення робіт, обсяги яких значно перевищують визначені Контрактом. Агентство зазначило, що оскільки контроль за якісними та кількісними показниками покладено на інженера, а у замовника відсутня інформація щодо підстав виконання додаткових робіт, воно вимагало надати детальні роз`яснення стосовно причин відхилень від проектних рішень та перевищення контрактних обсягів, проте відповіді на даний лист Інженером надано не було;

- наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України (сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана), оскільки: підписавши Угоду, в якому міститься арбітражне застереження, сторони фактично погодились з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі розгляду спору про стягнення заборгованості саме міжнародному арбітражному суду; відповідних застережень щодо можливого вирішення спору в державних судах України Угода не містить; Агентством не надавалася відповідна згода (погодження) щодо можливого вирішення спору за Угодою в державних судах України; отже, підсудність даного спору згідно з умовами Угоди віднесено не до підсудності державних судів України, зокрема, Господарського суду міста Києва, а виключно до міжнародного арбітражу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі № 910/3022/24 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на користь Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі її Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті»: 21 246 165,07 євро основного боргу, що станом на день прийняття рішення у даній справі за курсом Національного банку України еквівалентно становить 918 571 572,95 грн., 172 450 022,63 грн. податку на додану вартість та 1 059 800,00 грн. судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належним чином повідомлено про розірвання Угоди, інженером, який діє в інтересах замовника, складено детальний звіт виконаних підрядником робіт, за результатами чого виставлено замовнику остаточний (кінцевий) платіжний сертифікат на суму 25 495 398,08 євро, яка складається з основної суми 21 246 165,07 євро (станом на день прийняття рішення у даній справі (24.06.2024) за курсом Національного банку України 1 євро до гривні 43,2347, що еквівалентно 918 571 572,95 грн.) та ПДВ у сумі 4 249 233,01 євро (оплата частки ПДВ в євро здійснюється в гривнях за офіційним курсом НБУ, який діяв на кінець операційного дня, в якому було складено платіжний сертифікат, тобто на 25.07.2023, та становить 172 450 022,63 грн.), проте відповідач наведену суму позивачу не сплатив.

Також суд першої інстанції, розглянувши заперечення Агентства проти вирішення спору в господарському суді, дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на те, що з умов Угоди вбачається, що сторонами в Угоді не визначено арбітражного суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), тобто умови Угоди не містять вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд, а тому на даний спір поширюється юрисдикція Господарського суду міста Києва, а для вирішення даного спору має застосовуватися відповідне законодавство України з особливостями, встановленими Законом України «Про міжнародне приватне право».

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, 29.07.2024 Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі № 910/3022/24 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду на підставі ст. 22, п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на наступні порушення суду першої інстанції:

- відкрито провадження у справі за позовом особи, яка не мала процесуальної право- та дієздатності, оскільки подані позивачем докази підтверджують відсутність дійсного реєстраційного документа позивача на момент подання позову (строк дії Свідоцтва про реєстрацію представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» дійсний до 03.03.2024);

- відкрито провадження у справі за позовною заявою ідентичною до тих, що за наслідками попередньої оцінки суду було відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із неможливістю розгляду справи у порядку господарського судочинства (ухвали Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/18842/23, від 19.10.2024 у справі №910/1780/24);

- надано не правильну оцінку змісту Контрактної угоди, укладеної сторонами, у частині визначення міжнародного арбітражного органу, що призвело до порушення правил юрисдикції (пунктом 20.6 Умов FIDIC) будь-який спір, рішення Ради по врегулюванню спорів, у якому не стало кінцевим і обов`язковим для обох сторін, і якщо спір не вирішено мирним шляхом, підлягає кінцевому вирішенню в міжнародному арбітражному суді;

- не прийнято окремого процесуального документа за результатами розгляду питання про залишення позову без розгляду, що позбавило відповідача права на апеляційне оскарження;

- не було належним чином досліджено обставини справи та докази, подані відповідачем, зокрема, лист Агентства від 01.09.2023 №2555/1/09-02/05 до інженера;

- надано оцінку доказу та зроблено висновки стосовно підстав для задоволення позову, який попередньо було залишено без розгляду, про що зазначено у рішенні;

- не взято до уваги доводи відповідача щодо подання позивачем недопустимих та недостовірних доказів (Умови FIDIC та Спеціальні умови в оригіналі викладено лише англійською та російською мовами, тоді як переклади українською мовою у встановленому порядку не засвідчені);

- не виконано завдання підготовчого провадження, не встановлено порядок оцінки та дослідження доказів, не вирішено клопотання відповідача про виклик свідка - інженера;

- не залучено до участі у справі третю особу, тоді як правонаступник такої особи є учасником Контрактної угоди в частині надання відповідачу послуг з управління та супроводу проектів, що фінансуються Міжнародними фінансовими організаціями, до яких, зокрема, відносяться й субкредитні угоди Мінфіна і Державного агентства автомобільних доріг України від 20.01.2011 №28010-09/8 та від 06.07.2011 №15010-02/121, укладених в рамках впровадження спільного з ЄБРР і ЄІБ проекту «Пан`європейські коридори»/Європейські дороги України ІІ»;

- судом змінено вид валюти, розмір суми стягнення, яка є відмінною від заявленої позивачем та стягнуто податок на додану вартість, яка самостійно як окрема вимога не заявлялась позивачем, оскільки, яка вказує відповідач, суд першої інстанції помилково здійснив конвертацію євро по відношенню до гривні на день ухвалення рішення;

- неправильно застосовано норми матеріального права у частині визначення законодавства, яким регулюються спірні правовідносини;

- не надано оцінки та не досліджено умови, на яких безпосередньо укладалась Контрактна угода між сторонами;

- застосовано норму права та практику Європейського суду з прав людини, які не є релевантними до спірних правовідносин;

- не застосовано норму права, яка регулює бюджетні зобов`язання, оскільки після припинення міжнародного фінансування зобов`язання мають виконуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, порядок вирішення яких визначається бюджетним законодавством України;

- не надано оцінки поведінці позивача, як сторони договірних відносин, після повідомлення про припинення міжнародного фінансування та не враховано, що виконання ним робіт до початку ініціювання питання розірвання Контрактної угоди здійснювалось ним за власною ініціативою, без погоджень з боку відповідача.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на наступне:

- основним документом, що регламентує діяльність Представництва нерезидента України є Положення про Представництво, за яким термін діяльності Представництва не обмежується, а Свідоцтво є лише документом, що підтверджує факт вчинення адміністративної послуги - «Реєстрація представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні», у даному випадку Міністерством економіки України, змін про представництво тощо, та не визначає прав та обов`язків Представництва, його правоздатності;

- стосовно доводів відповідача про арбітражне застереження у Контрактній угоді, то незалежно від умов Контракту №9 та Загальних умов Контракту, господарський суд повинен розглянути справу по суті, оскільки звернення до арбітражу є правом, а не обов`язком сторони Контакту, можливість звернення безпосередньо до суду випливає (не суперечить) пункту 20.8 (б) ЗУК;

- статтею 226 ГПК України не вимагається прийняття ухвали про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. При цьому відповідач відповідно до частини 3 статті 255 ГПК України не позбавлений права оскаржити ухвалу разом із рішенням суду.

Також позивач звернув увагу суду апеляційної інстанції на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/10477/21 між тими ж самими сторонами, в якому судом досліджувались обставини відсутності джерел фінансування. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/10477/21 відповідачем не оскаржено та виконане. При цьому позивачем наголошено, що обізнаність у неплатоспроможності замовника надає підряднику право, а не обов`язок вимагати припинення договору розірванням.

07.11.2024 Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду із заявою про вступ у справу №910/3022/24 (а.с. 2-3 т. 6). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 задоволено клопотання Київської міської прокуратури про вступ у справу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 - задоволено частково: рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 - скасовано, та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов правильного висновку про те, що за умовами Контрактної угоди сторонами не визначено арбітражного суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), тобто умови Контрактної угоди не містять вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд, а тому на даний спір поширюється юрисдикція Господарського суду міста Києва, і для вирішення даного спору має застосовуватися відповідне законодавство України з особливостями, встановленими Законом України «Про міжнародне приватне право»;

- суд першої інстанції залишив поза увагою заяву відповідача про виклик свідка - Головного інженера ОСОБА_1 . Поданий відповідачем електронний лист Агентства від 01.09.2023 № 2555/1/09-02/05, адресований Головному інженеру та позивачу, та заява про виклик свідка, подані на стадії розгляду справи по суті, яка за статтею 194 ГПК України передбачає розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат;

- із зібраних у матеріалах справи № 910/3022/24 доказів не можливо встановити вартість робіт, виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартість обладнання, на підставі яких Головним інженером здійснено оцінку та визначено суму в остаточному кінцевому платіжному сертифікаті;

- для підтвердження вартості устаткування і матеріалів позивач мав надати відповідні первинні документи. Враховуючи положення чинного законодавства України, такими доказами є видаткові накладні - первинний бухгалтерський документ, який засвідчує факт передачі товару, товарно-транспортні накладні, які є основним документом на переміщення вантажів у внутрішніх автомобільних перевезеннях, міжнародні митні декларації, що підлягають застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України;

- за умовами пункту 10.2 Умов роботи передаються на підставі актів здачі-приймання для будь-якої частини об`єктів. Тоді як матеріали даної справи не містять актів здачі-приймання робіт;

- матеріали справи також не містять проектно-кошторисної документації в рамках виконання Контрактної угоди № 9 від 20.01.2020 та доказів на підтвердження придбання Підрядником матеріалів, обладнання та устаткування, які після оплати відповідачем повинні перейти у його власність. Так само у матеріалах справи відсутні наступні докази: виконавчі креслення (план дороги, типові поперечні перерізи, схему організації дорожнього руху, водоперепускні споруди, штучні споруди, плани перенесення комунікацій, влаштування зовнішнього освітлення); виконавча геодезична зйомка; журнали виробництва робіт, генпідрядника/субпідрядників; акти прихованих робіт і запити на інспекцію (провести фінальну звірку); матеріали, що підтверджують якість (протоколи випробувань, сертифікати якості тощо, провести фінальну звірку); листи вимірів обсягів (провести фінальну звірку); звітність Контрактної угоди, якої не вистачає; обґрунтований розрахунок витрат загальних статей Підрядника; докази щодо матеріалів, що повертаються замовнику (металобрухт, лампи освітлення тощо);

- матеріали даної справи не містять доказів взяття відповідачем зобов`язання зі сплати ПДВ за Контрактом за наявності відповідного бюджетного асигнування. Крім того, враховуючи припинення фінансування Контракту з боку Міжнародних фінансових організацій, зобов`язання відповідача перед позивачем також мають бути включені як бюджетні зобов`язання;

- оскільки у період 2021- 2025 років фінансування з боку Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку було відсутнє через відмову банків у наданні кредитів, зобов`язання відповідача щодо оплати робіт за Контрактною угодою від 20.01.2020 мали б виконуватися за рахунок Державного бюджету України. Проте таке виконання повинно відбуватися з урахуванням положень Бюджетного кодексу України;

- зобов`язання відповідача за виконання позивачем робіт за Контрактною угодою від 20.01.2020, укладеною між позивачем та відповідачем у зв`язку із відмовою у наданні кредитування даної Угоди Європейським інвестиційним банком та Європейським банком реконструкції та розвитку має відбуватись за рахунок Державного бюджету України з урахуванням положень Бюджетного кодексу України. Матеріали даної справи не містять доказів взяття відповідачем зобов`язання зі сплати ПДВ за Контрактом за наявності відповідного бюджетного асигнування. Крім того, враховуючи припинення фінансування Контракту з боку Міжнародних фінансових організацій, зобов`язання відповідача перед позивачем також мають бути включені як бюджетні зобов`язання.

Постановою Верховного Суду від 11.11.2025 касаційну скаргу Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі її Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 910/3022/24 скасовано, а справу № 910/3022/24 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 99 ГПК України, не застосовано норми матеріального права - статті 1 Закону України «Про судову експертизу», що в свою чергу унеможливило встановлення дійсних обставин справи, з огляду на що суд дійшов передчасних висновків про те, що із зібраних у матеріалах справи № 910/3022/24 доказів не можливо встановити вартість робіт, виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартість обладнання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 справа № 910/3022/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.) справу № 910/3022/24, розгляд якої призначено на 25.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у розгляді апеляційної скарги Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 оголошено перерву до 15.04.2026 о 14:20 год.

13.04.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких заявник надав наступні пояснення з урахуванням питань, що виникли під час проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції, зауваживши на тому, що:

- з урахуванням положень Договору та дій підрядника та замовника, повідомлення підрядника від 28.12.2021 про припинення договору не набрало чинності, оскільки позивач 06.01.2022, тобто до спливу передбаченого спірним договором 14-денного строку для набрання чинності повідомленням про припинення договору, відмовився від свого одностороннього правочину - односторонньої відмови від договору, відтак, враховуючи також дії замовника, спрямовані на продовження дії Контракту та його виконання, повідомлення підрядника від 28.12.2021 не набрало чинності, та Контракт № 9 продовжував свою дію, аж до повідомлення підрядника про припинення договору від 16.12.2022, яке набрало чинності та призвело до припинення Контракту;

- станом на 28.12.2021 усі основні роботи за Контрактом, тобто дорожньо-будівельні, мостові роботи, а також роботи з облаштування інженерних комунікацій, вартість яких була включена у Остаточний (кінцевий) платіжний сертифікат, вже були виконані підрядником. Земляні та дорожні роботи на об`єкті були завершені протягом грудня 2021 року, та у період січень-лютий 2022 року (до дати початку форс-мажору 24.02.2024 року) фактично виконувалися лише роботи з технічного обслуговування на лотах 1, 2, 3, зокрема: роботи із зимового утримання дороги (чергування снігоприбиральної техніки з відвалами, грейдера, бульдозера, навантажувача та екскаватора, застосування соляно-піщаної суміші), геодезичні роботи, тощо;

- у ході виконання Контракту у щомісячних звітах, що подавалися підрядником, могла зазначатися лише орієнтовна вартість виконаних станом на ту чи іншу дату робіт, оскільки дійсна повна вартість робіт згідно умов Контракту може бути зафіксована лише платіжними сертифікатами, виданими та підтвердженими за участю інженера за цим Договором.

У вказаних поясненнях позивач просить долучити такі пояснення з додатками до матеріалів справи № 910/3022/24 та розглядати справу з їх урахуванням.

До вказаних пояснень додані копії щомісячного звіту про хід виконання робіт грудень 2021 р. - лютий 2022 р., листів позивача № М05-С9DOH-22-0563 від 30.01.2023, № М05-С9DOH-23-0580 від 19.04.2023, листа ПрАТ «Укрсталь Конструкція» № 12-2988/8-1 від 14.04.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 № 09.1-08/1197/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3022/24 у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні та участю судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у конференції у Верховному Суді.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 справа № 910/3022/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 прийнято до провадження у новому складі суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 задоволено заяву Суліма В.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 № 09.1-08/1209/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3022/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 справа № 910/3022/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.) справу № 910/3022/24, розгляд якої призначено на 13.05.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 № 09.1-07/271/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3022/24 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 справа № 910/3022/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 справу № 910/3022/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.), апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 призначено до розгляду на 30.06.2026 о 10:00 год.

30.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів та відкладення розгляду справи, в якому заявник зазначив про те, що:

- 21.05.2026 на сайті Європейського банку реконструкції та розвитку було оприлюднено повідомлення про те, що Європейський банк реконструкції та розвитку і позивач досягли врегулювання щодо змови на тендері в Україні. В подальшому 29.06.2026 вказана інформація була додатково висвітлена в засобах масової інформації, зокрема, у виданні «Наші гроші»;

- вказані обставини мають вкрай важливе значення для розгляду справи № 910/3022/24, оскільки і мова йде про те, що підрядна організація сама визнала, що нею було допущено умисні порушення при проведенні відповідних процедур закупівель, що в подальшому потягло за собою припинення фінансування з боку обох банків і позбавило Укравтодор і Агентство відновлення як його правонаступника можливості виконувати належним чином свої зобов`язання в межах контрактів з компанією ONUR. Це прямо свідчить про недобросовісність підрядника і має бути враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті остаточного рішення;

- з метою отримання повної інформації про обставини вищевказаного врегулювання Агентством відновлення було спрямовано на адресу ЄБРР лист від 22.06.2026 № 2695/2/11-01 щодо надання повного комплекту документів, пов`язаних із укладенням угоди про врегулювання між ЄБРР та компанією ONUR;

- вказане обумовлює в свою чергу необхідність подальшого оголошення перерви в розгляді справи № 910/3022/24, призначеного на 30.06.2026 на 10:00 год, на інші дату та час, достатні для отримання відповіді на лист Агентства відновлення.

З огляду на вказане відповідач просив:

- долучити до матеріалів справи № 910/3022/24 належним чином завірені копії наступних документів: лист Агентства відновлення від 22.06.2026 № 2695/2/11-01 до ЄБРР з неофіційним перекладом та доказами відправки електронною поштою; копія публікації «Європейці випередили НАБУ в доведенні змови «Онуру» на тендері Укравтодору в 2020 році» від 29.06.2026 із сайту «Наші гроші»; копія повідомлення «ЕБРД объявляет о достижении соглашения с турецкой компанией Onur» від 21.05.2026 із сайту ЄБРР;

- оголосити перерву в судовому засіданні, в розгляді справи № 910/3022/24, призначеного на 30.06.2026 на 10:00 год, на інші дату та час, достатні для отримання відповіді від ЄБРР на лист Агентства відновлення.

До вказаного клопотання додані копії відповідних документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 910/3022/24 задоволено, розгляд справи № 910/3022/24 відкладено на 14.07.2026 о 10:20 год.

13.07.2026 до суду від позивача надішли заперечення проти клопотання відповідача про долучення доказів у справі № 910/3022/24, в якому заявник зазначив про таке:

- надані відповідачем докази не є належними, оскільки не стосуються предмету доказування у даній справі. Так обставини укладення угоди про врегулювання між ЄБРР та компанією ONUR не є підставою і не мають жодних правових наслідків у вигляді розірвання або визнання недійсним спірного контракту № 9;

- відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання таких доказів;

- припинення міжнародного фінансування контракту № 9 не є підставою, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати виконаних позивачем робіт за контрактом.

Щодо наданих позивачем та відповідачем в суді апеляційної інстанції додаткових доказів колегія суддів зазначає про таке.

Як встановлено вище, під час нового апеляційного розгляду:

- позивачем до письмових пояснень додані копії щомісячного звіту про хід виконання робіт грудень 2021 р. - лютий 2022 р., листів позивача № М05-С9DOH-22-0563 від 30.01.2023, № М05-С9DOH-23-0580 від 19.04.2023, листа ПрАТ «Укрсталь Конструкція» № 12-2988/8-1 від 14.04.2023;

- відповідачем до клопотання про доручення доказів та відкладення розгляду справи додані копії листа Агентства відновлення від 22.06.2026 № 2695/2/11-01 до ЄБРР з неофіційним перекладом та доказами відправки електронною поштою, публікації «Європейці випередили НАБУ в доведенні змови «Онуру» на тендері Укравтодору в 2020 році» від 29.06.2026 із сайту «Наші гроші» та повідомлення «ЕБРД объявляет о достижении соглашения с турецкой компанией Onur» від 21.05.2026 із сайту ЄБРР.

Крім того, колегією суддів встановлено, що під час першого апеляційного розгляду:

- відповідачем до письмових пояснень (а.с. 71-86 т. 5) додана копія доповнень до тендерної пропозиції (а.с. 109-111 т. 5);

- позивачем до додаткових пояснень по суті поданої апеляційної скарги (а.с. 59-62 т. 7) додані роздруківка з сайту ЄБРР та копії контракту № 1 від 13.01.2025, листа Міністерства юстиції України № 40462/35.1/11-21 від 27.07.2021 та № 55336/58157-11/24/12.4.2 від 10.04.2024 (а.с. 63-70 т. 7).

Колегія суддів зазначає про те, що додана відповідачем до письмових пояснень копія доповнень до тендерної пропозиції з її нотаріально посвідченим перекладом була надана обома сторонами на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 як частина Загальних та Спеціальних умов Контрактної угоди від 20.01.2020.

Щодо решти доказів колегія суддів зазначає про таке.

Враховуючи, що учасники судового процесу надали ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як позивач, так і відповідач не наводять причин неподання таких доказів до суду першої інстанції.

Водночас, додані:

- відповідачем до клопотання про доручення доказів та відкладення розгляду справи копії листа Агентства відновлення від 22.06.2026 № 2695/2/11-01 до ЄБРР з неофіційним перекладом та доказами відправки електронною поштою, публікації «Європейці випередили НАБУ в доведенні змови «Онуру» на тендері Укравтодору в 2020 році» від 29.06.2026 із сайту «Наші гроші» та повідомлення «ЕБРД объявляет о достижении соглашения с турецкой компанией Onur» від 21.05.2026 із сайту ЄБРР;

- позивачем до додаткових пояснень по суті поданої апеляційної скарги (а.с. 59-62 т. 7) роздруківка з сайту ЄБРР та копія контракту № 1 від 13.01.2025,

не існували на дату винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зауважує на тому, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

Колегія суддів зауважує учасниками судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додані:

- позивачем до письмових пояснень - копії щомісячного звіту про хід виконання робіт грудень 2021 р. - лютий 2022 р., листів позивача № М05-С9DOH-22-0563 від 30.01.2023, № М05-С9DOH-23-0580 від 19.04.2023, листа ПрАТ «Укрсталь Конструкція» № 12-2988/8-1 від 14.04.2023;

- позивачем до додаткових пояснень по суті поданої апеляційної скарги - роздруківка з сайту ЄБРР та копії контракту № 1 від 13.01.2025, листа Міністерства юстиції України № 40462/35.1/11-21 від 27.07.2021 та № 55336/58157-11/24/12.4.2 від 10.04.2024;

- відповідачем до клопотання про доручення доказів та відкладення розгляду справи - копії листа Агентства відновлення від 22.06.2026 № 2695/2/11-01 до ЄБРР з неофіційним перекладом та доказами відправки електронною поштою, публікації «Європейці випередили НАБУ в доведенні змови «Онуру» на тендері Укравтодору в 2020 році» від 29.06.2026 із сайту «Наші гроші» та повідомлення «ЕБРД объявляет о достижении соглашения с турецкой компанией Onur» від 21.05.2026 із сайту ЄБРР,

як додаткові докази колегією суддів не приймаються, а розгляд апеляційної скарги здійснюється без урахування вказаних доказів.

Станом на 14.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.

Листом від 12.12.2019 вих. № 3210/1/9.1-9 Замовник, Державне агентство автомобільних доріг України «Укравтодор», прийняв тендерну пропозицію підрядника - Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. («Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті») (Туреччина) за лотом 1 на суму 19 694 580,61 євро, за лотом 2 на суму 21 292 330,51 євро та за лотом 3 на суму 24 045 995,35 євро.

20.01.2020 за результатами тендерної процедури було укладено Контрактну угоду між турецькою компанією «Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S.» та Державним агентством автомобільних доріг України «Укравтодор» (далі за текстом - Угода, Контракт, Договір) (а.с. 24-25 т. 1). Предметом цього договору було виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, Лоти 1-3: Лот 1, км 87 + 442 - км 98 + 400; Лот 2 км 98 + 400 - км 113 + 400; Лот З, км 113 + 400 - км 128 + 028.

В Угоді сторонами погоджено, що:

Для цілей цієї Угоди слова і вирази мають таке ж значення, що і в контрактній документації, яка згадується далі (пункт 1);

- наступні документи повинні читатися і тлумачитися як частина Угоди; Угода має переважну силу перед усією іншою контрактною документацією;

(а) лист про прийняття тендерної пропозиції від 12.12.2019 №3210/1/9.1-9;

(b) кореспонденція між підрядником та замовником з дати отримання тендерної пропозиції:

(і) лист замовника від 26.11.2019 №2999/1/9.1-9 - запит погодження із арифметичними помилками і упущеннями;

(іі) лист підрядника від 27.11.2019 №ONUR_UKR_RW_TD_M-05 Kyiv-Odesa Road_2019_02 - прийняття виправленої ціни тендерної пропозиції;

(с) доповнення 1 до тендерної документації від 11.10.2019 №2582/7/9.1-9 - подовження кінцевого терміну подачі тендерних пропозицій;

(d) відповідь замовника на запити учасників щодо роз`яснень:

(і) лист замовника від 11.10.2019 №697/01-04/19;

(іі) лист замовника від 22.10.2019 №730/01-04/19;

(e) тендерна пропозиція від 14.11.2019;

(f) Спеціальні умови;

(g) Загальні умови;

(h) Специфікація;

(i) Креслення;

(j) заповнені відомості (Відомість обсягів робіт) (пункт 2);

- в обмін на оплату з боку замовника на користь підрядника відповідно до Угоди підрядник бере на себе зобов`язання перед замовником виконати роботи, а також усунути в них будь-які дефекти згідно з положеннями Угоди (пункт 3);

- цим замовник бере на себе зобов`язання виплатити підряднику за виконання і завершення робіт, та усунення в них будь-яких дефектів ціну Угоди або будь-які інші суми, які можуть підлягати оплаті відповідно до положень Угоди, в такі терміни і таким чином, як це передбачено Угодою. Ввся сума ціни Угоди виплачується з кредиту ЄБРР/ЄІБ, а оплата податку на додану вартість (ПДВ) згідно з Угодою здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, призначених на розвиток мережі автомобільних доріг і їх утримання (пункт 4).

Листом від 31.01.2020 вих. №337/1/9.1-9 (а.с. 176-177 т. 2) відповідач надав позивачу інформацію щодо фінансових угод замовника, як підтвердження того, що останній має змогу оплатити підряднику ціну Угоди; повідомлено, що проект фінансується за рахунок кредитних коштів Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025, обидві сторони надали суду нотаріально засвідчені переклади Загальних та Спеціальних умов Контрактної угоди від 20.01.2020, здійсненні різними перекладачами, справжність підпису яких засвідчено нотаріально, що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, водночас переклади не є ідентичними дослівно, оскільки здійснені різними перекладачами, проте їх суть залишається незмінною (а.с. 11-233 т. 6 - позивач, а.с. 146-273 т. 5 - відповідач).

Для реалізації завдань за Контрактом в Україні функціонує постійне представництво компанії-нерезидента - Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (код ЄДРПОУ 26579227). Воно було зареєстроване Міністерством економіки України 15 листопада 2005 року для здійснення господарської діяльності, що підтверджується Свідоцтвом № ПІ-3597 від 10.12.2021 (а.с. 15 т. 1). Діяльність представництва регулюється Положенням, затвердженим зборами засновників материнської компанії в Анкарі 25 вересня 2019 року (а.с. 18-23 т.1).

Згідно з вказаним Положенням Представництво не є юридичною особою за законодавством України. Представництво здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, а також цього Положення. Представництво має право від імені Компанії користуватись повноваженнями сторони та/або третьої особи в справах, що розглядаються судами загальної юрисдикції, господарськими та/або адміністративними судами України. Представництво має право вести від імені Компанії цивільні, господарські та/або адміністративні справи в усіх судових установах України всіх інстанцій з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом пред`явлення позову, визнання позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, зміну предмету позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду в апеляційному та касаційному порядку.

На етапі початку виконання робіт, 31.01.2020, замовник (відповідач) направив Підряднику лист № 337/1/9.1-9, яким гарантував свою платоспроможність. У цьому повідомленні зазначалося, що останній має змогу оплатити Підряднику ціну Контракту. Повідомлено, що проєкт фінансується за рахунок кредитних коштів Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. (а.с. 176-177 т. 2).

Листом від 12.02.2021 № 491/1/08-01/09 Агентство поінформувало підрядника про зміни у фінансуванні проєкту (а.с. 190-191 т. 2). Зокрема, Агентство повідомило, що в порядку пункту 2.4 Спеціальних умов листом від 06.11.2020 № 3499/1/9.1-9 (а.с. 188-189 т. 2) підрядника повідомлено про припинення фінансування Угоди з боку Європейського банку реконструкції та розвитку згідно з листом від 30.10.2020. Крім того, Замовник повідомив про позицію Європейського інвестиційного банку, викладену в листі від 05.02.2021, щодо недопустимості подальшого фінансування цієї Угоди банком. У цьому ж листі від 12.02.2021 Агентство послалося на розслідування, яке проводило Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) в рамках кримінального провадження № 42020000000000714 від 10.04.2020. Розслідування стосувалося можливих кримінальних правопорушень за ознаками підроблення документів (ст. 358 ККУ) та привласнення/розтрати майна (ч. 5 ст. 191 ККУ), і на той момент не було завершено. Ураховуючи зазначене, Укравтодор звернувся до Підрядника стосовно проведення переговорів сторін Угоди щодо умов її виконання, або розірвання Угоди; просив узгодити дату та час проведення наради не пізніше трьох днів з дня отримання даного листа.

У червні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Укравтодору, вимагаючи стягнення заборгованості у розмірі 364 183 306,55 грн. Підставою для позову стало порушення відповідачем умов Контракту, що виразилося у несплаті коштів за авансовим платіжним сертифікатом від 14.05.2020 та проміжним платіжним сертифікатом від 01.06.2020 за роботи, виконані у травні 2020 року (справа № 910/10477/21).

За результатами розгляду справи № 910/10477/21, 23.09.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з цим рішенням, з Укравтодору на користь Компанії (що діє через Представництво) було стягнуто основний борг у сумі 347 513 990,71 грн., а також судовий збір у розмірі 758 134,33 грн. (а.с. 164-173 т. 1)

21.10.2021 Укравтодор направив позивачу лист № 3356/1/08 (а.с. 192-193 т. 2). У цьому документі замовник констатував факт ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 23.09.2021 у справі № 910/10477/21. Водночас у цьому ж листі Укравтодор нагадав про позицію міжнародних кредиторів. З посиланням на листи ЄБРР від 30.10.2020 та ЄІБ від 05.02.2021, замовник зазначив, що банки оголосили Угоду такою, що не підлягає фінансуванню за рахунок кредитних коштів. Укравтодор також повідомив, що бюджетна програма на 2021 рік не передбачала видатків на виконання цієї Угоди. У зв`язку з цим у Замовника були відсутні джерела для фінансування робіт за Контрактом. Окремо Замовник наголосив, що застосоване ЄБРР у червні 2020 року та ЄІБ у лютому 2021 року, призупинення фінансування робіт не було достатньою контрактною підставою для ініціювання Укравтодором призупинення робіт у межах Контракту. Натомість, відповідно до статті 16 (призупинення робіт і розірвання Контракту Підрядником) Загальних умов Підрядник, серед іншого, має право на розірвання Контракту у зв`язку з відсутністю фінансування.

28.12.2021 Компанія направила до Укравтодору лист № ONUR-M05-C9-UKR-21-0027 (а.с. 194-195 т. 2). У цьому зверненні підрядник зазначив наступне:

- в рамках контракту підрядник безперервно виконував усі відповідні роботи до сьогодні за власний рахунок;

- Господарський суд міста Києва рішенням № 910/10477/21 від 23.09.2021 встановив позицію замовника:

1) у 2020 році фінансування за Контрактом було передбачено бюджетною програмою 3111600 «Розвиток автомагістралей та реформа дорожнього сектору» за напрямом, передбаченим підпунктом 9 пункту 9 паспорту бюджетної програми на 2020 рік, затвердженої наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 57 від 14.02.2020;

2) у 2021 році об`єкт капітального будівництва, що є предметом Контракту, не входить до переліку проектів, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

- замовник підтвердив інформацію викладену у рішенні Господарського суду міста Києва листом від 26.10.2021 №3356/1/08. Лист не містить інформації щодо подальшого плану фінансування замовника.

- кошти за підписаними авансовим платіжним сертифікатом від 14.05.2020 та проміжним платіжним сертифікатом від 01.06.2020 №1, незважаючи на рішення суду, не надійшли на рахунок підрядника;

- у в`язку з відсутністю у замовника підтвердження (відповідно до пп. 2.4 Контракту) джерел фінансування, підрядник змушений повідомити про розірвання Контракту підрядником відповідно до підпунктів «с» та «d» пункту 16.2 Загальних умов Контракту. З дати цього листа починається 14-денний термін сповіщення про розірвання Контракту;

- підрядник просить замовника негайно вжити заходів, передбачених пп. 16.4;

- підрядник просить інженера негайно вжити заходів, передбачених пунктом 19.6;

- підрядник залишає за собою усі юридичні права та права за Контрактом, що стосуються розірвання та відсутності фінансування, що були, а також не були зазначені у даному листі;

- підрядник надасть будь-яку додаткову інформацію або допомогу, які можуть знадобитися.

06.01.2022 Компанія звернулася до Укравтодору з листом № ONUR-M05-C9-UKR-22-0028 (а.с. 187-188 т. 2). У цьому повідомленні підрядник пояснив, що його попереднє рішення ініціювати розірвання Контракту (викладене у листі від 28.12.2021) базувалося на факті ненадання замовником підтвердження джерел фінансування, що відповідало умовам підпунктів «c» та «d» пункту 16.2 Загальних умов. Водночас підрядник поінформував, що 30.12.2021 відбулася істотна зміна обставин, якими керувався підрядник приймаючи рішення 28.12.2021, з урахуванням недотримання порядку подання повідомлень (пункт 1.3 Загальних умов Контракту): на рахунки Компанії надійшли кошти в рахунок погашення заборгованості, стягнення якої було присуджено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі № 910/10477/21.

З огляду на фактичне отримання коштів, Компанія повідомила про анулювання свого рішення про розірвання Угоди за пунктом 16.2 та відкликала лист від 28.12.2021 № ONUR-M05-C9-UKR-21-0027. Разом з тим, Підрядник поновив свій запит до Замовника щодо надання підтвердження наявності джерел фінансування для виконання робіт згідно з пунктом 2.4 Контракту.

16.12.2022 позивач (підрядник) направив лист № ONLJR-M05-C9-UKR-22-0030 (а.с. 174-176 т.1) на адресу відповідача (Замовника), Інженера та ДП «Укрдорінвест», в якому повідомив про таке:

- у зв`язку із вторгненням збройних сил росії в України та розгортанням бойових дій, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/022 «Про введення воєнного стану в Україні», підрядник змушений поставити на паузу свою діяльність у зв`язку з форс-мажорною ситуацією на підставі пункту 19.2 Умов контракту, про що було повідомлено замовника листом від 28.02.2022 № ONUR-M05-C9-UKR-22-0029;

- відповідно до пункту 19.6 Загальних умов якщо виконання суттєвої частини призупиняється на єдиний період тривалістю 84 дні з причин дії обставин непереборної сили, повідомлення про настання яких було надіслано згідно з пунктом 19.2 Загальних умов, або протягом кількох періодів, які сукупно складають більше 140 днів, внаслідок тих же обставин непереборної сили, то будь-яка із сторін має право надіслати іншій стороні повідомлення про розірвання Угоди; в цьому випадку розірвання Угоди набирає чинності за закінченням 7 днів після видачі такого повідомлення;

- режим воєнного стану в Україні, що є обставиною непереборної сили, неодноразово продовжувався; станом на сьогоднішній день, Законом України було затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-ІХ; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 год. 21.11.2022 строком на 90 діб, тобто до 19.02.2023; таким чином, ситуація, про яку було сповіщено раніше, чинить неперервний вплив на Угоду вже більше 290 календарних днів і триватиме й надалі; даний факт неперервного впливу підтверджено зазначеною у даному листі кореспонденцією;

- додатково підтверджуємо те, що на обох проїзних частинах, враховуючи існуючу ситуацію, забезпечено безпеку дорожнього руху і там відсутні перешкоди, які б ставили безпеку дорожнього руху під загрозу; також вжито всіх необхідних заходів для убезпечення виконаних робіт;

- оскільки виконання суттєвої частини робіт призупинено протягом безперервного періоду тривалістю більше ніж 84 дні внаслідок обставин непереборної сили, повідомлення про що було надіслано відповідно до пункту 19.2 Загальних умов, позивач повідомляє про розірвання Угоди згідно з пунктом 19.6 Загальних умов, інформує, що 7-денний період розірвання Угоди вступає в силу з дати отримання даного листа, та просить вжити невідкладних дій, передбачених умовами Угоди.

Пунктом 16.3 Контракту визначено, що після повідомлення про розірвання Контракту відповідно до пункту 19.6 Контракту Підрядник зобов`язаний негайно: (а) припинити всі роботи, за винятком тих, які відповідно до вказівки Інженера, необхідні для забезпечення захисту життя або майна або забезпечення збереження Об`єктів, а також тих робіт, які необхідні для підтримки безпечного стану будівельного майданчика; (б) передати Будівельну документацію, Устаткування, матеріали і інші речі, за які Підрядник отримав оплату, і (в) видалити всі товари з будівельного майданчика, за винятком необхідного для підтримки безпечного стану майданчика і покинути майданчик.

Після розірвання Контракту згідно з пунктом 19.6 Контракту Інженер повинен визначити вартість виконаної роботи і видати платіжний сертифікат, який повинен включати: (а) суми, що підлягають сплаті за будь-яку виконану роботу, вартість якої вказана в Контракті; (б) вартість Устаткування і матеріалів, замовлених для будівництва Об`єктів, які були поставлені підрядникові, або за ухвалення постачань яких підрядник несе відповідальність; таке устаткування і матеріали стають власністю замовника (і замовник несе всі пов`язані з ними ризики) після їх оплати замовником, і підрядник зобов`язаний надати ці устаткування і матеріали в розпорядження замовника; (в) суму будь-яких інших витрат або зобов`язань, які в цих обставинах були обґрунтовано понесені або узяті на себе підрядником в очікуванні завершення будівництва Об`єктів; (г) вартість вивозу тимчасових об`єктів і устаткування підрядника з майданчика і їх повернення в місце здійснення діяльності підрядника в його країні (або будь-яке інше місце, але без збільшення вартості транспортування); (д) вартість на день розірвання Контракту репатріації робочих і службовців підрядника, найнятих виключно у зв`язку з будівництвом Об`єкта.

Листом від 13.01.2023 вих. №DH-ONUR/CRE/558 (а.с. 177-179 т. 1) Інженер (компанія «Dohwa Engineering») підтвердив правомірність дій підрядника щодо припинення дії Угоди на підставі пункту 19.6 Загальних умов. Оскільки обставини непереборної сили (форс-мажор) безперервно тривали понад 84 дні, Інженер зафіксував 23.12.2022 як офіційну дату розірвання Контракту.

У вказаному листі також повідомлялося про отримання листа замовника від 10.01.2023 №101/1/09-02, який містить такі інструкції: забезпечити дотримання підрядником положень пункту 16.3 Загальних умов щодо залишення ділянки, зокрема, тих, що стосуються прибирання сміття та відходів, вивезення обладнання підрядника з ділянок дороги і т.д.; розпочати процедуру оцінки на дату розірвання Угоди з урахуванням положень пункту 19.6 Загальних умов.

Беручи до уваги факт розірвання Угоди та необхідність проведення сторонами взаєморозрахунків шляхом випуску платіжного сертифікату, Інженер звернувся до підрядника з проханням надати обґрунтовану оцінку додатково понесених витрат, якщо такі витрати мали місце відповідно до таких підпунктів пункту 19.6 Загальних умов.

Інженер також зазначив, що враховуючи, що підготовка варіаційних пропозицій підрядника, зміни проектних рішень не була завершена через настання форс-мажорних обставин, а причини їх застосування містяться в робочих кресленнях підряднику необхідно надати фінальну версію таких змін; Інженер належним чином їх опрацює та включить до переліку документації Угоди, яка буде передана замовнику; Інженер окремо повідомить підрядника про дату проведення остаточного обстеження ділянки Угоди та перелік відповідальних виконавців, які будуть залучені до процедур фіналізації Угоди; підкреслюємо, що випуск фінального платіжного сертифікату буде здійснено після опрацювання всіх питань, що містяться в даному листі.

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 №29 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 21.02.2023 №193 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» перейменовано Державне агентство автомобільних доріг України на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Затверджено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439 «Про затвердження Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» та затверджено Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, за яким Агентство відновлення є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури.

Листом від 22.06.2023 № DH-ONUR/CRE/0581 (а.с. 180 т.1) Інженер офіційно повідомив учасників Угоди про те, що підрядник виконав усі необхідні умови для фіналізації робіт у зв`язку з розірванням Контракту відповідно до пункту 19.6 Загальних умов. Інженер зазначив, що пропозиція підрядника щодо оцінки загальних статей витрат була ретельно ним проаналізована та, за результатами розгляду, погоджена замовником. Також було анонсовано, що Інженер підготує оцінку на дату припинення дії Угоди та надійшле її підряднику для підтвердження, що включена сума справедливо враховує всі витрати понесені підрядником за Угодою, та є повним і остаточним розрахунком за Угодою.

Листом від 24.07.2023 № DH-ONUR/CRE/0586 (а.с. 181 т. 1), Інженер поінформував сторони про остаточне завершення процесу фіналізації робіт, пов`язаного із розірванням Контракту Підрядником згідно ст. 19.6 Загальних умов. Було констатовано, що протягом січня-липня 2023 року Інженер провів усі необхідні консультації з обома сторонами та попередньо узгодив з ними основні принципи розрахунку вартості виконаних робіт.

Цим же листом Інженер направив підряднику та замовнику детальний звіт з оцінки станом на дату припинення дії Контракту (а.с. 182-222 т. 1). Інженер запропонував підряднику підтвердити, що включена сума справедливо враховує всі витрати понесені підрядником за Угодою, та є повним і остаточним розрахунком за Угодою, та надіслати Інженеру заявку на фінальний платіжний сертифікат. Також було роз`яснено, що звільнення від зобов`язань сторін відбудеться після сплати замовником вартості фінального платіжного сертифікату згідно з пунктом 19.7 Загальних умов.

25.07.2023 Компанія направила Інженеру лист № M05-C9-DOH-23-0593 (а.с. 225 т. 1). У цьому повідомленні підрядник підтвердив, що наведена в оцінці сума в повному обсязі враховує понесені підрядником витрати. Разом із листом підрядник надав Інженеру на розгляд і погодження проєкт кінцевого звіту (а.с. 226-241 т. 1-127 т. 2), зазначивши, що після погодження Інженером проєкту, підрядником буде надіслано Інженеру підписані Компанією примірники для їх підписання Інженером.

10.08.2023 Інженер листом № DH-UAD/CRE/0588 (а.с. 128 т. 2) направив до Агентства (Замовника) шість примірників Остаточного платіжного сертифіката за Угодою (щодо Лотів 1- 3). Загальна сума до сплати, зазначена в сертифікаті, склала 21 246 165,07 євро (основний борг). При цьому Інженер нагадав Замовнику про вимоги пункту 14.7 Спеціальних умов Контракту, згідно з якими сплату сум, завірених у остаточному проміжному платіжному сертифікаті, необхідно здійснити протягом 110-ти днів з моменту отримання акта підрядника замовником (протягом 110-ти днів від дати отримання даного листа).

За умовами Контракту (підпункт 1.1.4.4 пункту 1.1.4 Умов) «остаточний платіжний сертифікат» - це платіжний сертифікат, виданий відповідно до пункту 14.13 Умов, за яким «остаточний платіжний сертифікат» має містити остаточну суму, що підлягає оплаті, зі здійсненням зарахування раніше сплачених замовником сум.

Згідно з пунктами 14.11 та 14.15 Загальних умов Контракту (в редакції Спеціальних умов) (а.с.с256зворот т. 5, а.с. 225 т. 6), основна ціна робіт підлягає виплаті в євро, тоді як податок на додану вартість сплачується замовником виключно в національній валюті України за рахунок коштів державного бюджету. В Остаточному платіжному сертифікаті (а.с. 240 т. 1) було зафіксовано загальну суму 25 495 398,08 євро, яка складається з основного боргу в розмірі 21 246 165,07 євро та суми податку в розмірі 4 249 233,01 євро. Договірні умови передбачають, що сплата ПДВ здійснюється окремим, але одночасним платежем на український банківський рахунок підрядника. На момент видачі сертифіката валютну суму податку було конвертовано в гривню, внаслідок чого фіксована сума ПДВ до сплати склала 172 450 022,63 грн.

Оцінка проводилась Головним Інженером-Резидента Dohwa Engineerinig Co.,Ltd громадянином України ОСОБА_1, який надає консультативні послуги за договором від 24.04.2020 на надання консультаційних послуг по нагляду за ремонтом ділянки автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса км 87+442 км 128+028 в якості Інженера, з урахуванням Поправки №2 (а.с. 121-247 т. 3). Вказаний факт сторонами не заперечується.

Компанія листом від 25.09.2023 №ONUR-M05-C9-UKR-22-0031 (а.с. 159-130 т. 2) просила Агентство якомога швидше вирішити питання методу оплати кінцевого платіжного сертифікату від 25.07.2023 на суму 21 246 165,07 євро, а також оплатити податок на додану вартість відповідно до кінцевого платіжного сертифікату від 25.07.2023 на суму 172 450 022,63 грн. Проте Агентство відповіді на вказаний лист не надіслало, грошові кошти не сплатило.

З огляду на вказане позивач звернувся до суду з цим позовом у якому вказав, що загальна сума боргу відповідача станом на день подання позову становить 1 059 286 198,82 грн. і складається з 21 246 165,07 євро (станом на 12.01.2024 за курсом Національного банку України еквівалентно 886 836 176,19 грн.) і ПДВ у сумі 172 450 022,63 грн.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Щодо посилань відповідача на те, що наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, колегія суддів зазначає про таке.

За змістом положень п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана).

Відповідач зазначає, що: підписавши Угоду, в якій міститься арбітражне застереження, сторони фактично погодились з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі розгляду спору про стягнення заборгованості саме міжнародному арбітражному суду; відповідних застережень щодо можливого вирішення спору в державних судах України Угода не містить; Агентством не надавалася відповідна згода (погодження) щодо можливого вирішення спору за Угодою в державних судах України; отже, підсудність даного спору згідно з умовами Угоди віднесено не до підсудності державних судів України, зокрема, Господарського суду міста Києва, а виключно до міжнародного арбітражу.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно із ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Статтею 365 ГПК України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Статтею 43 розділу VI «Колізійні норми щодо договірних зобов`язань» Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узагальнив, що:

«61. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

62. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»). Отже, оскільки третейське застереження є різновидом третейської угоди (охоплюється зазначеним поняттям), у тексті цієї постанови Об`єднана палата вживатиме поняття «третейська угода» як узагальнююче, родове.

63. Аналогічним чином Об`єднана палата використовує поняття «арбітражна угода», різновидом якої є арбітражне застереження (ч.1 ст.7 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

64. При цьому Закон «Про третейські суди» та Закон «Про міжнародний комерційний арбітрах» як нормативно-правові акти, що регулюють процедуру альтернативного (позасудового) вирішення спорів, ґрунтуються на об`єднавчих засадах та мають спільну мету. Інститути третейської та арбітражної угоди, а також нормативні приписи щодо компетенції третейських і арбітражних судів є певною мірою уніфікованими…

… 98. Отже, відповідно до національного законодавства національний суд здійснює перевірку того, чи є третейська угода недійсною, втратила чинність або не може бути виконана на етапі, коли до нього надійшов позов із питання, з якого сторони уклали угоду. Суд за заявою відповідача вирішує питання про залишення позову без розгляду та направлення сторін до третейського суду для вирішення позову у питанні, що є предметом третейської угоди.».

Національний суд у разі надходження позову у правовідносинах з арбітражним застереженням надає оцінку такому застереженню, якщо від будь-якої сторони не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, і лише після визначення питання щодо дійсності/недійсності, втрати/не втрати чинності або можливості/неможливості бути виконаним арбітражного застереження, приймає рішення про залишення позову без розгляду і направлення сторін до арбітражу або розгляд справи по суті, відповідно до встановлених ним обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:

1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;

2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;

3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Згідно з підпунктом 20.2 статті 20 Контракту спори повинні вирішуватись Радою з врегулювання спорів відповідно до пункту 20.4 (отримання рішення Радою з врегулювання спорів), сторони спільно призначають Раду з врегулювання спорів до дати, вказаної в додатку до оферти.

Відповідно до підпункту 20.6 статті 20 Контракту будь-який спір, рішення по якому (якщо таке прийняте) Радою з врегулювання спорів не стало остаточним і таким, що зобов`язує для обох сторін, і якщо спір не вирішений мирним шляхом, підлягає остаточному дозволу в міжнародному арбітражному суді.

Пунктом 8 додатку Контракту передбачено, що будь-яка суперечка або позов, що виник у зв`язку з виконанням Контрактної угоди про врегулювання спору або його розірванням, припиненням дії або визнанням недійсним, повинні бути остаточно врегульовані відповідно до Правил арбітражу Міжнародної торгової палати, одного арбітра, призначеного відповідно до Правил арбітражу.

За таких обставин, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов правильного висновку про те, що за умовами Контракту сторонами не визначено арбітражного суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), тобто умови Контакту не містять вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд, а тому на даний спір поширюється юрисдикція Господарського суду міста Києва, і для вирішення даного спору має застосовуватися відповідне законодавство України з особливостями, встановленими Законом України «Про міжнародне приватне право», про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/3022/24 до судового розгляду по суті у даній справі.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Доводи апелянта про позбавлення його права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, прийнятої за наслідками розгляду його клопотання про залишення позову без розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог статей 226, 255 ГПК України апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а ч. 3 ст. 255 ГПК України унормовано право подати заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, які включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Проте відповідач таким правом не скористався, заперечень стосовно ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі №910/3022/24 до апеляційної скарги не включив.

Колегія суддів також вважає за необхідно зауважити на наступному.

Як встановлено вище, у ч. 1 ст. 22 ГПК України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Враховуючи, що спірна правовідносини виникли при виконання Контакту, який укладено за результатами проведеної публічної закупівлі (тендеру), спір сторін в будь-якому випадку не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковими посилання апелента про те, що судом першої інстанції надано не правильну оцінку змісту Контрактної угоди, укладеної сторонами, у частині визначення міжнародного арбітражного органу, що призвело до порушення правил юрисдикції та на те, що судом першої інстанції не прийнято окремого процесуального документа за результатами розгляду питання про залишення позову без розгляду, що позбавило відповідача права на апеляційне оскарження.

Щодо спору сторін по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, справа розглядалась судами неодноразово

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі № 910/3022/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 - задоволено частково: рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 - скасовано, та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову.

Постановою Верховного Суду від 11.11.2025 касаційну скаргу Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі її Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 910/3022/24 скасовано, а справу № 910/3022/24 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 99 ГПК України, не застосовано норми матеріального права - статті 1 Закону України «Про судову експертизу», що в свою чергу унеможливило встановлення дійсних обставин справи, з огляду на що суд дійшов передчасних висновків про те, що із зібраних у матеріалах справи № 910/3022/24 доказів не можливо встановити вартість робіт, виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартість обладнання.

В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що:

« 58. Суд апеляційної інстанції відмовив у позові, мотивуючи, зокрема, це тим, що позивач не надав первинних документів (актів форми КБ-2в та довідок КБ-3). Водночас суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки тієї обставини, що у даному випадку Контракт укладено відповідно до типового контракту (проформи), що розроблено міжнародною федерацією інженерів-консультантів Federation Internationale Des Ingenieurs-Conseils (далі - FIDIC), яка передбачає підтвердження робіт саме через платіжні сертифікати, а не у спосіб складання сторонами необхідних первинних документів «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3), типову форму яких затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013».

59. Держава (в особі Укравтодору), уклавши контракт на основі FIDIC, погодилася на ці правила. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки умовам Контракту, який не визнався недійсним, і визначає, що після розірвання Контракту згідно з пунктом 19.6 Контракту Інженер повинен визначити вартість виконаної роботи і видати платіжний сертифікат, який має включати: (а) суми, що належать до сплати за будь-яку виконану роботу, вартість якої вказана в Контракті; (б) вартість обладнання та матеріалів, замовлених для будівництва Об`єктів, які були поставлені Підряднику, або за прийняття поставок яких Підрядник несе відповідальність; (в) суму будь-яких інших витрат чи зобов`язань, які в цих обставинах були обґрунтовано понесені або прийняті на себе Підрядником в очікуванні завершення будівництва Об`єктів; (г) вартість вивезення тимчасових об`єктів і обладнання Підрядника з майданчику і їх повернення в місце здійснення діяльності Підрядника в його країні; (д) вартість на день розірвання Контракту репатріації робітників і службовців Підрядника, що найняті у зв`язку із будівництвом Об`єктів.

60. Суд апеляційної інстанції порушив принцип верховенства закону, закріплений у статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Ця норма гарантує регулювання зовнішньоекономічної діяльності виключно законами України та забороняє застосування підзаконних актів (яким є Наказ Мінрегіону № 293 про затвердження форм КБ-2в/КБ-3), що створюють для іноземних суб`єктів умови менш сприятливі, ніж встановлені законом. Вимагаючи від іноземного Підрядника надання документів, не передбачених умовами міжнародного Контракту, апеляційний суд застосував до нього обмежувальні вимоги національних підзаконних актів (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), що суперечить природі контрактів FIDIC.

61. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову виходив, зокрема, з того, що із зібраних у матеріалах справи № 910/3022/24 доказів не можливо встановити вартість робіт, виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартість обладнання, на підставі яких Головним інженером здійснено оцінку та визначено суму в остаточному кінцевому платіжному сертифікаті.

62. Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на лист №2555/1/09-02/05 від 01.09.2023 (т. 3 а.с. 121), адресований позивачу та Головному інженеру ОСОБА_1, в якому відповідач просив надати детальні роз`яснення по змінах та відхиленнях від проектних рішень та обсягів, передбачених контрактною документаціє, через відсутність у відповідача інформації стосовно підстав виконання додаткових робіт, вартість яких, за твердженням Агентства, перевищують обсяги робіт. Зазначений лист Агентства, підписаний кваліфікаційним електронним підписом голови відповідача та є електронним документом у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

63. Суд першої інстанції відхилив цей лист, оскільки відсутні докази його надсилання. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що «суд першої інстанції залишив поза увагою заяву відповідача про виклик свідка - Головного інженера ОСОБА_1», і також зробив висновок, що: «поданий відповідачем лист, адресований Головному інженеру та позивачу, та заява про виклик свідка, подані на стадії розгляду справи по суті, яка за статтею 194 ГПК України передбачає розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат».

64. Отже, суд апеляційної інстанції так само, як і суд першої інстанції, не брав до уваги доказ відповідача - лист № 2555/1/09-02/05 від 01.09.2023, і відмовив у виклику свідка за заявою відповідача з підстав порушення стадійності господарського процесу. Водночас не зважаючи на відхилення цього доказу та клопотання, суд апеляційної інстанції, фактично прийняв позицію відповідача про недоведеність обсягів робіт, поклавши весь тягар доказування на позивача і вимагаючи від нього документи (КБ-2в), не передбачені міжнародним Контрактом, хоча Інженер (і це передбачено Контрактом) вже визначив цю вартість у сертифікаті, натомість доказів, які б спростовували ці обсяги в матеріалах справи відсутні, чим було порушено принцип змагальності.

65. Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

66. Аналіз вказаної норми дозволяє дійти висновку про те, що суд не позбавлений права призначити судову експертизу у справі з власної ініціативи, в порядку передбаченому статтею 99 Господарського процесуального кодексу України.

67. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, обґрунтував відмову в позові тим, що наявні докази (зокрема, звіт Інженера без первинних документів) не дозволяють достовірно встановити вартість фактично виконаних робіт та обладнання. Водночас, дійшовши висновку про недостатність доказів для визначення реального обсягу та вартості робіт, суд не скористався своїм правом призначити відповідну експертизу за власною ініціативою, зважаючи на наявність у суду сумнівів щодо розрахунків Інженера (який діє як квазі-експерт за контрактом FIDIC). Призначення експертизи було б єдиним об`єктивним способом перевірити реальність виконання робіт та усунути сумніви без порушення процесуальних прав позивача, який покладався на сертифікати Інженера, з огляду на відсутність будь-яких заперечень зі сторони Замовника (відповідача) щодо розрахунків інженера вартості проведених Підрядником робіт на дату припинення дії Контракту (лист від 08.06.2023 - п. 3.0 наданої Інженером (Dohwa Engineering Co. Ltd) оцінки на дату припинення дії Контракту), відсутність таких заперечень Замовника (відповідача) щодо обсягу та вартості виконаних робіт у поданому в першій інстанції відзиві на позов з послідуючим заявленням вперше зауважень до визначених Інженером обсягів та вартості робіт лише на стадії розгляду даної справи по суті в суді першої інстанції після закриття підготовчого провадження і подання заяв по суті спору.

68. Непризначення експертизи судом апеляційної інстанції за власною ініціативою в такій ситуації та відмова в позові з підстав недоведеності свідчить про неповноту з`ясування обставин справи.

69. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки статусу Інженера у правовідносинах сторін. Згідно з підпунктом «а» пункту 3.1 Загальних умов FIDIC, Інженер, здійснюючи свої повноваження (зокрема сертифікацію робіт), діє від імені Замовника, але повинен діяти нейтрально, справедливо та неупереджено, забезпечуючи баланс інтересів. Отже, видача Інженером Остаточного платіжного сертифіката є дією, вчиненою уповноваженим представником Замовника, що підтверджує прийняття робіт та погодження їх вартості. Відмова суду визнати цей документ належним доказом без проведення експертизи чи надання доказів змови/недобросовісності Інженера є безпідставним перекладанням тягаря доказування на позивача та порушенням принципу змагальності.

70. Відтак, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про неможливість встановлення вартості робіт, виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартості обладнання, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову з підстав неможливості встановлення вартості робіт виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартості обладнання, суд апеляційної інстанції в цьому випадку не вжив усіх передбачених чинним процесуальним законом заходів для встановлення дійсних обставин щодо спірних правовідносин, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції фактично ґрунтується на припущеннях щодо неможливості встановлення вартості робіт, виконаних позивачем до розірвання Контрактної угоди та вартість обладнання.

71. При цьому, враховуючи зміст позовних вимог та предмет доказування у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що вказане є визначальним для правильного вирішення спору та в цьому випадку потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

72. Суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права (частина третя статті 53 ГПК України), дозволивши вступ прокурора у справу на стадії апеляційного провадження.

73. Зокрема, частина третя статті 53 ГПК України визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

74. Отже, як слушно зазначає скаржник, вступ прокурора допускається лише до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції. На стадії апеляційного провадження процесуальний закон передбачає іншу форму участі прокурора - подання апеляційної скарги, а не вступ у справу, яка вже розглядається.

75. У справі, що розглядається, 07.11.2024 Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду із заявою про вступ у справу № 910/3022/24. Суд апеляційної інстанції не постановляв ухвалу, в якій б з посиланням на норми чинного законодавства, було обґрунтовано можливість вступу прокурора в суді апеляційної інстанції. Також відповідні мотиви не наведені у постанові. Оскільки прокурор не брав участі у розгляді справи в першій інстанції, його залучення на етапі апеляції порушило принцип рівності сторін та створило для держави (відповідача) невиправдані процесуальні переваги. У постанові не наведено мотивів, чому уповноважений державний орган (Агентство) не може самостійно захистити ці інтереси та чому такий вступ є необхідним саме на стадії апеляції всупереч прямій забороні процесуального закону.

76. Позиція апеляційного суду прямо суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 910/24431/16. У цій постанові Верховний Суд чітко зазначив, що вступ прокурора допускається лише на етапі першої інстанції до початку розгляду по суті, а не під час перегляду судових рішень вищими інстанціями.

77. Висновок апеляційного суду про неможливість стягнення коштів через відсутність бюджетних асигнувань прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, на які посилається Скаржник, а також у постановах від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 24.07.2019 у справі №916/16397/15, від 18.07.2019 у справі №918/229/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 25.06.2018 у справі №910/29343/15, від 11.08.2020 у справі №910/4919/19, від 12.03.2024 у справі №910/5174/23, від 21.01.2022 у справі №925/1545/20, від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 06.06.2018 у справі №916/2456/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18, від 26.11.2025 у справі № 910/9414/24).

78. У рішеннях Європейського Суду з прав людини також неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України»).

79. Отже, відсутність у боржника (державного органу) необхідних коштів або невиконання ним внутрішніх процедур щодо взяття бюджетних зобов`язань не звільняє його від обов`язку виконати господарське зобов`язання, яке виникло на підставі чинного Контракту, особливо якщо буде встановлено (доведено), що роботи були фактично виконані та прийняті Інженером.

80. Суд апеляційної інстанції послався на висновки у постанові ОП КГС ВС від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, які стосуються стандартних договорів підряду, що фінансуються напряму з державного бюджету та регулюються виключно національним законодавством (ЦК України, ГК України, БК України). Натомість у справі № 910/3022/24 Контрактна угода укладена на виконання міжнародних договорів (Кредитна угода з ЄБРР та Фінансова угода з ЄІБ), ратифікованих законами України. У справі наявний іноземний елемент та пріоритет міжнародних договорів, Умови фінансування та оплати визначалися правилами МФО та контрактом FIDIC, а не виключно Порядком № 309 чи внутрішніми інструкціями Держказначейства, що виключає можливість застосування обмежень Бюджетного кодексу (щодо відсутності асигнувань чи календарного плану) як підстави для звільнення держави від оплати за виконані роботи. Отже висновки у постанові ОП КГС ВС від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22 зроблені у неподібних правовідносинах.».

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст. 310 ГПК України).

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до правовідносин у даній справі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Положеннями статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 та ч. 4 ст. 882 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (в редакції, яка діяла станом на дату укладення Контракту), встановлюють, що:

- договори підряду в будівництві за участю іноземних суб`єктів господарювання укладаються і виконуються в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також цими Загальними умовами, іншими актами законодавства. Якщо у міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цими загальними умовами, застосовуються правила відповідного міжнародного договору (абз 3, 4 п. 1);

- під час укладання договорів підряду сторони мають право використовувати міжнародні форми договорів, звичаї та рекомендації міжнародних та вітчизняних організацій відповідно до законодавства України. Відповідно до особливостей укладення та виконання договорів підряду за участю іноземних суб`єктів господарювання, під час укладення зовнішньоекономічних договорів підряду сторони мають право використовувати міжнародні звичаї та рекомендації міжнародних організацій (п. 120).

Положення Загальних умов і в діючий на даний час редакції, встановлюють, що:

- Договори підряду в будівництві за участю іноземних суб`єктів господарювання укладаються і виконуються в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також цими Загальними умовами, іншими актами законодавства. Якщо у міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цими загальними умовами, застосовуються правила відповідного міжнародного договору (абз. 3, 4 п. 1);

- під час укладання зовнішньоекономічних договорів підряду сторони мають право використовувати міжнародні звичаї та рекомендації міжнародних організацій. Зовнішньоекономічний договір підряду може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо його укладено з недотриманням актів законодавства або правил відповідного міжнародного договору України (п. 120);

- сторони за їх згодою можуть використовувати міжнародні форми договорів у сфері будівництва (п. 127).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України ( ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Отже, національне законодавство (статті 6, 627 ЦК України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві) прямо дозволяє суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності використовувати міжнародні звичаї, рекомендації та форми договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що Контракт укладено відповідно до типового контракту (проформи), що розроблено міжнародною федерацією інженерів-консультантів Federation Internationale Des Ingenieurs-Conseils (далі - FIDIC).

Колегія суддів зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 383/2010).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів визнання Контакту недійсним, він є правомірним тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки.

В свою чергу, в силу приписів ст. 629 ЦК України такий договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами Контракту передбачено підтвердження виконання робіт через платіжні сертифікати, які складає Інженер (який діє як квазі-експерт за контрактом FIDIC).

Колегія суддів зазначає про те, що у наданих позивачем та відповідачем на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 нотаріально засвідчених перекладах Загальних та Спеціальних умов Контракту, які, здійсненні різними перекладачами та не є ідентичними дослівно (а.с. 11-233 т. 6 - позивач, а.с. 146-273 т. 5 - відповідач) назву квазі-експерта за контрактом FIDIC визначено по різному (Інженер/ Проектувальник), проте статус такої особи та зміст її зміст повноважень є ідентичними в обох перекладах.

Так, після розірвання Контракту згідно з пунктом 19.6 Контракту Інженер повинен визначити вартість виконаної роботи і видати платіжний сертифікат, який має включати: (а) суми, що належать до сплати за будь-яку виконану роботу, вартість якої вказана в Контракті; (б) вартість обладнання та матеріалів, замовлених для будівництва Об`єктів, які були поставлені підряднику, або за прийняття поставок яких підрядник несе відповідальність; (в) суму будь-яких інших витрат чи зобов`язань, які в цих обставинах були обґрунтовано понесені або прийняті на себе підрядником в очікуванні завершення будівництва Об`єктів; (г) вартість вивезення тимчасових об`єктів і обладнання підрядника з майданчику і їх повернення в місце здійснення діяльності підрядника в його країні; (д) вартість на день розірвання Контракту репатріації робітників і службовців підрядника, що найняті у зв`язку із будівництвом Об`єктів.

Отже, за умовами Контракту, які є обов`язковими для сторін, вартість виконаних підрядником робіт на дату припинення дії Контракту визначається саме Інженером у відповідному платіжному сертифікаті. При цьому наявність будь-яких інших документів які б підтверджувати факт виконання, робіт, їх обсяги та вартість Контрактом не вимагається.

Відповідно до пункту 14.11 Загальних умов (в реакції Спеціальних умов) підрядник включає в сертифікат суму ПДВ, яка розраховується відповідно до чинного на момент виконання робіт податкового законодавства України.

Як встановлено вище, сторонами при розірвання Контакту вказаного порядку було дотримано. Так, в Остаточному платіжному сертифікаті (а.с. 240 т. 1) було зафіксовано загальну суму 25 495 398,08 євро, яка складається з основного боргу в розмірі 21 246 165,07 євро та суми податку в розмірі 4 249 233,01 євро.

Оцінка проводилась Головним Інженером-Резидента Dohwa Engineerinig Co.,Ltd громадянином України ОСОБА_1, який надає консультативні послуги за договором від 24.04.2020 на надання консультаційних послуг по нагляду за ремонтом ділянки автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса км 87+442 км 128+028 в якості Інженера, з урахуванням Поправки №2 (а.с. 121-247 т. 3)..

Колегія суддів зауважує на тому, що виходячи з умов Контракту (п. 3.1) Інженер призначається замовником (відповідачем) та, окрім випадків, коли в Умовах передбачено інше, при виконанні своїх обов`язків та здійсненні своїх повноважень, що визначені або мають на умова Контрактом, вважається, що Інженер діє в інтересах замовника (або діє від імені замовника в іншому перекладі - примітка суду).

З матеріалів справи слідує, що позивачем у порядку, визначеному Контрактом підтверджено виконання робіт на заявлену до стягнення суму.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести невідповідність визначеної Інженером у Остаточному платіжному сертифікаті вартості виконаних позивачем робіт фактично виконаним роботам.

За змістом ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Жодного доказу на підтвердження невідповідності визначеної Інженером у Остаточному платіжному сертифікаті вартості виконаних позивачем робіт фактично виконаним роботам, відповідачем до матеріалів справи не долучено, в той час як сам лише факт незгоди відповідача з виконаним Інженером розрахунком таким доказом не є.

Колегія суддів зауважує на тому, що за змістом положень ГПК України таким доказом може бути висновок експерта, який може бути наданий і на замовлення учасника справи, а відтак, відповідач будучи учасником цієї справи, не був позбавлений права замовити та надати суду на підтвердження своїх заперечень відповідний висновок експерта в порядку, визначеному ст. 101 ГПК України, проте вказаних дій відповідач не вчинив, не навивши при цьому жодних причин неможливості їх проведення.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності з більшою ймовірністю підтверджується факт виконання позивачем за Контрактом робіт на визначену у Остаточному платіжному сертифікаті суму.

Відповідач, заперечуючи проти позову, серед іншого, посилався на лист №2555/1/09-02/05 від 01.09.2023 (а.с. 121, т. 3), адресований позивачу та Головному інженеру ОСОБА_1, в якому відповідач просив надати детальні роз`яснення по змінах та відхиленнях від проектних рішень та обсягів, передбачених контрактною документаціє, через відсутність у відповідача інформації стосовно підстав виконання додаткових робіт, вартість яких, за твердженням Агентства, перевищують обсяги робіт. Зазначений лист Агентства, підписаний кваліфікаційним електронним підписом голови відповідача та є електронним документом у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Суд першої інстанції відхилив цей лист, оскільки відсутні докази його надсилання.

Колегія суддів зазначає про те, що факт направлення або не направлення відповідачем вказаного листа не спростовує вищевикладених висновків апеляційного суду про те, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності з більшою ймовірністю підтверджується факт виконання позивачем за Контрактом робіт на визначену у Остаточному платіжному сертифікаті суму.

При цьому, колегія суддів зауважує, що направлення вказаного листа у розумінні положень Контракту не свідчить про недійсність Остаточного платіжного сертифікату. До того ж, як встановлено вище, Інженер призначається замовником (відповідачем) та, окрім випадків, коли в Умовах передбачено інше, при виконанні своїх обов`язків та здійсненні своїх повноважень, що визначені або мають на умова Контрактом, вважається, що Інженер діє в інтересах замовника (або діє від імені замовника в іншому перекладі - примітка суду).

Слід зауважити і на відсутності заперечень замовника (відповідача) щодо обсягу та вартості виконаних робіт у поданому в першій інстанції відзиві на позов з послідуючим заявленням вперше зауважень до визначених Інженером обсягів та вартості робіт лише на стадії розгляду даної справи по суті в суді першої інстанції після закриття підготовчого провадження і подання заяв по суті спору, про що наголошено у постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у цій справі.

Також колегія суддів приймає до уваги і те, що листом від 13.01.2023 вих. №DH-ONUR/CRE/558 (а.с. 177-179 т. 1) Інженер підтвердив правомірність дій підрядника щодо припинення дії Угоди на підставі пункту 19.6 Загальних умов.

Вказане свідчить про безпідставність тверджень відповідача про те, що Контакт було позивачем розірвано 28.12.2021 (лист № ONUR-M05-C9-UKR-21-0027 (а.с. 194-195 т. 2)).

Про безпідставність таких тверджень свідчить і те, що після отримання листа № ONUR-M05-C9-UKR-2 замовник не ініціював дій щодо складення Остаточного платіжного сертифікату.

Також відповідач зазначив, що позивач та Європейський банк реконструкції та розвитку і позивач досягли врегулювання щодо змови на тендері в Україні.

Колегія суддів вказує, що таке врегулювання як в розумінні положень законодавства, так і в розумінні положень Контракту не може свідчити про наявність підстав для звільнення відповідача від оплати за фактично виконані позивачем роботи.

Посилання відповідача на неможливість стягнення коштів через відсутність бюджетних асигнувань прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 24.07.2019 у справі №916/16397/15, від 18.07.2019 у справі №918/229/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 25.06.2018 у справі №910/29343/15, від 11.08.2020 у справі №910/4919/19, від 12.03.2024 у справі №910/5174/23, від 21.01.2022 у справі №925/1545/20, від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 06.06.2018 у справі №916/2456/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18, від 26.11.2025 у справі № 910/9414/24).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини також неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України»).

Отже, відсутність у боржника (державного органу) необхідних коштів або невиконання ним внутрішніх процедур щодо взяття бюджетних зобов`язань не звільняє його від обов`язку виконати господарське зобов`язання, яке виникло на підставі чинного Контракту, особливо якщо буде встановлено (доведено), що роботи були фактично виконані та прийняті Інженером. Про вказане також було наголошено у постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у цій справі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу (день ухвалення рішення), якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 зі справи №303/5407/15-ц).

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції змінено вид валюти, розмір суми стягнення, яка є відмінною від заявленої позивачем та стягнуто податок на додану вартість.

За таких обставин, оскільки Компанією належним чином повідомлено про розірвання Угоди, інженером, який діє в інтересах замовника, складено детальний звіт виконаних підрядником робіт, за результатами чого виставлено замовнику остаточний (кінцевий) платіжний сертифікат на суму 25 495 398,08 євро, яка складається з основної суми 21 246 165,07 євро (станом на день прийняття рішення у даній справі (24.06.2024) за курсом Національного банку України 1 євро до гривні 43,2347, що еквівалентно 918 571 572,95 грн.) та з ПДВ у сумі 4 249 233,01 євро (оплата частки ПДВ в євро здійснюється в гривнях за офіційним курсом НБУ, який діяв на кінець операційного дня, в якому було складено платіжний сертифікат, тобто на 25.07.2023, та становить 172 450 022,63 грн), проте Агентством наведена сума коштів позивачем не сплачено, суд першої інстанції цілком вірно визнав, що вимоги Компанії в особі її Представництва про стягнення з Агентства 21 246 165,07 євро є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі третю особу (ДП «Група управління проектами відновлення»).

Подане вказаною собою клопотання про вступ у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (а.с. 70-76 т. 4), мотивоване тим, що вказана особа надавала Агентству послуги з управління та супроводу проектів, що фінансуються Міжнародними фінансовими організаціями, до яких, зокрема, відносяться й субкредитні угоди Мінфіна і Державного агентства автомобільних доріг України від 20.01.2011 №28010-02/9 та від 06.07.2011 №15010-02/121, укладених в рамках впровадження спільного з ЄБРР і ЄІБ проекту «Пан`європейські коридори»/Європейські дороги України II», з урахуванням підпункту 5.4.5 пункту 5.4 договору від 04.12.2023 №121 про надання послуг з поточного управління та супроводу проектів, що фінансуються Міжнародними фінансовими організаціями, укладеного Агентством і Підприємство, останнє вправі брати участь у претензійно-позовній діяльності (зокрема, даної господарської справи), а тому ДП «Група управління проектами відновлення» вправі вступити у дану господарську справу як третя особа, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Оскільки вказане клопотання ДП «Група управління проектами відновлення» подано суду на стадії розгляду справи по суті, то суд першої інстанції цілком вірно залишив його без розгляду.

При цьому суд першої інстанції цілком вірно вказав на те, що ДП «Група управління проектами відновлення» не є стороною Угоди, то вирішення даного спору не може вплинути на його права та обов`язки, у тому числі, і як виконавця за укладеними з Агентством правочинами.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що про ДП «Група управління проектами відновлення» є правонаступником ДП «Укрдорінвест», а у рішенні суду вказано, що: «Листом від 16.12.2022 вих. №ONLJR-M05-C9-UKR-22-0030 позивач повідомив відповідача та інших учасників Угоди (Державне підприємство «Укрдорінвест» та інженера)».

Вказане, за твердженням апелянта свідчить про наявність підстав для залучення ДП «Група управління проектами відновлення» до участі у справі.

Колегія суддів вважає таку позицію відповідач помилковою, адже зміст рішення суду першої інстанції не спростовує те, що ані ДП «Укрдорінвест», ані ДП «Група управління проектами відновлення» не є стороною Угоди.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що подані позивачем докази підтверджують відсутність дійсного реєстраційного документа позивача на момент подання позову спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/3022/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі у справі № 910/3022/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2026

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді П.В. Горбасенко

Н.М. Спаських