Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/1623/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа № 910/1623/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

без виклику сторін,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 про передачу справи на розгляд іншому суду

в справі № 910/1623/26 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Муніципальні будівельні технології”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Муніципальні будівельні технології” (далі – позивач; ТОВ “Муніципальні будівельні технології”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування” (надалі – відповідач; ТОВ Науково-дослідний центр сучасного проектування”; заявник; апелянт; скаржник) про стягнення 1 839 402,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 18.07.2025 № ТК38/40-Е3-ВР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1623/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 матеріали справи № 910/1623/26 за позовом ТОВ “Муніципальні будівельні технології” до ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування” про стягнення 1 839 402,12 грн. направлено за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/929/26 про банкрутство ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування”.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що оскільки позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1 839 402,12 грн. заявлені до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, ця справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а може бути розглянута виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: зупинити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2026 року в частині передачі матеріалів справи № 910/1623/26 до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/929/26; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, а також такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд І-ої інстанції не розглянув клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання до моменту розгляду поданих ним раніше апеляційних скарг у цій справі. Поряд із цим, місцевий господарський суд 12.05.2026 прийняв оскаржувану ухвалу.

Крім цього, скаржник вказав, що станом на 14 травня 2026 року у нього відсутній повний текст ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2026 року, а тому він обмежений у можливості навести в апеляційній скарзі всі заперечення на оскаржувану ухвалу, які будуть подані до апеляційного суду після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 14.05.2026, апеляційна скарга в справі № 910/1623/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 про передачу справи на розгляд іншому суду в справі № 910/1623/26.

Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 22.05.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Судова колегія звертає увагу, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (пункт 8 частини 1 статті 255 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що за частиною 2 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

Судова колегія також вказує, що відзиву на апеляційну скаргу відповідача від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Щодо клопотання відповідача про зупинення виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2026 року в частині передачі матеріалів справи № 910/1623/26 до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/929/26, судова колегія вказує, що таке є невмотивованим, оскільки суд апеляційної інстанції, в силу положень ГПК України, не наділений повноваженнями саме з зупинення виконання оскаржуваної ухвали в частині передачі матеріалів справи від одного суду до іншого.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Судова колегія, перш ніж здійснювати перегляд оскаржуваної ухвали по суті акцентує, що окрім наведених скаржником в апеляційній скарзі доводів, інших заперечень та обґрунтувань на оскаржувану ухвалу від відповідача не надходило (водночас, апелянт інформував про використання свого такого процесуального права).

У той же час, приймаючи до уваги, що апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу з процесуальних підстав, колегією суддів здійснюється перегляд такої в повному обсязі, оскільки в силу ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже зазначалось, Товариство з обмеженою відповідальністю “Муніципальні будівельні технології” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування” про стягнення 1 839 402,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1623/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 матеріали справи № 910/1623/26 за позовом ТОВ “Муніципальні будівельні технології” до ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування” про стягнення 1 839 402,12 грн. направлено за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/929/26 про банкрутство ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування”.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

У постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Виснувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).

Справи, що відносяться до господарської юрисдикції, наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної Господарським процесуальним кодексом України, регламентуються Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Судова колегія враховує, що метою, яку переслідував законодавець у вказаній нормі закону, є концентрація майнових спорів за участю боржника, щодо якого господарським судом здійснюється розгляд справи про банкрутство, оскільки вирішення таких спорів впливає на зміну - збільшення/зменшення конкурсної, ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, впливає на права самого боржника, кредиторів у справі про банкрутство на можливість погашення/непогашення їх кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем фактично було сконцентровано майнові та ряд немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство спорів, у яких стороною є боржник, є універсальним, та поширюється, зокрема, на спори з позовними вимогами немайнового характеру до боржника. Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі № 908/929/26 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейнопс Опті” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування” (69016, місто Запоріжжя, вулиця Теплична, будинок 5; ідентифікаційний номер 41537785) про визнання банкрутом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду, що оскільки позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1 839 402,12 грн. заявлені до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, справа № 910/1623/26 не підлягає розгляду в позовному провадженні, а може бути розглянута виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”, у звязку з чим матеріали справи № 910/1623/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Муніципальні будівельні технології” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування” про стягнення 1 839 402,12 грн. підлягають передачі за встановленою підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/929/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”.

Судовою колегією зазначається, що механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець конкретизував у частині третій цієї статті, установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача.

Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, імперативний припис частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства про передачу справи, стороною якої є боржник, до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, підлягає реалізації в порядку статті 31 ГПК України невідкладно, після отримання судом, що розглядає справу позовного провадження, інформації про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони у спорі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2022 у справі № 925/162/20 (711/6697/19)).

З огляду на наведене, суд попередньої інстанції, передаючи справу № 910/1623/26 на розгляд Господарському суду Запорізької області для її розгляду в межах справи № 908/929/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування”, правильно застосував норми процесуального права, які регулюють правила підсудності.

Таким чином, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження.

Окремо судовою колегією зазначається, що інші доводи (щодо наявності підстав для відкладення 12.05.2026 судом першої інстанції розгляду справи на іншу дату) апелянта в межах вказаних, на його думку, процесуальних порушень, здійснених судом першої інстанції під час здійснення останнім судового розгляду справи, взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони, по-перше, не є підставою для скасування або зміни рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, по-друге, не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, а також такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у цій справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта - ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування”.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 271, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідний центр сучасного проектування” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 про передачу справи на розгляд іншому суду в справі № 910/1623/26 – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/1623/26 про передачу справи на розгляд іншому суду - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ТОВ “Науково-дослідний центр сучасного проектування”.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак