Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №927/986/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Справа№ 927/986/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025

у справі №927/986/24 (суддя Кузьменко Т.О.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

2. Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "СІВЕРЯНКА"

про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дію,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 927/986/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма Сіверянка про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дію.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 у справі №927/986/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма СІВЕРЯНКА задоволено повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у ході судового розгляду спору, при ухваленні рішення судом не вирішувалось.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/986/24, присуджено до стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 57890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 залишено без змін.

Постановою Верховного Суд від 05.11.2025 касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задоволено частково; додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі № 927/986/24 скасовано; справу № 927/986/24 за заявою ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд Господарському суду Чернігівської області.

При направленні справи на новий розгляд у частині заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд вказав на необхідність звернути увагу на такі аспекти:

- судам необхідно врахувати висновки постанови ВС та вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного встановлення обставин справи;

- суди зобов`язані розглянути та надати належну й вичерпну юридичну оцінку запереченням НКЦПФР, які суд першої інстанції помилково залишив без уваги, вказавши на їх відсутність;

- суди мають оцінити критерії співмірності та обґрунтованості щодо заявлених ОСОБА_1 витрат на підготовку та подання наступних документів:

клопотань про поновлення строків;

клопотань про долучення доказів;

заперечень щодо повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третьої особи;

- судам слід звернути увагу на те, що НКЦПФР у суді першої інстанції не висловлювала заперечень щодо послуг із підготовки відповіді на відзив від 26.11.2024. У зв`язку з цим, відповідно до частин 5-6 ст. 126 ГПК України, оцінка співмірності цієї частини витрат правомірно не надавалася судом першої інстанції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За результатами нового розгляду заяви про розподіл судових витрат, додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/986/24 задоволено частково. Стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (відповідач-1) на користь позивачки 43 890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог на суму 14 000,00 грн - відмовлено.

При прийнятті додаткового рішення суд виходив з того, що:

- стосовно доводів позивачки щодо правомірності та доведеності заявлених витрат на загальну суму 57 890,00 грн суд зазначив, що факт надання послуг, їх реальність, виправданість та співмірність зі складністю справи й обсягом виконаних робіт підтверджуються матеріалами справи лише в розмірі 43 890,00 грн;

- заперечення відповідачів щодо неподання позивачкою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат суд відхилив, оскільки такий розрахунок наявний у матеріалах справи;

- довод відповідача-1 про необхідність пропорційного розподілу витрат на правничу допомогу між обома відповідачами суд визнав безпідставним, зазначивши, що основним рішенням суду від 11.04.2025, яке набрало законної сили, судові витрати зі сплати судового збору було покладено виключно на відповідача-1, а отже, підстави для розподілу витрат між відповідачем-1 та відповідачем-2 відсутні;

- заперечення відповідача-1 щодо необґрунтованості витрат на суму 7 000,00 грн за підготовку та подання двох клопотань про поновлення строків та долучення доказів від 14.01.2025 і від 08.04.2025 суд прийняв до уваги, дійшовши висновку про недоведеність необхідності й доцільності цих витрат, оскільки подання копій судових рішень із загальнодоступного Єдиного державного реєстру судових рішень є правом, а не обов`язком сторони, і суд має змогу самостійно з ними ознайомитись;

- також суд погодився із запереченнями відповідача-1 щодо необґрунтованості витрат у розмірі 7 000,00 грн за підготовку та подання письмових заперечень на заяву АТ «ПОЛІКОМБАНК» про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третьої особи, оскільки позивачка не довела обов`язковості та неминучості подання письмового заперечення на це клопотання, суд не зобов`язував сторін надавати такі письмові заперечення, вказані дії не були обумовлені діями відповідача-1, а крім того, в акті виконаних робіт було помилково застосовано погодинну ставку керуючої бюро замість ставки адвоката за відсутності доказів обіймання відповідною особою посади керуючої бюро;

- щодо інших заперечень відповідача-1, зокрема викладених у клопотанні від 12.12.2025 про зменшення розміру витрат до 28 140,00 грн, суд вказав, що вони не розглядаються, оскільки за загальними правилами господарського судочинства під час нового розгляду справи у сторін відсутнє право доповнювати свої вимоги та заперечення новими фактами, які не були предметом первісного розгляду.

Своє рішення суд обґрунтував положеннями статей 1 та 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також нормами статей 13, 14, 16, 42, 73-80, 86, 124, 126, 129, 169, 233, 236-238, 237, 240, 241, 244, 256, 257, частиною п`ятою статті 310 та частиною першою статті 316 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись зазначеним додатковим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати в частині стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 43 890 (сорок три тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити нове рішення в цій частині, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до обґрунтованої суми в розмірі 28 140 (двадцять вісім тисяч сто сорок) гривень 00 копійок, яку розподілити пропорційно між відповідачами.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд безпідставно відмовився розглядати нові заперечення Комісії, оскільки ототожнив поняття «новий розгляд справи» та «розгляд заяви про судові витрати». Вирішення питання про судові витрати (ст. 126, 244 ГПК України) є окремою процесуальною дією, тому суд зобов`язаний оцінювати всі заперечення щодо співмірності, подані стороною до моменту ухвалення додаткового рішення;

- неспівмірними є витрати на заперечення щодо закриття провадження (5 250 грн / 1,5 год), адже час та обсяг документа (8 сторінок) штучно завищені шляхом цитування позову, норм ГПК та судової практики, тоді як для відмови у клопотанні було достатньо посилання на ч. 6 ст. 31 ГПК України (недопустимість спорів про підсудність);

- неспівмірними є витрати на відповідь на відзив (10 500 грн / 3 год), адже вартість послуги є надмірною через копіювання норм законодавства, а також судової практики та практики ЄС, яка навіть не застосовувалася судом при вирішенні спору по суті;

- суд неправомірно ототожнив розподіл судового збору (покладеного в основному рішенні лише на НКЦПФР) з розподілом витрат на адвоката. Набрання чинності рішенням щодо судового збору не забороняє розподілити правничу допомогу в порядку ст. 244 ГПК України між усіма учасниками;

- своєчасне визнання позову Відповідачем-2 (ПАТ ВТФ «Сіверянка») не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати як учасника процесу, а посилання позивача на вимушене реагування на дії Комісії спростовується принципом змагальності (ст. 13 ГПК України).

Свою апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує положеннями процесуального права - статтями 13, 31 (частина 6), 126, 129, 236 (частинами 2 та 5), 244, 253, 254, 256- 259, 277 (пункти 1 та 4) Господарського процесуального кодексу України.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач та відповідач-2 не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/986/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 09.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 09.03.2026 (включно).

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача-1: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (дПАТ ВТФ «Сіверянка») про визнання за нею права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 941 212,80 грн (70,9687% статутного капіталу, що посвідчується 261 448 шт. простих акцій); визнання протиправним та скасування розпорядження НКЦПФР від 06.12.2022 № 101-ДР-С-А; зобов`язання НКЦПФР внести відповідний запис до Державного реєстру випуску цінних паперів, відновити випуск (обіг) акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ПАТ ВТФ «Сіверянка».

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 у справі №927/986/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Цим же рішенням здійснено розподіл судових витрат по сплаті судового збору та стягнуто з НКЦПФР на користь позивачки 23 202,19 грн судового збору. Рішення від 11.04.2025 сторонами не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили 27.05.2025. Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення по суті спору судом не вирішувалося.

17.04.2025 до Господарського суду Чернігівської області у строк, передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України, надійшла заява ОСОБА_1 (за формою - клопотання від 16.04.2025) про долучення доказів та стягнення з НКЦПФР витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 57 890,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 заяву задоволено повністю та стягнуто з НКЦПФР 57 890,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 05.11.2025 касаційну скаргу НКЦПФР задоволено частково: додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу № 927/986/24 за заявою ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вже зазначено в постанові, скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у порядку частин 1, 5 статті 310 ГПК України вказав, що суд першої інстанції помилково зазначив у мотивувальній частині рішення, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення судових витрат, та залишив без розгляду подані НКЦПФР заперечення від 29.04.2025. Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду суду необхідно надати належну і вичерпну оцінку запереченням НКЦПФР від 29.04.2025 щодо заявлених позивачкою витрат на підготовку та подання клопотань про поновлення строків і долучення доказів від 14.01.2025 та від 08.04.2025, а також заперечень від 17.03.2025 щодо повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третьої особи. Одночасно касаційна інстанція констатувала, що НКЦПФР у поданих до суду першої інстанції запереченнях від 29.04.2025 не висловлювала незгоду щодо послуг з підготовки відповіді на відзив від 26.11.2024 (3 години, вартість 10 500,00 грн), а тому суд першої інстанції в силу положень частин 5- 6 статті 126 ГПК України правильно не надав оцінки співмірності цієї частини витрат при первісному розгляді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу для розгляду заяви передано судді Кузьменко Т.О.. Ухвалою від 08.12.2025 суд прийняв заяву до розгляду та вирішив здійснювати розгляд без повідомлення учасників справи згідно зі статтею 244 ГПК України.

12.12.2025 НКЦПФР подала до місцевого суду нове клопотання, в якому просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 57 890,00 грн до 28 140,00 грн (вперше заявивши неспівмірність витрат на підготовку відповіді на відзив та заперечень проти закриття провадження) та розподілити їх пропорційно між двома відповідачами. Позивачка 12.12.2025 подала додаткові пояснення, наголосивши на доведеності заявленої суми.

Перевіряючи матеріали справи та обґрунтованість заявлених вимог при новому розгляді, суд першої інстанції встановив, а судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачка надала належним чином засвідчені копії договору про надання професійної правничої допомоги №132/2024 від 18.09.2024, укладеного з Адвокатським бюро «Висіцької "ВІВ ЛІГАЛ"» (далі - Договір); ордерів на надання правової допомоги, виданих на адвокатів Висіцьку І.В. та Мудровську К.Ю.; акта приймання наданих послуг від 15.04.2025 на загальну суму 57 890,00 грн; рахунку № 146/2025 від 15.04.2025 на суму 57 890,00 грн; платіжної інструкції № ІВ90552712 від 15.04.2025 про часткову оплату послуг на суму 14 520,00 грн.

Умовами пункту 3.1 Договору встановлено погодинні ставки оплати послуг залежно від посади співробітника: керуюча бюро - 3 500,00 грн; адвокат - 3 300,00 грн; помічник адвоката - 3 000,00 грн (без ПДВ). Мінімальною одиницею надання послуг є 6 хвилин (0,1 години).

Суд враховує, що згідно зі сталою практикою Верховного Суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено згідно з умовами договору.

Виконуючи обов`язкові вказівки Верховного Суду в порядку статті 316 ГПК України, суд першої інстанції при новому розгляді надав вичерпну юридичну оцінку запереченням НКЦПФР від 29.04.2025 та дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на підготовку та подання клопотань від 14.01.2025 та від 08.04.2025 про поновлення строків і долучення доказів (судових рішень у справі № 927/885/17) у сумі 7 000,00 грн (по 3 500,00 грн за кожне) не підлягають відшкодуванню. Подання клопотань про долучення копій судових рішень, які знаходяться у вільному та публічному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є правом, а не обов`язком сторони, оскільки суд має процесуальну можливість та зобов`язаний самостійно з ними ознайомитись. Позивачка не довела доцільності, необхідності та неминучості цих витрат.

Також суд правильно встановив, що витрати на підготовку та подання заперечення від 17.03.2025 на заяву АТ «Полікомбанк» про повернення до підготовчого провадження та залучення третьої особи у сумі 7 000,00 грн не підлягають відшкодуванню. Суд розглядав вказане клопотання в засіданні 09.04.2025 із заслуховуванням усних думок сторін та не зобов`язував учасників подавати письмові заперечення. Відтак, обов`язковість та неминучість підготовки письмового документа не доведена, а сама ця процесуальна дія не була обумовлена поведінкою НКЦПФР. Крім того, суд виявив невідповідність розрахунку: заперечення підписані адвокатом Мудровською К.Ю. (ставка 3 300,00 грн/год, доказів перебування на посаді керуючої бюро немає), тому вартість 2 годин роботи мала б становити 6 600,00 грн, а не заявлені 7 000,00 грн.

Заперечення відповідача-1 щодо неподання орієнтовного розрахунку витрат правомірно відхилені судом, оскільки попередній розрахунок наявний у матеріалах справи (а.с. 20 т. 1) та поданий разом із позовною заявою.

Суд також підтверджує, що підстави для пропорційного розподілу витрат між відповідачами відсутні. Питання розподілу судових витрат (зокрема судового збору) вже було вирішено при ухваленні рішення по суті від 11.04.2025 на підставі статті 129 ГПК України, де судовий збір покладено виключно на відповідача-1. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалося, відтак обов`язок відшкодування витрат у повному обсязі покладається саме на НКЦПФР як на суб`єкта, неправомірні дії якого стали підставою виникнення спору.

Нові заперечення НКЦПФР, викладені у заяві від 12.12.2025, судом обґрунтовано залишені без розгляду по суті. За загальними правилами господарського судочинства та приписами статті 316 ГПК України, під час нового розгляду справи (в даному випадку - заяви) сторони позбавлені права доповнювати свої заперечення новими фактами та доводами щодо тих обставин, які не були предметом первісного розгляду та щодо яких правомірно не висловлювалися заперечення під час первісного вирішення спору (зокрема, щодо витрат на відповідь на відзив від 26.11.2024 та заперечень проти закриття провадження від 14.01.2025).

Суд апеляційної інстанції перевірив обґрунтованість заявлених витрат у частині, що залишилася після виключення непідтверджених послуг, та погоджується, що обґрунтованими, співмірними зі складністю справи, затраченим часом та документально підтвердженими є витрати позивачки на загальну суму 43 890,00 грн, з яких: підготовка та подання позовної заяви від 16.10.2024 - 4 год на суму 14 000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив від 26.11.2024 - 3 год на суму 10 500,00 грн; участь у судовому засіданні 02.12.2024 - 0,4 год на суму 1 320,00 грн; підготовка та подання заперечень від 14.01.2025 на клопотання про закриття провадження - 1,5 год на суму 5 250,00 грн; участь у судовому засіданні 15.01.2025 - 0,5 год на суму 1 750,00 грн; участь у судовому засіданні 05.02.2025 - 0,2 год на суму 700,00 грн; участь у судовому засіданні 25.02.2025 - 0,7 год на суму 2 450,00 грн; участь у судовому засіданні 09.04.2025 - 0,5 год на суму 1 650,00 грн; участь у судовому засіданні 11.04.2025 - 1,9 год на суму 6 270,00 грн.

Враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих послуг, а також відповідність заявленої суми критеріям реальності і розумності, суд першої інстанції після нового розгляду дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на її користь 43 890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у стягненні решти 14 000,00 грн у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Правова позиція апеляційного суду

Щодо доводу апелянта про неправомірність відмови місцевого суду в розгляді заперечень від 12.12.2025, поданих під час нового розгляду

Скаржник (НКЦПФР) в апеляційній скарзі наголошує на помилковості ототожнення судом першої інстанції понять «новий розгляд справи» та «розгляд заяви про судові витрати», стверджуючи, що розгляд заяви про розподіл судових витрат є окремою процесуальною дією, а тому суд мав розглянути всі нові заперечення щодо співмірності витрат (викладені у клопотанні від 12.12.2025), які були подані до моменту ухвалення оскаржуваного додаткового рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вказаний довід апелянта як юридично необґрунтований з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Згідно з частиною 5 статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як установлено з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 05.11.2025 у справі № 927/986/24 попередні судові рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу було скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Верховний Суд у своїй постанові чітко визначив межі та обов`язкові вказівки для нового розгляду, зазначивши, що під час нового розгляду справи суди мають надати належну і вичерпну оцінку запереченням НКЦПФР, поданим до суду першої інстанції під час первісного розгляду заяви (29.04.2025), а саме щодо заявлених позивачкою витрат на підготовку та подання:

- клопотань про поновлення строків та долучення доказів від 14.01.2025 і від 08.04.2025;

заперечень щодо повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третьої особи від 17.03.2025.

Більше того, Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 окремо акцентував увагу на тому, що НКЦПФР у поданих до суду першої інстанції запереченнях від 29.04.2025 не висловлювала свої заперечення щодо послуг з підготовки відповіді на відзив від 26.11.2024, на яку витрачено 3 години вартістю 10 500,00 грн, а тому суд першої інстанції в силу положень частин 5- 6 статті 126 ГПК України правильно не надав оцінки співмірності цих витрат під час первісного розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що новим розглядом справи є розгляд, який здійснюється судом після скасування рішення суду вищою інстанцією з передачею справи на новий розгляд. Процесуальний закон та засади правової визначеності (res judicata) не передбачають право сторін під час нового розгляду справи (чи окремого процесуального питання щодо розподілу витрат) безмежно розширювати обсяг своїх заперечень або доповнювати їх новими аргументами стосовно тих обставин і доказів, які вже були предметом оцінки та щодо яких сторона свідомо не заперечувала під час первісного розгляду.

Подання НКЦПФР лише 12.12.2025 (під час нового розгляду) клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому вперше заявлено заперечення проти співмірності витрат на підготовку відповіді на відзив від 26.11.2024 (10 500,00 грн) та заперечень на клопотання про закриття провадження від 14.01.2025 (5 250,00 грн), суперечить принципу заборони суперечливої поведінки (estoppel) та вказівкам Верховного Суду.

Отже, місцевий господарський суд правомірно, у повній відповідності до вимог статті 316 ГПК України та меж, окреслених Верховним Судом, розглянув по суті саме ті заперечення відповідача-1 від 29.04.2025, які були подані своєчасно при первісному вирішенні заяви, та обґрунтовано відмовив у наданні оцінки новим запереченням від 12.12.2025.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність витрат на підготовку заперечень від 14.01.2025 та відповіді на відзив від 26.11.2024

В апеляційній скарзі НКЦПФР посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно не розглянув по суті викладені у заяві від 12.12.2025 заперечення щодо неспівмірності витрат на підготовку заперечення на клопотання про закриття провадження у справі від 14.01.2025 в розмірі 5 250,00 грн (1,5 год) та відповіді на відзив від 26.11.2024 в розмірі 10 500,00 грн (3 год). Скаржник наполягає на тому, що витрачений адвокатом час та обсяг цих документів є штучно завищеним.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта на підставі імперативних норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України докази щодо розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно, заперечення іншої сторони щодо неспівмірності таких витрат мають бути подані на стадії первісного вирішення судом питання про розподіл судових витрат до моменту ухвалення відповідного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, при первісному розгляді заяви позивачки про розподіл судових витрат (до ухвалення первісного додаткового рішення від 07.05.2025) відповідач-1 подав заперечення від 29.04.2025, у яких чітко та вичерпно визначив межі своєї незгоди з заявленими витратами. У вказаних запереченнях від 29.04.2025 НКЦПФР жодним чином не заперечувала проти обсягу, часу чи вартості послуг з підготовки відповіді на відзив від 26.11.2024 (10 500,00 грн) та заперечень на клопотання про закриття провадження від 14.01.2025 (5 250,00 грн), не заявляла клопотань про їх зменшення у цій частині.

Вказана процесуальна обставина має преюдиційне та обмежувальне значення, що прямо констатовано у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у цій справі. Зокрема, у пунктах 41- 42 постанови Верховний Суд вказав, що оскільки НКЦПФР у поданих до суду першої інстанції запереченнях не висловлювала заперечення щодо послуг з підготовки відповіді на відзив від 26.11.2024, суд першої інстанції в силу положень частин 5- 6 статті 126 ГПК України правильно не надав оцінки співмірності цих витрат.

Справу було направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду виключно з метою перевірки та надання належної оцінки тим запереченням відповідача-1 від 29.04.2025, які суд першої інстанції помилково залишив без розгляду при первісному вирішенні заяви (а саме щодо клопотань про поновлення строків та долучення доказів від 14.01.2025 і від 08.04.2025, а також заперечень щодо повернення до підготовчого провадження та залучення третьої особи).

Загальними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін (статті 7, 13 ГПК України). Практика Європейського суду з прав людини та принцип правової визначеності (res judicata) виключають можливість сторони зловживати своїми процесуальними правами шляхом подання нових заперечень на стадії нового розгляду після скасування судового рішення касаційною інстанцією, якщо такі заперечення без поважних причин не були заявлені при первісному розгляді.

Подання відповідачем-1 заяви від 12.12.2025 із включенням до неї нових вимог про зменшення витрат на відповідь на відзив та заперечення проти закриття провадження є процесуальною спробою змінити межі свого попереднього заперечення поза межами встановлених строків та всупереч вказівкам Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до норм процесуального права, коли в оскаржуваному додатковому рішенні від 15.12.2025 відхилив та залишив без розгляду по суті нові заперечення НКЦПФР від 12.12.2025.

Оскільки місцевий господарський суд правомірно не здійснював розгляд та оцінку по суті доводів про неспівмірність витрат на відповідь на відзив від 26.11.2024 (10 500,00 грн) та заперечень від 14.01.2025 (5 250,00 грн), а суд апеляційної інстанції в силу вимог статті 269 ГПК України перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин, що були предметом законного розгляду, у колегії суддів відсутні процесуальні підстави та повноваження надавати оцінку співмірності та розумності вказаних витрат по суті на стадії апеляційного перегляду.

Доводи апелянта в цій частині зводяться до спонукання апеляційного суду до виходу за межі апеляційного перегляду та порушення імперативних вимог статті 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок касаційної інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як неприйнятні.

Щодо доводу апелянта про необхідність пропорційного розподілу витрат на правничу допомогу між обома відповідачами

У своїй апеляційній скарзі НКЦПФР стверджує, що місцевий суд припустився помилки, відмовившись розподілити витрати на професійну правничу допомогу між обома відповідачами пропорційно. Скаржник вказує, що покладення судом в основному рішенні від 11.04.2025 судового збору лише на відповідача-1 не звільняє відповідача-2 (ПАТ ВТФ «Сіверянка») від обов`язку відшкодувати витрати на адвоката, оскільки він також був учасником процесу і набрання чинності рішенням у частині судового збору не створює «заборони» на справедливий розподіл правничої допомоги в порядку статті 244 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає такі твердження апелянта помилковими та погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення витрат на правничу допомогу в сумі 43 890,00 грн виключно на НКЦПФР, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129 ГПК України загальне правило розподілу судових витрат передбачає їх покладення на відповідача у разі задоволення позову (пункт 1 частини 4). Водночас за приписами частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний враховувати:

чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору;

поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо;

дії сторони щодо досудового вирішення спору.

При вирішенні питання про те, за рахунок кого з відповідачів мають бути відшкодовані судові витрати, суд повинен виходити з того, чиї саме неправомірні дії (рішення, бездіяльність) стали безпосередньою причиною виникнення спору, а також оцінювати процесуальну поведінку кожного з відповідачів під час судового розгляду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору по суті, порушення прав позивачки ( ОСОБА_1 ) як акціонера ПАТ ВТФ «Сіверянка» відбулося безпосередньо внаслідок прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку неправомірного розпорядження від 06.12.2022 № 101-ДР-С-А про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій товариства. Саме неправомірні владні дії НКЦПФР змусили позивачку звернутися з даним позовом до суду.

Щодо позиції та процесуальної поведінки відповідача-2 (ПАТ ВТФ «Сіверянка»), то товариство не лише не порушувало прав позивачки, але й під час судового розгляду повністю підтримало позовні вимоги, подало письмові пояснення про визнання позову та наголошувало на незаконності розпорядження НКЦПФР, яке перешкоджало товариству відновити свою господарську діяльність після закриття провадження у справі про банкрутство. Відповідача-2 було залучено до участі у справі як емітента акцій, щодо яких виник спір, однак жодних процесуальних перешкод чи заперечень проти позову товариство не чинило.

Натомість саме НКЦПФР виступала активним опонентом позивачки, подавала відзив із запереченнями проти позову, ініціювала безпідставне клопотання про закриття провадження у справі, заявляла відвід судді, що відповідно вимагало від позивачки та її адвокатів додаткових затрат робочого часу на підготовку ґрунтовних процесуальних відповідей та участь у судових засіданнях з метою спростування саме аргументів НКЦПФР.

Крім того, при ухваленні рішення по суті спору від 11.04.2025 господарський суд згідно зі статтею 129 ГПК України вже вирішив питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору (23 202,19 грн), поклавши їх у повному обсязі (100%) виключно на відповідача-1 - НКЦПФР. Вказане рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку, набрало законної сили 27.05.2025, а тому висновки суду щодо відповідальності саме НКЦПФР за виникнення спору є остаточними і не підлягають переоцінці при розподілі витрат на правничу допомогу.

Покладення витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою у зв`язку з протидією неправомірним діям та процесуальним запереченням державного органу (НКЦПФР), на акціонерне товариство, яке позов визнало і чиї права також були порушені цим самим державним органом, суперечило б фундаментальним засадам господарського судочинства - принципам справедливості, розумності та верховенства права.

Отже, місцевий суд дійшов єдино правильного та законного висновку про відсутність будь-яких правових підстав для пропорційного розподілу витрат на професійну правничу допомогу між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Під час нового розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат Господарський суд Чернігівської області виконав усі вказівки Верховного Суду згідно зі ст. 316 ГПК України, надав вичерпну юридичну оцінку запереченням НКЦПФР від 29.04.2025 та дійшов законного і обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви.

Суд першої інстанції правильно застосував критерії реальності, розумності та співмірності витрат, обґрунтовано відмовивши у стягненні 14 000,00 грн у зв`язку з недоведеністю їх необхідності, та правомірно присудив до стягнення документально підтверджені витрати в розмірі 43 890,00 грн.

Згідно зі ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не знайшли свого правового та фактичного підтвердження, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права та не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду.

Оскільки порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення згідно зі ст. 277 ГПК України, колегією суддів не встановлено, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 відповідно до ст. 276 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

О.О. Євсіков