Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №910/9295/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа№ 910/9295/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, повний текст якого складено та підписано 04.12.2025

у справі №910/9295/25 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Державного підприємства “Медичні закупівлі України”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ”

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

25.07.2025 Державне підприємство “Медичні закупівлі України” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ” 1 949 625,60 грн. штрафу, нарахованого на підставі пункту 8.3.1 укладеного між сторонами 20.11.2024 року договору про закупівлю № 09/505-11/2024.

Позовні вимоги ДП «Медичні закупівлі України» обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» умов Договору про закупівлю № 09/505-11/2024 від 20.11.2024, а саме порушенням підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору через ненадання у встановлений 60-денний строк з дати його укладення (до 19 січня 2025 року) сканованої копії реєстраційного посвідчення МОЗ України на частину фармацевтичної продукції, що постачається (Кальцію фолінат Калцекс), за яку замовник вже здійснив попередню оплату. У зв`язку з цим порушенням позивач, керуючись пунктами 8.1 та 8.3.1 Договору, вимагає стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості продукції з Партії № 1, що становить 1 949 625,60 грн.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статті 11, 202, 509, 525, 526, 599, частину 2 статті 615, частину 1 статті 626, частину 1 статті 628, статтю 629 та пункт 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, статтю 20 і пункти 7, 8, 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що у його діях відсутня вина щодо несвоєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки він вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язань та ще до укладення Договору (19 вересня 2024 року) своєчасно звернувся з відповідною заявою про проведення державної реєстрації лікарського засобу. При цьому відповідач зазначив, що тривалість проведення експертизи та процедури реєстрації не залежала від його волі (МОЗ України зареєструвало препарат і надало посвідчення лише 22 квітня 2025 року), правомірний варіант поведінки в частині дотримання строків не був йому об`єктивно доступним, а відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України особа несе відповідальність лише за наявності вини і вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для недопущення правопорушення.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилається на частини 1 і 2 статті 614 та частину 1 статті 617 Цивільного кодексу України, статтю 218 Господарського кодексу України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у контексті практики ЄСПЛ), а також на статтю 165, частини 1 і 2 статті 2, частину 4 статті 11, частини 1– 4 статті 13 та статті 123, 129, 232, 233, 236– 238, 240 і 252 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 позов суд задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ” на користь Державного підприємства “Медичні Закупівлі України” 1 949 625 грн 60 коп. штрафу та 23 395 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив пункт 7.1.1 Договору про закупівлю № 09/505-11/2024 від 20.11.2024, оскільки не надав замовнику у встановлений строк (враховуючи, що 60-й календарний день припадав на вихідний день - неділю 19.01.2025, строк виконання зобов`язання закінчився 20.01.2025 включно) скановану копію реєстраційного посвідчення МОЗ України на товар, за який позивач вніс попередню оплату. Відхиляючи доводи відповідача про відсутність його вини та неможливість прискорити тривалість експертизи і державної реєстрації лікарського засобу в МОЗ України (посвідчення було видано лише 22.04.2025), суд вказав, що на підставі принципів свободи договору та обов`язковості його виконання відповідач, підписуючи договір та лист-згоду від 01.11.2024, діяв на власний розсуд, був у повній мірі обізнаний з усіма умовами, строками й наслідками порушення договірних зобов`язань та добровільно погодився на них. Перевіряючи доводи позивача щодо підстав та обґрунтованості заявленої до стягнення суми, суд визнав правомірним забезпечення штрафними санкціями виконання негрошового зобов`язання та підтвердив арифметичну правильність розрахунку штрафу в розмірі 20% від загальної ціни продукції, закупленої за кошти державного бюджету за 2024 рік (20% від 9 748 128,00 грн), що становить 1 949 625,60 грн відповідно до пункту 8.3.1 Договору.

Суд обґрунтовує своє рішення з посиланням на статті 3, 6, 9, 11, 509, 526, 530, 549, 550, 552, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 4, 173, 174, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України та статті 2, 13, 73, 74, 76– 80, 86, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» про стягнення штрафу у розмірі 1 949 625,60 грн - відмовити.

Відповідач не оспорює фактичні обставини справи щодо укладення договору, його предмету та умов пунктів 7.1.1, 8.1 і 8.3.1 щодо надання копії реєстраційного посвідчення впродовж 60 (90) днів та відповідальності за їх порушення.

Разом з цим, апелянт посилається на те, що:

- відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», Порядку № 376 та Порядку №426 лікарські засоби допускаються до застосування після державної реєстрації МОЗ України, якій обов`язково передує експертиза щодо якості, безпеки та ефективності, що проводиться виключно ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (ДЕЦ);

- виробник АТ «Калцекс» (Латвія) звернувся до МОЗ із заявою про реєстрацію ще до укладення договору — 19.09.2024, про що замовника було вчасно повідомлено листом № 807 від 10.12.2024 на виконання п. 7.1.1.1 договору. Проте МОЗ на підставі експертизи ДЕЦ зареєструвало препарат лише 22.04.2025 (лист від 02.05.2025);

- судом не взято до уваги, що порушення терміну надання посвідчення відбулося не з вини відповідача, оскільки його отримання повністю залежало від волі та строків роботи ДЕЦ і МОЗ України. В Україні відсутні інші органи чи установи, які можуть надавати такі експертні висновки. Правомірний варіант поведінки не був об`єктивно доступний відповідачу, а за загальними засадами права порушник не може вважатися винуватим у такому випадку;

- позивач у подальшому та станом на сьогоднішній день у примірних договорах збільшив строки надання реєстраційних посвідчень. Це свідчить про розуміння ним неспроможності постачальників виконати умови договору в попередньо обумовлені строки через завантаженість ДЕЦ проведенням експертиз;

- відповідно до ст. 614, 617 ЦК України та ст. 218 ГК України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини або що порушення сталося внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин (непереборної сили). Відповідач довів відсутність своєї вини, тому судом не обґрунтовано відхилено його позицію;

- поведінка позивача свідчить про те, що його метою є збагачення за рахунок стягнення штрафних санкцій. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2013, стягнення надмірних сум неустойки спотворює її дійсне призначення, перетворюючи із засобу розумного стимулювання на непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;

- суд не дотримався вимог ст. 2, 11, 13, 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ (зокрема, рішень «Серявін та інші проти України», «Белле проти Франції», «Мельник проти України») щодо завдань господарського судочинства, належної оцінки доказів, змагальності сторін та обов`язку суду належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- апеляційна скарга не містить обґрунтувань незаконності чи неповноти рішення суду першої інстанції; за змістом і суттю вона є тотожною відзиву на позовну заяву та не містить жодних нових обставин;

- всі незареєстровані в Україні лікарські засоби вважаються товарами невідомого походження, розповсюдження та використання яких заборонено(ст. ст. 7, 9, 27 Закону України «Про лікарські засоби», Порядок № 426 та Порядок № 902). Наявність реєстраційного посвідчення є домінуючою умовою допуску препарату до медичного застосування в державних закупівлях, оскільки воно підтверджує його якість, безпеку та ефективність;

- керуючись принципом свободи договору, сторони добровільно погодили умову щодо застосування штрафу в разі порушення строків надання копії реєстраційного посвідчення (не пізніше ніж через 60 календарних днів), що є правомірним та не суперечить цивільному законодавству;

- суб`єктом реєстрації препарату є виробник (АТ «Калцекс»), а не сам відповідач, тому згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України ТОВ «Дойч-Фарм» має право зворотної вимоги (регресу) до свого контрагента для відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за порушення, що сталося внаслідок дій або бездіяльності його контрагентів;

- відповідач стверджує про подання заяви на реєстрацію 19.09.2024, однак згідно з офіційними даними сайту ДЕЦ МОЗ України, фактичне звернення відбулося лише 04.10.2024. Це свідчить про відсутність виняткових обставин та намагання відповідача приховати дійсні факти щодо строків звернення;

- предметом договору є онкологічний препарат («Кальцію фолінат 50 мг»), який має критичну суспільну значимість для безперервного курсу лікування дорослих і дітей. Ненадання реєстраційного посвідчення унеможливило використання препарату, що перериває терапію та нівелює попереднє лікування, чим завдано значної шкоди пацієнтам;

- відповідач не лише не надав вчасно реєстраційне посвідчення, а й не здійснив поставку 67 610 флаконів препарату (Партія № 1), закуплених за кошти державного бюджету 2024 року. Листом від 05.12.2025 № 1555 відповідач повідомив про неможливість їх поставки, що вже стало підставою для подання позивачем нового позову до суду;

- доводи апеляційної скарги мають виключно формальний характер та спрямовані на штучне затягування судового процесу й відтермінування виконання грошового зобов`язання; поведінка відповідача щодо ненадання реєстраційних посвідчень та невиконання зобов`язань за договорами, де замовником здійснено попередню оплату, має систематичний характер, що підтверджується численними судовими спорами між тими ж сторонами;

- Північний апеляційний господарський суд уже розглядав аналогічні справи: у справі №910/9296/25 апеляційну скаргу ТОВ «Дойч-Фарм» було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін; крім того, постановою від 29.01.2026 у справі №910/6075/25 апеляційний суд задовольнив скаргу ДП «Медзакупівлі України» та ухвалив нове рішення про повне задоволення позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9295/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

10.02.2026 на виконання вимог ухвали скаржник подав заяву про усунення недоліків до якої долучено докази сплати судового збору на суму 35 093,26 грн, а також клопотання про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ” про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ” строк на усунення недоліків апеляційної скарги у справі №910/9295/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЙЧ-ФАРМ” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/9295/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.04.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.04.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.04.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 01.07.2026.

Явка представників учасників справи

В судове засідання 01.07.2026 представники сторін не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань

Позивач (ДП «Медичні закупівлі України») разом із відзивом на апеляційну скаргу подав копії додаткових доказів, а саме:

- три заявки на лікарський засіб Кальцію Фолінат від 04.10.2024;

- перелік реєстраційних форм, що були подані на державну реєстрацію в період по 29.03.2024 (документи щодо дати звернення щодо Кальцію Фолінат);

- позовної заяви у новій справі №910/1089/26;

- ухвали про відкриття провадження у справі №910/1089/26;

- Лист ТОВ «Дойч-Фарм» про неможливість поставки №1555 від 05.12.2025;

- довідки з ЄДР щодо ТОВ «Дойч-Фарм», сформовану 24.02.2026;

- роздруківка щодо зміни учасників і КБВ ТОВ «Дойч-Фарм».

Розглянувши ці докази, долучені позивачем (Державним підприємством «Медичні закупівлі України») до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що позивач, долучаючи до відзиву на апеляційну скаргу нові докази на підтвердження дат звернення виробника/постачальника за реєстрацією лікарського засобу до ДЕЦ МОЗ України, не обґрунтував винятковості випадку та не надав жодних доказів неможливості подання цих документів до Господарського суду міста Києва до ухвалення рішення у справі 03.12.2025. Вказані відомості були доступні Позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому в силу приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України такі докази судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Щодо долучених позивачем довідки з ЄДР від 24.02.2026, документів про виведення зі складу засновників ТОВ «Дойч-Фарм» кінцевого бенефіціара у лютому 2026 року, а також матеріалів іншої судової справи № 910/1089/26 та листування щодо неможливості поставки продукції, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 76 ГПК України належними є лише ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування у даній справі є факт належного чи неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за підпунктом 7.1.1 Договору про закупівлю № 09/505-11/2024 від 20.11.2024 в частині строків надання сканованої копії реєстраційного посвідчення станом на січень 2025 року. Подальші обставини щодо зміни корпоративної структури Відповідача у 2026 році, а також виникнення нових спорів щодо поставки інших партій товару за цим чи іншими договорами (зокрема у справі № 910/1089/26), не входили до предмета розгляду суду першої інстанції станом на 03.12.2025 та не стосуються правомірності нарахування штрафу за пунктом 8.3.1 Договору у даній справі.

З огляду на відсутність обґрунтування причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також враховуючи неналежність доказів, створених після ухвалення оскаржуваного рішення та щодо обставин, які виходять за межі предмета спору, колегія суддів залишає подані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу докази без розгляду.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

20.11.2024 року між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) був укладений Договір, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а позивач зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених Договором.

Вказаний правочин, а також додатки та додаткові угоди до нього від 28.11.2024 року № 1 та від 14.03.2025 року № 2 підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.

В силу пункту 3.1 Договору валютою цього Договору є національна валюта України – гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю продукції вказується у Специфікації (Додаток № 1).

Загальна ціна продукції та/або ціна за одиницю продукції за цим Договором може переглядатись сторонами шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору у випадках та у порядку, що передбачені законодавством та даним Договором.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, за загальним правилом, оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Підприємство згідно з платіжною інструкцією від 04.12.2024 року № 8614 (внутрішній номер 386620230) сплатило на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 14 588 808,00 грн. з призначенням платежу: “Передоплата за фарм. прод. Кальцію фолінат 50 мг; зг. дог. № 09/505-11/2024 від 20.11.2024 р. ПДВ – 954 408,00 грн.”.

Відповідно до пункту 4 Додатку № 1 (Специфікації) до Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за Договором у строк:

- Партія № 1: Кальцію Фолінат – Віста (Кальцію фолінат 50 мг), 43 500 флаконів, – до 02.07.2025 року включно; Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 50 мг), 87 600 флаконів, – до 02.07.2025 року включно;

- Партія № 2: Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 50 мг), 262 600 флаконів, – до 15.12.2025 року включно;

- Партія № 3: Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 50 мг), 275 100 флаконів, – до 01.05.2026 року включно.

У пункті 5 Додатку № 1 (Специфікації) до Договору сторони погодили календарний план, за яким 43 500 флаконів Кальцію Фолінат – Віста (Кальцію фолінат 50 мг) підлягають оплаті у 2024 році на суму 4 840 680,00 грн., а 523 490 флаконів Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 50 мг) підлягають оплаті у 2024 році на суму 9 748 128,00 грн., у 2025 році - на суму 17 892 711,20 грн., у 2026 році – на суму 30 613 128,00 грн.

У пункті 7.1 Договору постачальник гарантував якість продукції, що постачається. Продукція, що постачається, повинна відповідати нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України, а також вимогам тендерної документації, цього Договору та, зокрема, але не виключно, наступним критеріям:

- чинним офіційним стандартам, встановленим законодавством України та відповідними державними органами (у тому числі Міністерством охорони здоров`я України). Зокрема, але не виключно, це означає відповідність умов виробництва продукції вимогам до виробництва продукції в Україні. Продукція має бути належним чином зареєстрована в Україні та мати реєстраційні посвідчення (а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн), сертифікати якості та подібні документи, які дають змогу використовувати продукцію в Україні впродовж усього терміну придатності продукції;

- додатковим вимогам, зазначеним у Специфікації;

- будь-яким іншим вимогам до якості продукції, які містяться у цьому Договорі та відповідній заявці на поставку продукції.

Пунктом 7.1.1 Договору встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього Договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України для кожного виду продукції, що постачається.

У позовній заяві Підприємство вказало, що передбачений пунктом 7.1.1 Договору шестидесятиденний термін, встановлений для реєстрації постачальником продукції в Україні та надання на підтвердження цього факту замовнику сканованої копії реєстраційного посвідчення закінчився 19.01.2025 року (зважаючи на укладення сторонами Договору 20.11.2024 року).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору постачальник за видатковими накладними від 27.01.2025 року № 40369 на суму 2 816 941,92 грн (25 314 флаконів Кальцію Фолінат - Віста (Кальцію фолінат 50 мг)) та від 12.03.2025 року №41468 на суму 2 023 738,08 грн (18 186 флаконів Кальцію Фолінат - Віста (Кальцію фолінат 50 мг)) здійснив поставку частини продукції за наведеною угодою, на яку було отримане видане Міністерством охорони здоров`я України реєстраційне посвідчення на лікарській засіб Кальцію Фолінат - Віста (розчин для ін`єкцій, 10 мг/мл) від 09.07.2024 року №UA/20499/01/01 (рішення про державну реєстрацію лікарського засобу затверджене наказом МОЗ України від 08.07.2024 року № 1181).

Разом із тим, постачальник не надав замовнику у визначений Договором строк сканованої копії реєстраційного посвідчення на іншу частину продукції.

Зважаючи на порушення Товариством встановленого пунктом 7.1.1 Договору обов`язку щодо надання Підприємству протягом 60 календарних днів з дати укладення Договору сканованої копії реєстраційного посвідчення, позивач на підставі пункту 8.3.1 Договору нарахував відповідачу штраф у сумі 1 949 625,60 грн.

З метою досудового врегулювання спору Підприємство зверталося до відповідача з претензіями від 04.02.2025 року № 05/433-02/2025 та від 10.03.2025 року № 05/965-03/2025, в яких просило сплатити, зокрема 1 949 625,60 грн. штрафу за Договором. Проте, такі претензії задоволені Товариством не були, у зв`язку з чим, Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 ЦК України та §1 глави 30 ГК України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 ГК України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 ГК України).

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Правова позиція апеляційного суду

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» (далі - Відповідач, Апелянт, Постачальник) та заперечення, викладені у відзиві Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (далі - Позивач, Замовник, ДП «МЗУ»), виходить із такого.

Щодо меж господарсько-правової відповідальності, презумпції вини та комерційного ризику

Апелянт наполягає на тому, що в його діях відсутня вина у порушенні зобов`язання, оскільки реєстрація лікарського засобу «Кальцію фолінат» 50 мг здійснювалася МОЗ України на підставі експертизи ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (ДЕЦ), тривалість проведення якої перебувала поза межами об`єктивного контролю Відповідача. Апелянт вказує, що відповідна заява була подана виробником ще до укладення Договору, а тому Відповідач вжив усіх залежних від нього заходів.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписуючи Договір від 20.11.2024, зокрема підпункт 7.1.1, Відповідач чітко й недвозначно погодився з умовами щодо зобов`язання зареєструвати продукцію в Україні та надати Замовнику скановану копію реєстраційного посвідчення не пізніше ніж протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати укладення Договору (тобто, з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення строку з вихідного дня, у строк до 20.01.2025 включно). Крім того, перед укладенням правочину Відповідач надав Позивачу лист-згоду з проєктом договору від 01.11.2024 № 2102/11/2024, чим підтвердив свою повну обізнаність із вимогами підпункту 7.1.1 та відповідальністю за їх порушення згідно з пунктом 8.3.1 Договору.

Спірні правовідносини виникли між суб`єктами господарювання, а тому до них підлягають застосуванню спеціальні норми ГК України. За змістом статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України та частини 1 статті 617 ЦК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому закон прямо встановлює, що не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів.

У своїх усталених правових висновках, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 зазначено таке: «38. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.».

Отже, тривалість проходження стандартних адміністративних, експертних чи дозвільних процедур в державних органах або установах (зокрема в ДЕЦ чи МОЗ України) не є надзвичайною чи невідворотною обставиною, оскільки порядок та строки їх проведення врегульовані законодавством та є загальновідомими для професійних учасників фармацевтичного ринку;

Колегія вважає, що вступаючи у договірні відносини у сфері публічних закупівель, постачальник зобов`язаний розумно оцінювати свої можливості, враховувати тривалість регуляторних процедур та нести самостійний комерційний ризик у разі несвоєчасного отримання дозвільних документів його партнерами чи виробниками продукції.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує доводи Позивача, підтверджені відкритими даними реєстрів ДЕЦ, про те, що виробник АТ «Калцекс» звернувся з відповідною заявою про державну реєстрацію лікарського засобу лише 04.10.2024, а не 19.09.2024, як безпідставно стверджував Апелянт. Відтак, відповідач, погоджуючись 20.11.2024 на 60-денний строк надання копії реєстраційного посвідчення, діяв на власний комерційний ризик і повинен нести передбачену Договором відповідальність за прострочення, яке тривало до 02.05.2025 (дата повідомлення Позивача про отримання посвідчення).

Щодо правової природи штрафу, передбаченого пунктом 8.3.1 Договору, та спростування доводів про «безпідставне збагачення» Замовника

Апелянт стверджує, що нарахування штрафу до фактичного постачання чи приймання продукції є неправомірним, а стягнення неустойки в розмірі 1 949 625,60 грн перетворює її з інструменту стимулювання на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків Замовником, що суперечить правовій позиції Конституційного Суду України у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Колегія суддів відхиляє ці доводи як такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та умов Договору.

Зокрема, пунктом 8.3.1 Договору визначено: «У разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього Договору з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції». Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, за яким базу нарахування штрафу правомірно визначено виходячи з вартості тієї частини продукції, щодо якої у встановлений 60-денний строк не було надано реєстраційного посвідчення та за яку замовник вже здійснив попередню оплату за рахунок коштів державного бюджету на 2024 рік. Згідно з пунктом 5 Календарного плану (Додаток № 1 до Договору) вартість обсягу продукції «Кальцію фолінат Калцекс» (523 490 флаконів), що підлягала оплаті та постачанню у 2024 році в рамках Партії № 1, становить 9 748 128,00 грн. Відтак, сума штрафу в розмірі 20% від вказаної вартості неприйнятої внаслідок відсутності дозвільних документів продукції арифметично правильно становить 1 949 625,60 грн.

Предметом Договору є фармацевтична продукція - Кальцію фолінат 50 мг, яка закуповується за кошти державного бюджету для лікування онкологічних хворих. Відповідно до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» та підпункту 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 426 лікарські засоби допускаються до застосування в Україні виключно після їх державної реєстрації, що підтверджується реєстраційним посвідченням.

Без надання у встановлений Договором строк реєстраційного посвідчення лікарський засіб вважається товаром з непідтвердженою якістю, безпекою та ефективністю, обіг якого в Україні заборонений. Відтак порушення строку надання сканованої копії посвідчення є самостійним, істотним порушенням господарського зобов`язання, яке блокує можливість правомірного постачання, приймання та подальшого використання ліків для потреб системи охорони здоров`я.

Посилання Апелянта на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 стосується захисту прав споживачів у кредитних правовідносинах із банками і не підлягає безумовному розширювальному тлумаченню у комерційних спорах між професійними учасниками державних тендерних закупівель. Згідно зі статтею 233 ГК України та статтею 551 ЦК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Однак Відповідач у суді першої інстанції не заявив належного клопотання про зменшення розміру штрафу, не надав жодних доказів свого тяжкого фінансового стану чи винятковості обставин.

Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, ненадання Відповідачем у встановлений Договором строк реєстраційного посвідчення унеможливило правомірне постачання, приймання та подальше використання життєво необхідного хіміотерапевтичного препарату супроводу для онкохворих дітей та дорослих. Оскільки відсутність дозвільних документів заблокувала виконання Договору в цій частині та створила реальний ризик зриву безперервного курсу лікування пацієнтів, застосований Замовником штраф у розмірі 20% є справедливим, співмірним та законним заходом відповідальності за порушення господарського зобов`язання, що не має ознак безпідставного збагачення Позивача.

Щодо дотримання норм процесуального права та принципів господарського судочинства

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм статей 2, 11, 13, 73-77, 86 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи, що суд необґрунтовано відхилив його докази та позбавив права на ефективний судовий захист.

Суд апеляційної інстанції спростовує ці твердження, зазначаючи таке.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Місцевий господарський суд, на виконання вимог статті 86 ГПК України, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив наявні у справі докази. Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги факт закінчення 19.01.2025 шістдесятиденного строку надання копії реєстраційного посвідчення та обґрунтовано відхилив листи Відповідача про подання заяви до ДЕЦ як такі, що не звільняють боржника від обов`язку дотримуватися чітко визначеного договірного строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (яке цитує і сам Апелянт) встановлено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування, залежить від характеру рішення. Суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі ключові, матеріально-правові аргументи Відповідача щодо вини та форс-мажору. Сама лише незгода Апелянта з несприятливим для нього судовим рішенням та інше (помилкове) тлумачення ним норм законодавства не свідчить про упередженість суду чи порушення права на доступ до правосуддя.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва при ухваленні рішення від 03.12.2025 у справі № 910/9295/25 правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову кваліфікацію, не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення. Доводи апеляційної скарги ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/9295/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 14.07.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

С.О. Алданова