Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №910/7774/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Справа№ 910/7774/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 в частині відмови позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу

у справі №910/7774/25 (суддя Щербакова С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про стягнення збитків в порядку суброгації у розмірі 160 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/400/156221 від 18.04.2024, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Щодо витрат на правничу допомогу

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач надав копії наступних доказів:

- Договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023;

- Додаткової угоди №6 від 28.02.2025;

- Додатку №1 до Додаткової угоди №6 від 28.02.2025.

Відповідач, в свою чергу, заперечив щодо заявлених позивачем витрат, оскільки вважає їх необґрунтованими та неспівмірними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 було задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 160 000,00 грн - страхового відшкодування та 2 422,40 грн - судового збору.

В частині стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд, враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт, складений в порядку п. 3.3 договору №20/06/23 від 20.06.2023 та додаткової угоди № 6 від 28.02.2025 з якого можна було б встановити які саме послуги, пов`язані з розглядом даної справи Адвокатським об`єднанням «Інс.Лоу Груп» надано позивачу, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням в частині розподілу судових витрат на професіи?ну правничу допомогу, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в цій частині та прии?няти нове рішення, яким витрати на професіи?ну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн стягнути із відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що:

- вартість правничої допомоги у сумі 30 000,00 грн визначена у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється залежно від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу. Такий порядок визначення винагороди повністю узгоджується з нормами процесуального кодексу та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- оскільки договором про надання правової допомоги встановлено фіксовану суму гонорару, вимога суду щодо обов`язкового надання акту виконаних робіт є надмірним формалізмом. Скаржник спирається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1964/21, де вказано, що за умов фіксованого гонорару детальний опис витрат часу не є обов`язковим, а надмірний формалізм при оцінці такого опису призводить до порушення принципу верховенства права;

- домовленість сторін містить відкладальну обставину, оскільки оплата послуг адвоката проводиться після підписання акту виконаних робіт. Підписання самого акту виконаних робіт між адвокатським об`єднанням та клієнтом також має відкладальний характер і відбувається у майбутньому, після повернення справи до ПрАТ «СК «Універсальна»;

- витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено у майбутньому. На підтвердження цього доводу апелянт посилається на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19;

- адвокатське об`єднання фактично здійснило представництво інтересів позивача у справі №910/7774/25, зокрема подало адвокатський запит, позовну заяву та запити на збір документів, необхідних для звернення до суду. Крім того, попередній розрахунок очікуваних судових витрат на правову допомогу було своєчасно заявлено відповідно до вимог статті 124 ГПК України;

- відповідно до основних засад господарського судочинства та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України», «Меріт проти України»), сторона, що виграла справу, має право на відшкодування від сторони, що програла, обґрунтованих зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

Відповідач щодо доводів апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення в оскарженій частині залишити без змін.

Зокрема, Відповідач зазначив, що на підтвердження витрат у сумі 30 000,00 грн. представником позивача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023, копію додаткової угоди №6 від 28.02.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 та копію додатку №1 до додаткової угоди №6 від 28.02.2025 року. Згідно з додатком №1 до Додаткової угоди №6 від 28.02.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 вартість адвокатських послуг за вказаним спором становить 30 000,00 грн. Правнича допомога, передбачена Договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі, в т.ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт (пункт 4 Додаткової угоди №6 від 28.02.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023).

На думку відповідача, порядок оплати правничої допомоги визначено сторонами у п. 3.3 Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого підставою для оплати гонорару (винагороди) адвоката є акт виконаних робіт. Проте, заявником не надано до суду першої інстанції погодженого та підписаного сторонами Акту виконаних робіт, який би підтверджував як зміст правової допомоги, наданої позивачу та відповідно вартість таких послуг, так і факт прийняття таких послуг позивачем.

Отже, відповідач вважає, що у сукупності відсутність Акту виконаних робіт та прийняття робіт позивачем, свідчить про недоведеність позивачем належними доказами факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7774/25 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/7774/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 17.11.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.11.2025 (включно).

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягнення заявлених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, який визначено у формі гонорару.

В цій частині апеляційний суд застосовує такі норми права.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Колегія зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, встановив такі обставини правовідносин сторін.

Позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 30 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Адвокатським об`єднанням «Інс.Лоу Груп» укладено договір про надання правничої допомоги №20/06/23, умовами якого передбачено, що адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, зобов`язується здійснити представництво, захист, або надати інші види правничої допомоги клієнту, що вказані у цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги у розмірі та в строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору, розмір гонорару (винагороди) визначається в додаткових угодах до даного договору.

Згідно п. 3.3. договору, всі розрахунки відповідно до цього договору проводяться у гривні. Оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування суми винагороди на рахунок адвокатського об`єднання на підставі акту виконаних робіт, який складається виконавцем після завершення кожної переданої справи.

У додатковій угоді №6 від 28.02.2025 сторони погодили, що клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити представництво інтересів клієнта у справах, визначених відповідно до переліку (додаток №1 до додаткової угоди №6), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Згідно п. 2 додаткової угоди №6 за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) згідно з пунктом 3.2 договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 у розмірі визначеному відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 6, протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили на користь клієнта.

Правнича допомога, передбачена договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т.ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 6 сторони погодили, що гонорар у справі до відповідача Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "ІНТЕР-ПОЛІС" щодо суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 299 899,98 грн становить 30 000,00 грн.

Суд першої інстанції, оцінивши надані докази та фактично виконані послуги зазначив, що відповідно до умов договору та додаткової угоди до нього, після завершення кожної справи адвокатським об`єднанням складається акт виконаних робіт, який підтверджує факт надання правничої допомоги, обсяг та є підставою для оплати наданих адвокатом послуг.

Проте, суд, враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт, складений в порядку п. 3.3 договору №20/06/23 від 20.06.2023 та додаткової угоди №6 від 28.02.2025, з якого можна було б встановити які саме послуги, пов`язані з розглядом даної справи Адвокатським об`єднанням «Інс.Лоу Груп» надано позивачу, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правова позиція апеляційного суду

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі – позивач, апелянт), рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/7774/25 оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

В іншій частині (щодо задоволення позовних вимог про стягнення 160 000,00 грн страхового відшкодування в порядку суброгації та 2 422,40 грн судового збору) рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, набрало законної сили та, як зазначено у відзиві відповідача на апеляційну скаргу, виконано ним у добровільному порядку. Відтак, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, в частині вирішення спору по суті судове рішення апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів зазначає, що основним завданням апеляційного перегляду у цій справі є надання правової оцінки таким ключовим питанням:

- чи свідчить відсутність підписаного сторонами Акта виконаних робіт (наданих послуг) про недоведеність факту надання правничої допомоги та її обсягу, якщо умовами договору про надання правничої допомоги складення такого акта визначено обов`язковою підставою для здійснення оплати?

- чи є вимога суду першої інстанції щодо надання Акта виконаних робіт «надмірним формалізмом» у розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1964/21 при погодженні сторонами фіксованого розміру гонорару?

Щодо права на відшкодування витрат, які мають бути сплачені у майбутньому (аналіз доводів апелянта про відкладальну умову)

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (мають відкладальний характер). Апелянт вказує, що пункт 2 Додаткової угоди № 6 від 28.02.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023 містить відкладальну обставину - гонорар сплачується протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили на користь клієнта.

Щодо цих доводів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта в частині того, що чинне процесуальне законодавство не ставить можливість розподілу судових витрат у залежність від факту їх попередньої (фактичної) оплати клієнтом на момент прийняття судового рішення. Погодження сторонами в договорі відкладальної умови щодо оплати гонорару (після набрання судовим рішенням законної сили) само по собі не позбавляє сторону права на відшкодування таких витрат за рахунок іншої сторони спору.

Однак суд апеляційної інстанції наголошує, що відкладальний характер оплати послуг адвоката стосується виключно моменту розрахунків (фінансових проводка/платежу) між клієнтом та адвокатським об`єднанням, але в жодному разі не звільняє сторону від процесуального обов`язку довести факт реального надання (виконання) таких послуг, їх конкретний зміст та обсяг на момент розгляду справи судом.

Щодо «надмірного формалізму» та обов`язковості Акта наданих послуг (аналіз застосування практики ВП ВС у справі № 922/1964/21)

Апелянт стверджує, що оскільки договором про надання правничої допомоги визначено фіксовану суму гонорару, вимога суду першої інстанції щодо надання Акта виконаних робіт є «надмірним формалізмом». При цьому апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 168-170), а також вказує, що обов`язок підписання Акта виконаних робіт також має відкладальний характер і здійснюється після повернення справи до клієнта.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта юридично хибними з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається позивач, зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат без зазначення в детальному описі робіт відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Велика Палата Верховного Суду вказала, що надмірний формалізм при оцінці опису на предмет його деталізації (хронометражу) є неприпустимим.

Проте Велика Палата Верховного Суду не звільняла учасників справи від обов`язку подання первинних доказів, які взагалі підтверджують факт надання правової допомоги та прийняття її клієнтом, якщо надання таких доказів прямо обумовлено умовами самого договору між адвокатом і клієнтом. Відсутність вимоги деталізувати обсяги роботи не тотожна повній відсутності документального підтвердження факту виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Суд не може ігнорувати зміст договірних відносин, на які посилається сам позивач як на підставу своїх вимог.

Як встановлено судом та вбачається з пункту 3.3 Договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023, сторони погодили, що: «Оплата здійснюється клієнтом... на підставі акту виконаних робіт, який складається виконавцем після завершення кожної переданої справи».

У пункті 4 Додаткової угоди № 6 від 28.02.2025 сторони додатково закріпили критерій належності надання послуг: «Правнича допомога... вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т.ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт».

Отже, саме позивач та його адвокатське об`єднання за власною волею визначили Акт виконаних робіт єдиним належним первинним документом, який:

- фіксує завершення надання послуг на певному етапі (зокрема, в суді першої інстанції);

- підтверджує обсяг та зміст фактично виконаних дій;

- засвідчує відсутність претензій клієнта та прийняття ним робіт (послуг);

- породжує юридичну підставу для виникнення обов`язку з оплати гонорару.

Довід апелянта про те, що Акт виконаних робіт має підписуватися в майбутньому (після набрання рішенням законної сили), суперечить засадам процесуального доказування.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України докази щодо розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Суд вирішує питання про розподіл витрат у судовому рішенні (або додатковому рішенні), базуючись на існуючих, доведених і підтверджених фактах, що мали місце на час розгляду справи в суді відповідної інстанції.

Адвокатське об`єднання, завершивши представництво інтересів позивача в суді першої інстанції (склавши позов та подавши докази), об`єктивно мало всі можливості та зобов`язано було (в силу п. 3.3 Договору) скласти і підписати з клієнтом Акт наданих послуг (або проміжний акт етапу розгляду справи в суді першої інстанції) для подання його до суду на підтвердження факту надання цих послуг.

Вимога суду надати документ, який самі ж сторони договору передбачили як обов`язкову підставу для підтвердження наданих послуг і їх оплати, є не «надмірним формалізмом», а неухильним дотриманням принципу змагальності та стандартів доказування (статті 13, 74, 76, 77 ГПК України).

Колегія суддів враховує, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності та реальності.

Оскільки позивачем не було надано суду першої інстанції належного, погодженого та підписаного сторонами Акта виконаних робіт (наданих послуг), ані будь-якого іншого документа (детального опису, звіту тощо), який би вказував на перелік фактично вчинених адвокатом дій у цій справі та їх прийняття клієнтом, суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про недоведеність позивачем витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції при розгляді заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні в матеріалах справи докази, правильно застосував норми процесуального права (статті 123, 126, 129, 236-238 ГПК України) та врахував релевантну правову позицію Верховного Суду.

Аргументи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, базуються на помилковому тлумаченні норм права та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухваленого судового рішення в оскаржуваній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі №910/7774/25 в частині відмови Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Універсальна" у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» витрат на правничу допомогу, - залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова