Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №910/12868/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа№ 910/12868/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 (повний текст рішення складено 02.02.2026)

у справі №910/12868/25 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік»

про стягнення 198 568,18 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Борей-Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайсік" (далі - відповідач) про стягнення 198568,18 грн, з яких 134909,04 грн заборгованості, 18054,66 грн пені, 40472,69 грн штрафу, 3383,40 грн інфляційних втрат та 1748,39 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 2019-08/18-1 від 18.06.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Трейд» заборгованість у розмірі 134 909,04 грн., пеню в розмірі 18 054,66 грн., штраф у розмірі 40 472,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 383,40 грн., 3% річних у розмірі 1 748,39 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спайсік» звернулося 24.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 23.02.2026, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25 в частині стягнення основного боргу в розмірі 134 909,04 грн. та закрити провадження у справі, та в частині стягнення 18 054,66 грн. пені та 40472,69 грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким пеню стягнути в розмірі не більше 1 800,00 грн. та штраф у розмірі не більше 4 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідач зазначив, що ним було здійснено оплату боргу 10.10.2025 в сумі 13 394,10 грн, 31.10.2025 в сумі 24 049,91 грн., 13.11.2025 в сумі 40 000,00 грн. та 17.11.2025 в сумі 60 000,00 грн., а тому на момент прийняття рішення була відсутня заборгованість з оплати товару.

Крім того, скаржник вважає, що суд був вправі зменшити розмір неустойки на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що суд при винесені оскаржуваного рішення не врахував зазначених обставин та необґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12868/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суд Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/12868/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

17.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-трейд», в якому останнє заперечило проти доводів відповідача.

Так, позивач зазначив, що лише 13 394,10 грн. було сплачено до подачі позову до суду, а вся інша заборгованість була сплачена після звернення позивача з позовною заявою до суду.

Щодо штрафних санкцій, то позивач зазначив, що вони передбачені умовами договору, які є обов`язковими до виконання сторонами. При цьому, позивач вказує, що відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

У зв`язку перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.04.2026 у справі №910/12868/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

У зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 тимчасово відсторонено суддю Кропивну Л.В. від здійснення правосуддя, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.05.2026 у справі №910/12868/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 прийнято справу №910/12868/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25 на 08.07.2026 без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/12868/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борей-Трейд" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спайсік" (далі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №2019-08/18-1 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов`язується передати, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити продукцію. Кількість, асортимент та ціна товару визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 Договору передача товару здійснюється у встановленому діючим законодавством порядку. Підставою для поставки кожної партії є замовлення покупця, яке передається продавцю в усній або письмовій формі. Доставка здійснюється у термін до 10 робочих днів з моменту одержання замовлення продавцем.

Ціна за одиницю товару встановлюється при поставці кожної окремої партії товару та зазначаються у видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору оплата за відвантажений товар здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що приймання товару покупцем здійснюється за кількістю згідно видаткової накладної, за якістю відповідно сертифікату якості виробника та/або встановленим стандартам/технічним умовам на даний вид товару.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку затримок з боку покупця в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором на користь постачальника, покупець сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Якщо прострочення становить десять і більше календарних днів, то покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов`язання (пп. 7.2.2).

Відповідно до п.10.1-10.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до « 31» грудня 2014 року, але в будь якому разі до повного належного його виконання Сторонами. Договір вважається подовженим на наступний строк і на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договору.

01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борей-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спайсік" була укладена додаткова угода до Договору купівлі-продажу №2019-08/18-1 від 18.06.2019, за умовами якої сторони виклали розділ 2, розділ 3 та пункт 10.2 договору в іншій редакції, а також доповнили пункт 10 пунктами 10.19-10.21.

Відповідно до п. 2.1 в редакції додаткової угоди, поставка товарів здійснюється продавцем протягом строку дії договору в межах асортименту визначених сторонами у Замовленні, в якому також вказується строки і місце постачання. Товар повинен бути поставлений належної якості, у суворій відповідності до Замовлення Покупця.

Пунктами 3.1-3.2 договору в редакції додаткової угоди визначено, що покупець оплачує поставлені товари по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації, на умовах цього договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України. Оплата за товар здійснюється Покупцем на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Продавцем, або видаткових накладних.

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі до повного належного його виконання Сторонами. В разі якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов`язань, дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, необмежену кількість разів.

На виконання умов Договору позивачем у січні - березні 2025 року було поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 134 909,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 31.01.2025 №470 на суму 5 983,34 грн, від 31.01.2025 №478 на суму 1 097,71 грн, від 04.02.2025 №497 на суму 3 004,44 грн, від 06.02.2025 №523 на суму 9 268,07 грн, від 10.02.2025 №553 на суму 6 731,78 грн, від 11.02.2025 №576 на суму 3 584,40 грн, від 11.02.2025 №577 на суму 585,36 грн, від 12.02.2025 №594 на суму 3 670,44 грн, від 13.02.2025 №611 на суму 9 041,12 грн, від 17.02.2025 №645 на суму 6 869,88 грн, від 20.02.2025 №707 на суму 12 211,10 грн, від 24.02.2025 №743 на суму 8 744,12 грн, від 25.02.2025 №764 на суму 1 432,98 грн, від 27.02.2025 №783 на суму 6 649,33 грн, від 04.03.2025 №858 на суму 13 394,10 грн, від 06.03.2025 №911 на суму 8 042,80 грн, від 10.03.2025 №949 на суму 10 578,86 грн, від 13.03.2025 №996 на суму 12 479,48 грн, від 17.03.2025 №1041 на суму 5 553,78 грн та від 20.03.2025 №1098 на суму 5 985,95 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконував свої грошові зобов`язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 134 909,04 грн, пеню в розмірі 18 054,66 грн, штраф у розмірі 40 472,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 383,40 грн та 3% річних у розмірі 1 748,39 грн.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачеві копії позовної заяви з додатками. Крім того, ухвалу господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/12868/25 було направлено відповідачеві до електронного кабінету через систему «Електронний суд» 24.10.2025.

Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання).

Проте, відповідач своїм правом на подачу відзиву в суді першої інстанції не скористався, як і не повідомив суд про сплату суми основної заборгованості.

Разом з тим, доказами, доданими відповідачем до апеляційної скарги, підтверджується факт оплати відповідачем грошових коштів за спірним договором в сумі 137 444,01 грн., а саме, 10.10.2025 в сумі 13 394,10 грн, 31.10.2025 в сумі 24 049,91 грн., 13.11.2025 в сумі 40 000,00 грн. та 17.11.2025 в сумі 60 000,00 грн.

Тобто відповідачем сплачено до звернення позивача з позовом до суду 13 394,10 грн., а 124 049,91 грн. відповідач сплатив після відкриття провадження у справі.

Факт отримання суми заборгованості позивачем не спростований.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 та від 16.08.2023 у справі №910/5571/22 зроблено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито 24.10.2025, тоді як оплата боргу в сумі 13 394,10 грн здійснена відповідачем 10.10.2025, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки на момент відкриття провадження у справі предмет спору на суму 13 394,10 грн вже був відсутній, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N 13/51-04 є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, приймаючи до уваги вищевказане, оскільки предмет позову в частині 121 514,94 грн основного боргу припинив своє існування після відкриття провадження у справі, але до ухвалення рішення судом першої інстанції, то колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121 514,94 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодекс України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем в установлені умовами п. 5.2 Договору та п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2025 строки не було сплачено вчасно позивачу суму поставленого товару.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку затримок з боку покупця в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором на користь постачальника, покупець сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Якщо прострочення становить десять і більше календарних днів, то покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов`язання (пп. 7.2.2).

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 18 054,66 грн. та штраф в сумі 40.472,69 грн. нараховані за період.

Позивачем, з огляду на встановлений судом строк оплати товару, правомірно заявлено до стягнення пеню, нараховану за період прострочення до 22.08.2025. При цьому, основну суму заборгованості відповідачем сплачено лише в жовтні-листопаді 2025 року.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, наданий позивачем, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, о наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, оскільки відповідачем прострочено оплату товару в період, що перевищує 10 днів, наявні підстави для стягнення штрафу в розмірі 30% простроченого грошового зобов`язання, що складає 40 472,69 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема не застосував норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При застосуванні положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила визначені у вказаних нормах направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі N 902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі N 905/1409/21).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі N 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частиною третьою статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що, відповідачем основна частина заборгованості не була оплачена у повному обсязі до звернення позивача до суду, більше того, про сплату боргу відповідач не повідомив суд першої інстанції; відповідачем допущено значний строк прострочення виконання грошового зобов`язання за договором; за нормами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, згідно з ч. 1, 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25 підлягає задоволенню частково, а рішення у вказаній справі скасуванню, з прийняттям нового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, як вже зазначалось, судом закрито провадження в частині стягнення 124 049,91 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

На час винесення постанови по справі, позивачем не надавалось до суду клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету, отже, на даний час у суду відсутні підстави для постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайсік» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/12868/25 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Закрити провадження у справі №910/12868/25 в частині стягнення основного боргу в сумі 121 514 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 94 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайсік" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, кв. 74; ідентифікаційний код: 42008321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Трейд" (Україна, 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6, корп. ЛІТ. З, прим. 51; ідентифікаційний код: 40840299) пеню в розмірі 18 054 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят чотири) грн 66 коп., штраф у розмірі 40 472 (сорок тисяч чотириста сімдесят дві) грн 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 383 (три тисячі триста вісімдесят три) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) грн 60 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Трейд" (Україна, 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6, корп. ЛІТ. З, прим. 51; ідентифікаційний код: 40840299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайсік" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, кв. 74; ідентифікаційний код: 42008321) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 70 копійок.

5. Видачу наказу по справі №910/12868/25 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/12868/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга