Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №915/187/22 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/187/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Чеголі Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Дубровний М.О.

Арбітражна керуюча Фоменко М.С. – особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2026 (повний текст складено та підписано 05.05.2026, суддя Адаховська В.С.)

у справі №915/187/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНІ ФЛОУ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Н АВТО”

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-АВТО”.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2024 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Н-АВТО” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражну керуючу Фоменко Мілену Сергіївну.

У лютому 2026 кредитор ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою про відсторонення арбітражного керуючого Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора у справі №915/187/22 про банкрутство ТОВ “Н-АВТО”.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2026 по справі №915/187/22 відмовлено у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_1 від 06.02.2026 про відсторонення арбітражного керуючого Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора у справі №915/187/22 про банкрутство ТОВ “Н АВТО”.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що наявними матеріалами справи спростовуються твердження заявника з приводу невиконання та/або неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків.

За висновками суду першої інстанції, твердження кредитора ОСОБА_1 щодо невиконання обов`язку ліквідатора в частині повернення до ліквідаційної маси майна банкрута, ґрунтуються на узагальненому твердженні заявника щодо обставин вибуття цього майна з його власності, а висновок заявника про незаконність вибуття майна відображає суб`єктивну оцінку заявником зазначених обставин.

Судом першої інстанції відхилено твердження заявника про невчинення арбітражною керуючої дій щодо оскарження судових рішень, а також ініціювання позовів з метою повернення майна боржника. оскільки у ТОВ “Н АВТО” відсутні кошти на сплату судового збору, комітет кредиторів відмовив у наданні коштів на сплату судового збору, кредитори у справі не створювали фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2026 у справі №915/187/22 – скасувати, клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на наступне:

- до повноважень ліквідатора, у відповідності до приписів КУзПБ, належить зокрема, подання до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, а також вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- в основу клопотання кредитора про відсторонення арбітражного керуючого покладено об`єктивні та доведені факти невиконання останнім своїх прямих обов`язків щодо вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та подачі до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- кредитор неодноразово звертався до арбітражного керуючого щодо наявності підстав для оскарження укладеного договору купівлі-продажу та висловлювався про свої наміри щодо плідної співпраці як в контексті надання необхідної інформації так і в контексті сплати необхідного судового збору за подання відповідної позовної заяви;

- арбітражний керуючий не був позбавлений можливості звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, більш того, як вважає апелянт, саме звернення арбітражного керуючого до суду, а не кредитора, призвело б до більш ефективного відновлення порушених прав та повернення майна;

- арбітражна керуюча Фоменко М.С. умисно ігнорувала факти та обставини, які об`єктивно та беззаперечно свідчать про вибуття із власності банкрута за заниженою ціною, у підозрілий період, без сплати грошових коштів та поза волею власника основного майна банкрута;

- судом першої інстанції жодним чином не досліджувались обставини протиправної бездіяльність арбітражної керуючої Фоменко М.С. та неналежне виконання покладених на неї обов`язків ліквідатора боржника, яка протягом тривалого періоду часу, не вчинила будь-яких дій з метою реального витребування вибулого майна ТОВ «Н АВТО» з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 08.07.2026.

Також даною ухвалою було встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 22.06.2026.

У визначений судом строк, учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом з цим, 07.07.2026 арбітражна керуюча Фоменко М.С. надала до суду апеляційної інстанції пояснення по справі, які просила врахувати під час апеляційного перегляду справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що такі пояснення боржника хоч і за назвою є «пояснення», втім, за своїм змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу, оскільки в них наводяться обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що пояснення боржника, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, подані після закінчення строку, встановленого судом ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Таким чином, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 22.06.2026 включно), чи з ініціативи суду, у той час як арбітражна керуюча Фоменко М.С. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу після закінчення цього строку та з заявою про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу до суду не зверталась.

Відтак, оскільки з заявою про продовження строків арбітражна керуюча Фоменко М.С. до суду не зверталась, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення її відзиву, який подано у вигляді пояснень, без розгляду.

Під час судового засідання від 08.07.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Арбітражна керуюча Фоменко М.С. надала пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом статті 1 КУзПБ арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури (ст. 1 КУзПБ)

Відповідно до ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 4-1) на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати відомості, документи та інформацію щодо виконання повноважень із здійснення судової процедури; 5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про: значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов`язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов`язань); інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації); дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім`я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості); обтяження майна боржника (об`єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження); реєстр вимог кредиторів; строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією); аналіз фінансово-господарської діяльності боржника; дату, час і місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (зазначається не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення таких зборів); тексти рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення); текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з дня затвердження плану судом); декларацію про майновий стан боржника - фізичної особи; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до правоохоронних органів, органів, спеціально уповноважених у сфері протидії корупції, та Служби безпеки України повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.

Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Згідно ч. 4 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

5-1) тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів;

6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.

Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень має містити кандидатуру арбітражного керуючого для його призначення для виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень (абзац четвертий частини 4 статті 28 КУзПБ).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 31.05.2022 у справі № 904/7678/15 законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень:

- за заявою самого арбітражного керуючого - абз. 1 ч. 4 ст. 28 КУзПБ;

- за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі - абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ;

- за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав - абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ.

За правовим висновком палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, наведеним у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 під час розгляду питання відсторонення арбітражного керуючого у справі з підстав, встановлених пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 КУзПБ, господарський суд користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, має з`ясувати та перевірити належність виконання арбітражним керуючим визначених законом обов`язків, чи встановити інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, в залежності від чого ухвалити відповідне рішення.

Рішення суду про відсторонення арбітражного керуючого з підстав, передбачених пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 КУзПБ має бути достатньо обґрунтованим, з достеменним встановленням факту невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим обов`язків, визначених Кодексом, чи встановленням інших обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

Як передбачено ч. 3 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

За приписами ст.61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; забезпечує виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", крім випадків продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, та несе відповідальність за їх недотримання; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів (ч.4 ст.61 КУзПБ).

Відповідно до частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі № 910/21840/14 дійшов висновку, що звернення заявника, який не погоджується з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, залежно від їх мети, умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається:

- усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов`язків, і до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності);

- відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

З змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У даному випадку, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відсторонення арбітражної керуючої Фоменко М.С. від виконання повноважень у справі, кредитор ОСОБА_1 стверджував про те, що:

- ліквідатором не вживаються заходи щодо повернення незаконно вибулого з володіння майна ТОВ «Н АВТО», зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння;

- арбітражна керуюча Фоменко М.С. умисно ігнорує факти та обставини, які об`єктивно та беззаперечно свідчать про вибуття із власності банкрута за заниженою ціною, у підозрілий період, без сплати грошових коштів та поза волею власника основного майна банкрута;

- з боку арбітражної керуючої Фоменко М.С., протягом усієї процедури банкрутства, допускається явне зловживання обов`язками ліквідатора та цілком очевидне нехтування інтересами кредиторів, на захист прав яких призначено ліквідатором у даній справі.

Втім, колегією суддів встановлено, що такі твердження Марного О.В. не є обґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечується учасниками справи, питання вибуття нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-АВТО” з власності останнього було предметом судового розгляду у справі №915/187/22(915/987/23).

Зокрема, в межах справи про банкрутство ТОВ “Н АВТО” 21.06.2023 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ “Клонтіс”, ТОВ “Страхова компанія “Гардіан”, треті особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача: ТОВ “Аман Тревел”, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, в якій просило суд: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №08/21 від 13.08.2021; визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна – нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159/1, укладений 15.02.2022 між ТОВ “Н АВТО” та ТОВ “Клонтіс”; скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159/1, реєстраційний номер нерухомого майна 8406040481101 за ТОВ “Страхова компанія “Гардіан”; витребувати у “Страхова компанія “Гардіан”, зареєстроване за ним нерухоме майно – нежитлову будівлю автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159 з подальшою реєстрацією права власності за позивачем.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 у справі №915/187/22(915/987/23), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, у задоволені позову відмовлено.

При цьому слід зазначити, що згідно з частиною восьмою статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства і про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Ініціювання боржником питання щодо касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій, потребувало вирішення питання про виділення коштів за сплату судового збору у розмірі 100566,60 грн за подання касаційної скарги.

З метою отримання коштів на сплату судового збору ліквідатор ТОВ “Н-АВТО” арбітражна керуюча Фоменко М.С. зверталася до комітету кредиторів, проте рішенням комітету кредиторів від 14.06.2024 відмовлено ліквідатору у наданні грошових коштів на сплату судового збору за касаційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 у справі №915/187/22(915/987/23) та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №915/187/22(915/987/23), та визнано вважати недоцільним касаційне оскарження зазначених рішень.

Крім того, у лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-АВТО”, ОСОБА_3 , в якому просила визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-АВТО”, оформлене протоколом №08/21 від 13.08.2021, про продаж нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Н-АВТО”, та уповноваження директора на укладення та підписання договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області 29.04.2024 у справі №915/187/22(915/136/24), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/187/22(915/136/24) змінено у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови. В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/187/22(915/136/24) залишено без змін.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, обізнаність ліквідатора про наявність наведених судових рішень, які набрали законної сили, належною мірою обґрунтовує відсутність заходів, про які йдеться у заяві про відсторонення арбітражної керуючої Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора у справі №915/187/22 про банкрутство ТОВ «Н АВТО».

Судова колегія також наголошує на тому, що наявні матеріали справи свідчать про те, що майно ТОВ “Н АВТО” у процедурі ліквідації продано за 511221,78 грн. Зазначених коштів недостатньо для погашення вимог кредиторів та оплати винагороди арбітражного керуючого.

Ліквідатор ТОВ “Н АВТО” арбітражна керуюча Фоменко М.С., звернулася до комітету кредиторів ТОВ “Н АВТО” з питання отримання коштів на сплату судового збору у розмірі 1,5% від ціни продажу нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , або 40955,00 грн за подання позовної заяви про витребування майна ТОВ “Н АВТО” з чужого незаконного володіння.

Проте, комітет кредиторів ТОВ “Н АВТО” прийняв рішення від 01.08.2025, яким відмовив ліквідатору ТОВ “Н АВТО” у наданні грошових коштів на сплату судового збору за подання позовної заяви про витребування на користь ТОВ “Н АВТО” нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння та визнав вважати недоцільним звернення до суду з таким позовом.

Колегія суддів також зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що кредиторами (комітетом кредиторів) у справі було створено фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що КУзПБ не передбачає можливості (обов`язку) арбітражного керуючого, за відсутності створеного фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також збори комітету кредиторів, здійснювати сплату судового збору за звернення до суду із відповідними заявами, скаргами, з власних грошових коштів.

Проаналізувавши обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження кредитора ОСОБА_1 щодо невиконання обов`язку ліквідатора в частині повернення до ліквідаційної маси майна банкрута, а саме: об`єкту нерухомості - будівлі автосалону зі станцією технічного обслуговування загальною площею 3094,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтуються на узагальненому твердженні заявника щодо обставин вибуття цього майна з його власності, а висновок заявника про незаконність вибуття майна відображає суб`єктивну оцінку заявником зазначених обставин.

В той же час, в межах розгляду заяви про відсторонення арбітражної керуючої Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора, судом не вирішується та не розглядається питання щодо (не)правовірності вибуття майна з власності боржника, фраудаторність правочину за яких таке майно вибуло з власності боржника, тощо.

Відповідно, такі доводи кредитора ОСОБА_1 взагалі залишаються поза увагою суду.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що заява ОСОБА_1 про відсторонення арбітражної керуючої Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора, з тих самих підстав, зокрема щодо невжиття останньої заходів з повернення майна боржника, вже була предметом розгляду у суді першої інстанції.

За результатами розгляду такої заяви, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі №915/187/22, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 19.02.2025 про відсторонення арбітражної керуючої Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора у справі №915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» відмовлено.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що арбітражна керуюча Фоменко М.С. не виконує покладених на неї КУзПБ повноважень, зокрема щодо подання до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, а також вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, оскільки такі доводи спростовуються наявними матеріалами справи.

Як вже було вказано вище, питання вибуття нерухомого майна ТОВ “Н-АВТО” з власності останнього було предметом судового розгляду у справі №915/187/22(915/987/23), ініційованого саме арбітражною керуючою Фоменко М.С. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні таких вимог було відмовлено, а комітетом кредиторів не погоджено виділення коштів на касаційне оскарження таких рішень та визнано його недоцільним.

До того ж, комітет кредиторів ТОВ “Н АВТО” відмовив ліквідатору ТОВ “Н АВТО” у наданні грошових коштів на сплату судового збору за подання позовної заяви про витребування на користь ТОВ “Н АВТО” нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька,159/1, з чужого незаконного володіння та визнав вважати недоцільним звернення до суду з таким позовом.

Судова колегія зауважує, що кредитором ОСОБА_1 не зазначено, а наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у власності боржника перебувало будь-яке інше майно, яка незаконно вибуло з його власності, а ліквідатором не вживаються заходи щодо його повернення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_1 про відсторонення арбітражної керуючої Фоменко М.С. від виконання повноважень ліквідатора у справі №915/187/22 про банкрутство ТОВ “Н АВТО”.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2026 по справі №915/187/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.