Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №916/4276/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: неплатоспроможність фізичної особи

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №916/4276/24

Суддя: Аленін О.Ю.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4276/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ "Ум Факторинг" - адвокат Калачик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 (повний текст складено та підписано 13.04.2026, суддя Гут С.Ф.)

у справі №916/4276/24

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв`язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Соловей Юрія Анатолійовича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 у попередньому засіданні визначено визнані вимоги кредиторів ОСОБА_1 , а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з вимогами до боржника в сумі 25 766,88 грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024, окрім іншого, затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 та припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Рибкіної Наталі Василівни.

15.10.2025 з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" з грошовими вимогами у сумі 92 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 визнано вимоги ТОВ "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 в сумі 92 800,00 грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

30.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" звернулось до суду з заявою про затвердження змін до плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , а саме: затвердити зміни до плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , які полягають у включенні до нього вимог кредитора ТОВ “УМ Факторинг”, визнаних ухвалою суду від 11.12.2025 на загальну суму 97 644,80 грн. та продовженням строку виконання плану реструктуризації боргів. Встановлення порядку та строків погашення цієї заборгованості згідно з запропонованою пропозицією ТОВ “УМ Факторинг”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 по справі №916/4276/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" про затвердження змін до плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 .

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Ум Факторинг" не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення вимог, а звернулося після затвердженого плану реструктуризації боргів боржника, який знаходиться на стадії виконання вже більше шести місяців. У той же час відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Суд першої інстанції також відзначив, що КУзПБ не наділяє господарський суд правом збільшити розмір кредиторських вимог, які згідно вже затвердженого плану реструктуризації боргів, боржник погодився щомісяця погашати. В свою чергу, за твердженням суду, матеріали справи не містять доказів того, що запропоновані кредитором зміни до плану реструктуризації боргів були схвалені не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів та не містять згоди боржника на внесення таких змін.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "Ум Факторинг" з апеляційною скаргою в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 у справі №916/4276/24;

- прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» про внесення змін до плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ;

- затвердити зміни до плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , які полягають у включенні до нього вимог ТОВ «УМ Факторинг», визнаних ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025, на загальну суму 97 644,80 грн, та у визначенні порядку і строків їх погашення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права, а її висновки суперечать як змісту КУзПБ, так і самій логіці процедури реструктуризації боргів фізичної особи, з огляду на наступне:

- відмовляючи у внесенні змін до плану реструктуризації, суд першої інстанції створив ситуацію, за якої визнані судом вимоги кредитора юридично існують, але процесуально не можуть бути реалізовані;

- місцевий господарським суд залишив поза увагою те, що єдиним законним механізмом погашення боргів у процедурі реструктуризації є виконання плану реструктуризації, а визнані судом вимоги мають бути інтегровані в механізм виконання плану;

- оскаржуване рішення фактично нівелює правову природу процедури реструктуризації та перетворює ухвалу про визнання грошових вимог на ілюзорне судове рішення, яке не може бути реалізоване;

- суд першої інстанції припустився неправильного застосування статті 45 КУзПБ та безпідставно ототожнив пропуск строку на звернення з кредиторськими вимогами, із втратою права на задоволення вимог;

- предметом заяви кредитора було не збільшення вимог, а включення вже визнаних судом вимог до механізму виконання плану шляхом корекції його параметрів — строку виконання та розміру щомісячного платіжного навантаження;

- закон прямо надає суду самостійне повноваження змінювати план за наслідками оцінки вмотивованого клопотання. Суд першої інстанції, пославшись на необхідність згоди боржника та відсутність схвалення запропонованих змін зборами кредиторів, фактично підмінив правове регулювання стадії зміни плану правовим регулюванням стадії його первинного затвердження;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність безумовної згоди боржника на внесення змін до плану;

- затвердження плану реструктуризації не є тотожним завершенню процедури неплатоспроможності та не означає автоматичного звільнення боржника від усіх інших зобов`язань;

- оскаржувана ухвала демонструє підхід, за яким суд фактично усунув себе від реалізації контрольної функції у процедурі неплатоспроможності та звів вирішення спору до формальної відсутності згоди боржника і відсутності схвалення змін зборами кредиторів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 08.07.2026.

02.07.2026 до суду надійшли доповнення до апеляційної скарги в яких апелянт просив:

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» процесуальний строк на подання цієї заяви про доповнення (зміну) апеляційної скарги;

- прийняти доповнення (зміну) апеляційної скарги до розгляду;

- скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 у справі №916/4276/24;

- справу №916/4276/24 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» про внесення змін до плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про подальший рух справи з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2026 у справі №918/174/25, зокрема щодо визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі;

- у разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про можливість самостійного вирішення цього питання без направлення справи на новий розгляд, — прийняти нове рішення, яким, з урахуванням визнаних судом вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» у розмірі 97 644,80 грн та відсутності рішення зборів кредиторів і згоди боржника на внесення змін до плану реструктуризації, вирішити питання про визнання боржника ОСОБА_1 банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника.

З приводу таких доповнень до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

У свою чергу, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Зміна скарги - це заміна одних положень іншими.

Судова колегія звертає увагу, що ст. 266 ГПК України чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги (протягом строку на апеляційне оскарження) і не передбачає можливості поновлення цього строку чи можливості застосувати до цієї процесуальної ситуації загальних положень щодо поновлення пропущеного строку, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не можуть прийматися до розгляду.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Системний аналіз приписів ч. 1 ст. 266 та ст. 118 ГПК України свідчить про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, поданих поза межами строку на апеляційне оскарження. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.01.2022 у справі № 920/617/19, від 10.08.2023 у справі № 916/1507/21, від 22.04.2025 у справі № 916/3176/24.

У даному випадку, повний текст оскаржуваної ухвали було складено та підписано 13.04.2026, а тому з огляду на вищенаведені приписи ГПК України, строк на апеляційне оскарження такої ухвали сплив – 23.04.2026. Відповідно, саме до цієї дати, апелянт мав право на подання доповнень до апеляційної скарги.

В той же час, як вже було вказано вище, доповнення до апеляційної скарги були подані ТОВ «УМ Факторинг» до суду апеляційної інстанції - 02.07.2026, тобто поза межами законодавчо визначеного строку на їх подання.

За таких обставин, колегія суддів залишає без розгляду подані ТОВ «УМ Факторинг» доповнення до апеляційної скарги.

Під час судового засідання від 08.07.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засідання не скористались.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Соловей Юрія Анатолійовича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2025 було відсторонено арбітражного керуючого Соловей Юрія Анатолійовича від виконання повноважень керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Рибкіну Наталію Василівну.

14.03.2025 відбулись збори кредиторів боржника – фізичної особи ОСОБА_1 , у справі №916/4276/24 про неплатоспроможність, що було оформлено протоколом №3 якими вирішено: прийняти рішення про схвалення погодженого ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 плану реструктуризації боргів боржника – фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в редакції від 14.03.2025 року, який передбачає повне погашення визнаних судом вимог кредиторів протягом 15 місяців без застосування повного чи часткового списання заборгованості та уповноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 – арбітражного керуючого Рибкіну Наталію Василівну на звернення до суду із клопотанням про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника – фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в редакції від 14.03.2025 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025р. визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 в сумі 92 800,00 грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

На переконання заявника, відповідно до засад справедливості та рівного ставлення до всіх кредиторів, план реструктуризації не може дискримінувати кредитора, чиї вимоги визнані судом. З огляду на це, включення визнаних вимог кредитора до плану реструктуризації є необхідним для забезпечення законності, правомірності та ефективності процедури відновлення платоспроможності боржника.

Приймаючи оскаржувану ухвали, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог заявника про затвердження змін до плану реструктуризації боргів боржника.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком держави звільнити особу від боргів, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності за умови повного розкриття відомостей щодо свого майнового стану та причин неплатоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

В частині другій статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника та строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду (пункт 7 частини другої статті 114 КУзПБ).

Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

Згідно з частиною третьою статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Розроблення проєкту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проєкту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником (частина сьома статті 126 КУзПБ).

В частині восьмій статті 126 КУзПБ визначені підстави, за яких господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, серед яких вказано таку підставу, як план реструктуризації боргів не погоджено боржником (пункт 7 частини восьмої статті 126 КУзПБ).

Статтею 127 КУзПБ встановлено, що план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів.

З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів припиняються повноваження керуючого реструктуризацією.

Згідно з ст. 128 КУзПБ з дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.

У разі порушення боржником плану реструктуризації боргів кредитори, вимоги яких включені до такого плану, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі або про введення процедури погашення боргів боржника.

У відповідності до ст. 129 КУЗПБ не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів.

До звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника додаються докази задоволення вимог кредиторів згідно з таким планом.

Господарський суд у п`ятиденний строк після отримання звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, але не пізніше 10 днів після закінчення строку виконання такого плану, призначає судове засідання для розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.

За результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень: 1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів; 2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

У разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.

У разі невиконання або неповного виконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в невиконаному обсязі, передбаченому договорами.

Аналіз норм розділу ІIІ "Реструктуризація боргів боржника" книги п`ятої КУзПБ дає підстави для висновку, що процедура реструктуризації боргів застосовується лише щодо боржника-фізичної особи та має свою специфіку, на відміну від процедури санації боржника-юридичної особи, оскільки вводиться одночасно із відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність та направлена на виявлення кредиторів, розробку плану реструктуризації боргів та як наслідок - закриття провадження у справі у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів боржником та звільненням його від боргів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Ум Факторинг" не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення грошових вимог до боржника, а звернулося з вказаною заявою після затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника. У той же час відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Згідно п. 1, 2 ч. 8 ст. 123 КУзПБ до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: схвалення плану реструктуризації боргів боржника; відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 123 КУзПБ план реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.

Відтак, розгляд проєкту плану реструктуризації боргів з прийняттям відповідного рішення про схвалення чи відмову у схваленні запропонованого проєкту, а також внесення змін до плану віднесено до компетенції зборів кредиторів.

З наведеного слідує, що КУзПБ не містить заборони на внесення змін до плану реструктуризації, водночас розгляд та узгодження відповідних змін має здійснюватися в порядку, передбаченому для розгляду проекту плану реструктуризації боргів, тобто з винесенням питання про внесення змін до плану реструктуризації боргів на розгляд зборів кредиторів та узгодження безпосередньо з боржником.

Судова колегія звертає увагу на те, що у даному випадку, зміни до плану реструктуризації боргів не були предметом розгляду на зборах кредиторів.

До того ж згідно п. 7 ч. 8 ст. 126 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо план реструктуризації боргів не погоджено боржником.

Таким чином законодавець визначив, що план реструктуризації боргів має враховувати думку боржника та його волевиявлення. У разі, якщо боржник не згодний з таким планом реструктуризації боргів - господарський суд не може його затвердити.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що телеологічне тлумачення вищезазначеної норми не наділяє господарський суд правом збільшити розмір кредиторських вимог, які згідно вже затвердженого плану реструктуризації боргів, боржник погодився щомісяця погашати. Зазначене б також суперечило імперативним приписам п. 7 ч. 8 ст. 126 КУзПБ, згідно якого план реструктуризації боргів може бути затвердженим виключно за згодою боржника, а зміни до плану реструктуризації боргів вважаюються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів (абз. 2 ч. 5 ст. 123 КУзПБ).

В свою чергу, порушення процесуальних строків подання кредиторських вимог конкурсними кредиторами та подальше внесення змін до вже затвердженого плану реструктуризації боргів нівелювало б мету процедури реструктуризації боргів боржника, яка імперативно закріплена законодавцем у ч. 1 ст. 124 КУзПБ, факт визнання господарським судом конкурсними грошових вимог, кредиторів, які звернулися в справу про неплатоспроможність боржника з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 45 КУзПБ , після затвердження плану реструктуризації боргів не породжує у боржника обов`язку виконувати такі зобов`язання.

Судова колегія звертає увагу на те, що у даному випадку, згода боржника на внесення запропонованих ТОВ "Ум Факторинг" змін до плану реструктуризації боргів відсутня.

А тому, судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Ум Факторинг" про затвердження змін до плану реструктуризації боргів боржника.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 128 КУзПБ з дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.

Не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів (частина перша статті 129 КУзПБ).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у цій справі затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Згідно плану реструктуризації боргів, кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" будуть погашатися в повному обсязі протягом 15 місяців.

Ані станом на час розгляду судом першої інстанції заяви ТОВ "Ум Факторинг" про внесення змін до плану реструктуризації у цій справі, ані на теперішній час, докази виконання вказаного плану суду не надавалися і судом першої інстанції такі обставини не встановлювалися.

Відповідно до частини дев`ятої статті 126 КУзПБ постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у разі усунення обставин, які перешкоджали його затвердженню судом.

За приписами частини десятої названої статті у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У контексті наведеного колегія суддів враховує, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є інструментом легалізації ухилення від виконання грошових зобов`язань чи способом уникнення наслідків недобросовісної поведінки. За відсутності сумлінної поведінки боржника застосування механізмів КУзПБ фактично перетворюється на спосіб порушення прав кредиторів та знецінення принципу обов`язковості виконання судових рішень. Процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 904/3275/23, від 18.11.2025 у справі № 921/555/22, від 14.04.2026 у справі № 918/1122/23).

Водночас, спеціальні норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій, ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні зашкодити законним інтересам боржника.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури. Формальний підхід та вільне трактування норм матеріального права у цьому випадку є неприпустимим, адже, насамперед, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності, а не формальний перехід до процедур, за результатами яких усі борги боржника будуть погашені, в чому, звісно, зацікавлений лише боржник (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 918/806/21).

У разі визнання грошових вимог кредитора до боржника після затвердження судом плану реструктуризації боргів, кредитор або боржник має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів.

Зверненню з вищевказаним клопотанням має передувати вирішення питання про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів зборами кредиторів та отримання згоди боржника.

У разі прийняття зборами кредиторів рішення про відмову у схваленні відповідних змін до плану реструктуризації боргів та/або непогодження боржником внесення змін у план реструктуризації боргів, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Водночас, за відсутності вищезгаданого клопотання зборів кредиторів, залежно від конкретних обставин справи та через призму судового контролю за перебігом процедури реструктуризації боргів боржника, суд вправі самостійно прийняти рішення, яким визначити подальший рух справи про неплатоспроможність, а саме: про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (якщо тільки суд не встановить підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема, у зв`язку з його недобросовісністю).

Наведений підхід забезпечує дотримання балансу інтересів як кредиторів, що мають правомірні очікування задоволення своїх грошових вимог до боржника у визначеному законом порядку, так і боржника, який очікує на закриття провадження у справі про неплатоспроможність із застосуванням наслідків, передбачених частиною четвертою статті 129 та частиною першою статті 134 КУзПБ.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2026 по справі №918/174/25.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, які ґрунтуються на тому, що відмова у внесенні змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів позбавляє кредитора можливості реалізувати своє право на задоволення визнаних судом грошових вимог, оскільки як вже було вказано вище, навіть за умови визнання кредиторських вимог до боржника, внесення відповідних змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів боржника, має відбуватись за згодою зборів кредиторів та самого боржника, оскільки це прямо передбачено положеннями КУзПБ. За відсутності ж такої згоди, має бути ініційовано питання про перехід до іншої судової процедури, зокрема шляхом визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

При цьому, судова колегія відзначає, що у разі прийняття судом першої інстанції рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, право кредитора на задоволення своїх грошових вимог до боржника, може бути реалізовано в межах такої судової процедури.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 по справі №916/4276/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua