Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №916/4421/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4421/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Курінна К.В.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2026, ухвалене суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026

у справі № 916/4421/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІ»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК»

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРІ» (далі ТОВ «ПАРІ») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (далі ПАТ «МТБ Банк», Банк), в якому просило зобов`язати Банк вчинити дії з проведення виплати дивідендів на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ПАРІ» (нерезидента Компанії Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD)) від 23.09.2025 № 23/09-25 згідно листа-розрахунку ТОВ «ПАРІ» від 09.10.2025.

Позов мотивований безпідставною та необґрунтованою відмовою Банку у проведенні операції щодо виплати дивідендів на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ПАРІ».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що наданий позивачем розрахунок суми дивідендів є неправильним, оскільки містить некоректну суму утриманого податку на прибуток (доходи) нерезидента, у зв`язку з чим, за висновком суду, Банк правомірно відмовив у проведенні операції з виплати дивідендів. Зокрема, суд зазначив, що Компанія Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) відповідає всім умовам для застосування зниженої ставки оподаткування у розмірі 5 %, натомість, позивач, при складанні розрахунку, застосував ставку оподаткування 15 %, яка передбачена п. 141.4.2. ст. 141 Податкового кодексу України, не врахувавши при цьому положення п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Додатково, суд зазначив, що Банк не відмовив у проведенні операції взагалі, а лише вимагав надання правильного розрахунку податкових зобов`язань, що відповідав би вимогам чинного законодавства та міжнародних договорів України.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ПАРІ» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та наполягає на тому, що він надав Банку всі існуючі у нього документи та планує проведення виплати нарахованих дивідендів згідно чинного законодавства України, натомість, Банк безпідставно та необґрунтовано блокує платіж.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/1840/25, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

16.03.2026 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ «ПАРІ» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду належних та допустимих доказів направлення копії апеляційної скарги з доданими документами Компанії Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD).

26.03.2026 від ТОВ «ПАРІ» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано лист з описом вкладення на ім`я та адресу Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «ПАРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 у справі № 916/4421/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 13.04.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.04.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/4421/25 до розгляду на 21.04.2026 о 14:00 год.

09.04.2026 від Компанії Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа заперечувала проти її задоволення, зазначаючи, зокрема, що: позивач не надав Банку всіх необхідних документів для застосування зниженої ставки податку, відповідно до міжнародного договору; під час розгляду справи у суді першої інстанції саме Компанія самостійно долучила до матеріалів справи всі необхідні документи, що підтверджують право на застосування зниженої ставки податку. Позивач, отримавши обґрунтовану відмову Банку, мав можливість та достатньо часу для того, щоб звернутися до Компанії за отриманням необхідних документів та повторно подати їх Банку; дії Банку були правомірними та відповідали вимогам чинного законодавства; право на розпорядження коштами не є абсолютним і може бути обмежене у випадках, передбачених законом; апеляційна скарга не містить жодних нових обставин або доказів, які не були досліджені судом першої інстанції, всі доводи апелянта зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками суду, що само по собі не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

09.04.2026 від третьої особи та 13.04.2026 від позивача надійшли клопотання про участь їх представників в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які ухвалами суду від 10.04.2026 та 20.04.2026 задоволені.

21.04.2026 від Банка надійшли письмові пояснення (вх № 962/26/д3).

21.04.2026 від Банка та ТОВ «ПАРІ» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 вищевказані клопотання задоволені, розгляд справи відкладено на 19.05.2026 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 (у зв`язку з неможливістю встановити зв`язок з представником третьої особи) розгляд справи відкладено на 28.05.2026 о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. з 27.05.2026 по 30.05.2026 у відрядженні, відповідно до наказу голови суду від 26.05.2026 №126-в, розгляд даної справи у судовому засіданні 28.05.2026 о 14:00 год не відбувся.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 учасників справи №916/4421/25 повідомлено, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 07.07.2026 о 14:30 год.

В судове засідання 07.07.2026 представники учасників справи не з`явилися.

В судовому засіданні 07.07.2026 колегія суддів, розглянувши письмові пояснення Банка (вх № 962/26/д3 від 21.04.2026), дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Як вже зазначалось, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відповідачу було встановлено строк для подання відзиву до 13.04.2026.

Банк отримав вищевказану ухвалу 31.03.2026, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа, натомість, відповідним правом не скористався, відзив у встановлений судом строк, не подав.

Водночас, колегія суддів зазначає, що письмові пояснення відповідача хоч і за назвою є «письмові пояснення», втім, за своїм змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу, оскільки в них наводяться обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що письмові пояснення відповідача, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, подані після закінчення строку, встановленого судом ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів залишає без розгляду письмові пояснення відповідача в порядку ст. 118 ГПК України.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, ТОВ «ПАРІ», шляхом подання та підписання Заяви про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання № 134902 (а.с.29 т.1), укладено з ПАТ «МТБ «Банк» договір про комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання (далі договір), за умовами п. 2.6.1. якого ТОВ «ПАРІ» (Клієнт) уповноважує та доручає Банку самостійно протягом всього строку дії цього договору здійснювати дебетовий переказ коштів за згодою платника (далі договірне списання) та виконувати платіжні операції на умовах, визначених цим пунктом 2.6. розділу 2 договору, з будь-яких рахунків Клієнта, відкритих в Банку та/або тих, що підлягають сплаті на користь Банку, третіх осіб та/або на рахунки Клієнта, відкрити в Банку та інших банках, за цим договором або будь-яким іншим договорам, укладеним з Банком.

Пунктом 2.6.2. договору передбачено, що дата підписання Клієнтом (платником) відповідної заяви про приєднання є датою надання ним згоди на здійснення договірного списання (виконання першої та наступних платіжної/их операції/ій з дебетового переказу коштів згодою платника) протягом всього строку дії договору. З моменту підписання сторонами Заяви про приєднання всі платіжні операції, виконані згідно цього п. 2.6. розділу 2 договору, протягом строку дії договору вважаються акцептованими та не вимагається подальшого отримання згоди Клієнта на виконання кожної окремої операції з Договірного списання.

Згідно з п. 3.2.1.1.7. договору Банк зобов`язується здійснювати платіжні операції Клієнта в порядку, передбаченому чинним законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ, цим Договором, Регламентом та Інструкціями. Обробляти електронні платіжні інструкції тільки за умови, що вони підписані УЕП Клієнта.

Матеріалами цієї справи підтверджено, що єдиним учасником ТОВ «ПАРІ» є Компанія Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD), яка володіє 100% корпоративних прав ТОВ «ПАРІ» (а.с.12-21 т.1, а.с.180-185 т.1).

22.09.2025 Компанія Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD), як єдиний учасник ТОВ «ПАРІ», прийняла рішення № 22/09-25 затвердити результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПАРІ» у першому півріччі 2025 року, з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства в частині 45 490 000 грн чистого прибутку, а роботу виконавчого органу (директора) ТОВ «ПАРІ» у першому півріччі 2025 року визнала задовільною та такою, що відповідає меті та напрямкам діяльності ТОВ «ПАРІ» (а.с.27 т.1).

23.09.2025 Компанія Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD), як єдиний учасник ТОВ «ПАРІ», прийняла рішення № 23/09-25 розподілити чистий прибуток ТОВ «ПАРІ» у першому півріччі 2025 року, який відображений у фінансовій звітності ТОВ «ПАРІ» станом на 30.06.2025 (затверджений рішенням № 22/09-25 від 22.09.2025) в розмірі 45 490 000 грн, та виплатити дивіденди за 1 півріччя 2025 року у сумі 4 705 882, 36 грн на користь учасника ТОВ «ПАРІ» - Компанію Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD), що володіє 100% статутного капіталу ТОВ «ПАРІ», одним або декількома платежами, на розсуд директора ТОВ «ПАРІ», але не пізніше 31.10.2025 на поточний рахунок учасника ТОВ «ПАРІ» - Компанію Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) на відповідні банківські реквізити (а.с.155 т.1).

Листом від 09.10.2025 за вих. № 174-10/25 (а.с.154 т.1), адресованим ПАТ «МТБ «Банк», директор ТОВ «ПАРІ» повідомив про:

- суму виплати доходу на користь нерезидента з джерелом походження з України: 4 705 882,36 грн;

- повну зазву нерезидента, який отримує дохід: Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) (місце проживання зареєстровано за адресою: Республіка Кіпр, Виронос та 28 Актовріу Неаполі, 3105, Лімасол, реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи НЕ 303862);

- розрахунок суми прибутку (доходів), нарахованої (сплаченої) на користь нерезидента: дивіденди за перше півріччя 2025 року. Рішення № 23/09-25 єдиного учасника ТОВ «ПАРІ» від 23.09.2025. Сума за рішенням 4 705 882,36 грн;

- період, у якому виплачується дохід: жовтень 2025 року;

- суми утриманого податку на прибуток (доходи) нерезидента або надані нерезидентом документи у разі самостійного нарахування та сплати податку нерезидентом: сплата податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 705 882,36 грн.

Листами від 09.10.2025 за вих. № 172-10/25 (а.с.24 т.1), за вих. № 171-10/25 (а.с.25 т.1) та за вих. № 173-10/25 (а.с.26 т.1), адресованими ПАТ «МТБ «Банк», директор ТОВ «ПАРІ» повідомив, зокрема, що: виплата дивідендів іноземному інвестору Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) за 2023-2024 та 1 півріччя 2025 року не здійснювалася; надав дозвіл на запит інформації у АТ «СЕНС БАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» про стан розрахунків з виплати дивідендів на користь Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) за 1 півріччя 2025 року згідно рішення № 23/09-25 єдиного учасника ТОВ «ПАРІ» від 23.09.2025; з метою погодження оплати дивідендів проінформував про надходження іноземної валюти від інозменого інвестора відповідно до договору № 08-КТ/06 від 14.03.2006, що підтверджується «Журналом проводок» за 01.01.2006 – 31.12.2012 та виписки АТ «УКРСИББАНК» ЗА РАХУНКАМИ З 01.01.2006 ПО 24.10.2011.

Листом від 22.10.2025 за № 04/1033-0/21 (а.с.22-23 т.1) Банк відмовив ТОВ «ПАРІ» у проведенні операції щодо виплати дивідендів на виконання Рішення № 23/09-25 від 23.09.2025, зазначивши наступне:

1) Наданий Розрахунок суми дивідендів містить некоректну суму утриманого податку на прибуток (доходи) нерезидента у розмірі 15% від суми дивідендів, що підлягають виплаті.

Розрахунок Клієнта базується на положенні пункту 141.4.2. статті 141 Податкового кодексу України.

Клієнтом не враховано посилання у вказаній нормі права на існування міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна, яка набрала чинності для України 07.08.2013, відповідно до ч. 1 ст. 10 якої дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватися у цій іншій Державі.

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції (зі змінами, внесеними Протоколом від 11.12.2015, який набрав чинності для України 28.11.2019) такі дивіденди можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, резидентом якої є Компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа – фактичний власник дивідендів є резидентом іншої договірної держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5% від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія, яка володіє безпосередньо принаймні 20% капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро.

Таким чином, Розрахунок Клієнта у частині утриманого податку на прибуток (доходи) нерезидента повинен складати 5% від суми дивідендів, як передбачено міжнародною Конвенцією, укладеною між Україною та Республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна.

2) Клієнтом не надано документів у відповідності до затвердженого Банком Переліку, необхідного для здійснення банківських операцій з нерезидентами.

Клієнтом не було надано довідку про підтвердження, що нерезидент - Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування (у випадку звільнення (зменшення) від оподаткування прибутку (доходів) нерезидента), та Довідку (документ), що підтверджує факт сплати податку на прибуток (доходи) нерезидентом в Україні або є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування прибутку (доходів) нерезидента.

Також Банк зазначив, що у разі надання ТОВ «ПАРІ» повного пакету документів у відповідності до вищенаведеного переліку та з виправленим розрахунком, Банком буде проведено операцію щодо перерахування дивідендів на користь нерезидента у відповідності до рішення єдиного учасника ТОВ «ПАРІ» № 23/09-25 від 23.09.2025 у повному обсязі.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ «ПАРІ» про зобов`язання Банка вчинити дії з проведення виплати дивідендів на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ПАРІ» від 23.09.2025 № 23/09-25 згідно листа-розрахунку ТОВ «ПАРІ» від 09.10.2025.

Підставою позову зазначено те, що позивач надав Банку всі існуючі у нього документи та планує проведення виплати нарахованих дивідендів згідно чинного законодавства України, натомість, Банк безпідставно та необґрунтовано блокує платіж.

Як вже зазначалося, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Банк правомірно відмовив у проведенні операції з виплати дивідендів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Водночас, відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

З листа від 22.10.2025 за № 04/1033-0/21 вбачається, що відмовляючи у проведенні операції щодо виплати дивідендів, Банк вказав на:

- неправильний розрахунок суми утриманого податку на прибуток (доходи) нерезидента (15% замість 5%);

- ненадання документів, необхідних для здійснення такої банківської операції (довідки про підтвердження, що третя особа є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір та довідки, що підтверджує факт сплати податку на прибуток нерезидентом в Україні або є підставою для звільнення від оподаткування прибутку нерезидента).

Підпунктами 14.1.49, 14.1.54, 14.1.122 пункту 14.14 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин – відмови Банку у проведенні операції з виплати дивідендів) було надано визначення таких термінів:

дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також: платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;

нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об`єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу.

Абзацом 1 підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України установлено, що резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Аналіз наведених норм у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що доходи, виплачені нерезиденту з джерелом їх походження з України у вигляді дивідендів, за загальним правилом підлягають оподаткуванню за ставкою 15 відсотків від їх суми.

Такий дохід, з огляду на його правову природу як пасивного (інвестиційного) доходу, прямо віднесений законодавцем до об`єктів оподаткування, визначених пунктом 141.4 статті 141 ПК України.

Резидент України, який здійснює виплату дивідендів на користь нерезидента, у цьому випадку виступає податковим агентом і зобов`язаний утримати податок із суми такого доходу за встановленою ставкою та перерахувати його до Державного бюджету України під час здійснення виплати, за рахунок доходу нерезидента. Такий обов`язок виникає незалежно від організаційно-правової форми платника чи отримувача доходу та не потребує додаткового волевиявлення сторін.

Водночас наведена норма має імперативний характер лише як загальне правило, оскільки законодавець прямо передбачив можливість її модифікації у разі застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, що набрали чинності.

Отже, ставка 15 відсотків є базовою та підлягає застосуванню доти, доки не доведено наявність передбачених законом умов для застосування іншого, спеціального режиму оподаткування.

Так, статтею 3 ПК України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У ході розгляду справи судом встановлено, а учасниками цієї справи не заперечується, що Компанія Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD), яка є єдиним учасником ТОВ «ПАРІ», є нерезидентом, створена та діє як юридична особа відповідно до законодавства Республіки Кіпр.

Між Україною та Республікою Кіпр укладено та ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка набрала чинності для України 07.08.2013 (далі Конвенція).

Дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав (ст. 1 Конвенції).

Згідно із п. 3 ст.2 Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є a) в Україні: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб (далі український податок); b) на Кіпрі: прибутковий податок; корпоративний податок на прибуток; спеціальний внесок на оборону Республіки; податок на доходи від відчуження майна (далі кіпрський податок).

Оподаткуванню дивідендів присвячена стаття 10 Конвенції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ст. 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро;

b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Термін «дивіденди» у випадку використання в цій статті означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Протоколом від 11.12.2015, який набрав чинності для України 28.11.2019, внесені зміни до Конвенції, у тому числі до п. 2 ст. 10 «Дивіденди», та викладено його у наступній редакції:

«Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія, яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100 000 євро;

б) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках».

Стаття 103 ПК України визначає порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об`єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів

а) від отримувача доходу - заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті «б» цього пункту;

б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу - заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Як визначено у пункті 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки: зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов`язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв`язку із здійсненням операції з такої передачі.

Пунктом 103.4 статті 103 ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Отже право на застосування зменшеної ставки податку або звільнення від оподаткування доходів нерезидента, передбачене відповідним міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, не є автоматичним і виникає виключно за умови одночасного виконання сукупності чітко визначених законом вимог:

- нерезидент - отримувач доходу повинен бути резидентом тієї держави, з якою Україною укладено чинний міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування;

- нерезидент зобов`язаний надати податковому агенту відповідний документ, який підтверджує його статус податкового резидента відповідної іноземної держави, а саме довідку (або її нотаріально засвідчену копію), оформлену відповідно до вимог ст. 103 ПК України. Саме подання такого документа є процесуальною умовою реалізації права на застосування міжнародного договору під час виплати доходу або при вирішенні питання про повернення надміру утриманого податку;

- нерезидент повинен бути бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, тобто особою, яка має право самостійно визначати подальшу економічну долю отриманого доходу, не будучи лише номінальним або транзитним отримувачем. Вимога щодо бенефіціарності доходу є змістовною умовою застосування податкових пільг і покликана запобігти використанню міжнародних договорів у схемах штучного податкового планування.\

Лише за одночасної наявності всіх зазначених умов (підтвердженого податкового резидентства, належного документального підтвердження такого статусу та встановлення факту бенефіціарного володіння доходом) у нерезидента виникає право на застосування зменшеної ставки податку, передбаченої відповідним міжнародним договором України.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржником (позивачем) жодним чином не заперечується встановлений судом першої інстанції факт відповідності Компанії Ділоретіо Холдінгз ЛТД (Diloretio Holdings LTD) усім необхідним критеріям для застосування зниженої ставки оподаткування у розмірі 5 %.

Крім того, в матеріалах цієї справи відсутні жодні докази, які б підтверджували, що звертаючись 09.10.2025 до Банку з листом про проведення операції з виплати дивідендів, позивачем були надані документи, передбачені п. 103.4 ст. 103 ПК України.

Вищевказані документи, що підтверджують право на застосування зниженої ставки податку, були надані третьою особою самостійно та лише під час розгляду справи судом першої інстанції, що скаржником не заперечується.

Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться лише до посилання на необхідність застосування ставки податку саме у розмірі 15 відсотків, залишаючи поза увагою вищенаведені положення ПК України, а також Конвенції.

Зміст апеляційної скарги не містить жодних фактичних даних або правових аргументів, здатних спростувати встановлені судом першої інстанції обставини чи поставити під сумнів законність зроблених висновків.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що скаржником не спростований висновок суду першої інстанції про те, що Банк правомірно відмовив у проведенні операції з виплати дивідендів листа-розрахунку позивача від 09.10.2025.

При цьому, колегія суддів зазначає, на що також звертав увагу суд першої інстанції, що Банк не відмовив у проведенні операції взагалі, а лише вимагав повного пакету документів та надання правильного розрахунку податкових зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановлених обставин справи, однак не спростовують правильності висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга залишається без задоволдення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІ» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області 06.02.2026 у справі № 916/4421/25 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 14.07.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська