Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №705/3840/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3840/26

2/705/3268/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі судді Годік Лесі Сергіївни, розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона, ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини є ОСОБА_2 , відповідач по справі. Вказує на те, що дитина проживає разом з нею та потребує матеріальної допомоги, а відповідач допомоги не надає, участі в забезпеченні потреб дитини не бере. Тому, з метою захисту прав дитини на належне утримання з боку батька, вона змушена звернутись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів. Просить суд: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше гарантованого законом мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку; стягувати аліменти з дня подання до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача аліменти за минулий період тривалістю три роки до дня звернення до суду, оскільки вона вживала заходів щодо отримання утримання на дитину, однак відповідач ухилявся від виконання своїх обов`язків.

Ухвалою судді від 09червня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Станом на 14.07.2026 відзиву від відповідача не надходило.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження дитини батьком записаний відповідач по справі – ОСОБА_2 (а.с.5).

На даний час дитина, ОСОБА_3 , проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Як встановлено судом, батько дитини матеріальну допомогу на її утримання в добровільному порядку не надає.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, а саме:стан здоров`я та матеріальне становище дітей;стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Так, судом встановлено той факт, що малолітня ОСОБА_3 , проживає разом з матір`ю, знаходиться на її утриманні, її батько матеріальної допомоги на утримання в добровільному порядку не надає, тому, враховуючи матеріальний стан сторін, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України і приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.

Щодо вимог про стягнення аліментів за минулий час за період, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частини другої статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

За загальним правилом, визначеними Сімейним Кодексом України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 18 травня 2020 року у справі №215/5867/17 аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

На підтвердження факту ухилення відповідача від виконання обов`язку по утриманню дочки за минулий період позивач посилається на свої банківські виписки та скріншоти банківських операцій. Разом з тим, факту ухилення від сплати аліментів не встановлено, оскільки у позові позивач сама зазначає про надання коштів у незначних розмірах.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивачка не надала будь-яких доказів того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів, а відповідач ухилявся від надання утримання дитини, вимоги в частині стягнення аліментів за минулий час не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини:доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) платникам аліментів щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з дня подання позовної заяви до суду – 02 червня 2026 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн..

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Черкаського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.С. Годік