Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №278/3887/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3887/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача – адвокат Шкляєв К.В., звернувся до суду із вказаною позовною заявою, мотивуючи тим, що у договорі дарування житлового будинку від 21.02.2023 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 , відсутні предмет правочину та істотна умова щодо одночасного переходу від відчужувача до набувача житлового будинку та земельної ділянки, що суперечить вимогам ст. ст. 120 ЗК України, \

377 та 638 ЦК України, які діяли на дату укладення договору дарування. Водночас, даний договір дарування порушує майнові права позивача, оскільки внаслідок укладення цього договору позивач не може реалізувати свої права щодо успадкування згідно заповіту.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник відповідачки – адвокат Гурський В.А. звернувся із відзивом на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, долучивши також документи, що підтверджують правомірність укладеного договору дарування (а.с. 106-137).

Представником позивача – адвокатом Шкляєвим К.В. було подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити, зокрема, й мотивуючи тим, що відповідачкою не спростовано дарування житлого будинку без земельної ділянки (а.с. 182-183).

Представник відповідачки – адвокат Березенська Ю.О. надала до суду пояснення в порядку ст. 43 ЦПК, у яких стверджує, що позивачкою не доведено наявність підстав недійсності правочину договору дарування житлового будинку від 21.02.2023, не спростовано презумпцію його правомірності, відтак, відсутні підстави для задоволення позову (а.с. 188-193).

Представником позивача – адвокатом Шкляєвим К.В. були надані додаткові пояснення, згідно яких просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі, зокрема, керуючись ст.120 ЗК України, ст. ст.377 та 638 ЦК України (а.с. 232-233).

Відповідачка звернулась до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі (а.с. 139).

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Шкляєв К.В. просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Додатково пояснив, що 19.07.2007 був підписаний договір купівлі продажу земельної ділянки та об`єкту незавершеного будівництва між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; 05.03.2008 року укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо вказаного майна; ОСОБА_6 передав у іпотеку будинок та земельну ділянку, а 03.02.2021 даний договір було визнано недійсним судом; станом на 2023 рік ОСОБА_1 була власником будинку та земельної ділянки, не зареєструвала прийняття спадщини. Водночас, ОСОБА_1 погашала борг батька – ОСОБА_6 , несла всі витрати правового забезпечення. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Вважає, що даний договір дарування не відповідає нормам законодавства, а саме - ч. 16 ст. 120 Земельного Кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідачки – адвокат Березенська Ю.О. позовні вимоги не визнала. Повідомила, що коли помер ОСОБА_6 єдиною спадкоємицею була матір – ОСОБА_3 , оскільки дружина та донька відмовились від прийняття спадщини, бо за ним були великі борги; ОСОБА_3 склала заповіт також на ОСОБА_1 ; у ОСОБА_3 були проблеми із серцем, донька – відповідачка, її забрала до себе, доглядала за нею; ОСОБА_3 склала довіреність на отримання пенсії, у честь ювілею хотіла донці подарувати будинок; ОСОБА_3 страждала лише на хворобу, пов`язану з серцем, і мала здоровий глузд. Додатково повідомила, що у Житомирському районному суді перебуває справа №278/1123/26 за позовною заявою ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи учасників, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_5 об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, кадастровий номер 1822083200:06:001:0459, площею 0,0988 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

На підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0988 га для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_4 у межах АДРЕСА_1 (а.с. 20-37), державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 784951 (а.с. 38) було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку про право власності останнього (а.с. 39-44).

У подальшому, 05.03.2008 року ОСОБА_4 здійснив продаж житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, кадастровий номер 1822083200:06:001:0459, площею 0,0988 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (а.с. 47-48); вказаний договір був внесений до Державного реєстру правочинів (а.с. 49).

ОСОБА_6 було зареєстроване право власності на житловий будинок у 2008 році (а.с. 50). Водночас, ОСОБА_6 , з метою придбання даного будинку, було укладено кредитний договір на придбання нерухомого майна та іпотечний договір із АТ «Факторіал-Банк» (а.с. 51-61). У подальшому, на належну йому земельну ділянку площею 0,0988 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:0459, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 09.10.2013 року було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 45-46).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 62).

Згідно спадкової справи №70/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого; інші спадкоємці спадщину не прийняли (а.с. 209-227).

У подальшому, 11.11.2019 року нерухоме майно за договорами, укладеними між АТ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу, з урахуванням попередніх договорів факторингу, перейшло від ТОВ «Грифон Капітал» до ТОВ «Профіт Кредит» (а.с. 63-64). Водночас, постановою Верхового суду від 03.02.2021 року у справі №278/3367/19-ц вказаний договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 11 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грифон капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт кредит», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, реєстровий номер 1545, був визнаний недійсним; а рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни (з відкриттям розділу), індексний номер: 49622364 від 11 листопада 2019 року 16:37, щодо державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок було скасовано (а.с. 66-81).

08.06.2021 року ТОВ "Профіт Кредит" здійснив продаж житлового будинку, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1822083200:06:001:0459, площею 0,0988 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 65).

Згідно заповіту від 10.06.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіла весь житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, кадастровий номер 1822083200:06:001:0459 площею 0,0988 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рівних частках кожному (а.с. 13). Даний заповіт був зареєстрований у спадковому реєстрі (а.с. 13).

Згідно довідки, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченко Романом Олександровичем, на підставі матеріалів спадкової справи №4/2025, заведеної ним 09 травня 2025 року, надано відомості про те, що станом на 24 липня 2025 року єдиним спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 15). Спадкова справа №4/2025 була зареєстрована у спадковому реєстрі за №74047874 (а.с. 16).

Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_11 є ОСОБА_12 та ОСОБА_3 (а.с. 115).

Згідно медичної документації ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги по догляду (а.с. 116-118), у зв`язку з чим між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання соцільних послуг з догляду на професійній основі 06.07.2023 (а.с. 119-128), які остання відповідно надавала згідно долучених актів до смерті ОСОБА_3 (а.с. 130-134).

Згідно лікарського свідоцтва №53 від 21.01.2025 ОСОБА_3 померла (а.с. 135), організацією її поховання займалась відповідачка (а.с. 136-137).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, на виконання вимог суду, було надано копію договору дарування від 21.02.2023 (а.с. 174-176), з якого вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок, який знаходився у її приватній власності, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав 21.02.2023 року житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був відчужений шляхом укладення договору дарування ОСОБА_2 ; договір дарування №134, виданий 21.02.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. (а.с. 17).

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З матеріалів справи вбачається, та не оспорюється учасниками справи, що ОСОБА_3 10.06.2021 року заповіла житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, кадастровий номер 1822083200:06:001:0459 площею 0,0988 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, й позивачці - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що єдиною спадкоємицею за майном ОСОБА_3 є позивачка, відтак, вона має право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (стаття 717 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на недотримання істотних умов договору дарування, а саме: відсутність предмет правочину - земельної ділянки, загальною площею 0,0988 га, кадастровий номер якої 1822083200:06:001:0459, на який розташований житловий будинок АДРЕСА_1 ; а також умови щодо одночасного переходу від відчужувача до набувача як земельної ділянки, загальною площею 0,0988 га, кадастровий номер якої 1822083200:06:001:0459, так і житлового будинку АДРЕСА_1 .

Частинами першою, третьою-п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, однією з підстав недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За правилами статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

При вирішенні справ даної категорії, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси учасників справи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, відповідно до частин 1, 8 та 16 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення оспорюваного правочину), у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт.

Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного)іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Водночас, положеннями статті 377 ЦК України, передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відтак, перевіряючи доводи позивача про недійсність договору дарування житлового будинку від 21.02.2023, суд погоджується з ними та вважає, що дійсно при його укладені не були погоджені істотні умови, що свідчить про нікчемність зазначеного правочину.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відтак, з урахування встановлених обставин справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, а також узгоджуються із вимогами чинного законодавства та окремих вимог, що діяли на момент укладення договору дарування, суд вбачає за доцільне задовольнити позовні у повному обсязі, оскільки при укладені оспорюваного договору сторонами не були погоджені його істотні умови, що робить такий правочин нікчемним. Водночас, у силу вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за відповідачкою – підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають до відшкодування відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 60, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 21 лютого 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, реєстраційний номер №134.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни з відкриттям розділу індексний номер: 66494950 від 21.02.2023 року 12:55:39, щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 21.02.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.07.2026 року.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя О. М. Дубовік