Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №161/17574/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17574/24

Провадження № 1-кп/161/167/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 15 липня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202403030580001740 від 16 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, раніше неодноразового судимого, востаннє:

- 06.11.2014 року вироком Луцького міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання 4 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ухвали Апеляційного суду Волинської області від 02.03.2015 р. засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання 1 року позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 14.08.2015 р.

- 05.11.2015 року вироком Ковельського міськрайонного суду за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання – 20 вересня 2022 року,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , 13.05.2024 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у подальшому продовжений Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 271/2024 від 14 травня 2024 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 14 травня 2024, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом обернення його на свою користь, за відсутності дозволу власника ОСОБА_6 , незаконно проник до господарського приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно, повторно, викрав дискову пилу марки “DeWalt” моделі “DCS574” з акумуляторною батареєю марки “DeWalt” моделі “DCВ208” вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи від 23.05.2024 становить 8240 гривень, дискову пилу марки “DeWalt” моделі “DCS571” вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи від 23.05.2024 становить 4279 гривень 74 копійки, перфоратор марки “Bosch” моделі “GBH 2-28F” вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи від 30.05.2024 становить 5176 гривень 67 копійок, шуруповерт марки “DeWalt” моделі “DCB112” з акумулятором вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи від 30.05.2024 становить 3440 гривень 00 копійок.

В подальшому ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 21 136 гривень 41 копійки.

Окрім того, 28.05.2024 приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у подальшому продовжений Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 271/2024 від 14 травня 2024 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 14 травня 2024, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом обернення його на свою користь, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав бензопилу марки “STIHL” моделі “MS 180” вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи від 05.06.2024 становить 3513 гривень 33 копійки, чим завдав ОСОБА_5 майнової шкоди на вказану суму.

Також, у період часу з 17 години 45 хвилин по 19 годину 25 хвилин 08 серпня 2024 року (більш точного часу в ході здійснення досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до ст. 1 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України №469/2024 від 23 липня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3891-ІХ від 23 липня 2024 року, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом обернення його на свою користь, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав бензинового генератора марки «Werk» , моделі «WPG 3600a», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/11063-ТВ від 22 серпня 2024 року на момент вчинення злочину складала 6 193 гривні 67 копійок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що він дійсно, за вказаних обставин, місця та часу, вчинив дані кримінальні правопорушення. Суму викраденого не заперечує. У вчиненому щиро розкаявся. Просив суворо його не карати.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив розгляд кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України, зазначив, що він правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Посилання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинуваченого щодо фактичних обставин справи. Збитки йому відшкодовано. Просив обвинуваченого суворо не карати та провести розгляд даного кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце реєстрації та проживання, потерпілі, кожен зокрема, не наполягали на суворій мірі покарання, однак ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, за що відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, знову вчинив корисливі злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 72 КК України.

Будь-яких підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, тобто для застосування ст.69 КК України, суд не знаходить, оскільки відсутні по справі, як зазначено у цьому законі, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не знаходить.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 22 травня 2024 – скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його цілодобового домашнього арешту з 29 липня 2024 року по 21 вересня 2024 року включно, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення судових експертиз на загальну суму 9 087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.

Речові докази: паркетку «DeWalt DCS574» жовто-чорного кольору та пилу дискову «DeWalt DCS571» жовто-чорного кольору – залишити за належністю ОСОБА_6 .

Диск – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді 22 травня 2024 року – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: