Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №643/5213/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 643/5213/26

Провадження № 2/645/3064/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.,

при секретарі судового засідання Рікунової Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 року по справі № 643/6204/16-ц, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 р. у справі № 643/6204/16-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змінено прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", шляхом внесення змін до актового запису про народження №04 від 01.02.2013 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану Роздольненського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, та видати нове свідоцтво про народження. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви. Стороною позивача зазначено, що раніше визначений розмір аліментів у розмірі 2000,00 грн. на дитину не забезпечує навіть мінімальн6і потреби дитини, яка у зв`язку із підвищенням віку потребує більших витрат, а відповідач є працездатним і має можливість сплачувати аліменти в частині від усіх видів доходу (заробітку). Такі обставини є підставою для звернення позивачки з вказаним позовом до суду.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.04.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів передано за підсудністю до Немишлянського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивачка та її уповноважений представник в судове засідання не з`явились, 15.07.2026 року від уповноваженого представника позивачки - адвоката Осьмініна С.Д. надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності сторони позивача, в якій він підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, що були призначені на 18.06.2026 року та 15.07.2026 року не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Судові повістки були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, відзив на позовну заяву, відповідно до приписів ст. 178 ЦПК України, не подав, ніяких клопотань на адресу суду не направляв.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.п. 2 та 7 ч. 2 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Також відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 03.07.2024 року серія НОМЕР_1 /а.с. 4/.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 р. у справі № 643/6204/16-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змінено прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", шляхом внесення змін до актового запису про народження №04 від 01.02.2013 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану Роздольненського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, та видати нове свідоцтво про народження. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви /а.с.5-6/.

Стороною позивача наголошено, що визначений рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 р. у справі № 643/6204/16-ц розмір аліментів у твердій грошовій сумі менший, іж встановлений законом мінімальний розмір аліментів на утримання дитини.

Належний рівень життя самостійно позивачка дитині забезпечити не може, тому батько, який є здоровим та працездатним, може та повинен забезпечити їхній дитині належний рівень життя та матеріально допомагати.

За твердженням ОСОБА_1 на даний час розмір аліментів, що стягуються з Відповідача не можуть покрити необхідних потреб дитини. Вона намагається забезпечити доньку усім необхідним, проте їй важко це самій робити, оскільки прожитковий мінімум для дитини зріс, що потребує від неї більших витрат та зусиль для забезпечення дитини, створення належних умов проживання, навчання, відпочинку та погіршує її матеріальний стан.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо зміни розміру (порядку стягнення) аліментів, визначеного за рішенням суду, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України (далі СК України).

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини 3 статті 181 СК України).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у зв`язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21.

У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить їх стягувачу.

З урахуванням системного аналізу наведених вище норм законодавства, суд зазначає, що присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення: у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів це законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду, у розмірі 2000 грн., на 1/4 частку заробітку Відповідача, Позивачка посилається на те, що визначений судом у 2017 році розмір аліментів не забезпечує нормального розвитку дитини та належного матеріального утримання, і тому Позивачка вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнутих з Відповідача аліментів з 2000 гривень на 1/4 частку від усіх його доходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить їх стягувачу.

Чинне законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Користуючись своїм правом, позивач визначила способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька дитини.

За статтею 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Аналогічні вимоги закріплені і в СК України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3512,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язок батьків щодо утримання дитини є рівним та не залежить від факту проживання батьків окремо чи їх сімейного стану, а розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Доказів, які б спростовували факт отримання доходу та неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, який просить встановити Позивачка у своєму позові, Відповідач не надав, як і заперечень проти позову, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів у частці від доходу Відповідача.

З огляду на наведене, виходячи з пріоритету інтересів дитини, з урахуванням положень статей 180, 181, 182 СК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни раніше встановленого розміру аліментів, а саме стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі 1/4 частини доходу відповідача.

Такий розмір аліментів спрямований на забезпечення якнайкращих інтересів дітей, які мають перевагу перед інтересами батьків, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку та буде достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд виходить із такого.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

В обґрунтування розміру понесених Позивачкою витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договору про надання правничої допомоги №25/02 від 25.02.2026 року, укладеного між позивачкою та адвокатом, Додаткової Угоди № 1 № 24/04-26 до оговору про надання правничої допомоги №25/02 від 25.02.2026 року, розрахунок суми вартості послуг під час надання правової допомоги.

Суд акцентує увагу на тому, що складання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини не потребувало аналізу великої кількості документів, при цьому у справах даної категорії наявна усталена судова практика, яка не потребує аналізу та вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядалась у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явились, тобто фактично надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, але частково, у розмірі 8000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач згідно Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 206, 263 - 265, 268, 273, 280-283, 293, 294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення нею повноліття.

Припинити стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 року по справі № 643/6204/16--ц, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст заочного рішення складено 15.07.2026 року.

Суддя О.В. Федорова