Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №627/1104/24 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1104/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого , адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221010000386 від 19.07.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі, Абхазії, росіянина, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, працюючого на посаді токаря ПА «ВАТАЛ», на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

у с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 станом на 12.07.2024 перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний рядовий у ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахований в запас на посаду токаря холодної обробки металу.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13.05.1999, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», а також Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з 24.02.2022 на території України оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію.

Також, згідно Указу Президента України №49/2024 від 05.02.2024, Указу Президента України №271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 , Указу Президента України №272/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк дії воєнного стану та загальну мобілізацію продовжено до 12.08.2024.

09.07.2024 після обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 в медичному закладі КНП «Краснокутська центральна лікарня» визначено ступінь придатності до військової служби, як «придатний до військової служби» та сформовано довідку військово-лікарської комісії №77/7, в якій зазначено діагноз: складний міопічний астигматизм, косий обох очей.

Після вивчення особистих облікових даних ОСОБА_4 та встановлення, що він є військовозобов`язаним, придатним до несення військової служби та підлягає призову за мобілізацією, 12.07.2024, о 12:05, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_6 , рядовому запасу ОСОБА_4 було доведено вимогу щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 07:00 , 13.07.2024, для призову на військову службу під час мобілізації для подальшого направлення до місця проходження військової служби до команди НОМЕР_1 , а також повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України.

Після доведення вимог законодавства України з питань оборони та мобілізації, а також відповідальність за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією , ОСОБА_4 12.07.2024 відмовився від отримання та підписання «Повістки на відправку» у присутності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним і придатним до військової служби, діючи умисно, усвідомлюючи свої дії, з метою ухилення від призову у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, не маючи права на відстрочку, без поважних на це причин, безпідставно не прибув 13.07.2024 , о 07:00 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації для подальшого направлення до місця проходження військової служби до команди НОМЕР_1 .

Після чого ,13.07.2024 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 був складений акт про те, що військовозобов`язаний рядовий запасу ОСОБА_4 відмовився отримати повістку для призову на військову службу під час мобілізації та не прибув у доведений час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до команди НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації.

Враховуючи викладене, військовозобов`язаний рядовий запасу ОСОБА_4 порушив порядок комплектування Збройних Сил України та вимоги:

1) ст. 65 Конституції України, відповідно до приписів якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України;

2) ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, за змістом якої громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом РТЦК та СП для призову на військову службу; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військової обов`язок у запасі;

3)п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, відповідно до якого: під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України не визнав, пояснивши , що він працює токарем ПА «ВАТАЛ» та по місцю роботи надійшло розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 про необхідність оповіщення та забезпечення прибуття всіх військовозобов`язаних працівників підприємства 03.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зазначений час його з іншими працівниками доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому вручили направлення на проходження військово лікарської комісії ВЛК) . Однак , не дивлячись на наявність у нього суттєвих захворювань зору , ВЛК визнано його придатним до військової служби. 12.07.2024 він з`явився ІНФОРМАЦІЯ_3 , де посадовими особами на нього був здійснений психологічний тиск та вручена бойова повістка з`явитися 13.07.2024, о 07:00, до четвертого відділу. При цьому, ОСОБА_4 повідомив , що не зможе з`явитися у призначений час за відсутності транспортного сполучення між с-щем Краснокутськ та с.Ковалівське. 13.07.2024 він через відсутність транспорту , близько 12:00 , добрався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його вже не впустили до приміщення , а пізніше він був викликаний до слідчого.

ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, на переконання суду, його вина доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, допитана в судовому засіданні свідок, провідний спеціаліст відділу мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 пояснила суду , що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних осіб, підстав для його виключення немає. За результатами ВЛК, він визнаний придатним до військової служби. 12.07.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , в його присутності , виписано повістку для відправки для проходження ним військової служби на 07:00, 13.07.2024 , однак від отримання повістки він відмовився та у призначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився , про що було складено відповідний акт .Свою відмову від військової служби він виклав у заяві від 12.07.2024.

Допитаний в судовому засіданні свідок , начальник ВОМР, заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 пояснив суду, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 12.07.2024 йому під підпис було доведено вимогу та повідомлено щодо кримінальної відповідальності за ухилення від призову за мобілізацією. Від отримання повістки щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 07:00 , 13.07.2024, для призову на військову службу під час мобілізації для подальшого направлення до місця проходження військової служби до команди НОМЕР_1 , ОСОБА_4 відмовився. Також, ОСОБА_4 подав заяву про відмову від проходження військової служби за призовом під час мобілізації та 13.07.2024, о 07:00, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого працівниками РТЦК був складений відповідний акт про його неявку від 13.07.2024. Після цього, 18.07.2024 було направлено повідомлення до СПД №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області щодо ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації.

Показання свідків є логічними, послідовними, не містять суперечностей, узгоджуються між собою, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, вина ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024221010000386 від 19.07.2024 по факту ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації , за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.336 КК України ;

-рапортом інспектора СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 від 18.07.2024 про те, що 18.07.2024, о 11:19, до СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 про ухилення ОСОБА_4 призову на військову службу під час мобілізації ;

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 від 18.07.2024 про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 ;

- актом складеним начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 в присутності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 від 13.07.2024 про відмову ОСОБА_4 від отримання повістки та неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 13.07.2024, о 07:00, для відправки до команди НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації ;

-копією облікової картки №220220245594696800029 від 12.07.2024, якою підтверджено перебування ОСОБА_4 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16.09.1999;

- довідкою військово-лікарської комісії , складеною головою ВЛК ОСОБА_10 , секретарем ВЛК ОСОБА_11 від 09.07.2024 № 77/7, згідно якої ОСОБА_4 09.07.2024 проведено медичний огляд ВЛК , встановлено діагноз та він визнаний придатним до військової служби;

- аркушем доведення вимог законодавства України з питань оборони від 12.07.2024 , згідно якого ОСОБА_4 ознайомився з його змістом та був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією за ст. 336 КК України;

- повісткою на ім`я ОСОБА_4 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 07:00, 13.07.2026 , від якої ОСОБА_4 12.07.2024 , о 12:05 , відмовився , про що зазначив у графі «підпис військовозобов`язаного» розписки ;

- заявою ОСОБА_4 від 12.07.2024 про відмову від військової служби під час мобілізації з міркувань совісті ;

- протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 06.08.2024 та фототаблицею до нього , відповідно до якого з мобільного телефону марки SAMSUNG моделі GALAXY S23ULTRA, IMEI 1: НОМЕР_2 та IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , було здійснено копіювання фото та відеозапису, яке містить відомості, щодо відмови ОСОБА_4 від отримання повістки для призову на військову службу під час мобілізації та направлення до місця проходження військової служби – команди НОМЕР_1 . Зазначене відео скопійовано на флеш носій Kingston miscro SD 32 gb, який поміщений до паперового конверту;

- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 06.08.2024, відповідно до якого флеш носій Kingston miscro SD 32 gb, на якому мається відеозапис, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12024221010000386 від 19.07.2024 ;

- відеозаписом на флеш носії Kingston miscro SD 32 gb, , згідно якого дійсно 12.07.2024 ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки про необхідність з`явитися на 07:00, 13.07.2024 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження військової служби за мобілізацією;

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищезазначеного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Показання обвинуваченого, що на нього посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювався психологічний тиск під час вручення бойової повістки , суд до уваги не приймає , оскільки ці твердження не підтверджені документально.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення , злочин, передбачений ст.336 КК України , тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період .

V. Мотиви суду при призначенні покарання.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66, 67 КК України, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено .

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше несудимий , тяжких захворювань чи інвалідності не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП « Краснокутська ЦРЛ» не перебуває, одружений , неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з зазначеної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином , його конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання вчинення кримінального правопорушення особою.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судам кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Такі положення основного закону дублюються в статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов`язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави.

Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася в країні - збройна агресія РФ та конституційний обов`язок кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 641/1067/23.

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 75 КК України, у зв`язку з вищенаведеними міркуваннями щодо характеру вчиненого кримінального правопорушення.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку .

Запобіжний захід, як захід забезпечення у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 не обирався. З урахуванням вимог статей 176, 177 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.

Долю речових доказів ,суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання цього вироку.

Речовий доказ, а саме: флеш носії Kingston miscro SD 32 gb - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1