Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №405/4283/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/4283/26

провадження № 3/405/644/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 м. Кропивницький

Суддя Подільського районного суду м. Кропивницького Майданніков О.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції ДПП в Кіровоградській області про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , не заміжньої, яка має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , працює перукарем,

до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-4 КУпАП, -

встановив:

18.06.2026 до Подільського районного суду м. Кропивницького від інспектора «Служби освітньої безпеки» Управління патрульної поліції ДПП в Кіровоградській області підполковника поліції Вашеци Л.А. надійшов протокол серії ВАД №730766 від 09.06.2026, згідно з яким: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є учнем 2-б класу та під час освітнього процесу перебуває в КЗ «Ліцей «Максимум» за адресою м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 39/63, протягом тривалого часу з 04.09.2025 по 20.05.2026, а також 13.01.2026 р. перед фізкультурою знімав із свого однокласника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , штани, сміявся та забирав його одяг, 05.05.2026 р. навмисно торкався статевих органів Давіда, після чого перейшов до прямого фізичного насильства та тричі здійснив дії спрямовані на удушення, 20.05.2026 р. демонстративно брав до рота туалетний папір та плював ним у ОСОБА_5 , чим здійснив психологічне та фізичне насильство по відношенню до малолітньої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке виражається в приниженні честі та гідності шляхом словесних образ, нецензурних висловлювань, удушення, стусів та штовхань.

ОСОБА_1 обставини, викладені у протоколі, в судовому засіданні заперечила та пояснила, що її син ОСОБА_6 має гіперактивну поведінку, у зв`язку із чим вона неодноразово зверталася з ним до психологів, неврологів і психіатра, виконувала рекомендації педагогів та спеціалістів.

Зі слів сина їй відомо, що 13.01.2026 він не знімав із ОСОБА_7 штани та не забирав його одяг. Щодо події 05.05.2026 зазначила, що між дітьми виник взаємний конфлікт: ОСОБА_7 першим почав зачіпати, штовхати та щипати ОСОБА_6 , а той лише захищався і відштовхував його. ОСОБА_6 заперечував, що торкався статевих органів ОСОБА_7 або душив його. Після уроку ОСОБА_7 на біль чи погіршення самопочуття не скаржився, до медичного працівника ліцею не звертався, а діти згодом спокійно грали разом у шахи.

ОСОБА_1 визнала, що син іноді поводився некоректно, заважав проведенню уроків та чіпав речі інших учнів, однак вважала, що інформація про його поведінку перебільшена, конфлікти між дітьми мали взаємний характер, а цілеспрямованого цькування ОСОБА_7 її син не вчиняв.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_3 суду пояснила, що протягом навчального року ОСОБА_6 систематично ображав ОСОБА_7 , штовхав його, забирав і псував речі, перешкоджав навчанню та порушував його особисті межі. За її словами, така поведінка повторювалася тривалий час і негативно вплинула на психологічний стан сина.

Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що 13.01.2026 ОСОБА_6 знімав із нього штани у присутності інших учнів. Під час уроку фізичної культури 05.05.2026 ОСОБА_6 спочатку торкався сідниць, а потім статевих органів ОСОБА_7 , після чого неодноразово душив його, припиняючи такі дії, коли підходив учитель, та продовжуючи після того, як учитель відходив.

Увечері після цієї події ОСОБА_3 виявила на шиї сина почервоніння, після чого звернулася з ним до травматологічного пункту та педіатра. Дитині було призначено лікування і рекомендовано утриматися від занять фізичною культурою протягом двох тижнів. За словами матері, після події ОСОБА_7 певний час не відвідував ліцей, у нього виникло занепокоєння, він згадував ОСОБА_6 та скаржився, що йому не подобається, коли той його чіпає.

Щодо події 20.05.2026 ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_6 скручував туалетний папір у кульки та кидав ними в дітей.

ОСОБА_3 також пояснила, що частину дат і подій відновила разом із сином після перегляду повідомлень у шкільному чаті та фотографій. Окремі випадки вона пам`ятала через те, що у відповідні дні ОСОБА_7 повертався додому засмученим або у сльозах.

Свідок ОСОБА_8 , яка була класним керівником 2-Б класу, в судовому засіданні пояснила, що протягом навчання ОСОБА_6 періодично зачіпав ОСОБА_7 , обзивав його, штовхав, забирав та псував його речі. Після проведених бесід поведінка ОСОБА_6 на певний час покращувалася, однак згодом аналогічні випадки повторювалися. У більшості випадків їх ініціатором був ОСОБА_6 , який у такий спосіб намагався привернути до себе увагу. Водночас він подібним чином поводився не лише з ОСОБА_7 , а й з іншими дітьми. Відносини між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були мінливими: вони сварилися, іноді зачіпали один одного, але також нормально спілкувалися.

Обставин події 13.01.2026 свідок не пам`ятає. Подій у спортивній залі 05.05.2026 особисто не бачила. Після уроку ОСОБА_7 повідомив їй, що ОСОБА_6 його душив, а ОСОБА_6 заперечив удушення, проте пояснив і показав, що брав ОСОБА_7 двома руками за шию. Після події ОСОБА_7 на біль чи погіршення самопочуття не скаржився, до медичної сестри не звертався, а згодом діти спокійно грали разом у шахи.

Подію 20.05.2026 ОСОБА_8 бачила особисто. За її словами, після того як ОСОБА_6 розлив воду, він почав жувати паперові серветки та плювати ними в дітей, які сиділи поруч. Серветки потрапляли не лише до ОСОБА_7 , а й до ОСОБА_9 та інших учнів.

Свідок ОСОБА_10 , учитель фізичної культури, суду пояснив, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 протягом навчального року періодично виникали взаємні конфлікти та суперництво. Обидві дитини могли зачіпати й відволікати одна одну, хоча ОСОБА_6 робив це частіше.

Обставин події 13.01.2026 свідок не пам`ятає і випадків знімання чи забирання одягу не бачив. Під час уроку фізичної культури 05.05.2026 йому довелося тричі втручатися у конфлікт між дітьми та рознімати їх. Першого разу встановити ініціатора не вдалося; другого разу ОСОБА_6 зачіпав ОСОБА_7 , який просив залишити його у спокої; третього разу ОСОБА_6 торкався руками сідниць ОСОБА_7 , після чого той його відштовхнув.

ОСОБА_10 не бачив, щоб ОСОБА_6 торкався статевих органів ОСОБА_7 , хапав його за шию або душив. Після уроку ОСОБА_7 на тілесні ушкодження чи погіршення самопочуття не скаржився. Згодом класний керівник повідомила свідку, що діти почувалися нормально та грали разом у шахи. Про обставини події 20.05.2026 свідку нічого не відомо.

Під час судового розгляду суд з`ясував думку учасників справи щодо необхідності виклику та опитування малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Учасники справи на їх виклику та безпосередньому опитуванні судом не наполягали, відповідних клопотань не заявляли.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №730766 від 09.06.2026 та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників справи і показання свідків, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 173-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Частина 3 ст. 173-4 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення діяння, передбаченого ч. 1 цієї статті, малолітньою особою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

Законом України від 06.06.2024 №3792-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми», який набрав чинності 06.10.2024, визначення поняття «булінг (цькування)» викладено у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства».

За змістом зазначеної норми булінг (цькування) – це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

Колективом у розумінні цього Закону є група з двох або більше осіб, які об`єднані (організовані) відповідно до законодавства з метою здобуття освіти, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо та не перебувають між собою у трудових відносинах.

Оскільки всі зазначені у протоколі події відбувалися після 06.10.2024, під час визначення змісту поняття «булінг (цькування)» підлягає врахуванню наведене законодавче визначення.

Для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд повинен установити в поведінці її малолітнього сина всі ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, з урахуванням визначення булінгу, наведеного у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», а саме:

- належність кривдника та потерпілого до учасників одного освітнього колективу;

- конкретні умисні дії кривдника; психологічний, фізичний, економічний або сексуальний характер таких дій;

- систематичність поведінки, тобто повторюваність пов`язаних між собою дій, які утворюють стійку модель насильства;

- спрямованість поведінки щодо конкретного потерпілого;

- порушення прав потерпілого, свобод чи законних інтересів та/або перешкоджання виконанню ним визначених законодавством обов`язків;

- фактичне заподіяння або реальну можливість заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого;

- причинний зв`язок між систематичним насильством і відповідною шкодою або можливістю її заподіяння.

За змістом наведених норм не кожен випадок конфліктної чи агресивної поведінки є булінгом. Систематичність означає повторюваність пов`язаних між собою умисних дій, які мають спільну спрямованість щодо конкретного потерпілого та утворюють стійку модель насильницької поведінки. Окремі випадки порушення дисципліни, імпульсивної поведінки або взаємних конфліктів не можуть визнаватися булінгом лише тому, що вони відбувалися між тими самими дітьми.

Визначення булінгу, передбачене Законом України «Про охорону дитинства», не змінює та не звужує об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, безпосередньо встановленої ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає загальні ознаки булінгу як умисного систематичного насильства, що порушує права, свободи чи законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

Натомість для адміністративної відповідальності за ст. 173-4 КУпАП додатково необхідно встановити прямо передбачений її диспозицією наслідок – фактичне заподіяння або реальну можливість заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Порушення прав, свобод, законних інтересів, приниження честі та гідності потерпілого не підміняють установленої КУпАП ознаки фактичної або можливої шкоди його психічному чи фізичному здоров`ю. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності всі зазначені ознаки повинні бути встановлені у сукупності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Межі перевірки судом фактичних обставин визначаються суттю адміністративного правопорушення, викладеною у протоколі.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі зазначаються, зокрема, місце, час учинення та суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за нього.

Згідно з п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, суть адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, повинна точно відповідати ознакам складу правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою його складено.

Протокол повинен містити не лише посилання на відповідну частину статті КУпАП, а й конкретний виклад фактичних обставин, які охоплюють усі обов`язкові ознаки складу правопорушення та ставляться особі у провину.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-4 КУпАП передбачає дві альтернативні форми наслідків булінгу: фактичне заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого чи створення реальної можливості заподіяння такої шкоди. Тому фабула протоколу повинна містити принаймні одну із цих обставин.

Якщо орган, уповноважений на складення протоколу, вважав, що шкода була фактично заподіяна, у протоколі мали бути зазначені відповідні наслідки та їх зв`язок з описаними діями. Якщо ж ішлося про можливість заподіяння шкоди, фабула повинна була містити вказівку на те, що внаслідок конкретних систематичних насильницьких дій могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Йдеться не про необхідність дослівного відтворення диспозиції ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, а про обов`язок викласти фактичну обставину, яка відповідає передбаченому нею наслідку. Без такого викладення залишається невизначеним, чи ставиться особі у провину фактичне заподіяння шкоди, чи створення реальної можливості її заподіяння, якому саме виду здоров`я та внаслідок яких дій.

Зазначення цієї ознаки має істотне значення для визначення меж судового розгляду та забезпечення права особи на захист. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна розуміти не лише те, які дії її малолітньої дитини ставляться їй у провину, а й те, які передбачені законом наслідки, за твердженням органу, що склав протокол, настали або могли настати внаслідок таких дій. Від цього залежать зміст її пояснень і заперечень, обсяг доказів, які вона може подати, та обраний нею спосіб захисту.

Суд не вправі самостійно визначати, яку саме з не зазначених у протоколі альтернативних обставин слід вважати наявною: фактичне заподіяння шкоди чи створення реальної можливості її заподіяння. Так само суд не може вперше у постанові зазначити, що описані у протоколі дії заподіяли або могли заподіяти шкоду психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

У такому разі йшлося б не лише про правову оцінку вже викладених у протоколі фактів, а про доповнення судом об`єктивної сторони правопорушення новою обов`язковою ознакою, яка особі у провину не ставилася.

Обов`язок належно викласти суть адміністративного правопорушення і зібрати відповідні докази покладено на осіб, уповноважених складати протоколи. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, не може перебирати на себе повноваження відповідного органу, доповнювати фабулу протоколу або усувати її неповноту шляхом установлення обставин, які у ньому не зазначені.

Такий підхід узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» щодо неприпустимості самостійного доповнення судом фактичних обставин адміністративного правопорушення та перебрання функцій органу, який ініціював відповідне провадження.

Оцінюючи з наведених підстав зміст протоколу серії ВАД №730766 від 09.06.2026, суд ураховує, що в ньому зазначено про вчинення малолітнім ОСОБА_4 відповідних дій «протягом тривалого часу з 04.09.2025 року по 20.05.2026 року».

Саме зазначення такого проміжку часу не розкриває фактичного змісту поведінки, яка ставиться ОСОБА_1 у провину. У протоколі не зазначено, які саме дії малолітній ОСОБА_4 вчинив 04.09.2025, чому цю дату визначено початком відповідного періоду та які конкретні дії він учиняв упродовж часу з 04.09.2025 по 20.05.2026, крім трьох окремо описаних подій.

Фактично у протоколі конкретизовано лише епізоди від 13.01.2026, 05.05.2026 та 20.05.2026. Тому загальне посилання на вчинення відповідних дій «протягом тривалого часу з 04.09.2025 року» без наведення їх змісту, часу, місця та обставин не може розглядатися як опис додаткових епізодів правопорушення або самостійно підтверджувати систематичність поведінки.

У підсумковій частині фабули протоколу також зазначено, що психологічне та фізичне насильство щодо малолітнього ОСОБА_2 «виражається в приниженні честі та гідності шляхом словесних образ, нецензурних висловлювань, удушення, стусів та штовхань».

Проте наведене формулювання містить лише загальний перелік способів поведінки, частина яких не конкретизована у фактичному описі правопорушення. У протоколі не вказано, коли, де та за яких обставин малолітній ОСОБА_4 висловлював словесні образи або вживав нецензурні висловлювання, кому саме вони були адресовані та в чому полягав їх зміст. Так само не зазначено, коли, де, скільки разів і за яких обставин він завдавав ОСОБА_2 стусанів або штовхав його.

Тому твердження про словесні образи, нецензурні висловлювання, стусани та штовхання не містять необхідної фактичної конкретизації й не дають можливості виокремити відповідні події та перевірити їх під час судового розгляду. Визнання таких дій установленими на підставі доказів, у яких вони описані докладніше, ніж у протоколі, означало б доповнення судом його фабули.

Посилання на удушення конкретизоване, оскільки у протоколі окремо зазначено, що 05.05.2026 малолітній ОСОБА_4 тричі вчинив дії, спрямовані на удушення малолітнього ОСОБА_2 . Тому цей спосіб фізичного впливу, на відміну від загальних тверджень про словесні образи, нецензурні висловлювання, стусани та штовхання, чітко описаний у фабулі протоколу та підлягає перевірці й оцінці судом.

Конкретний опис окремих насильницьких дій і загальне твердження про приниження честі та гідності потерпілого не замінюють передбаченої ч. 1 ст. 173-4 КУпАП обов`язкової ознаки у вигляді фактичного або можливого заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю.

Приниження честі та гідності характеризує спрямованість і принизливий характер поведінки, проте не є тотожним шкоді психічному чи фізичному здоров`ю та саме собою не означає ані фактичного заподіяння такої шкоди, ані створення реальної можливості її заподіяння.

У фабулі протоколу не зазначено, що внаслідок описаних дій малолітньому ОСОБА_2 була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю. Не поставлено ОСОБА_1 у провину й альтернативної обов`язкової обставини – того, що внаслідок цих дій така шкода могла бути заподіяна.

Загальне посилання на тривалий період учинення дій, перелік неконкретизованих словесних образ, нецензурних висловлювань, стусанів і штовхань, а також твердження про приниження честі та гідності потерпілого цього недоліку не усувають.

Не замінює викладення відповідної фактичної обставини й посилання у протоколі на ч.3 ст. 173-4 КУпАП. Зазначення правової норми визначає юридичну кваліфікацію діяння, проте не дає відповіді на питання, який саме передбачений її диспозицією наслідок ставиться ОСОБА_1 у провину: фактичне заподіяння шкоди чи реальна можливість її заподіяння.

Усунення цього недоліку шляхом зазначення судом, що внаслідок описаних дій могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю малолітнього ОСОБА_2 , означало б вихід за межі обставин, поставлених ОСОБА_1 у провину згідно з протоколом, та порушення її права на захист.

Незалежно від наведеного дефекту фабули суд перевірив доказами кожний із трьох конкретизованих у протоколі епізодів.

Подія від 13.01.2026, за якою ОСОБА_4 перед уроком фізичної культури знімав із ОСОБА_2 штани, сміявся та забирав його одяг, належною сукупністю доказів не підтверджена.

ОСОБА_3 безпосереднім очевидцем події не була та повідомила про неї зі слів малолітнього сина. ОСОБА_1 також зі слів свого сина відповідні обставини заперечила. Допитані в судовому засіданні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 пояснили, що події 13.01.2026 не пам`ятають і випадків знімання чи забирання одягу не бачили.

Наявні відомості про цей епізод походять від протилежних за змістом пояснень двох малолітніх дітей, переданих суду їхніми матерями, та не підтверджені безпосередніми показаннями очевидців або іншими об`єктивними доказами.

Щодо події 05.05.2026 суд установив, що під час уроку фізичної культури між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 тричі виникали конфліктні ситуації, у зв`язку із чим учитель ОСОБА_10 тричі втручався та рознімав дітей.

Під час першого випадку свідок не зміг установити ініціатора конфлікту. Під час другого ОСОБА_6 зачіпав ОСОБА_7 , який просив його залишити у спокої. Під час третього ОСОБА_6 торкався руками сідниць ОСОБА_7 , після чого той його відштовхнув.

Показання ОСОБА_10 безпосередньо підтверджують неодноразові конфліктні взаємодії між дітьми та порушення ОСОБА_6 особистих меж ОСОБА_7 . Водночас свідок не бачив, щоб ОСОБА_6 торкався статевих органів ОСОБА_7 , хапав його за шию або душив.

ОСОБА_8 подій у спортивній залі особисто не спостерігала. Після уроку ОСОБА_7 повідомив їй, що ОСОБА_6 його душив. ОСОБА_6 заперечив удушення, проте пояснив і показав, що брав ОСОБА_7 двома руками за шию. Ці відомості підтверджують наявність фізичного контакту із шиєю ОСОБА_7 , але самі собою не доводять, що ОСОБА_6 тричі вчинив саме дії, спрямовані на його удушення.

При цьому три випадки втручання ОСОБА_10 та розведення ним дітей не можуть ототожнюватися із зазначеними у протоколі трьома діями, спрямованими на удушення. Твердження ОСОБА_3 про те, що вчитель бачив удушення та рознімав дітей саме з цієї причини, не узгоджується з показаннями ОСОБА_10 , який це заперечив.

У матеріалах справи міститься довідка Консультативної поліклініки №5305 від 05.05.2026, видана на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з якою йому встановлено діагноз: забійні садна та забій м`яких тканин ділянки шиї.

Аналогічні відомості містяться у консультативному висновку ортопеда-травматолога №6646 від 05.05.2026, у якому за результатами консультації семирічного ОСОБА_11 встановлено діагноз: забійні садна та забій м`яких тканин ділянки шиї. Дитині рекомендовано обробляти садна бетадином, обмежити фізичні навантаження на два тижні та перевірити наявність щеплення проти правця.

Відповідно до запису про огляд лікаря від 05.05.2026 у ОСОБА_2 виявлено висипи зліва та справа, а також гіперемію шкіри з обох боків шиї. В анамнезі зазначено, що у школі однокласник завдав дитині травми, тиснув на шию, після чого були помітні набряк і сліди подряпин, у зв`язку із чим дитина зверталася до травматологічного пункту. Рекомендовано обробляти садна кутасептом, приймати тенотен та звільнено дитину від занять фізичною культурою на два тижні.

Наведені медичні документи складені 05.05.2026, тобто в день зазначеного у протоколі конфлікту, та узгоджуються між собою щодо локалізації й характеру виявлених ушкоджень. Вони підтверджують наявність в оглянутої дитини саден, гіперемії та забою м`яких тканин ділянки шиї, які потребували місцевої обробки й тимчасового обмеження фізичних навантажень.

Водночас медичні документи встановлюють лише факт наявності, характер і локалізацію ушкоджень. Вони не містять висновку про особу, яка їх заподіяла, точний механізм утворення, кількість випадків фізичного впливу на шию та спрямованість відповідних дій саме на удушення.

Зазначені у записі лікаря відомості про те, що у школі однокласник завдав дитині травми та тиснув на шию, є частиною анамнезу, тобто відтворюють повідомлені лікарю обставини події, а не самостійно встановлений медичним працівником факт.

Пояснення ОСОБА_3 про виявлене ввечері почервоніння шиї, повідомлення ОСОБА_7 про удушення, передане ОСОБА_8 пояснення ОСОБА_6 про те, що він брав ОСОБА_7 двома руками за шию, а також медичні документи про виявлені того самого дня ушкодження узгоджуються між собою у частині наявності фізичного контакту з ділянкою шиї потерпілого.

Разом із тим безпосередньо момент такого фізичного впливу жоден із допитаних дорослих не спостерігав. ОСОБА_10 , який тричі втручався у конфлікт між дітьми, пояснив, що не бачив, як ОСОБА_6 хапав ОСОБА_7 за шию або душив його. Сам ОСОБА_6 заперечував удушення, хоча й визнавав, що брав ОСОБА_7 руками за шию.

За таких обставин час виявлення ушкоджень, їх локалізація та повідомлені учасниками відомості можуть свідчити про зв`язок ушкоджень із конфліктом 05.05.2026. Проте за відсутності безпосередніх показань очевидця фізичного впливу на шию, медичного висновку щодо механізму утворення ушкоджень та з огляду на суперечливі пояснення учасників цих даних недостатньо для беззаперечного висновку, що саме ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_2 зазначені ушкодження шляхом триразового вчинення дій, спрямованих на удушення.

Суд також ураховує, що у протоколі датою народження ОСОБА_2 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як у медичних документах – ІНФОРМАЦІЯ_4 . Збіг прізвища та імені дитини, її віку, дати звернення по медичну допомогу, характеру ушкоджень та обставин події дає можливість оцінювати ці документи в сукупності з іншими матеріалами справи. Водночас розбіжність у даті народження враховується судом під час визначення їх доказового значення.

Досліджені докази підтверджують, що 05.05.2026 між дітьми неодноразово виникали конфліктні ситуації, ОСОБА_4 торкався сідниць ОСОБА_2 та мав фізичний контакт із ділянкою його шиї, а того самого дня під час медичного огляду в дитини були виявлені садна і забій м`яких тканин шиї. Однак причинний зв`язок між конкретними діями ОСОБА_4 та зазначеними ушкодженнями, а також викладене у протоколі умисне торкання статевих органів і триразове вчинення дій, спрямованих на удушення, доказами не встановлені.

Подія від 20.05.2026 підтверджена безпосередніми показаннями ОСОБА_8 , яка бачила, як ОСОБА_4 жував паперові серветки та плював ними в напрямку учнів.

Із її показань убачається, що відповідні дії були спрямовані не лише на ОСОБА_2 , а й на Назара та інших учнів, які сиділи поблизу. Тому цей випадок підтверджує неналежну поведінку ОСОБА_4 щодо кількох дітей, проте не підтверджує спрямованості його дій саме на систематичне цькування ОСОБА_2 .

Оцінюючи інші письмові докази, суд ураховує таке.

Психологічна характеристика учня 2-Б класу ОСОБА_2 , складена практичним психологом, не містить дати її складення. Тому неможливо достовірно встановити, стан дитини за який саме період у ній відображено, коли виникли описані психологом особливості та чи передували вони подіям, зазначеним у протоколі, або виникли після них.

За відсутності такої часової визначеності цей документ не дає можливості встановити причинний зв`язок між психологічним станом ОСОБА_2 та конкретними діями ОСОБА_4 . Відомості характеристики також не можуть бути використані для доповнення фабули протоколу не зазначеним у ній наслідком у вигляді фактичної або можливої шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Характеристика ОСОБА_4 містить загальні відомості про його поведінку, особистісні якості, ставлення до навчання та взаємовідносини з іншими учнями. Вона може враховуватися для загальної оцінки поведінки дитини, однак не підтверджує сама собою жодного із трьох конкретних епізодів, зазначених у протоколі, та не доводить наявності в його діях усіх ознак булінгу щодо ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 надано документ «Консультація дитячого психіатра» від 11.06.2026. Оскільки він не містить прізвища, імені, по батькові, дати народження чи інших відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу, щодо якої проведено консультацію, суд не може встановити, що цей документ стосується малолітнього ОСОБА_4 , та не враховує його на підтвердження обставин справи.

Крім того, консультація проведена після останньої із зазначених у протоколі подій і не містить висновків про психічний стан ОСОБА_4 безпосередньо у відповідний період, його здатність усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними або про вплив зазначеного розладу на конкретні події.

Сам собою розлад дефіциту уваги та гіперактивність, навіть за умови належного підтвердження такого стану у ОСОБА_4 , не доводить і не спростовує вчинення ним конкретних дій, їх умисного характеру чи спрямованості на систематичне цькування ОСОБА_2 . Тому наданий документ підтверджує лише пояснення ОСОБА_1 про звернення до дитячого психіатра, однак не має самостійного доказового значення для встановлення обставин правопорушення.

Заява ОСОБА_12 на ім`я директора КЗ «Ліцей «Максимум» стосується поведінки ОСОБА_4 щодо іншої дитини – ОСОБА_13 . Ці обставини у протоколі ОСОБА_1 у провину не ставляться. Тому заява не є належним доказом подій від 13.01, 05.05 та 20.05.2026 щодо ОСОБА_2 і не може використовуватися для доповнення фабули протоколу новим потерпілим та іншими епізодами.

Письмові пояснення ОСОБА_8 від 08.06.2026 містять відомості про події 22.09.2025, 30.10.2025, 20.12.2025 та інші випадки протягом другого семестру. Однак ці події не конкретизовані у протоколі та ОСОБА_1 у провину не ставляться. З огляду на це такі відомості не можуть використовуватися як додаткові епізоди для підтвердження систематичності поведінки в межах цієї справи.

У матеріалах справи також містяться протоколи №1 від 21.05.2026 та №2 від 27.05.2026 засідань комісії КЗ «Ліцей «Максимум» з розгляду випадку булінгу.

Із протоколу №1 вбачається, що комісія розглянула повідомлення про можливе вчинення ОСОБА_4 булінгу щодо ОСОБА_2 , заслухала законних представників дітей, учителя фізичної культури ОСОБА_10 і класного керівника ОСОБА_8 , а також ознайомилася із заявою ОСОБА_12 щодо поведінки ОСОБА_4 стосовно її сина ОСОБА_9 .

ОСОБА_3 повідомила комісії про систематичну агресивну поведінку ОСОБА_6 щодо ОСОБА_7 , торкання 05.05.2026 статевих органів дитини, неодноразове удушення та завдання тілесних ушкоджень, а також про цілеспрямоване плювання паперовими серветками 20.05.2026.

Водночас ОСОБА_10 пояснив комісії, що 05.05.2026 між дітьми виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 зачіпав ОСОБА_7 , штовхався та смикав його за руки, у зв`язку із чим учитель тричі втручався та рознімав дітей. Під час подальшої бесіди ОСОБА_6 продемонстрував, що хапав ОСОБА_7 руками за шию. Разом із тим ОСОБА_10 не бачив торкання статевих органів ОСОБА_7 та зазначив, що конфлікти між дітьми періодично були взаємними, а ознак цілеспрямованого цькування одного з них іншим він не спостерігав.

За результатами першого засідання комісія констатувала недостатність зібраних матеріалів для прийняття об`єктивного рішення щодо наявності або відсутності ознак булінгу, у зв`язку із чим вирішила отримати додаткові пояснення та перенесла розгляд на 27.05.2026.

Із протоколу №2 вбачається, що під час повторного засідання комісія додатково ознайомилася з поясненнями вихователя групи продовженого дня ОСОБА_14 , заявою ОСОБА_3 та письмовими поясненнями ОСОБА_8 .

Вихователь ОСОБА_14 безпосереднім очевидцем подій 05.05.2026 не була. Викладені нею відомості отримані внаслідок опитування учнів 2-Б класу. При цьому у протоколі не зазначено, яких саме дітей було опитано, які конкретно обставини повідомила кожна дитина, чи проводилося опитування окремо та чи оформлялися їх пояснення письмово.

Загальне твердження про те, що «діти підтвердили» хапання ОСОБА_7 за шию, не дає можливості перевірити джерело, зміст і достовірність відповідних відомостей. Так само повідомлення про те, що вчитель фізичної культури неодноразово рознімав дітей, не доводить, що причиною кожного втручання було саме удушення, оскільки ОСОБА_10 цього не підтвердив.

Додаткова заява ОСОБА_3 та письмові пояснення ОСОБА_8 , розглянуті комісією 27.05.2026, стосувалися переважно порушення ОСОБА_6 дисципліни під час уроків цього дня: він стукав підручником по парті, викрикував, без дозволу брав речі іншої учениці, розлив воду, пересувався класом, свистів та кинув олівець в іншого учня.

Однак події 27.05.2026 відбулися після завершення зазначеного у протоколі періоду – 20.05.2026, не стосувалися безпосередньо ОСОБА_2 та не були поставлені ОСОБА_1 у провину. Порушення дисципліни та неналежна поведінка щодо інших учнів не можуть використовуватися як додаткові епізоди булінгу ОСОБА_2 у цій справі.

За результатами другого засідання комісія визнала факт булінгу, пославшись на систематичність дій, психологічний тиск та приниження честі й гідності здобувача освіти.

Водночас протокол №2 не містить мотивованої відповіді на те, які саме конкретні дії щодо ОСОБА_2 комісія визнала доведеними, якими доказами підтверджено кожну з них, у чому полягав умисел ОСОБА_4 та чому встановлені події становили одностороннє систематичне цькування, а не окремі взаємні конфлікти або прояви загальної імпульсивної поведінки.

Комісія не надала оцінки поясненням ОСОБА_10 про взаємний характер конфліктів між дітьми та відсутність спостережуваного ним цькування. Не усунуто й розбіжностей між твердженням ОСОБА_3 про неодноразове удушення та поясненнями вчителя фізичної культури, який такого не бачив.

Щодо події 20.05.2026 матеріали самої комісії свідчать, що ОСОБА_6 плював паперовими серветками не лише в ОСОБА_7 , а й у Назара та інших дітей. Проте комісія не пояснила, чому цей епізод визнано складовою цілеспрямованого систематичного цькування саме ОСОБА_2 .

Подія від 13.01.2026, зазначена у протоколі як знімання з ОСОБА_7 штанів, висміювання та забирання його одягу, у протоколах засідань комісії взагалі не описана та окремо не перевірялася.

У протоколі №1 відтворено пояснення ОСОБА_3 про заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та зазначено про наявність медичних документів. Однак це є викладенням позиції законного представника потерпілого, а не самостійним висновком комісії, зробленим за результатами аналізу характеру ушкоджень і причинного зв`язку.

У протоколі №2 комісія не надала оцінки медичним документам від 05.05.2026, не зазначила, яку саме шкоду психічному або фізичному здоров`ю потерпілого вважає фактично заподіяною або такою, що могла бути заподіяна, та не встановила причинного зв`язку між відповідною шкодою і конкретними діями ОСОБА_4 .

Рекомендація надати Давіду психологічну підтримку з метою стабілізації емоційного стану, підвищення самооцінки та відновлення відчуття безпеки має превентивний і корекційний характер. Вона сама собою не є висновком психолога про фактично заподіяну шкоду психічному здоров`ю та не містить опису конкретних її проявів.

Протоколи шкільної комісії є письмовими доказами, які підтверджують факт звернення батьків потерпілого, проведення ліцеєм внутрішньої перевірки, наявність конфліктів між дітьми та проблемної поведінки ОСОБА_4 .

Водночас комісія закладу освіти не є органом, уповноваженим вирішувати питання про наявність складу адміністративного правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності. Її висновок не має наперед установленої сили та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Остаточне рішення комісії про наявність булінгу не містить належного обґрунтування кожної обов`язкової ознаки відповідного діяння, не усуває суперечностей між поясненнями учасників, частково ґрунтується на похідних відомостях та враховує події щодо інших дітей і події 27.05.2026, які ОСОБА_1 у провину не ставляться.

Тому висновок комісії не може самостійно підтверджувати викладені у протоколі обставини, усувати недоліки його фабули або бути достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_4 усіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.

Законним представником малолітнього потерпілого також долучено відповідь Управління освіти Кропивницької міської ради №Ко-34 від 03.06.2026, надану за результатами розгляду колективного звернення батьків учнів 2-Б класу КЗ «Ліцей «Максимум».

Зі змісту відповіді вбачається, що працівники Управління освіти провели бесіду з адміністрацією ліцею та отримали письмові пояснення директора закладу. У документі зазначено, що комісія ліцею з`ясовувала обставини інцидентів та опитувала свідків, а в поведінці ОСОБА_4 виявлено порушення дисципліни, прояви агресивної поведінки, неналежне ставлення до однокласників і педагогічних працівників та відсутність стійкої мотивації до навчання. Відповідні дії визначено як такі, що мають системний характер, у зв`язку із чим комісія кваліфікувала їх як булінг.

Разом із тим відповідь не містить відомостей про проведення Управлінням освіти самостійної перевірки конкретних подій, поставлених ОСОБА_1 у провину. Викладені у ній висновки ґрунтуються на результатах роботи комісії ліцею, бесіді з адміністрацією закладу та поясненнях його директора. Первинні матеріали, на підставі яких зроблено відповідні висновки, до відповіді не додані.

У документі не конкретизовано, які саме дії ОСОБА_4 були перевірені Управлінням освіти, коли, де та щодо кого вони вчинялися. Зокрема, відповідь не містить окремої оцінки подій від 13.01, 05.05 та 20.05.2026.

Наведені у відповіді загальні відомості про порушення дисципліни, агресивну поведінку та неналежне ставлення до однокласників і педагогічних працівників характеризують поведінку ОСОБА_4 у шкільному колективі, однак самі собою не доводять учинення ним булінгу саме щодо ОСОБА_2 у межах обставин, викладених у протоколі.

Посилання Управління освіти на системний характер відповідних дій фактично відтворює оцінку шкільної комісії та не містить самостійного аналізу конкретних доказів.

Відповідь також не містить установлених за результатами психологічного дослідження відомостей про фактичне заподіяння або реальну можливість заподіяння шкоди психічному здоров`ю саме ОСОБА_2 . У ній лише рекомендовано шкільному психологу в подальшому провести діагностику учнів, які могли зазнати тиску чи насильства, та зафіксувати її результати.

Відповідь Управління освіти підтверджує факт колективного звернення батьків, реагування органу управління освітою та наявність загальних проблем у поведінці ОСОБА_4 . Проте через похідний характер викладених у ній відомостей, відсутність конкретизації подій та потерпілих вона не доводить наявності в діях ОСОБА_4 усіх ознак булінгу щодо ОСОБА_2 .

До матеріалів справи долучено оптичний диск із відеозаписом вручення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №730766 від 09.06.2026. Відеозапис підтверджує факт і процедуру вручення протоколу, ознайомлення з правами ОСОБА_1 , незгоду останньої із протоколом, однак не містить відомостей про безпосереднє вчинення подій, зазначених у протоколі, а тому не підтверджує і не спростовує наявності в діях малолітнього ОСОБА_4 ознак булінгу.

За результатами оцінки досліджених доказів суд встановив, що матеріали справи підтверджують наявність між малолітніми ОСОБА_4 і ОСОБА_2 неодноразових конфліктних ситуацій, а також неналежної, імпульсивної та періодично агресивної поведінки ОСОБА_4 щодо потерпілого й інших учнів.

Проблемна поведінка, порушення дисципліни, окремі конфлікти та порушення особистих меж інших дітей самі собою не є тотожними булінгу в розумінні ст. 173-4 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства».

Подія від 13.01.2026 належною сукупністю доказів не підтверджена.

Щодо події 05.05.2026 доведено, що між дітьми протягом уроку фізичної культури неодноразово виникали конфліктні ситуації, ОСОБА_4 торкався сідниць ОСОБА_2 та мав фізичний контакт із ділянкою його шиї. Медичними документами підтверджено, що того самого дня в оглянутої дитини були виявлені садна та забій м`яких тканин шиї. Водночас причинний зв`язок між конкретними діями ОСОБА_4 і зазначеними ушкодженнями, а також умисне торкання статевих органів і триразове вчинення дій, спрямованих на удушення, належними та достатніми доказами не встановлені.

Подія від 20.05.2026 підтверджує неналежну поведінку ОСОБА_4 щодо кількох учнів, але сама собою не доводить спрямованості цього епізоду саме на систематичне цькування ОСОБА_2 .

Показання педагогів також свідчать про мінливий і частково взаємний характер відносин між дітьми: вони сварилися, мирилися, іноді зачіпали один одного, але також продовжували спілкуватися. Аналогічна неналежна поведінка ОСОБА_4 була спрямована й щодо інших учнів.

За таких обставин загальні відомості про порушення ОСОБА_4 дисципліни, конфлікти з однокласниками та необхідність постійного педагогічного контролю не є достатніми для висновку, що три зазначені у протоколі події становили єдину умисну, систематичну й цілеспрямовану модель насильства саме щодо ОСОБА_2 .

Досліджені докази не є достатніми для висновку, що поведінка ОСОБА_4 була спрямована саме на систематичне приниження, залякування, підпорядкування або інше порушення прав ОСОБА_2 , а не становила окремі конфліктні епізоди та прояви загальної імпульсивної поведінки щодо різних учнів.

Крім того, викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення не містить обов`язкової ознаки його об`єктивної сторони – фактичного заподіяння або реальної можливості заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого та відповідного причинного зв`язку.

Медичні документи від 05.05.2026 підтверджують наявність в оглянутої дитини ушкоджень шиї, які за своїм характером можуть становити шкоду її фізичному здоров`ю. Ці документи не встановлюють, що ушкодження були заподіяні саме ОСОБА_4 , а причинний зв`язок між його конкретними діями та їх виникненням доказами не доведений.

Крім того, фактичне заподіяння шкоди фізичному здоров`ю потерпілого у фабулі протоколу ОСОБА_1 у провину не поставлено: у ньому не зазначено ані про заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, ані про фактичне заподіяння або можливість заподіяння шкоди його фізичному чи психічному здоров`ю.

Суд не вправі на підставі медичних документів та пояснень законного представника потерпілого вперше включити до суті адміністративного правопорушення фактичне заподіяння шкоди фізичному здоров`ю. У такому разі докази використовувалися б не для перевірки обставини, поставленої особі у провину, а для доповнення фабули протоколу новою обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення.

Аналогічно відомості про занепокоєння ОСОБА_7 , його небажання відвідувати ліцей, звернення до психолога та рекомендацію шкільної комісії надати йому психологічну допомогу не можуть бути використані для доповнення фабули протоколу фактичною або можливою шкодою психічному здоров`ю, яка ОСОБА_1 у провину не ставилася.

Посилання у протоколі на приниження честі та гідності потерпілого може характеризувати порушення його особистих немайнових прав, однак не замінює передбаченої ст. 173-4 КУпАП ознаки фактичної або можливої шкоди психічному чи фізичному здоров`ю.

Усі сумніви щодо доведеності обставин, які ставляться особі у провину, тлумачаться на її користь. Суд не вправі ґрунтувати висновок про наявність складу адміністративного правопорушення на припущеннях або самостійно усувати неповноту протоколу.

Отже, викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення не містить усіх обов`язкових ознак його об`єктивної сторони, а досліджені під час судового розгляду докази не підтверджують у повному обсязі три конкретні епізоди та їх об`єднаність єдиною умисною і систематичною спрямованістю на цькування ОСОБА_2 .

Наявність у поведінці малолітнього ОСОБА_4 усіх обов`язкових ознак діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, з урахуванням законодавчого визначення булінгу, наведеного у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», належними та достатніми доказами не підтверджена, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 247, 283, 284, 287 КУпАП, суд –

постановив:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП Україниу зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд міста Кропивницького протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови, - без змін, чи зміні постанови.

Суддя Олексій Іванович Майданніков