Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №212/5322/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2065/26 Справа № 212/5322/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12026046730000109 від 01.04.2026 року за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 квітня 2026 року, яким у спрощеному провадженні

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, одруженого, на утриманні має малолітню дитину: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має середню-спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштований, є особою з інвалідністю ІІ групи, офіційно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , останній раз судимий:

16.01.2025 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 72, ч. 1 ст. 382 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, 23.01.2026 умовно достроково звільнений від відбуття покарання,

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень, -

в с т а н о в и л а :

вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 квітня 2026 року у порядку спрощеного провадження ОСОБА_8 визнано винуватим в тому, що він 29 березня 2026 року, приблизно об 15:30 годині, перебував на подвір`ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де з ним перебував раніше знайомий йому ОСОБА_11 .

Перебуваючи за вищевказаною адресою, а саме на подвір`ї будинку, між зазначеними особами виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел, спрямований на нанесення потерпілому ОСОБА_11 удару та заподіяння йому фізичного болю.

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправно-кримінальний умисел, перебуваючи у безпосередній близькості на відстані витягнутої руки від потерпілого, діючи умисно, з мотивів раптової неприязні, ОСОБА_8 наніс потерпілому ОСОБА_11 один удар кулаком лівої рукою в область правої частини обличчя, а саме у щелепу, чим спричинив фізичного болю.

В результаті протиправних дій потерпілому ОСОБА_11 було умисно завдано удару, який викликав фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

На вказане рішення місцевого суду заступник керівника Дніпропетровської окружної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України до покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 16.01.2025 року, остаточно призначити покарання у вигляді 3 місяців 29 днів позбавлення волі та штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, зазначені покарання виконувати самостійно.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що, враховуючи вимоги п. 26 ППВСУ № 7 від 24.10.2003 року невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати 3 місяці 29 днів позбавлення волі, від якого ОСОБА_8 звільнено умовно-достроково. В період умовно-дострокового звільнення ОСОБА_8 знову вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України. Разом з цим, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 , не застосував положення ст. 71 КК України, що призвело до неправильного застування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка наполягала на задоволенні апеляційних вимог заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , просила ухвалити новий вирок в частині призначеного покарання; захисника адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які не заперечували проти апеляційної скарги прокурора; перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Серед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також, щодо кримінально-правової кваліфікації кримінального проступку, не оскаржуються, а тому колегією суддів не перевіряються.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування вимог кримінального закону при призначенні покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає їх слушними.

Так, положеннями ч. 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Водночас, відповідно до положень ч. 3 ст. 71 КК України вбачається, що призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких, при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково, а також додаткове покарання (або його невідбуту частину) за попереднім вироком.

Окрім наведеного, відповідно до положень п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що покарання має бути визначене у вироку таким чином, щоб під час його виконання не виникло жодних сумнівів стосовно його виду і розміру.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Як вбачається із оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_8 раніше засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.01.2025 року за ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 72, ч. 1 ст. 382 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15.01.2026 року ОСОБА_8 звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину 3 місяці 29 днів. Кримінальне правопорушення з даним вироком ОСОБА_8 вчинене 29.03.2026 року, тобто в період дії умовно-дострокового звільнення.

Таким чином, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком вважається строк 3 місяці 29 днів позбавлення волі.

Колегія суддів прийшла до висновку, що, встановивши факт вчинення ОСОБА_8 нового кримінального правопорушення під час умовно-дострокового звільнення, необхідно застосувати положення ст. 71 та ч.4 ст. 81 Кримінального кодексу України та призначити покарання за сукупністю вироків, вирішивши питання про приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Однак, при призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції вищенаведених обставин не врахував, при цьому у вступній частині вироку виклав обставини щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_8 , тобто суду достеменно булі відомі вказані обставини.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків при призначені покарання ОСОБА_8 не приєднав невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.01.2025 року, що призвело до порушення норм закону України про кримінальну відповідальність та у відповідності до ст. ст. 409, 413 КПК України є підставою для скасування судового рішення в частині призначеного ОСОБА_8 покарання.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність - незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 421 КПК, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 370, 404, 405, 407, 409, 414, 421, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 квітня 2026 року, яким у спрощеному провадженні ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Вважати засудженим ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.01.2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) місяці 29 (двадцять дев`ять) днів та штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня затримання обвинуваченого в порядку виконання вироку суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: