Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №202/10407/22 Провадження № 1-кп/202/671/2026 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/10407/22

Провадження № 1-кп/202/671/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м.Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22022050000005711 від 11 жовтня 2022 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Красний Лиман Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом доведеним

Наприкінці червня 2022 року ОСОБА_6 , добровільно, діючи умисно, перебуваючи у с.Старий Караван Краматорського району Донецької області під час його тимчасової окупації російськими військами надавав останнім допомогу у веденні бойових дій проти ЗСУ та інших військових формувань утворених відповідно до законів України.

ОСОБА_6 , будучи обізнаним про місцевих жителів, які евакуювались із с.Старий Караван Краматорського району Донецької області у зв`язку з активними бойовими діями, з метою розселення військовослужбовців ЗС РФ повідомив останнім про покинуті житлові будинки за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , де розмістились військовослужбовці ЗС РФ.

Крім того, ОСОБА_6 , з метою надання ЗС РФ допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вибірково вказував на проукраїнські налаштованих місцевих жителів с.Старий Караван Донецької області, яких в кількості не менше 2 осіб (точну кількість не встановлено) військовослужбовці ЗС РФ вивезли до м.Лиман Краматорського району Донецької області для проведення невстановленими особами з числа співробітників «міністерства внутрішніх справ днр» так званих «фільтраційних заходів з виявлення, попередження та припинення діяльності диверсійно-розвідувальних груп та осіб, які сприяють військовослужбовцям ЗСУ в проведенні розвідувально-підривної діяльності проти ЗС РФ», у приміщенні ВП №3 (м. Лиман) Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області, за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Лиман, вул. Свободи, буд. 27.

Позиція обвинуваченого

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України не визнав. Суду показав, що проживав у с.Старий Караван Лиманського району. 02 червня 2022 року село було окуповане російськими військовими. Російські військові почали заселятись у будинках, які були покинуті. Обвинувачений російських військових у будинки не розміщував та огляд покинутих будинків російським військовим не проводив. Перепис населення не проводив. Зі штабом російський військових не спілкувався. Місцевість знав добре, але будь-які шляхи російським військовим не показував. Також не повідомляв російським військовим про проукраїнсько-налаштованих громадян. До будинку гр. ОСОБА_8 з російськими військовими шукати українських диверсантів не заходив та взагалі будь-якої допомоги російським військовим не надавав. Обвинувачений перебував у селі приблизно до 12-13 червня, після чого їх почали евакуйовувати до м.Лиман. З ОСОБА_9 знайомий, але не пропонував останньому стати головою села. Останній був жителем с.Старий Караван Лиманського району. Відносини з ОСОБА_9 були нормальні. ОСОБА_10 під час окупації не бачив.

Показання свідків

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що у 2022 році проживав у с.Старий Караван. Із обвинуваченим ОСОБА_6 він був у добрих відносинах, допомагали один одному, були сусідами. ОСОБА_6 працював єгером. У травні 2022 року с.Старий Караван було окуповано російськими військовими. Під час окупації свідок бачив як ОСОБА_6 ходив із російськими військовими до лісу, показував їм будинки з підвалами та розповідав про українсько налаштованих жителів с.Старий Караван. Одного дня ОСОБА_6 , разом із російськими військовими, заходив до нього додому та питав як свідок ставиться до окупантів та яку владу підтримує, оскільки знав, що свідок є проукраїнським громадянином. Обшукував будинок. Також зазначив, що старостою села призначено Валєру. Серед російських військових ОСОБА_6 поводився впевнено, як серед своїх. На велосипеді ОСОБА_6 , яким він переміщався по селу, була георгіївська стрічка. Чи затримував ОСОБА_6 українців свідку не відомо. В один день ОСОБА_6 зайшов до його будинку з бурятами та сказав, що у свідка є п`ять хвилин щоб зібрати речі. Після чого його повели в ліс, посадили у камаз та вивезли із села. Потім була фільтрація та заселення у гуртожиток. Вважає, що ОСОБА_6 добровільно співпрацював із російськими військовими.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що проживає у с.Старий Караван. На початку червня 2022 року село було окуповано російськими військовими. Окупація тривала приблизно три місяці. Обвинуваченого ОСОБА_6 знає. Останній також жив у с.Старий Караван, був пансіонером та підробляв у лісі. На місцевості ОСОБА_6 , як і всі жителі села, орієнтувався добре. Під час окупації ОСОБА_6 проживав у селі. Бачив як ОСОБА_6 та російські військові ходили в ліс, але чи робили вони це разом не знає. Також свідок не пам`ятає чи співпрацював ОСОБА_6 з російськими військовими. ОСОБА_6 пропонував свідку стати старостою села під час окупації, але свідок відмовився. Чи водив обвинувачений російських військових по пустих будинках свідок не знає. У будинки АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 російські військові заселились самі, вибивши двері у будинках.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що є мешканцем с. Старий Караван, яке з травня 2022 року було окуповано російськими військами. З обвинуваченим ОСОБА_6 знайомий з 2018 року. Останній працював єгером. Під час окупації ОСОБА_6 співпрацював з російськими військовими та допомагав російським військовим виявляти українсько налаштованих громадян, розселяв російських військових по будинках. Так у червні 2022 року ОСОБА_6 , одягнутий у камуфляжну форму з георгіївською стрічкою, у супроводі бурятів, зайшов до свідка додому, в якому також перебував ОСОБА_11 , та вказав на свідка як на особу, яка налаштована проукраїнські. Російські військові обшукали будинок, але нічого не виявили, однак свідок був змушений покинути село через страх переслідування. Також свідок бачив як ОСОБА_6 водив російських військових по будинках, в яких останні заселялись

Судом досліджено відеозапис покази свідка ОСОБА_8 , наданих ним під час минулого судового розгляду цього кримінального провадження, який під час допиту, показав, що мешкає АДРЕСА_5 та з ОСОБА_6 знайомий з 1995 року. ОСОБА_6 завжди був за Росію, особливо його жінка. Отримували гуманітарну допомогу з Росії. Деякі окупанти заселились напроти його будинку і ОСОБА_6 постійно там знаходився. ОСОБА_6 постійно допомагав окупантам в пошуках диверсантів, показував де шукати, допомагав орієнтуватись на місцевості, в тому числі і в лісі. Свідок бачив як ОСОБА_6 показував окупантам щось на планшеті. Свідок також бачив на обвинуваченому георгіївську стрічку. Коли окупанти допитували свідка та погрожували вбивством, ОСОБА_6 перебував поряд з ними. Таким чином свідок зрозумів, що ОСОБА_6 співпрацював з окупантами.

Судом досліджено відеозапис покази свідка ОСОБА_12 , наданих ним під час минулого судового розгляду цього кримінального провадження, який під час допиту показав, що під час окупації він проживав у с.Брусівка та одного разу бачив ОСОБА_6 у цивільному одязі з георгіївською стрічкою.

Докази, досліджені судом на підтвердження встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення:

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведений за участю свідка ОСОБА_10 від 11 жовтня 2022 року та фото-таблиця до нього, відповідно до якого, свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка у супроводі російських військових ходив до лісу, водив їх стежками по тропах. Також він здійснював перепис населення у супроводі осіб у військовій формі та автоматами та вільно переміщувався селом під час окупації;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 від 11 жовтня 2022 року та фото-таблиця до нього, відповідно до якого, свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка співпрацювала із російськими військовими під час окупації с.Старий Караван. Це проявлялось у тому, що він ходив разом із російськими військовими та виявляв проукраїнсько налаштованих хлопців. Також разом із російським військовими ходив до лісу також ОСОБА_6 , разом із російськими військовими заходив до нього додому оглядати будинок , шукаючи українське. Також показував російським військовим будинки, в яких можна розселитись;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 26 жовтня 2022 року та фото-таблиця до нього, відповідно до якого, свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка постійно знаходилась з окупантами, допомагав їмв пошуках диверсантів, показував де шукати, допомагав орієнтуватись на місцевості в тому числі і в лісі, бачив, як ОСОБА_6 показував окупантам щось у планшеті;

протоколом проведення слідчого експерименту від 10 листопада 2022 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_13 (з додатком до протоколу DVD-R-диск), в ході якого ОСОБА_6 зазначив про обставини за яких здійснювалась тимчасова окупація с.Старий Караван Краматорського району Донецької області представниками окупаційних військ РФ, а також про умови за яких здійснювалось розселення вищезазначених військовослужбовців у приватні будинки в с.Старий Караван. Також розповів про евакуацію і примусову фільтрацію жителів с.Старий Караван. В ході слідчого експерименту ОСОБА_6 власноручно зазначив на роздруківці карти «Google Map» маршрут через лісову місцевість з с.Старий Караван Краматорського району Донецької області до с. Діброва Лиманського району Донецької області (додаток № 1 до протоколу проведення слідчого експерименту від 10.11.2022);

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 листопада 2022 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 та фото-таблиця до нього, відповідно до якого, свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_6 , як особу ходила у цивільному одязі з георгіївською стрічкою.

Позиція прокурора

У судових дебатах прокурор просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією належного обвинуваченій майна.

Позиція захисника

Захисник просив суд виправдати обвинуваченого, посилаючись на те, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України доведена не була. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що свідки, на яких ґрунтується обвинувачення, надавали суперечливі покази, які різняться між собою. Інших доказів стороною обвинувачення надано не було. Також зазначив, що надання військовослужбовцям рф інформації про покинуті будинки не утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

Мотиви суду

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, доведена поза розумним сумнівом, виходячи з наступного.

Диспозицією ч.7 ст.111-1 КК України передбачена відповідальність, зокрема, за надання незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території або збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Судова практика виходить з широкого розуміння поняття "допомога у веденні бойових дій", яке не обмежується виключно фізичною участю у бойових зіткненнях чи безпосередньому обстрілі, а охоплює й інші форми сприяння вирішенню конкретних бойових завдань: коригування вогню, риття окопів, будівництво укріплень, надання інформації про цілі, орієнтування на місцевості, розселення особового складу, виявлення осіб з проукраїнською позицією тощо. Верховний Суд неодноразово наголошував, що така допомога охоплює дії не лише фізичного, а й інформаційного характеру, зокрема передачу відомостей, що становлять інтерес для держави-агресора та завдають шкоди обороноздатності України.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_6 виражались у наданні військовослужбовцям ЗС РФ практичної допомоги у здійсненні контролю над окупованою територією та забезпеченні їх бойової діяльності, а саме: у вказівці на покинуті домоволодіння з метою розселення в них особового складу окупаційних військ (будинки АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ), у виявленні та вказівці на осіб з проукраїнською позицією, яких надалі було вивезено для проведення так званих «фільтраційних заходів», в орієнтуванні окупантів на лісовій місцевості, включно з власноручним нанесенням на карту маршруту руху через лісовий масив, а також в участі у «переписі» місцевого населення за завданням окупаційної адміністрації.

Такі дії за своїм змістом виходять за межі пасивної поведінки чи вимушеного підпорядкування умовам окупації і являють собою активне, цілеспрямоване сприяння вирішенню конкретних завдань, пов`язаних із закріпленням окупаційної влади та її силовим забезпеченням на території населеного пункту, що охоплюється об`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

Обов`язковою ознакою складу цього кримінального правопорушення є добровільність поведінки особи. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, при кваліфікації дій за ст.111-1 КК України ключове значення має встановлення того, чи діяла особа за власним волевиявленням, чи під фізичним або психологічним примусом з боку окупаційної адміністрації.

У даному провадженні відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_6 діяв під впливом примусу, погроз чи в стані крайньої необхідності. Із показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 вбачається, що обвинувачений вільно переміщувався селом, регулярно й систематично контактував з окупаційними військовими, супроводжував їх без ознак примусу з їхнього боку щодо себе особисто, а його поведінка мала ініціативний, а не вимушений характер. Це підтверджується, зокрема, і фактом власноручного нанесення обвинуваченим маршруту на карту під час слідчого експерименту в присутності захисника - дія, яка виключає версію про перебування під контролем чи тиском на момент допиту.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину не визнав, послідовно заперечуючи будь-яку причетність до розселення окупаційних військовослужбовців, до перепису населення, до вказівки на проукраїнських налаштованих мешканців та до супроводу окупантів лісовою місцевістю. При цьому він визнав факт свого перебування на окупованій території до середини червня 2022 року, добре знання місцевості.

Оцінюючи цю позицію, суд виходить з того, що заперечення обвинуваченим своєї вини є його процесуальним правом і саме по собі не може розглядатися як обставина, що обтяжує відповідальність, водночас таке заперечення підлягає перевірці на предмет його узгодженості з іншими доказами у справі. Проведений судом аналіз показань обвинуваченого виявляє їхню суперечність усій сукупності інших доказів:

По-перше, обвинувачений заперечує факт спілкування зі штабом окупаційних військових, водночас свідок ОСОБА_11 послідовно й детально описав конкретний епізод, за якого саме ОСОБА_6 в супроводі озброєних військовослужбовців ЗС РФ прийшов до нього додому, повідомив про необхідність евакуації протягом 10 хвилин. Деталізованість цих показань, їх конкретність щодо часу, обставин та поведінки обвинуваченого виключає версію про помилкове сприйняття свідком події чи про обмову.

По-друге, обвинувачений заперечує будь-яку участь у зайнятті вказаних будинків, однак сам факт володіння інформацією про те, які саме домоволодіння ( АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) є покинутими власниками та подальше заселення до них військовослужбовців ЗС РФ, підтверджений як показаннями свідків, так і власними поясненнями обвинуваченого, наданими під час слідчого експерименту 10 листопада 2022 року в присутності захисника, коли він добровільно та детально пояснював обставини розселення військовослужбовців саме в будинки з «поглибшими» підвалами з метою уникнення враження вогнем ЗСУ. Ця обставина має істотне значення, оскільки свідчить не просто про обізнаність обвинуваченого щодо покинутого житла, а про цілеспрямований відбір об`єктів розселення з урахуванням тактичних міркувань безпеки для окупаційних військ, що виходить за межі випадкового, побутового характеру взаємодії з окупантами.

По-третє, заперечення обвинуваченим факту орієнтування окупантів на місцевості спростовується як показаннями свідка ОСОБА_8 , який безпосередньо бачив, що обвинувачений показував військовослужбовцям щось на планшеті та допомагав їм орієнтуватися в лісовому масиві, так і об`єктивним, речовим доказом власноручно нанесеним обвинуваченим на роздруківку карти «Google Мaps» маршрутом через лісову місцевість з с.Старий Караван до с.Діброва, складеним під час слідчого експерименту. Ця обставина має вирішальне доказове значення, оскільки є документальним, об`єктивізованим підтвердженням, яке не залежить від суб`єктивного сприйняття свідків та походить від самого обвинуваченого.

Суд звертає увагу, що процесуальна поведінка обвинуваченого надання детальних пояснень щодо обставин окупації, розселення військовослужбовців та фільтраційних заходів під час слідчого експерименту, проведеного за участю захисника та під відеофіксацію, і подальша зміна цієї позиції в судовому засіданні на повне заперечення вини, не отримала жодного логічного пояснення з боку обвинуваченого. Обвинувачений не навів переконливих доводів щодо причин розбіжності між його попередніми поясненнями, наданими добровільно в присутності захисника, та показаннями, наданими в суді. За таких обставин суд надає перевагу поясненням, наданим під час слідчого експерименту, як таким, що узгоджуються з рештою доказів у справі, є деталізованими, добровільними та підтвердженими об`єктивною фіксацією (відеозаписом).

Щодо дослідження показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , наданих останніми під час минулого судового розгляду, суд виходить з наступного.

Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п.16 ч.1 ст.7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Також, суд зазначає, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах, що кореспондується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 листопада 2019 року в справі № 750/5745/15-к та від 02 лютого 2022 року в справі № 127/19452/16-к.

Отже, положення ч.4 ст.95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа надавала перед іншим складом суду в тій же справі.

На відміну від допиту в порядку ст. 225 КПК України, яка допускає допит за відсутності однієї зі сторін, допит під час судового розгляду справи по суті відбувається за обов`язкової участі сторін. Такий допит надає сторонам, зокрема, стороні захисту, можливість провести його більш ефективно, оскільки на цей час учасникам вже відомі елементи пред`явленого обвинувачення та докази отримані під час досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що в цій справі свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 давали показання під час судового розгляду, за наслідками якого 14 грудня 2023 року було ухвалено вирок. Після скасування цього вироку судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в місцевому суді забезпечити явку зазначених свідків для їх безпосереднього допиту в судовому засіданні не видалося можливим.

Як убачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на неодноразові виклики суду в судові засідання не з`являлися, у ході встановлення їх місцезнаходження органами поліції, було встановлено, що свідок ОСОБА_8 помер, а свідок ОСОБА_12 перебуває на території м.Красний Лиман, де тривають активні бойові дії, що унеможливлює його безпечне прибуття до суду та будь-який зв`язок із ним відсутній.

Суд констатує, що суд здійснив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення явки в судове засідання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , однак явка останніх в судові засідання виявилася неможливою.

Ураховуючи викладене, позицію сторони захисту, яка не заперечувала проти прослуховування показів свідків, які були надані під час минулого судового розгляду, суд дослідив показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , наданих ними під час минулого судового розгляду, шляхом відтворення звукозапису та відеозапису судових засідань.

Варто зауважити, що матеріалами кримінального провадження також підтверджується і те, що під час минулого судового розгляду кримінального провадження сторонам була надана можливість брати участь у допиті свідків і вони повною мірою скористалися таким правом.

Водночас сторони кримінального провадження під час дослідження судом технічних записів допиту ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , не були позбавлені можливості звертати увагу суду на ті аспекти показань, які є важливими для оцінки їхньої достовірності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що за обставин цього кримінального провадження дослідження показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які вони давали під час минулого судового розгляду, забезпечило сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість їхнього допиту під час нового розгляду кримінального провадження, та їхні показання обґрунтовано визнано допустимими доказами.

Оцінюючи показання свідків у сукупності, суд відзначає їхню взаємну узгодженість у ключових, значущих для кваліфікації діяння обставинах систематичності перебування обвинуваченого поряд з окупаційними військовослужбовцями, його активній, а не пасивній ролі в процесах, пов`язаних із закріпленням окупаційного контролю над населеним пунктом. Незначні розбіжності в деталях (кількість епізодів, точні дати) є природними з огляду на суб`єктивний характер сприйняття та збереження інформації в пам`яті людини, тим більше в умовах стресової ситуації бойових дій та окупації, і не ставлять під сумнів достовірність показань в цілому.

Суд вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_6 дійсно надавав незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним формуванням держави-агресора, допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Кваліфікація дій обвинуваченого

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.7 ст.111-1 КК України.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України до особливо тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України з конфіскацією майна. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази суду не надавались.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України строком на 10 років, з конфіскацією всього належного йому майна .

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 11 жовтня 2022 року.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_14

ОСОБА_3