Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №213/1962/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1962/26

Номер провадження 1-кп/213/236/26

В И Р О К

Іменем України

14 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження 12026041740000015 від 22.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білогорськ Російської Федерації, з базовою вищою освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізацій, старшого такелажника обслуги зберігання ракет технічного відділення військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні старший солдат, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізацій, на посаді старшого такелажника обслуги зберігання ракет технічного відділення військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «старший солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 9,11,16,28,29,30,31,35-38,127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №578-ХIV, ст.ст. 3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551- ХIV та Військової присяги, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 неодноразово притягнутий судами до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15.10.2020, відповідно до якої останньому призначено покарання у виді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, яка набрала законної сили 27.10.2020; постановою Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 21.10.2020, відповідно до якої йому призначено покарання у виді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, яка набрала законної сили 03.11.2020; постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.12.2020, відповідно до якої йому призначено покарання у виді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, яка набрала законної сили 22.12.2020; постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.12.2021, відповідно до якої йому призначено покарання у виді штрафу в сумі 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, яка набрала законної сили 21.12.2021.

Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, заздалегідь знаючи і розуміючи, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, оскільки його посвідчення водія здане на зберігання до підрозділу ТСЦ №1248 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській і Запорізькій областях, а також розуміючи те, що на останнього неодноразово складені адміністративні протоколи за керування транспортними засобами без посвідчення водія, за якими його визнано винним і призначено покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість їх виконати, нехтуючи встановленою за рішенням суду забороною права керування транспортними засобами, будучи обізнаним, що керування транспортними засобами без посвідчення водія є протиправним діянням, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення статті 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, достовірно знаючи що він позбавлений права керувати транспортними засобами, всупереч судовим рішенням, 21.01.2026 року о 18:31 годині керував транспортним засобом – автомобілем «Volkswagen Touran» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , рухаючись по проїзній частині дороги в сторону АЗС по вул. Збагачувальна, 1А, в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», був зупинений екіпажем поліції «Меридіан 302», не виконавши таким чином судового рішення щодо заборони керування транспортними засобами.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.

Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так, під час судового засідання, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. З наслідками надання згоди щодо оскарження вироку ознайомлений.

Захисник обвинуваченого теж не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім того, захисник просив призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, зазначивши, що обвинувачений щиро розкаявся, має державні нагороди, має захворювання, пов`язане з військовою службою, має на утриманні малолітню дитину та позитивно характеризується за місцем проходження служби.

Обвинувачений підтвердив, що дійсно був ознайомлений з усіма постановами про позбавлення права керування транспортними засобами. Повідомив, що від командира було неофіційне прохання щодо консультації з фахівцем, тому обвинувачений сів за кермо. До вчиненого ставиться критично, вину визнав, зазначив, що щиро розкаюється.

Прокурор під час судового засідання заявив, що не заперечує проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначив, що відсутні обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченому.

За вказане кримінальне правопорушення просив призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

ІІ. Висновки суду та мотиви призначення покарання.

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, обставини в сукупності, які не оспорюються учасниками судового провадження, і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, суд доходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, який є неодруженим, з базовою вищою освітою, має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем, нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», має хронічне захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, має статус учасника бойових дій, під час проходження служби зарекомендував себе позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря нарколога з 2013 по 2017 рр., раніше не судимий, вину визнав повністю.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому судом також не встановлено.

Щодо щирого каяття, як обставини, що пом`якшує покарання, суд не бере її до уваги, адже цей факт не знайшов свого відображення в матеріалах справи.

З урахуванням того, що щире каяття передбачає критичну оцінку обвинуваченим своїх протиправних дій, яка має проявлятись та конкретизуватись відповідними діями, спрямованими на виправлення ситуації, суд не знайшов відповідного підтвердження в матеріалах справи. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19.

З огляду на це, підстави для застосування ст. 69 КК України, відсутні.

Крім того, під час застосування статті 69 КК необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. На це вказав Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 27 березня 2025 року по справі № 953/3196/23.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_4 , відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що покарання йому повинно бути призначене у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався і підстав для його застосування суд не вбачає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази:

Транспортний засіб автомобіль «Volkswagen Touran» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , - залишити за належністю власнику.

Матеріали кримінального провадження № 12026041740000015 від 22.01.2026 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при справі 213/1962/26, пр. № 1-кп/213/236/26

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1