Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №501/2561/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 15.07.2026

Справа № 501/2561/26

2/501/2178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до

відповідача ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

I. Виклад позиції позивача.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) 03.06.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №13.08.2023-010000412 від 13.08.2023 у розмірі 11292 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №28.06.2023-100002537, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту розмірі 6000,00 грн. на 34 календарних днів, строк повернення кредиту – 31.07.2023.

Кредитний договір було переоформлено шляхом укладання між позичальником та відповідачем кредитного договору №31.07.2023-010000812 від 31.07.2023 шляхом підписання заявки, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 42 календарних днів, строк повернення кредиту – 10.09.2023.

Далі, кредитний договір було переоформлено шляхом укладання між позичальником та відповідачем кредитного договору №13.08.2023-010000412 від 13.08.2023 шляхом підписання заявки, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 42 календарних днів, строк повернення кредиту – 23.09.2023.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 11292 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам у розмірі 5292 грн.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколуавтоматизованого розподілу від 03.06.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.53).

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.55-56).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали суду про відкриття провадження, проте конверт повернувся з відміткою: «відсутній за вказаною адресою» (а.с.58), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №28.06.2023-100002537, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту розмірі 6000,00 грн. на 34 календарних днів, строк повернення кредиту – 31.07.2023.

Кредитний договір було переоформлено шляхом укладання між позичальником та відповідачем кредитного договору №31.07.2023-010000812 від 31.07.2023 шляхом підписання заявки, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 42 календарних днів, строк повернення кредиту – 10.09.2023.

Кредитний договір було переоформлено шляхом укладання між позичальником та відповідачем кредитного договору №13.08.2023-010000412 від 13.08.2023 шляхом підписання заявки, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 42 календарних днів, строк повернення кредиту – 23.09.2023.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 11292 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам у розмірі 5292 грн.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч.2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

На підставі ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №28.06.2023-100002537, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту розмірі 6000,00 грн. на 34 календарних днів, строк повернення кредиту – 31.07.2023.

Кредитний договір було переоформлено шляхом укладання між позичальником та відповідачем кредитного договору №31.07.2023-010000812 від 31.07.2023 шляхом підписання заявки, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 42 календарних днів, строк повернення кредиту – 10.09.2023.

Кредитний договір було переоформлено шляхом укладання між позичальником та відповідачем кредитного договору №13.08.2023-010000412 від 13.08.2023 шляхом підписання заявки, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 42 календарних днів, строк повернення кредиту – 23.09.2023.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 11292 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам у розмірі 5292 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції № СЦ00107860від 27.05.2026 (а.с.1) позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного-процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 623, 624, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №13.08.2023-010000412 від 13.08.2023 у розмірі 11292 грн. та судовий збір 2662.40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко