Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №496/2311/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Суд: Біляївський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №496/2311/26

Суддя: Пасечник М. Л.

Справа № 496/2311/26

Провадження № 2/496/2814/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 27.08.2006 року Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №46.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.08.2006 року між сторонами було укладено шлюб. В період шлюбу народилося двоє дітей. Відповідач пішов з дому, та подружжя не проживає однією сім`єю 7 років, шлюбні відносини не підтримують, що призвело до фактичного розпаду сім`ї. Примирення між подружжям не можливе. У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позову просила справу розглянути за її відсутності, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №46, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №58.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №3982.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_1 зареєстровані, проживають та знаходяться на її утриманні донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою від 26.05.2026 року виданою Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім`ї є неможливим.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані представником позивача докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, суд знаходить підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін.

Як вбачається з платіжної інструкції від 27.03.2026 року за подання даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., а тому вказані судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5300 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року по справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення. ). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: - договір про надання адвокатських послуг від 27.03.2026 року; - акт №1 приймання-передачі виконаних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №б/н від 27.03.2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг 3 000 грн.; квитанція, відповідно до якої ОСОБА_1 оплатила надані правові послуги у розмірі 3 000 грн., відповідно до договору про надання правової допомоги №б/н від 27.03.2026 року.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 документально підтвердила витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн., на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, вказані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 21, 24, 104, 105, 110 - СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), який зареєстрований 27.08.2006 року Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №46 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 )судові витрати у розмірі 1331,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Л. Пасечник

З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суді Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, повний текст судового рішення виготовлено 14.07.2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua