Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №583/3232/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3232/26

3/583/1093/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2026 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., при секретарі Вербі Н.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Собини П.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 04.06.2026 року о 19.20 год. знаходячись у м. Охтирці, Сумської області, на вул. Холодноярській, поблизу домоволодіння №46, керував транспортним засобом марки Шкода, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом ввімкнення проблискового маячка синього та червоного кольорів, порушив п.п. 2.4 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-2 ч. 1 КпАП України.

ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, та пояснив, що його не зупиняли поліцейські у зазначений в протоколі спосіб,

Його захисник також повністю заперечив вину свого підзахисного у вчиненні інкримінованого у вину правопорушення.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Ст. 122-2 ч. 1 КпАП України передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення суду надані матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 23.06.2026 року серії ЕПР1 №700500, у якому викладені обставини інкримінованого у вину правопорушення; акт вилучення транспортного засобу.

До матеріалів був долучений диск із відео файлами на яких зафіксовані обставини події. Так, поліцейські спочатку спілкуються із водієм автомобіля Шкода, що припаркований до узбіччя дороги та пропонують надати посвідчення водія, що той відмовляється виконувати. Водій посилається на недоведеність правопорушення з його боку. Щодо прикріпленого на даху авто знаку «таксі», пояснює що йому про це нічого не відомо. В подальшому один поліцейський відходить від місця спілкування до салону службового авто. У цей час інший поліцейський повідомляє його про те, що водій покинув місце події. Поліцейські починають переслідувати вказаний транспортний засіб, проте із змісту їхньої розмови слід прийти до висновку про те, що авто зникло з їхнього поля зору. Із запису чутно, як поліцейський подає звуковий сигнал про зупинку транспортного засобу, але відсутні відомості про те, що саме у цей час автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебував у полі їхнього зору і останній міг фізично сприймати цей сигнал про зупинку. На відео факт руху автомобіля Шкода у полі зору поліцейських не зафіксований.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином ані протокол, ані інформація зафіксована на камеру поліцейського не містить відомостей про те, що вимога про зупинку транспортного засобу мала місце коли автомобіль Шкода під керуванням ОСОБА_1 перебував у межах видимості поліцейського авто і сам ОСОБА_1 сприймав або міг сприймати сигнал про зупинку поданий поліцейським та свідомо проігнорував його.

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що вимога про зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 подавалась поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу (п. 9.8 ПДР).

Згідно п. 9.8 ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей ; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів ; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Суд враховує положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), згідно яких у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Разом із тим, посилання на п. 8.9 «б» ПДР, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє.

Таким чином, посилання інспектора на п. 9.8 ПДР як на обґрунтування вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не ґрунтується на доказах, наявних у справі, і є помилковим.

За даних обставин матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплені диспозицією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а саме не зупинився на вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, подану поліцейським за допомогою сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122-2 ч. 1, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, в зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко