Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №947/4804/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4804/26

Провадження № 3/947/871/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю адвоката Павлишина Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №574486 від 24.01.2026 року, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходяться матеріали справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №574486 від 24.01.2026 року, 24.01.2026 року о 15:50 годин на вул. Левітана, 69 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mersedes-Benz R 320 СDI державний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п. 10.6 «Правил дорожнього руху України», перед поворотом ліворуч, не врахувала дорожньої обстановки, не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині скоїла зіткнення з автомобілем Audi А6 державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явилася, пояснила, що в той день вона дійсно керувала автомобілем Mersedes-Benz R 320 СDI державний номер НОМЕР_1 , але ПДР не порушувала, підтримала письмові пояснення свого представника адвоката Павлишина Ю.М. та висновок експерта. Вважає, що другий учасник ДТП стосовно також було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 порушив п.13.1 ПДР. Просила суд закрити провадження по справі відносно неї за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Павлишин Ю.М. просив суд закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відусутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на висновок експерта № КСЕ -19/116-26/7350 від 10.04.2026 року в якому зазначено, що виходячи з відео-файлу із назвою «ЛЕВИТАН_ch3_main_20260124152232_20260124153238.dav» водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 ніяк не могла виконувати маневр лівого повороту з правої смуги для руху, у зв`язку із тим, що в момент початку нею маневру в правій смузі знаходився припаркований автомобіль. Покази водія автомобіля Ауді ОСОБА_2 , у частині того, що автомобіль Мерседес здійснював маневр повороту ліворуч з правої смуги для руху, з технічної точки зору, слід вважати неспроможними. Аналіз обставин та механізму розвитку цієї ДТП, відповідно до показань водія автомобіля Mersedes-Benz R 320 СDI державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також, ураховуючи відео-файл із назвою «ЛЕВИТАН_ch3_main_20260124152232_20260124153238.dav», дає підстави вважати, що суперечностей в розвитку механізму ДТП не має, і вони не можуть бути спростовані, тому подальше дослідження буде проводитися відповідно до цих показань… У ситуації, що склалася на дорозі, технічна можливість у водія автомобіля Ауді А8 під керуванням ОСОБА_2 запобігти зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz R 320 СDI полягала в тому, що він ( ОСОБА_2 ) повинен був дотримуватися безпечної дистанції до ТЗ, що рухався попереду по тій самій смузі. У даній дорожній ситуації дистанція 19,7 м, з якою рухався автомобіль Ауді до автомобіля Мерседес в момент, коли останній почав знижувати швидкість руху для виконання маневру повороту ліворуч, була небезпечною і повинна була бути не менше 22,0...38,5 м, а також, відмовитися від виїзду на смугу зустрічного руху, де рух на цій ділянці був заборонений. На момент проведення дослідження причин технічного характеру, які б завадили водію автомобіля ОСОБА_2 діяти у відповідності до вказаних вимог ПДР, судовому експертові невідомі. Таким чином, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації водій автомобіля Ауді ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем Мерседес, дотримуючись вимог п.п. 12.4, 13.1 та 11.4 ПДР. У даній дорожній ситуації, водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 перед зміною напрямку руху ліворуч, переконалася в безпечності маневру, так як на момент зміни напрямку руху водієм автомобіля Мегсебез ОСОБА_1 , на смузі зустрічного руху були відсутні зустрічні ТЗ, а автомобіль АІГОІ знаходився позаду неї, у її (лівій) смузі руху. Тобто, водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 мала право розраховувати, що водій автомобіля Ауді ОСОБА_2 рухається позаду неї з безпечною дистанцією та з дозволеною швидкістю руху в населеному пункті. Отже, водій ОСОБА_1 могла безпосередньо розпочинати маневр повороту ліворуч,. перетинаючи смуги зустрічного руху в місці, де було дозволено виконувати поворот ліворуч. У подальшому розвитку події, вимоги п.п. 10.1 та 10.4 ПДР діями водія автомобіля Мерседес ОСОБА_1 не визначалися, оскільки вони мають чітку регламентацію нормативних дій щодо виконання маневру, а саме: перед зміною напрямку руху переконатися в безпечності його виконання та повертаючи ліворуч дати, дорогу зустрічним ТЗ, тому з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідності вимогам п.п. 10 1 та 10.4 ПДР. Таким чином, слід прийти до висновку, що розвиток події цієї ДТС не залежав від дій водія автомобіля Mersedes-Benz R 320 СDI без ОСОБА_1 , тому, з технічної точки зору, вона Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.06.2026 2 ( ОСОБА_1 ) не мала технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем Ауді. Питання 5-7. Порівняння значень швидкості руху автомобіля Ауді до зіткнення ТЗ (53,0...59,0 км/год.) та дозволеної швидкості руху в населеному пункті (50,0 км/ год.), дає підстави прийти до висновку, що в діях водія автомобіля Ауді ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам 12.4 ПДР Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Ауді А8 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткнення ТЗ, дотримуючись вимог п.п. 12.4, 13.1 та 11.4 ПДР, тому в діях водія автомобіля Ауді А8 ОСОБА_2 убачаються невідповідності вимогам п.п. 12.4, 13.1 та 11.4 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 не мала технічної можливості запобігти зіткнення ТЗ з причин, зазначених в дослідницькій частині питання 4, тому в діях водія автомобіля Мерседес ОСОБА_1 невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 ПДР не вбачаються, і її дії, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням подій цієї пригоди. Пояснив, що вони відмовляються від своїх клопотань про призначення експертизи та виклику свідка.

У судове засідання з`явився ОСОБА_2 , який пояснив суду, що він рухався в лівій смузі, автомобіль Mersedes-Benz R 320 СDI державний номер НОМЕР_1 переміщався з лівої смуги вправу смугу, виїхав на зустрічну смугу, коли почав гальмувати. Підтримав свої письмові заперечення. Крім того, вважає, що експерту навмисно не було надано вихідних даних потерпілого, його пояснень, щодо механізму ДТП та повної картини події, по адміністративній справі де протокол складений відносно нього за тим же фактом ДТП була призначена експертиза,проте висновку ще не має.

Судом досліджено висновок експерта № КСЕ-19/116-26/7350 від 10.04.2026 року, відповідно до вказаного висновку виходячи з даних відео-файлу 1з назвою «ЛЕВИТАH_ch3_main_20260124152232_20260124153238», швидкість руху автомобіля AUDI A-6 (номерний знак НОМЕР_3 ) перед ДТП, складала приблизно 56,0 км/год + 3,0 км/год (53,0...59,0 км/год). Виходячи з даних відео-файлу із назвою «ЛЕВИТАH_ch3_main_20260124152232_20260124153238», швидкість руху автомобіля Mercedes Benz (номерний знак НОМЕР_1 ) перед ДТП, складала приблизно 25,0 км/год ± 2,0 км/год (23,0...27,0 км/год). Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації водій автомобіля AUDI A-6 (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4, 13.1 та 11.4 ПДР. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації водій автомобіля AUDI A-6 (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткнення автомобілем Mercedes Benz (номерний знак НОМЕР_1 ), дотримуючись вимог п.п. 12.4, 13.1 та 11.4 ПДР. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Mercedes Benz (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.4 ПДР. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, розвиток цієї дорожньо-транспортної ситуації не залежав від дій водія автомобіля Mercedes Benz (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , і вона не мала технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем AUDI A-6 (номерний знак НОМЕР_2 ). Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля AUDI A-6 (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 убачаються невідповідності вимогам п.п. 12.4, 13.1 та 11.4 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про проведення комплексного фототехнічного та автотехнічного експертного дослідження, у даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Mercedes Benz (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 ПДР не вбачаються, і її дії, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням подій цієї пригоди.

Судом досліджено відеозапис ДТП від 24.01.2026 року ( файл ЛЕВИТАH_ch3_main_20260124152232_20260124153238), фото з місця ДТП, схему ДТП та інші матеріали справи.

Дослідивши надані матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574486 від 24.01.2026 року, письмові пояснення, схему місця ДТП, де зафіксовано розміщення транспортних засобів та характер їх ушкоджень, відеозапис, фото, висновок експерта, суд приходить до висновку про відсутність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

У відповідності до положень ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона, адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За п.2.3.Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Павлишина Ю.М. та відеозапису, висновку експерта, автомобіль Audi А6 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню.

В матеріалах справи також наявний відеозапис, на якому зафіксовані обставини ДТП, яка сталася 24.01.2026 року за участю автомобілів Mercedes Benz державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Audi А6 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 ..

При цьому, суд зауважує, що відеозапис руху транспортних засобів і ДТП є об`єктивними доказами у справі, які відображають дійсні обставини справи,та підтверджують, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля Audi А6 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , мав об`єктивну можливість спостерігати та не допустити зіткнення.

При цьому справи за ст.124 КУпАП підпадають під дію кримінального аспекту ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, що гарантує право на справедливий суд. Не вдаючись в деталі, одразу можна зробити висновок, що розслідування в цій справі не можна вважати незалежним і ефективним. Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви суд тлумачить на користь особи, яку притягають до відповідальності, тобто ОСОБА_1 .

Проаналізувавши надані матеріали, суд робить висновок, що об`єктивних доказів вини водія ОСОБА_1 в настанні ДТП та в порушенні вимог п. 10.4 «Правил дорожнього руху України», не має. Отже,в діях ОСОБА_1 відсутня вина, яка відповідно до ст.124 КУпАП є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Відповідно до ст. 2 Кодексу про Адміністративні правопорушення України положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України. Застосовуючи аналогію права суд констатує, що частинами другою та четвертою статті 17 КПК, передбачають: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Відповідно до ст.62 Конституції України, Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За даних обставин суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , тому суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124,247,268,279,280,283,284 КУпАП, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. В. Войтов