Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №467/469/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/469/26

Провадження № 2-о/467/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 року с-ще Арбузинка

Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.

за участі:

секретарів судового засідання Скорнякової С.В., Сідень Є.С.

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Благодатненська сільська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем,

в с т а н о в и в :

07.04.2026 року ОСОБА_1 через свого представника Ремського Є.В. звернулась до Арбузинського районного суду Миколаївської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, зазначивши заінтересованою особою Благодатненську сільську раду. Просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рябоконеве Первомайського району Миколаївської області, а саме з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина, яка, зокрема, складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 7,6420 га кадастровий номер 4820383000:03:000:0013 та площею 1,0480 га, кадастровий номер 4820383000:05:000:0346, що розташовані на території Рябоконівської сільської ради та земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 0,2867 га, кадастровий номер 4820383000:01:003:0012 та площею 0,25 га, кадастровий номер 4820383000:01:003:0011 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 .

15.09.2016 року спадкодавиця склала заповіт, за умовами якого належну їй земельну ділянку в межах Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області площею 8,69 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №059090 вона заповіла ОСОБА_1 . Інші земельні ділянки заповітом не охоплені.

Після смерті спадкодавиці ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, оскільки вона за життя була одинокою, власної сім`ї не мала.

Після звернення заявниці до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 7,6420 га кадастровий номер 4820383000:03:000:0013 та площею 1,0480 га, кадастровий номер 4820383000:05:000:0346.

У видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на інші земельні ділянки нотарусом відмовлено у зв`язку із неможливістю підтвердження факту родинних відносин, які дають право на спадкування за законом.

На час відкриття спадщини спадкодавиця була зареєстрована та фактично постійно проживала по АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 , яка на постійній основі надавала їй допомогу у веденні спільного господарства та здійснювала догляд за спадкодавицею. Починаючи з 2001 року заявниця фактично проживала разом зі спадкодавицею, вела з нею спільне господарство, надавала постійну допомогу у вирішенні побутових питань та фактично ставилася до неї як до матері, що свідчить про наявність між ними стійких сімейних відносин. У подальшому, у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я спадкодавиці, яка потребувала стороннього догляду, заявниця забезпечувала їй необхідну допомогу, здійснювала постійний догляд, піклувалася про її побутові потреби та стан здоров`я і доглядала ОСОБА_3 до дня її смерті. Отже, до 31.01.2023 року, тобто до дня смерті ОСОБА_3 заявниця безперервно проживала без реєстрації разом із спадкодавицею по АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 27.04.2026 року провадження у справі відкрито, витребувано у завідувача Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 18.06.2026 року витребувано у КУ «Центр надання соціальних послуг» Благодатненської сільської ради інформацію про підстави, період часу та види соціальних послуг, що надавались ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала у АДРЕСА_1 .

Представник заявниці, адвокат Ремський Є.В. в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцемпідтримав в повному обсязі з підстав, викладених у заяві. Просив встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рябоконеве Первомайського району Миколаївської області, а саме з 2001 року по 31.01.2023 року в житловому будинку АДРЕСА_1 . Додатково пояснив, що та обставина, що ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги у виді догляду вдома свідчить лише про те, що ОСОБА_3 була особою похилого віку та потребувала догляду та не спростовує факту проживання однією сім`єю з заявницею. Соціальні послуги надавались їй 42 години на місяць, що є невеликою кількістю та не покривало дійсних потреб ОСОБА_3 . Весь інший час її догляд здійснювала ОСОБА_1 , яка сама є пенсіонеркою та особою похилого віку.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні свою заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцемпідтримала в повному обсязі з підстав, викладених у заяві. Просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рябоконеве Первомайського району Миколаївської області, а саме з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 . Пояснила, що ОСОБА_3 знала від свого народження, так як ОСОБА_3 була її хрещеною матір`ю. Будинок ОСОБА_3 розташований по АДРЕСА_1 , будинок заявниці – по АДРЕСА_2 , тобто напроти через дорогу. Коли ОСОБА_3 досягла похилого віку та стала потребувати догляду, вона доглядала її як рідну матір, тобто їх відносини носили характер сімейних. Останні 10 років життя ОСОБА_3 потребувала цілодобового догляду, так як вже не ходила та вночі падала з ліжка, і ОСОБА_1 залишалась з нею на ніч. Чоловік та діти заявниці проживали по АДРЕСА_2 . Їжу ОСОБА_1 готувала на обидві родини, обробляла і свій город і город ОСОБА_3 , прала та прибирала в обох господарствах, дрова вони з чоловіком заготовляли на обидва будинки. ОСОБА_3 отримувала пенсію, грошима розпоряджалась сама, частину грошей давала заявниці на господарські потреби та харчі, деякі кошти залишались в неї та вона давала доручення соціальному працівнику щось купити або сходити на пошту. Коли заявниця купувала ОСОБА_3 щось за свої кошти, то вона пропонувала повернути гроші, однак заявниця завжди відмовлялась. У 2001 році у ОСОБА_3 погіршився стан здоров`я та

вона склала заповіт на належну їй земельну ділянку, яку заповідала ОСОБА_1 . Щодо іншого майна заповіт вона не складала, чоловіка, дітей, інших родичів не мала, отже єдиним членом сім`ї та спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 є заявниця і встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавицею необхідне заявниці для реалізації спадкових прав.

Представник заінтересованої особи Благодатненської сільської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Звернувся із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення заяви не заперечував.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що є мешканкою с. Рябоконеве, проживає по АДРЕСА_3 , працювала на посаді секретаря сільської ради з 1999 до 2016 року. ОСОБА_1 свідок знає з 1993 року. Також свідок була знайома з ОСОБА_3 , яка не мала родини та не мала дітей. Свідку відомо, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_3 до часу її смерті, ходила до неї майже щодня. Коли ОСОБА_3 злягла то ОСОБА_1 в неї ночувала. Також свідок знає, що до ОСОБА_3 ходив соціальний працівник, коли вона занемогла. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склались близькі стосунки, ОСОБА_1 не менше 5 років ночувала у ОСОБА_3 та практично жила в неї.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є мешканкою с. Рябоконеве, проживає по АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідок знає з дитинства, так як проживала з ними на одній вулиці. Свідок працює соціальним працівником, та надавала ОСОБА_3 соціальні послуги по догляду вдома останні роки її життя, так як ОСОБА_3 хворіла, в неї були хворі суглоби та вона не ходила. ОСОБА_3 не мала рідних та була одинокою. Свідку відомо, що ОСОБА_1 та вся її родина надавали ОСОБА_3 допомогу. Коли свідок зранку приходила до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вже зазвичай була там, приносила ОСОБА_3 теплий сніданок, вона їй прала і готувала. ОСОБА_1 мала в будинку ОСОБА_3 своє спальне місце. ОСОБА_3 хотіла, щоб ОСОБА_1 її доглянула та між ними була домовленість, що ОСОБА_1 її догляне. Грошей за догляд ОСОБА_1 не брала, але свідку відомо, що ОСОБА_3 склала на неї заповіт. ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_3 приблизно з 2000-2001 року. Свідок працює соціальним працівником з 2011 року. Спочатку свідок надавала ОСОБА_3 соціальні послуги тричі на тиждень, потім 5 разів на тиждень по дві години на день. В її обов`язки входило ходити до магазину, на пошту за дорученням ОСОБА_3 , на городі зробити що потрібно, вона садила цибулю, сапала, поливала, доглядала за квітами в межах виділеного для цього робочого часу, білила будинок ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 . Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідок охарактеризувала як близькі.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 років у с. Рябоконеве Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 03.02.2023 року.

Відповідно до довідки №152/2 від 19.03.2026 року, виданої старостою Воєводського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживала та вела спільне господарство але без реєстрації ОСОБА_1 .

З копії спадкової справи №29/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , встановлено, що із заявою про прийняття спадщини 29.03.2023 року звернулась ОСОБА_1 та того ж дня нотаріусом заведено спадкову справу. Інші особи з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звертались.

Відповідно до наявної в матеріалах спадкової справи довідки №36 від 22.03.2023 року, виданої старостою Рябоконевського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Проживала сама.

15.09.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,69 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія МК №059090. Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі 20.09.2016 року.

14.08.2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 7,6420 га, кадастровий номер 4820383000:03:000:0013, яка належала на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія МК №059090, виданого 20.05.2004 року, спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.08.2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,0480 га, кадастровий номер 4820383000:05:000:0346, яка належала на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія МК №059090, виданого 20.05.2004 року, спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також ОСОБА_3 на момент смерті належало інше майно, яке не було охоплене заповітом.

Так, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №288735546 від 07.12.2021 року та №288750992 від 07.12.2021 року, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належали земельні ділянки з кадастровим номером 4820383000:01:003:0011 площею 0,25 га та з кадастровим номером 4820383000:01:003:0012 площею 0,2867 га. Право власності ОСОБА_3 на зазначені земельні ділянки підтверджене також копіями відповідних державних актів на право власності на земельну ділянку.

Крім того, ОСОБА_3 належало право власності на грошові вклади, розміщені у Арбузинському відділенні №3160 Ощадного банку СРСР та його філіях на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 .

Листом від 25.03.2026 року №131/02.14 завідувач Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області роз`яснив ОСОБА_1 неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у заявниці відсутні будь-які документи, підтверджуючі родинні стосунки зі спадкодавцем. Рекомендовано заявниці звернутися до суду.

На виконання ухвали суду від 18.06.2026 року КУ «Центр надання соціальних послуг» Благодатненської сільської ради надано копії документів щодо соціальних послуг, наданих ОСОБА_3 , з яких судом встановлено, що 21.08.2017 року ОСОБА_3 звернулась до УСЗН Арбузинської РДА Миколаївської області із заявою про надання їй соціальної послуги догляд вдома. Вказувала, що вона є одинокою, проживає самотньо, рідних не має. Погодилась на проведення обстеження матеріально-побутових умов її проживання та зобов`язалась повідомляти про зміну обставин, як можуть вплинути на надання їй соціальних послуг.

За медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі від 01.07.2017 року, виданим Новокрасненською АЗПСМ, ОСОБА_3 має вади опорно-рухового апарату, зору, слуху та не здатна до самообслуговування. Аналогічні відомості містять медичні висновки від 01.07.2018 року, 01.07.2019 року, 01.07.2020 року, 01.07.2021 року, 02.10.2022 року.

Розпорядженням голови Благодатненської сільської ради від 27.07.2017 року №83-р/о прийнято на обслуговування з 28.07.2017 року у відділ соціального захисту та обслуговування населення у справах дітей, сім`ї та молоді Благодатненської сільської ради для надання соціальної послуги «Догляд вдома» на безоплатній основі 54 чоловік, на платній 9 чоловік згідно додатку №1.

28.07.2017 року між Благодатненською сільською радою в особі сільського голови Неграя В.А. та ОСОБА_3 укладено договір про надання соціальних послуг, відповідно до якого відділ соціального захисту та обслуговування населення у справах дітей, сім`ї та молоді Благодатненської сільської ради приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг ОСОБА_3 на підставі наказу керівника Благодатненської с/р від 27.07.2017 року №83 та надає соціальні послуги відповідно до індивідуального плану.

Також договір про надання соціальних послуг між Благодатненською сільською радою в особі сільського голови Неграя В.А. та ОСОБА_3 було укладено 27.07.2018 року.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2017 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру, у тому числі закупівля та доставка продуктів харчування, ліків, прання одягу, прибирання, допомога у веденні домашнього господарства, внесення комунальних платежів тощо, загалом 52 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на зимовий період 2017-2018 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2018 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць.

Розпорядженням голови Благодатненської сільської ради від 26.11.2019 року №110-р/о громадян, які отримували соціальні послуги «Догляд вдома», переведено на обслуговування до КУ «Центр надання соціальних послуг».

Наказом від 29.11.2019 року №2 КУ «Центр надання соціальних послуг» прийняв на обслуговування зазначених громадян, у тому числі ОСОБА_3 ..

Відповідно до карти визначення індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг від 29.11.2019 року, складеної КУ «Центр надання соціальних послуг», ОСОБА_3 є особою похилого віку та не має працездатних рідних, або осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити отримувачеві догляд і допомогу. Визначено потребу у наданні соціальної послуги «Догляд вдома».

Аналогічні карти визначення індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг складені 22.02.2021 року, 28.10.2022 року.

30.11.2019 року між КУ «Центр надання соціальних послуг» та ОСОБА_3 укладено договір про надання соціальних послуг, відповідно до якого КУ «Центр надання соціальних послуг» приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг ОСОБА_3 на підставі наказу керівника КУ «Центр надання соціальних послуг» від 29.11.2019 року №2 та надає соціальні послуги відповідно до індивідуального плану.

Аналогічні договори укладені 27.11.2020 року, 01.12.2021 року, 01.12.2022 року.

Згідно індивідуального плану на зимовий період 2019-2020 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2020 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на зимовий період 2020-2021 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2021 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2022 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на зимовий період 2022-2023 року ОСОБА_3 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць.

Наказом директора КУ «Центр надання соціальних послуг» від 01.02.2023 року №7 ОСОБА_3 знято з обслуговування у зв`язку зі смертю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України)

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст. 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у ч. 2 ст. 318 ЦПК України) (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 року в справі №569/4466/23).

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 304/1648/14-ц).

У ст. 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18.09.2023 року у справі №582/18/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №644/6274/16-ц зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх

членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років.

З метою застосування ст. 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25.03.2024 року у справі №243/1073/23.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Отже, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Крім того, юридичне значення у справі має факт проживання заявника із спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, яким, відповідно до ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог, виходячи з наступного.

Згідно з документами, наданими КУ «Центр надання соціальних послуг» спадкодавиця ОСОБА_3 щонайменше з серпня 2017 року і до дня своєї смерті отримувала соціальні послуги по догляду вдома як одинока особа.

Місце проживання ОСОБА_1 згідно відомостей, наданих Благодатненською сільською радою №511/02-24 від 24.04.2026 року зареєстроване по АДРЕСА_1 .

Зміст довідки №152/2 від 19.03.2026 року, виданої старостою Воєводського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, щодо спільного проживання та ведення господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд оцінює критично. Довідка не містить відомостей щодо строку такого проживання та підстав для її складання, з огляду на те, що ОСОБА_3 обліковувалась відповідними установами сільської ради як одинока особа.

Заявниця у своїх доводах стверджує, що з грудня 2001 року вона фактично проживає зі спадкодавицею однією сім`єю як із матір`ю, повністю взяла на себе піклування про неї та ведення спільного господарства. Однак той факт, що ОСОБА_3 з 2017 року і до моменту своєї смерті продовжувала приймати допомогу від соціальних служб, у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_6 (соціального працівника), свідчить про те, що вона не вважала себе членом сім`ї заявниці, яка б повністю забезпечувала її потреби.

Суд відхиляє доводи представника заявника про те, що отримання ОСОБА_3 соціальних послуг у виді догляду вдома свідчить лише про те, що ОСОБА_3 була особою похилого віку та потребувала догляду і не спростовує факту проживання однією сім`єю з заявницею, оскільки працівниками соціальних служб щорічно переглядались підстави для надання ОСОБА_3 соціальних послуг та був визначений вид послуги, саме догляд вдома, з огляду на те, що ОСОБА_3 є одинокою особою, яка проживає сама.

Зазначене, в сукупності із поясненнями самої заявниці, яка зазначала про те, що фактично проживала за двома адресами, піклувалася одночасно про власну родину (зокрема, про чоловіка, дітей) та про ОСОБА_3 суперечить твердженням про повне об`єднання побуту заявниці та спадкодавиці. З пояснень самої заявниці слідує, що вона не втрачала зв`язку зі своїм постійним місцем проживання по АДРЕСА_2 , де продовжувала проживати її родина, а її перебування за місцем проживання спадкодавиці носило тимчасовий характер і було обумовлене виключно станом здоров`я ОСОБА_3 .

Оцінюючи показання свідків та пояснення заявниці суд встановив, що між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_3 дійсно існували тривалі близькі, довірливі стосунки. Заявниця, проживаючи у сусідньому будинку (а згодом, за її твердженням, і переважно в будинку померлої), надавала ОСОБА_3 допомогу в побуті. Проте слід розмежовувати поняття «постійне проживання однією сім`єю» та «добросусідські/дружні відносини». Надання допомоги літній, хворій людині з боку сусідки (хрещениці, за твердженням заявниці), навіть якщо така допомога є систематичною, є проявом морального обов`язку та людяності, але саме по собі не створює юридичного факту проживання однією сім`єю у розумінні Сімейного кодексу України. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сторони вели спільний бюджет, об`єднали свої фінансові ресурси для ведення спільного господарства або набули взаємних прав та обов`язків майнового характеру, притаманних членам сім`ї. Навпаки, ОСОБА_3 сама оплачувала рахунки за комунальні послуги, регулярно користуючись такою послугою соціального працівника, що відображено у відповідних індивідуальних планах надання соціальної послуги догляду вдома. ОСОБА_3 вільно розпорядилась на випадок смерті своєю власністю та заповідала заявниці конкретно визначене майно - земельну ділянку, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_5 щодо існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 певної домовленості про її догляд.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 року по справі №542/1648/19 вказав, що лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявницею не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона та померла ОСОБА_3 проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, були пов`язані спільним побутом і мали взаємні права та обов`язки сімейного характеру. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідна сукупність ознак, таких як спільний побут, взаємні права та обов`язки, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі, але таких доказів заявницею надано не було.

Встановлені судом обставини свідчать, що дійсно позивач здійснювала догляд та надавала допомогу ОСОБА_3 за її життя, однак такі взаємовідносини не носять характер сімейних. За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцемє недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 259, 315 - 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Благодатненська сільська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2026 року.

Суддя І.О. Догарєва