Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №754/9402/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10308/26

Справа №754/9402/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді - Панченко О.М.,

при секретарі - Сарнавському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 зареєстрований 20.11.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1560.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що від шлюбу у них є дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зареєстрованому шлюбі з відповідачкою по справі прожили у відносному порозумінні зі своїми добрими та поганими моментами до початку 2015 року. Після цього подружжя зіштовхнулось з великою низкою проблем, у тому числі фінансових. Саме після проблем з фінансами відносини зіпсувалися, оскільки сторони зіштовхнулися з іншим життям та проблемами, через які в свою чергу у них виникали непорозуміння під час сумісного проживання у побуті, що у свою чергу становилось підгрунтям непорозуміння одне одного та побутових сварок. Відповідачка по справі кардинально змінилася, вона перестала приділяти увагу позивачу, як своєму чоловіку, почалися сварки на побутовому грунті, ініціатором яких були обоє. Через декілька місяців після активних побутових сварок між сторонами, а також фінансових проблем які в них виникали, приблизно в березні-квітні 2022 року позивач з відповідачкою прийняв рішення щодо їхнього роздільного проживання, дане рішення було прийняте ними свідомо, на протязі наступних років з відповідачкою по справі контакта не підтримував, переодично від ней також надходило прохання припинити їхній шлюб, дитина наразі проживає з відповідачкою, конфлікту та спору щодо проживання дитини немає, дитина самостійно вирішила що хоче проживати з відповідачкою. Отже, вже майже чотири роки сторони не проживають разом, не підтримують подружніх відносин, не мають спільного бюджету та не ведуть спільного господарства. Кожен з них живе своїм життям. За наведених обставин, враховуючі відсутність почуттів, які притаманні чоловіку та жінці, тривалий час окремого проживання Позивач дійшов остаточного висновку розірвати їхній шлюб, оскільки він вже давно існує формально та фактично розпався. Враховуючи їхні відносини, які склалися на теперішній час спілкуванняз дитиною в телефонному режимі за ініціативою відповідачки для нього обмежене. Примирення та подальше сімейне проживання між ними неможливе, воно не відповідає їх інтересам.

В уточненій заяві позивач вказав, що проживав з відповідачкою однією сім`єю до 2015 року, отже майже 11 років вони не проживають разом, не підтримують подружніх відносин, не мають спільного бюджету та не ведуть спільного господарства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справим між суддями від 22.05.2026 року справу передано для розгляду головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Десянського районного суду м.Києва від 27.05.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду.

14.07.2026 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення по справі, які просила суд врахувати при увхаленні рішення. Відповідачка у своїх поясненнях підтримує позовні вимоги щодо розірвання шлюбу, проте не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві, а саме: що вони із позивачем не проживають майже 11 років у шлюбі - не відповідає дійсності, оскільки останні 6 років вони підтримували стосунки, у тому числі як чоловік і дружина, спілкування було постійним, у тому числі і щодо купівлі побутових речей додому позивача, так і особистих речей, які дарували один одному на свята. Твердження позивача, що відповідачка забороняла спілкуватися з їхньою донькою ОСОБА_4 , теж не відповідає дійсності, оскільки донька та батько постійно спілкувались, як у телефонному режимі так і особисто, коли позивач приїзжав за їхнім місцем проживання, так і за адресою позивача. Прізвисько " ОСОБА_2 " у неї ніколи не було, її прізвище, яке дали їй батьки при народженні ОСОБА_2 , яке вона ніколи не міняла. Вважає, що не доречно ототожнювати прізвище і прізвисько, вважаючи це однорідними словами. Також, ніхто дитину не питав з ким вона хоче проживати, це було рішення прийняте особисто позивачем. Проте, дивлячись на поведінку позивача, дитина вважає, що проживання з відповідачкою було правильним рішенням.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує, судові витрати просив покласти на нього.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася та подала до суду заяву про можливість слухати справу за її відсутності, позовні вимоги щодо розірвання шлюбу визнає, також просила врахувати її письмові пояснення по справі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб 20 листопада 2009 року, місце реєстрації - Відділ реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1560. Прізвище дружини після укладення шлюбу - " ОСОБА_2 ".

Згідно із свідоцтвом про народження (серія НОМЕР_1 від 29.01.2010 року), від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбі, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Аналізуючи зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами підлягає розірванню, а позов підлягає задоволенню, так як у сторін відсутнє взаєморозуміння та повага, розходження поглядів на сімейні відносини та життєві цінності.

Оскільки Позивач у позовній заяві просив судові витрати покласти на нього, то суд це питання не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 листопада 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1560, розірвати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Суддя О.М. Панченко